Рішення

від 01.09.2020 по справі 476/609/19

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/609/19

Провадження № 2/476/20/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2020 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

17.07.2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свою заяву мотивує тим, що є власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4823055000:03:000:0244 для ведення особистого селянського господарства на території Єланецької селищної ради Миколаївської області. Протягом 2011-2018 року відповідач самовільно, за відсутності правових підстав, використовував належну йому земельну ділянку та отримував відповідні доходи. Вказаними протиправними діями відповідача йому завдано шкоду у розмірі 19792,64 грн. (2474,08*8).

Посилаючись на вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання належної йому земельної ділянки протягом 2011-2018 років у розмірі 19792,64 грн., моральну шкоду у сумі 10000 грн. та судові витрати у справі у розмірі 8000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Пояснили, що відповідач особисто не використовував вищевказану земельну ділянку, а лише допомагав колишньому зятю у вирішенні організаційних господарських питань пов`язаних з утриманням даної земельної ділянки. Доказів користування земельною ділянкою належною позивачу до суду не надано. Також не погодились з розрахунком матеріальної шкоди та клопотали про застосування строків позовної давності.

Вислухавши учасників справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті, позивач є власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4823055000:03:000:0244 для ведення особистого селянського господарства на території Єланецької селищної ради Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №635326 від 05.08.2011 року (а. с. 7, 10).

30.08.2018 року та 11.09.2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Єланецького ВП Новоодеського ВП ГУ НП в Миколаївській області із заявами в яких повідомив, що відповідач ОСОБА_2 використовує належну йому земельну ділянку без його згоди та за відсутності відповідної правової підстави. В ході перевірки заяв позивача встановлено відсутність факту вчинення кримінального правопорушення та списано вказані матеріали до архівної справи (а. с. 8-9).

24.09.2018 року державним інспектором-головним спеціалістом відділу конторою за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Касьяновою А.С. проведено обстеження вищевказаної земельної ділянки та виявлено рештки соняшнику. Державним інспектором встановлено, що земельна використовувалася відповідачем ОСОБА_2 . За результатами вказаної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 24.09.2018 року за №529-ДК/394/АО/10/01/-18 та акт перевірки від 24.09.2018 року за №528-ДК/394/АО/10/01/-18 (а. с. 150-152, 169-170).

Наразі позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та просив суд стягнути з відповідача на його користь шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання належної йому земельної ділянки протягом 2011-2018 років у розмірі 19792,64 грн. та моральну шкоду у сумі 10000 грн.

У ході судового розгляду встановлено, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини з приводу користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4823055000:03:000:0244.

Приписами ст.16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 даної норми також передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання цих прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв`язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, позивач повинні довести наявність шкоди (її розмір), протиправність дій відповідача, та причинний зв`язок між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

При цьому, вимоги позивача ґрунтуються на протиправній поведінці відповідача, яка полягає у самовільному користуванні земельною ділянкою без достатніх на це правових підстав.

Статтею 211 ЗК України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Згідно зі ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У ході судового розгляду встановлено, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки виявлено перевіркою вимог дотримання земельного законодавства, проведеною державним інспектором-головним спеціалістом відділу конторою за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Касьяновою А.С., що відображено в акті обстеження земельної ділянки від 24.09.2018 року за №529-ДК/394/АО/10/01/-18 та акті перевірки від 24.09.2018 року за №528-ДК/394/АО/10/01/-18 (а. с. 150-152, 169-170), які не оскаржені у визначеному законом порядку.

Між тим вищевказані акти доводять факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 4823055000:03:000:0244 лише протягом 2018 року. Доказів використання земельної ділянки протягом 2011-2017 року позивачем до суду не надано.

Так, згідно з ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що в справі що розглядається обов`язок доказування самовільного використання відповідачем земельної ділянки покладається на позивача, що ним у повній мірі зроблено не було. Матеріали справи містять належні докази протиправної поведінки відповідача лише протягом 2018 року, яка знайшла своє вираження в самовільному зайнятті відповідачем земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу.

З матеріалів справи слідує, що відповідачу за самовільне використання земельної ділянки державним інспектором-головним спеціалістом відділу конторою за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 нарахована шкода відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, яка згідно розрахунку від 24.09.2018 року за №528-ДК становить 2474,08 грн. (а. с. 11).

Відповідно до вказаного розрахунку, розмір шкоди визначається за формулою Шс=Пс х Нп х Кф х Кі, де: Пс - площа земельної ділянки, яка використовується не за призначенням; Нп - середньомісячний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення - самовільного зайняття земельної ділянки протягом 2018 року, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі 2474,08 грн. Суд не вбачає за можливе застосувати у цій частині заявлені стороною відповідача, передбачені законом, строки позовної давності.

Також позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України також передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Будучи власником спірної земельної ділянки, позивач тривалий час був позбавлений можливості користуватись нею внаслідок неправомірних дій відповідача.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував характер правопорушення, глибину душевних переживань позивача, а також вимоги розумності, справедливості, виваженості та вважає за необхідне стягнути з відповідача 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу.

Оскільки, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню 115,39 грн. судового збору та 1201,60 грн. витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 08 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Стягнути із ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 1201 (тисячу двісті одну) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 115 (сто п`ятнадцять) грн. 39 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 11.09.2020 року.

Суддя Н.В. Чернякова