Постанова

від 10.09.2020 по справі 592/1608/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м.Суми

Справа №592/1608/20

Номер провадження 22-ц/816/1604/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 червня 2020 року в складі судді Косолап М.М., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 30 червня 2020 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у лютому 2020 року, ОСОБА_1 , збільшивши позовні вимоги, просила стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи (далі - ТОВ УТЕС ) 52536,02 грн, у тому числі 23291,06 грн заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, 29244,96 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 вересня 2017 року вона була прийнята на посаду начальника комерційного відділу ТОВ УТЕС , а 03 жовтня 2019 року звільнена із займаної посади за ч. 1 ст. 36 КЗпП України. За час роботи несвоєчасна виплата заробітної плати мала систематичний характер, у жовтні підприємство мало перед нею заборгованість по заробітній платі за травень - вересень 2019 року.

03 жовтня 2019 року був останнім днем роботи, і у цей же день їй видали трудову книжку, але не виплатили заробітну плату за травень - вересень і три дні жовтня 2019 року, компенсацію за невикористану відпустку.

13.12.2019 року поштою направила заяву відповідачу про надання довідки про заборгованість по заробітній платі, яка була отримана уповноваженою особою підприємства 20 грудня 2019 року, однак відповіді їй не надано.

28 січня 2020 року вона повторно звернулася до відповідача із заявою, але відповіді також не отримала, заборгованість по заробітній платі не виплачена.

Зазначає, що загальна сума нарахованої їй заробітної плати за період з травня 2019 року по вересень 2019 року становить 26785,27 грн. Вказує, що не зважаючи на те, що у день звільнення вона працювала, їй не були виплачені належні заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, а також вона не була письмово повідомлена про нараховані суми. Середньоденна заробітна плата складає 203,09 грн. Кількість робочих днів за час затримки виплати з 04 жовтня 2019 року по 30 квітня 2020 року складає 144 дні. Отже, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати становить 29244,96 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ УТЕС на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 26785,27 грн, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ УТЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 20 грудня 2019 року по 30 квітня 2020 року включно у розмірі 18075,90 грн, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ УТЕС на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ УТЕС у день звільнення ОСОБА_1 з роботи не виплатило їй заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 26785,27 грн, що свідчить про порушення відповідачем строків виплати заробітної плати, встановлених статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України Про оплату праці та наявність заборгованості з виплати заробітної плати, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у вказаному розмірі, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Крім того на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 20 грудня 2019 року по 30 квітня 2020 року, у розмірі 18075,90 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ УТЕС подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на дату звернення до суду, так і на дату прийняття оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 не було пред`явлено вимогу про розрахунок у встановленому діючим трудовим законодавством порядку, в зв`язку з чим відсутнє порушено право позивача та, відповідно, предмет спору.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із цивільної справи і встановлено судом першої інстанції, 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду начальника комерційного відділу ТОВ Українські торгові електронні системи (а.с. 13).

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора ТОВ УТЕС ОСОБА_2 , в якій просила її звільнити з роботи 03 жовтня 2019 року за згодою сторін на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 67).

Наказом ТОВ Українські торгові електронні системи №5-11 про припинення трудового договору від 03 жовтня 2019 року, звільнено начальника комерційного відділу ОСОБА_1 за згодою сторін на підставі п. 1 ст.36 КЗпП України (а.с. 68).

03 жовтня 2019 року директором ТОВ УТЕС ОСОБА_2 та фінансовим директором ОСОБА_3 складено акт про відсутність на робочому місці, відповідно до якого начальник комерційного відділу ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці протягом дня з 8-00 до 17-00 години 03 жовтня 2019 року. Про причини відсутності безпосереднього керівника не повідомила. У табелі обліку використання робочого часу за 03 жовтня 2019 року міститься відмітка про неявку на роботу ОСОБА_1 з нез`ясованих причин (а.с. 65, 66).

03 жовтня 2019 року на адресу ОСОБА_1 відповідачем направлено листа, у якому повідомлено, що у зв`язку з її відсутністю на робочому місці та виконання нею трудової функції в день звільнення, їй необхідно з`явитись до ТОВ УТЕС для отримання трудової книжки (а.с. 69).

Згідно з довідкою Сумського міського центра зайнятості № 762/107 від 18 жовтня 2019 року, з 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітна (а.с. 56).

13 грудня 2019 року ОСОБА_1 направлено поштою заяву на ім`я директора ТОВ УТЕС ОСОБА_2 , у якій зазначено, що при звільненні за наказом № 5-11 від 03 жовтня 2019 року їй видано трудову книжку, але не виплачено заробітну плату за травень - жовтень 2019 та компенсацію за невикористану відпустку, просила надати їй довідку про заборгованість по заробітній платі протягом 10 днів з дня отримання цього листа (а.с. 5-7).

Вказану заяву представником ТОВ УТЕС отримано 20 грудня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 8).

27 січня 2020 року ОСОБА_1 повторно направлено на ім`я директора ТОВ УТЕС Смоляра Ю.Ю. заяву про надання довідки про заборгованість по заробітній платі, середньомісячну заробітну плату за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення (а.с. 9-11).

Як убачається з виписки по банківській карті ОСОБА_1 , відкритої в АТ КБ ПриватБанк , останнє нарахування заробітної плати відповідачем було проведено 16 травня 2019 року у сумі 2438,78 грн за квітень 2019 року (а.с. 53-54).

Згідно з довідкою про середню заробітну плату, ОСОБА_1 працювала у ТОВ УТЕС , за період з травня 2019 року по вересень 2019 року, нараховано заробітну плату у розмірі 21195 грн (травень - 4200 грн, червень - 4200 грн, липень - 4265 грн, серпень - 4265 грн, вересень - 4265 грн) (а.с. 77).

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу наявних у Пенсійному фонді України, нарахована ТОВ УТЕС заробітна плата ОСОБА_1 , за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року, складає 26785,27 грн. (травень - 4200 грн, червень - 4200 грн, липень - 4265 грн, серпень - 4265 грн, вересень - 4265 грн, жовтень - 5590,27 грн) (а.с. 78-79).

У відповідності до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Отже, ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ТОВ УТЕС нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року, у розмірі 26785,27 грн.

Матеріали справи не містять та ТОВ УТЕС , всупереч вищезазначених вимог закону, не не доведено факт проведення, відповідно до статті 116 КЗпП України, повного розрахунку з ОСОБА_4 після звільнення з дні отримання від нею такої вимоги..

Як убачається з матеріалів справи, доведеним є факт відсутності ОСОБА_1 у день звільнення 03 жовтня 2019 року на робочому місці. 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ УТЕС із вимогою про розрахунок.

Отже, на думку колегії суддів, вірним є висновок суду першої інстанції, що саме з 20 грудня 2019 року починається час затримки розрахунку при звільненні і закінчується 30 квітня 2020 року, тобто у межах заявлених позовних вимог, і становить 89 днів.

При визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18075,90 грн, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно виходив з розміру середньої заробітної плати за останні два місяці, які передували звільненню, що становить 8530,30 грн, відповідно, середньоденна заробітна плата позивача становить 203,1 грн та кількості днів затримки розрахунку - 89 робочих днів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування вказаного розрахунку.

Отже, за встановлених обставин справ та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки доведено порушення відповідачем строків виплати заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не пред`являлась вимога про розрахунок не заслуговують на увагу та спростовуються наявними матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко