Постанова

від 10.09.2020 по справі 1.380.2019.001360

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001360 пров. № А/857/6866/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (рішення ухвалене судом під головуванням судді Сподарик Н.І. за правилами загального позовного провадження, повний текст рішення складено 04 листопада 2019 року) у справі № 1.380.2019.001360 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, суд -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо винесення відносно товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо винесення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.01.2017 відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в адміністративній справі №1.380.2019.001360 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій залишено без змін.

Листом від 01.06.2020 позивач повідомила ТОВ "МС Імперіал" про прийняті судові рішення у справі №1.380.2019.001360.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 24 жовтня 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо винесення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Судом порушено норми процесуального права, зокрема суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме апелянта в особі товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал".

На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що його не було залучено до розгляду справи №1.380.2019.001360. Він дізнався про її існування лише 02.06.2020 із відповідного листа ОСОБА_1 . При цьому, апелянт звертає увагу на те, що заявлена позовна вимога прямо стосувалася порядку винесення відповідачем постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 про накладення штрафу на ТОВ МС Імперіал . Таким чином аналізу піддавались правовідносини, учасником яких був сам апелянт, а можливе задоволення позовних вимог стосувалося б його прав, інтересів та обов`язків.

Свою позицію аргументує покликанням на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Таким чином апелянт дійшов висновку про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року є таким, що прийняте щодо його прав та обов`язків.

Водночас, оскільки ТОВ МС Імперіал не було залучено до розгляду справи №1.380.2019.001360, вказане товариство було позбавлене висловити власні доводи з приводу правомірності дій відповідача щодо винесення постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017. Відтак наявна правова підстава для скасування рішення суду першої інстанції.

Окрім того, на переконання апелянта, судом не надано належну правову оцінку договору про делегування функцій забудовника від 02.03.2015 укладеного між приватним підприємством Бірюза та товариством з обмеженою відповідальністю МС Імперіал , відповідно до п. 2.1. якого Сторона 1 зобов`язана, зокрема, але не виключно, передати Земельну ділянку у користування Сторони 2 у відповідності до акту прийому-передачі у строк та у стані, що відповідає умовам цього Договору; під час дії цього договору, у випадку виникнення необхідності за довіреністю здійснювати отримання чи погодження всієї необхідної для здійснення будівництва об`єкту документації в усіх державних, комунальних органах влади, в бюро технічної інвентаризації, в Державній Реєстраційній службі України, інших підприємствах та організаціях, всіляко сприяти Стороні 2 в здійсненні будівництва Об`єкту; забезпечити оформлення початково-дозвільної документації, отримання дозволу на будівництво і розробки проектно-кошторисної документації.

Позивач та відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття уповноваженого представника в судове засідання 10.09.2020 року, через зайнятість в іншому процесі та з метою ознайомлення з матеріалами справи. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що скаржник у даній справі є юридична особа, інтереси якого представляє керівник або інші уповноважені ним особи. Подаючи клопотання до суду про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості уповноваженого представника, товариство не надало суду доказів неможливості прибуття до суду представника. Окрім того, товариством не надано доказів неможливості уповноваження інших осіб на представництво інтересів товариства. Повідомлення про призначення розгляду справи було направлено на адресу товариства 24.07.2020 року, а відтак у товариства було достатньо часу для вирішення питання щодо належного представництва його інтересів в суді апеляційної інстанції 10.09.2020 року та для ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, розгляд даної справи вже відкладався судом з ініціативи товариства. Направлення клопотання про відкладення розгляду справи перед днем судового розгляду апеляційної скарги вказує на зловживання товариством своїми правами, які чинять перешкоду в належному та своєчасному розгляді справи. Також слід зазначити, що товариством вже подавалася апеляційна скарга на даний предмет спору, яка вирішена апеляційним судом.

Водночас, колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов`язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі та не явка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал із часткою в статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 6000,00 грн, що становить 60 відсотків статутного капіталу, та підтверджується протоколом загальних зборів №02/18 від 06.06.2018 року, а також статутом товариства, затвердженим протоколом №02/18 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал 06.06.2018 (а. с. 19-40).

02.11.2016 року посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил ТОВ МС Імперіал , за результатами якої складено акт від 02.11.2016 року №1686/16 (а. с. 9-11).

У згаданому вище акті перевірки від 02.11.2016 вказано, що за результатами перевірки встановлено:

- виконання ТОВ МС Імперіал будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою, за адресою м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 230а, на земельній ділянці кадастровий номер 4610137200:08:007:0068, яка не надана ТОВ МС Імперіал в користування та приватну власність, що є порушенням ч. 2 ст. 8, ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ;

- відсутні містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 230а;

- виконання будівельних робіт проводиться без затвердженої у встановленому порядку проектної документації, що в свою чергу є порушенням ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво , ч.4 ст.7, ч.1 ст. 9, абз.3 ч.1 ст. 27 Закону України Про архітектурну діяльність , ч.5 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ;

- виконання будівельних робіт проводиться без проведення експертизи проектної документації, що є порушенням ч.4 ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи;

- здійснення ТОВ МС Імперіал будівельних робіт без дозволу на їх проведення, чим порушено пп.3 п.1 ч.1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз. 1 та 4 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт.

Як вбачається із постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі №813/1496/17 (провадження № 876/11856/17) за наслідками перевірки посадові особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області винесли припис №1686/16/1 від 02.11.2016 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства та припис від 02.11.2016 року №1686/16/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державна архітектурно-будівельна інспекція України у Львівській області склала протокол про правопорушення у сфері містобудування від 02.11.2016 року №1686/16 (а. с.62-65).

16.01.2017 за результатами розгляду протоколу було прийнято постанову № 1п/1пз/1013-6/201-17 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ТОВ МС Імперіал визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 1440000,00 грн. (а. с. 12-14)

Товариство з обмеженою відповідальністю МС Імперіал оскаржувало постанову № №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 у судовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю МС Імперіал звернулося з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.01.2017 року №1п/1пз/1013-6/201-17. Ухвалою від 13.07.2017 року суд здійснив заміну первинного відповідача у справі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області на належного відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Ухвалою від 28.07.2017 року суд об`єднав в одне провадження адміністративну справу №813/444/17 за позовом ТзОВ МС Імперіал до ДАБІ України про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправними та скасування приписів № 1686/16/1 та № 1686/16/2 від 02.11.2016 року з адміністративною справою №813/1496/17 за позовом ТзОВ МС Імперіал до ДАБІ України про визнання протиправною та скасування постанови від 16.01.2017 року №1п/1пз/1013-6/201-17, присвоївши їм №813/1496/17.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі №813/1496/17 (провадження № 876/11856/17) за адміністративним позовом товариства з обмежено відповідальністю МС Імперіал до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, протиправними та скасування приписів і постанови апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України було задоволено. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у справі № 813/1496/1 та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмежено відповідальністю МС Імперіал відмовлено.

Не погоджуючись із діями дії Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо винесення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, ОСОБА_1 як учасник ТОВ МС Імперіал , звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати вищевказані дії протиправними.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того що право на оскарження рішення (індивідуального акту), дій суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується. Однак у правовідносинах із притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал до відповідальності Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в постанові № 1 л/1 пз/1013-6/201 -17 від 16.01.2017, як акту індивідуальної дії, така постанова та дії відповідача щодо її винесення не породжують для позивача жодних прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист, оскільки позивач стала учасником товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал лише 06.06.2018, а постанова ухвалена 16.01.2017.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю МС Імперіал скористалося своїм правом на захист інтересів та оскаржувало постанову № 1л/1 пз/10136/201 -17 від 16.01.2017 у судовому порядку.

Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 813/1496/17 від 07.05.2018 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал відхилено, а постанову відповідача про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн визнано правомірною. Дана постанова набрала законної сили.

Таким чином права та інтереси безпосереднього суб`єкта містобудування - Товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал , у тому числі і щодо судового захисту є дотриманими у повному обсязі, а позивач, яка увійшла до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал тільки 06.06.2018 не має, та не може мати жодного відношення до подій які відбувались раніше.

IV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду регламентовані Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою КМ України №553 від 23.05.2011, Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою КМ України №244 від 06.04.1995.

Частина перша статті 55 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до положень статей 2, 5 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на судовий захист має та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним| переслідуваній меті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.12.2018 року (справа № 9901/657/18), від 22.03.2018 року (справа №800/559/17), від 03.04.2018 року (справа № 9901/152/18) та від 30.05.2018 року (справа №9901/497/18).

Пунктом 11 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що вирішуючи спір щодо встановлення незаконності акту суб`єкта владних повноважень слід з`ясувати юридичну природу цього акту управління, визначитися щодо належності його до нормативно-правових актів чи до правових актів індивідуальної дії та навести у своєму рішенні відповідні доводи.

З`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних) яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами щодо яких цей акт прийнятий, або права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Ураховуючи наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки властивості нормативно-правового й індивідуального актів, оскаржена постанова №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 року про накладення штрафу є актом індивідуальної дії, оскільки: видана відповідачем в межах своєї компетенції в результаті застосування профільних норм права; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та адресований конкретній юридичній особі; не регулює певних суспільних відносин; не розрахована на багаторазове застосування й вичерпує дію після її реалізації (виконання).

Предметом позову у цій справі є правомірність чи протиправність дій Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо винесення відносно ТОВ МС Імперіал постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 року про накладення штрафу у розмірі 1440000 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Тобто, постанова №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 року, стосується прав та інтересів визначених у ній осіб, а саме юридичної особи ТОВ МС Імперіал .

Відтак, у правовідносинах щодо притягнення ТОВ МС Імперіал до відповідальності Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, позивач ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в постанові №1л/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017, як акту індивідуальної дії, така постанова та дії відповідача щодо її винесення не породжують для позивача жодних прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач стала учасником ТОВ МС Імперіал лише 06.06.2018, а постанова №1л/1пз/1013-6/201-17 про накладення штрафу винесена 16.01.2017 року.

Окрім того, колегія суддів додатково зазначає, що в пункті 3.5. статуту ТОВ МС Імперіал , затвердженого протоколом №02/18 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал 06.06.2018 вказані права учасників товариства. При цьому у вказаному пункті не зазначене право учасника на представництво інтересів товариства у відносинах з іншими фізичними чи юридичними особами. Згідно з пунктом 7.11.2 вказаного статуту представництво товариства без довіреності у відносинах з усіма без винятку органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, у відносинах з фізичними та юридичними особами належить до компетенції директора.

Таким чином, в учасника товариства, зокрема, ОСОБА_1 не виникло право на захист інтересів ТОВ МС Імперіал , що також підтверджується вказаними вище положеннями статуту товариства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ МС Імперіал скористався своїм правом на захист інтересів та оскаржував постанову №1л/1пз/10136/201-17 від 16.01.2017 р. у судовому порядку.

Як уже було зазначено, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі №813/1496/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ МС Імперіал про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.01.2017 №1п/1пз/1013-6/201-17.

Відтак, доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права, зокрема прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема ТОВ МС Імперіал , спростовуються вищевказаними висновками.

При цьому, апелянт також скористався можливістю висловити власну позицію з приводу правомірності дій відповідача щодо винесення постанови №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 у справі №813/1496/17.

Крім того, частиною другою статті 350 КАС України встановлено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у справі Васильєв проти України зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, що є принципом остаточності рішень. Цей принцип підкреслює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання та нового вирішення справи. Повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що хоч апелянт і не був залучений до розгляду вказаної справи, однак його право на захист власних інтересів не було порушено, оскільки він вже скористався ним, подавши адміністративний позов у справі №813/1496/17.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не надано належну правову оцінку договору про делегування функцій забудовника від 02.03.2015 укладеного між приватним підприємством Бірюза та товариством з обмеженою відповідальністю МС Імперіал , то колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно інформації з державного реєстру речових прав №164508098 від 22.04.2019 власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:007:0068 є Львівська міська рада, яка набула таке право тільки 01.02.2017 та 09.06.2017 передала в оренду, вказану земельну ділянку ТОВ МС Імперіал .

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування (ч.4, ч.5 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до ст.102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст.125, ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013року (п.8 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Відповідно до ст.413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально" культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду враховує, що виконання ТОВ МС Імперіал будівельних робіт без отримання відповідного дозволу підтверджено обставинами встановленими у рішенні Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 р. у справі №914/2746/16, яким зобов`язано ТОВ МС Імперіал звільнити займану земельну ділянку, загальною площею 1,885 га., кадастровий №4610137200:08:007:0068, яка знаходиться у м.Львів на вул. Б.Хмельницького, 230-а , на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою та привести її в попередній стан, шляхом знесення багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою за власні кошти (а. с. 66-71).

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2017р. у справі №914/2746/16 набрало законної сили 10.04.2017 р. на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду (а. с. 72-75).

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал" залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.001360 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 10 вересня 2020 року.