Постанова

від 10.09.2020 по справі 640/18576/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18576/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Концерну Техвоєнсервіс до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови від 13.06.2018 ВП №49114244 про арешт коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Концерн Техвоєнсервіс звернулося з позовом до суду, в якому просить:

- постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. від 13.06.2018 у виконавчому провадженні №49114244 про арешт коштів боржника визнати протиправною та скасувати в частині накладення арешту на кошти філії Концерну Техвоєнсервіс Науковий центр на рахунку № НОМЕР_1 у філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669 та рахунку № НОМЕР_2 в АКБ Індустріалбанк , МФО 313849, які призначені для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податків та інших платежів до бюджету;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з розрахункових рахунків Філії Концерну Техвоєнсервіс Науковий центр накладений постановою про арешт коштів боржника від 13.06.2018 у виконавчому провадженні №49114244;

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії ДВС по накладенню арешту на рахунки філії Концерну ТЕХВОЄНСЕРВІС Науковий центр є неправомірними, оскільки з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 у філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669 та рахунку № НОМЕР_2 в АКБ Індустріалбанк , МФО 313849 здійснюється виплата заробітної плати працівникам та обов`язкових платежів до держбюджету, що підтверджується довідкою від 20.03.2019 року філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк та довідкою від 20.03.2019 року АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК . Зазначає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Також, позивач зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження №49114244 відсутні докази направлення постанови про арешт коштів боржника від 13.06.2018 року позивачу, про що його представником було вчинено запис інформації про виконавче провадження, яка знаходиться у матеріалах вказаного виконавчого провадження.

Відповідач подав клопотання в якому вказав на те, що оскаржувана постанова направлялась позивачу відповідно до частини 1 статті 28 Закону України Про виконавче провадження простим поштовим відправленням, яке не передбачає отримання чеків та накладних від засобів поштового відправлення, які могли б підтвердити таке направлення. Зазначає, що сторони виконавчого провадження (боржник, стягувач) мають право і можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, прийнятими рішеннями та винесеними постановами особисто на прийомі у державного виконавця та через мережу Інтернет з використанням ідентифікатору доступу до виконавчого провадження, відповідно після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, вони вважаються обізнаними про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках виконавчого провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що зазначені у постанові рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти якого заборонено, тому такий арешт є правомірним. Крім того, позивачем не надано доказів щодо звернення до виконавця із заявою про виникнення у нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та прохання не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів для виплати заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що на момент розгляду апеляційної скарги до суду не повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення направлене на адресу позивача щодо повідомлення про час та місце розгляду справи.

Разом із тим, як вбачається з витягу офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення, позивачем вказане відправлення було отримано 11.08.2020, тому суд, враховуючи обмежені строки розгляду справ даної категорії, вважає за можливе розглядати справу з огляду на належне повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №49114244.

13.06.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. винесена постанова про арешт коштів, що належать філії Науковий центр Концерну ТЕХВОЄНСЕРВІС . Вказаною постановою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669 (м. Київ, вул. Володимирська, 27), АКБ Індустріалбанк , МФО 313849 (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7), АТ КІБ МФО 322540 (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6), АТ Укрексімбанк МФО 322313 (м. Київ, вул. Антоновича,127) та належать філії Науковий центр Концерну ТЕХВОЄНСЕРВІС .

Із матеріалів справи виконавчого провадження №49114244 вбачається, що представником позивача було 17.09.2019 зазначено, що з матеріалами виконавчого провадження №49114244 ознайомився. Вказав, що при матеріалах документального підтвердження факту відправлення (отримання) Концерну Техвоєнсервіс постанов про арешт коштів боржника виявлено не було.

Із змісту довідки філії-Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк №59 від 20.03.2019 вбачається, що грошові кошти, які надходили на поточний рахунок № НОМЕР_1 Філії Науковий Центр Концерну Техвоєнсервіс з моменту відкриття і до цього часу використовувались у тому числі для виплати заробітної плати працівникам Філії, обов`язкових платежів до бюджету та утримань з заробітної плати згідно діючого законодавства (а.с.34).

Відповідно до листа №359 від 20.03.2020 АКБ Індустріалбанк , 08.09.2015 Філія Науковий Центр Концерну Техвоєнсревіс відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні. Кошти, які надходили на вказаний рахунок з моменту його відкриття до цього часу, також спрямовувались на виплату заробітної плати працівникам Філії, на сплату обов`язкових платежів до бюджету та утримань з заробітної плати згідно діючого законодавства (а.с.35).

Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 наказу Міністерства оборони України №493 від 16.09.2019 передбачено припинити юридичну особу - Концерн Техвоєнсревіс , ідентифікаційний код юридичної особи - 33689867 (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) шляхом його ліквідації та призначено ліквідаційну комісію (пункт 2 наказу №493 від 16.09.2019 року).

Позивач, не погоджуючись з постановою від 13.06.2018 №49114244 в частині накладення арешту на кошти філії Концерну Техвоєнсервіс Науковий центр на рахунку № НОМЕР_1 у філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669 та рахунку № НОМЕР_2 в АКБ Індустріалбанк , МФО 313849, які призначені для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податків та інших платежів до бюджету, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою про арешт коштів боржника від 13.06.2018 ВП №49114244 накладений арешт на кошти позивача, які знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах у тому числі і на кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, податків, страхових коштів, що призводить до порушення конституційних прав працюючих громадян. При цьому наголосив на дискреційних повноваженням відповідача та відсутності доказів належних щодо протиправності накладення арешту в рамках виконавчого провадження №49114244.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про виконавче провадження (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Пунктом 5 частини першою статті 3 Закону №1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною першою - четвертою, десятою пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч.2 ст.52 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч.3 ст. 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина 5 ст. 97 Кодексу Законів про працю України встановлює, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини 2 ст. 10 Конвенції Про захист заробітної плати , ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно положень ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічна норма міститься також у статті 24 Закону України Про оплату праці .

Отже, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат встановлено кримінальну відповідальність за ст. 175 Кримінального кодексу України.

Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рахунки боржника № НОМЕР_1 у філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669 та рахунку № НОМЕР_2 в АКБ Індустріалбанк , МФО 313849, на кошти на яких виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, які використовуються для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також АТ Ощадбанк та АКБ Індустріалбанк , на яке нормами статті 52 Закону України Про виконавче провадження покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на вищевказані рахунки виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

З матеріалів справи не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунках для виплати заробітної плати своїм працівникам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не доведено, що рахунки № НОМЕР_1 у філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669 та рахунку № НОМЕР_2 в АКБ Індустріалбанк , МФО 313849 наділені спеціальним статусом та використовуються виключно для виплати заробітної плати, тому накладення арешту на кошти розміщенні на вказаних рахунках не суперечить ся нормам Закону України Про виконавче провадження , постанова від 13.06.2018 у виконавчому провадженні №49114244 про арешт коштів боржника є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Концерну Техвоєнсервіс - відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10.09.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна