Рішення

від 10.09.2020 по справі 160/6815/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року Справа № 160/6815/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним з моменту прийняття рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 20.05.2020 № 369-46/VII Про погодження виділення земельної частки (паю) , яким відмовлено в погодженні передачі позивачу земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,57 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222387000:01:002:0145, яка належить на праві власності Топчинській сільській раді.

- зобов`язати Топчинську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву позивача щодо погодження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передачі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,57 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222387000:01:002:0145, яка належить на праві власності Топчинській сільській раді, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні за результатами розгляду даного адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що останній є власником паю на земельну ділянку. Бажаючи отримати земельну ділянку в натурі, позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача, проте отримав відмову у погодженні виділення землі. Вважає, що надана відмова є необґрунтованою та протиправною, оскільки не містить жодної передбаченої законом підстави для відмови у наданні землі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, проте на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2020 року надіслав на адресу суду витребувані документи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2003 позовну заяву ОСОБА_1 до Магдалинівської районної державної адміністрації, Сільськогосподарського кооперативу "Топчино" (правонаступника КДСП "Хлібороб") Магдалинівського району Дніпропетровської області, Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про видачу земельного сертифікату на право власності на земельний пай було задоволено в повному обсязі:

- зобов`язано Магдалинівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області видати належний члену КДСП "Хлібороб" Магдалинівського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю с. Топчино Магдалинівськго району Дніпропетровської області земельний сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 7,57 умовних кадастрових гектарів, вартістю 70862, 22 грн. без визначення межі цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до державного акту на право колективної власності на землю КДСП "Хлібороб", зареєстрованого в книзі актів на право колективної власності на землю від 07.02.1997 р. МД № 399;

- визнано право власності на земельну частку (пай) розміром 7,57 умовних кадастрових гектарів, вартістю 70682,22 грн.

16.04.2020, ОСОБА_1 звернувся до Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (вхідний № 02-13/55) із заявою в порядку ст. ст. 25, 29, 81 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) про погодження - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю с. Топчино Магдалинівськію району Дніпропетровської області, на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2003 земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,57 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222387000:01:002:0145, яка належить на праві власності Топчинській сільській раді.

Згідно протоколу сорок шостої сесії Топчинської сільської ради VII від 20.05.2020 на питання щодо відмови в наданні позивачу погодження передачі земельної ділянки (паю) за кадастровим номером 1222387000:01:002:0145 депутати за результатами голосування вирішили: за - 9, проти - не має, утримались - не має.

В зв`язку із чим, рішенням сорок шостої сесії сьомого скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 20.05.2020 за № 369-46/VII було відмовлено в наданні погодження виділення земельної частки (паю) з комунальної власності (кадастровий номер 1222387000:01:002:0145) загальною площею 7, 71 га.

Не погодившись з наданою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) врегульовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-ІV (далі - Закон № 899-ІV).

Зазначений Закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Так, відповідно до ст. 13 цього Закону нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така не витребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Частиною першою та другою статті 3 Закону № 899-ІV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону № 899-ІV передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Позивач є власником права на земельну частку (пай) розміром 7,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Спірним рішенням відповідачу відмовлено у погодженні відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За приписами частини десятої вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених частиною 3 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зміст спірного рішення, як індивідуального акту, що породжує для позивача права і обов`язки, має відповідати вимогам статті 2 КАС України.

При цьому, обґрунтованість в силу статті 2 Кодексу, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи з положень даної статті, обов`язковим при прийнятті відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення за наслідками розгляду поданого клопотання є його обґрунтованість, вмотивованість.

Разом з тим, із спірного рішення слідує, що за наслідками розгляду заяви позивача про виділення земельної частки в натурі, на засідання сільської ради був підготовлений позитивний проект рішення про виділення позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної частки (паю).

Проте, відхиляючи такий проект рішення, сільська рада обмежилася лише посиланням на неможливість в межах чинного законодавства надати позивачу земельну ділянку.

Оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування та мотивів, з яких виходив вказаний колегіальний орган при прийнятті такого рішення, що є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, що у цій справі відповідачем зроблено не було.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №640/467/19 та від 18.04.2019 у справі №826/6796/18.

Таким чином, в межах даного спору оскаржуване рішення не містить жодних мотивів та обґрунтувань з посиланням на відповідні норми права, з яких виходив відповідач, що свідчить про наявність підстав для скасування такого рішення.

У силу ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що спірне рішення є необґрунтованим, у зв`язку з чим суд вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 20.05.2020 № 369-46/VII Про погодження виділення земельної частки (паю) та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків суду у справі, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9,7 2, 77, 241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04340170, вул. Центральна, с. Топчине, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51132) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним з моменту прийняття рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 20.05.2020 № 369-46/VII Про погодження виділення земельної частки (паю) , яким відмовлено в погодженні передачі позивачу земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,57 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222387000:01:002:0145, яка належить на праві власності Топчинській сільській раді.

Зобов`язати Топчинську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву позивача щодо погодження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передачі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,57 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222387000:01:002:0145, яка належить на праві власності Топчинській сільській раді, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні за результатами розгляду даного адміністративного позову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Топчинської сільськуої ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04340170) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі в розмірі 1681,6 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020 року.

Суддя О.М. Неклеса