Постанова

від 09.09.2020 по справі 640/25738/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25738/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2019 року № 0012364402, № 0012374402, № 0012384402, прийняті Офісом великих платників податків Держаної податкової служби.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на обставини, встановлені під час перевірки та зафіксовані відповідним актом, на підставі якого було винесено оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

10 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН , в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Держаної податкової служби на підставі направлень від 11.06.2019 року №1174, від 23.08.2017 року №669 відповідно до підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах із ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД (ЄДРПОУ 40515416) за звітний (податковий) період червень 2018 року, липень 2018 року, вересень - жовтень 2018 року, грудень 2018 року - лютий 2019 року, ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД (ЄДРПОУ 40338302) за звітний (податковий) період березень 2018 року, ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ (ЄДРПОУ 42051288) за звітний (податковий) період липень 2018 року - показників декларації з податку на додану вартість за 2018 рік, І квартал 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

Згідно висновків акту перевірки в ході її проведення встановлено допущення порушень Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН норм ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996, зі змінами та доповненнями, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п. 2.15, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованим у Мін`юсті України 05.06.1995 року за № 168/704, п. 44.1, п. 44.3 п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, а саме: завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах із наступними контрагентами: ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД (ЄДРПОУ 40515416), ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД (ЄДРПОУ 40338302), ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ (ЄДРПОУ 42051288), у зв`язку із встановленням нереальності проведення господарських операцій, всього в сумі ПДВ 26 149 409 грн. 00 коп. та встановлено заниження задекларованих ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН показників у рядку 01 податкової декларації з податку на прибуток підприємства Дохід від будь - якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2018р по 31.03.2019 року по взаємовідносинах із ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД (ЄДРПОУ 40515416).

13.09.2019 року позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав заперечення, за наслідком розгляду яких контролюючий орган листом від 24.09.2019 року № 2779/10/28-10-44-02-11 повідомив про залишення останніх без змін.

01.10.2019 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 0012364402 від 27.09.2019 р., податкове повідомлення - рішення № 0012374402 від 27.09.2019 р., податкове повідомлення - рішення № 0012384402 від 27.09.2019 р., які були прийняті Офісом великих платників податків Держаної податкової служби за результати акту перевірки.

10.10.2019 року, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

18.12.2019 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 16.12.2019 № 1314216/99-00-08-05-02 за наслідками адміністративного оскарження, яким скарги залишені без задоволення, повідомлення-рішення - без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 27.09.2019 року:

- № 0012364402, яким зменшено ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (червень, липень, жовтень 2018 р) на загальну суму 3 440 147 грн. 00 коп. (три мільйона чотириста сорок тисяч сто сорок сім гривень нуль копійок), (далі - оскаржуване рішення №1);

- № 0012374402, яким збільшено ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН суму грошового зобов`язання податку на додану вартість (березень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2018 р., січень, лютий 2019 р.) в загальному розмірі 28 386 578 грн. 00 коп. (двадцять вісім мільйонів триста вісімдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень нуль копійок) (що складається з 22 709 262 грн. 00 коп. - за основним зобов`язанням, та 5 677 316 грн. 00 коп.- штрафні санкції), (далі - оскаржуване рішення №2);

- № 0012384402, яким збільшено (донараховано) ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН грошове зобов`язання податку на прибуток приватних підприємств (за 2018 рік, та 1-й квартал 2019 року) на загальну суму 43 761 779 грн. 00 коп. (сорок три мільйони сімсот шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять гривень нуль копійок) (що складається з 35 009 423 грн. 00 коп. - за основним зобов`язанням, та 8 752 356,00 грн - штрафні санкції). (далі - оскаржуване рішення №3).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що господарські операції зі спірними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинним документами та мали своїм наслідком реальні зміни майнового стану ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки, висновки контролюючого органу щодо непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача стосуються відносин з наступними контрагентами: ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД (ЄДРПОУ 40515416), ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД (ЄДРПОУ 40338302), ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ (ЄДРПОУ 42051288).

Так, постачання товару ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД на адресу позивача здійснювалось на виконання догворів поставки від 15 червняи 2018 року № П-180605-01, від 18 вересня 2018 року № П-180605-02, від 04 грудня 2018 року № П-041218-01.

Постачання товару ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД на адресу ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН здійснювалось на виконання договору поставки від 12 березня 2018 року № П-1803.

Постачання товару ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ на адресу ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН здійснювалось на виконання договору поставки від 05 липня 2018 року № П-182607.

