Вирок

від 10.09.2020 по справі 646/4508/20

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/4508/20

№ провадження 1-кп/646/794/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220060000312 від 13.02.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Харківської області, громадянки України, з неповною середньою освітою, заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину 2011 року народження, офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.191 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 відповідно до наказу №2-К від 05 січня 2009 року призначена на посаду менеджера з продажу ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС» та відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 05 січня 2009 року, укладеного між нею та ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС», зобов`язана бережно ставитися до ввірених їй чи переданих їй на зберігання або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства.

14 січня 2009 року між ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС» і СПДФО ОСОБА_5 був укладений договір поставки №14/01-09, відповідно до якого ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС» здійснювало поставки товару СПДФО ОСОБА_5

16 січня 2009 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 1, отримала від СПДФО ОСОБА_5 відповідно до видатковою накладною № 9 від 16 січня 2009 року грошові кошти у розмірі 1020 гривень для внесення на розрахунковий рахунок ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС».

30 січня 2009 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 1, отримала від СПДФО ОСОБА_5 згідно з видаткової накладної № 14 від 30 січня 2009 року грошові кошти у розмірі 1004,98 гривень для внесення на розрахунковий рахунок ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС».

Після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на привласнення грошових коштів, належних ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС», які були перебували у її віданні та які в подальшому ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, на розрахунковий рахунок підприємства не внесла, тим самим привласнила грошові кошти, які було їй ввірено та витратила їх на власні потреби.

У результаті протиправних дій ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС» на загальну суму 2024,98 гривень.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному, погодилася з кваліфікацією вчиненого нею діяння та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченої ОСОБА_3 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС», якє є потерпілою особою у кримінальному провадженні, 19 липня 2013 року припинено. Відповідно до довідки ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС» від 30 вересня 2010 року ОСОБА_3 сплатила борг перед ТОВ «БАТ ЕЛЕКТРОНІКС» у розмірі 2024,98 гривні.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 винною себе у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, її показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб та інші обставини, а також форму вини і спрямованість умислу, мотив злочину, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваної та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченої, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (злочин) передбачений ч. 1 ст. 191 КК України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Обвинуваченій ОСОБА_3 судом роз`яснено право застосування до неї положень Закону України «Про амністію».

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої у вчиненому, яке виразилось в усвідомленні нею своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки, а також добровільне відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують її покарання, відсутні.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше не судима, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, 2011 року народження, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

У судовому засіданні встановлено, що з 20 липня 2011 року по 05 червня 2020 року обвинувачена ОСОБА_3 перебувала у розшуку.

Суд також приймає до уваги досудову доповідь від 04 вересня 2020 року відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ймовірності вчинення повторного правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства, Шевченківський РВ філії Державної установи «Цетр пробації» в Харківській області вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспільства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01 липня 2020 року, діяння, інкриміноване обвинуваченій, віднесено ст.12КК України до нетяжкого злочину.

Згідно з ч. 2 ст.5КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При визначені міри покарання суд застосовує частину 2 статті 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінальноправові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Таким чином, суд визначає міру покарання, визначену у санкції частини 1 статті 191 КК України, у редакції закону про кримінальну відповідальність станом на 16 січня 2009 року.

Оскільки з 01 липня 2020 року Законом внесено зміни до ст. 191 КК України, які посилюють кримінальну відповідальність та погіршують становище обвинуваченої, тому даний Закон не має зворотної дії в часі і застосовується положення частини 1 статті 191 КК Українив редакції, яка була чинною на час вчинення злочину, тобто до 01 липня 2020 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно має на утриманні малолітню дитину, з урахуванням майнового стану обвинуваченої, яка офіційно не працевлаштована, однак має джерело доходу, з урахуванням пом`якшуючих вину обставин, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів призначити покарання у виді штрафу.

Суд також приходить до висновку, що ОСОБА_3 за вчинення вказаного кримінального правопорушення необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язаними з покладенням особистої відповідальності за ввірені товарно-матеріальні цінності, оскільки вчинення злочину було безпосередньо пов`язане з посадою, яку обіймала ОСОБА_3 .

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Щодо ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався і, зважаючи на характер призначеного покарання, його обрання є недоцільним.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Керуючись ст. ст. 5, 349, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України, не обирався.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1