На підтвердження виконання господарських операцій між ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН та контрагентами ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД , ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД і ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ згідно з вищевказанми договорами поставки, позивачем надано належним чином завірені копії договорів та належним чином оформлені первинні документи, складені в процесі виконання відповідних договорів: договори з постачальниками продукції, податкові накладні, картки балансових рахунків, акти прийому-передачі продукції, посвідчення якості продукції, платіжні доручення, оборотна-сальдові відомості по рахунках.

Також ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН надано завірені копії документів, що підтверджують експорт придбаної продукції, а саме: договори комісії, акти прийому-передачі продукції, платіжні доручення, звіти комісіонера з додатками (вантажні митні декларації), акти виконаних робіт на комісійну винагороду, товарно - транспортні накладні, надані комісіонером, а саме: копії договорів поставки з додатками, укладені між ТОВ МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН з ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД , ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД , ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ ; копії податкових накладних за договорами поставки; копії платіжних доручень щодо проведення розрахунків; копії договорів комісії позивача з ТОВ СІНТНЗА Україна , ТОВ СІНТЕЗА ДС , ТОВ УКРОРГАНІКА .

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем документи відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, в документах відображено, які саме товари (продукція) були придбані та поставлені, в яких обсягах, та у який час.

Таким чином, у позивача виникли витрати на придбання товарів, що підтверджується банківськими документами, товар був ним фактично отриманий та в подальшому був реалізований на підставі договорів комісії, товар було поставлено за кордон, що підтверджено документами про митне оформлення, що свідчить про реальність господарських операцій позивача з контрагентами та їх здійснення з метою настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі вказує на недоліки первісної документації, а саме зазначає, що до перевірки не були надані належним чином оформлені відповідні товарно-транспортні накладні.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначене не може бути єдиним та безумовним доводом, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу, чи поставки. Вони є обов`язковими при оподаткування операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 826/4723/16.

При цьому, перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме укладених між позивачем та ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД , ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД і ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ договорів поставки, за їх умовами наявність товаротранспортних накладних є необов`язковою з урахуванням визначених сторонами умов поставки товару та передача товару (факти передачу товару в розпорядження) Позивача підтверджуються іншими розпорядчими документами - видатковими накладними та/або Актами приймання-передачі товару, які, в свою чергу, були надані позивачем. Так, колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач зазначає про наявні ознаки фіктивності контрагентів позивача ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД , ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД і ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ , оскільки в ході перевірки досліджено наявність ухвал у рамках кримінальних проваджень, передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України, які стосуються суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган посилався на ухвалу Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/5353/19-к) від 28 вересня 2018 року, відповідно до якої у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва розглядалось клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Гуджала А.А. від 05.02.2019 р. у кримінальному провадженні № 42018000000002390 від 28.09.2018 р. про накладення арешту на кошти - суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ ГАЛОРЕ+ (ЄДРПОУ 42085998), ТОВ ЗЕТ-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 40893526), ТОВ КУА ППРОФІТ КАПІТАЛ (ЄДРПОУ 39914436), ТОВ ПРОМАГРОХОЛДИНГ (ЄДРПОУ 41145888), ТОВ СІНТЕЗА-ІСТЕЙТ (ЄДРПОУ 41087566), ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД (ЄДРПОУ 40338302), ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙДІНГ (ЄДРПОУ 39678096), ТОВ УКРОРГАНІКА (ЄДРПОУ 41145359), ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ (ЄДРПОУ 42051288), ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД (ЄДРПОУ 40515416), ТОВ АГРОПЛАН ТОРГ (ЄДРПОУ 41537130). Також, відповідач посилається на протокол допиту засновника ТОВ МРІЯ-К .

Так, колегія суддів обізнана з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, сам факт наявності кримінальних проваджень, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо можливих ознак фіктивності контрагентів позивача, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на доводах про наявність кримінальних проваджень, та необґрунтованих твердженнях про відсутність можливості прослідкувати джерело походження товару за ланцюгом і відсутність у контрагентів трудових та інших ресурсів, які не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції. Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД , ТОВ УКРІНВЕСТ-ТРЕЙД та ТОВ УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ .

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано належних доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не базуються на первинних господарських документах.

Твердження апелянта щодо неподання контрагентами позивача податкової звітності з березня, квітня 2019 року є необґрунтованим та не стосується досліджуваних господарських операцій, оскільки останні мали місце в 2018 році.

Щодо відповідних доводів апелянта про наявність рішень про відповідність/невідповідність платника податків критеріям ризиковості платника податків відносно контрагентів позивача, то останні не можуть бути враховані під час апеляційного розгляду з огляду на відсутність таких рішень на момент перевірки, за наслідком якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не підтверджують порушення позивачем норм Податкового кодексу, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ`ЮШН до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 09.09.2020.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна