Постанова

від 02.09.2020 по справі 910/17623/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа № 910/17623/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Алданової С.О.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" та приватного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2020 р. (про відмову у забезпеченні позову)

у справі № 910/17623/19 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" та приватного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна"

до Антимонопольного комітету України

про визнання частково недійсним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" (далі - ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна") та приватне акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" (далі - ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна") звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК; Комітет) про визнання недійсними пунктів 1, 5, 6, 11 резолютивної частини рішення АМК № 697-р від 10.10.2019 р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", прийнятого за результатами розгляду справи № 126-26.13/18-17 (далі - рішення АМК), в частині, що стосується позивачів.

Позовні вимоги обґрунтовані неповним з`ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи № 126-26.13/18-17, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, а також порушенням норм матеріального права, оскільки позивачі не вчиняли антиконкурентні узгоджені дії з іншими виробниками. За твердженням позивачів, Комітетом не враховано, що причини виходу з ринку дистриб`юторів у 2010-2011 роках знаходиться поза межами контролю позивачів. Також, відповідачем не було обґрунтовано розмір штрафу.

Разом з позовом позивачі також подали заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2019 р.

14.07.2020 р. до господарського суду міста Києва від позивачів надійшла заява про забезпечення позову, шляхом:

1) зупинення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі дії рішення АМК № 697-р від 10.10.2019 р. "Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу", прийнятого у справі № 126-26.13/18-17, в частині, що стосується ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" в частині пунктів 5 та 6 зазначеного рішення щодо стягнення штрафу;

2) заборони до набрання законної сили рішенням суду у цій справі АМК вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням рішення АМК № 697-р від 10.10.2019 р. "Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу" прийнятого у справі № 126-26.13/18-17 в частині, що стосується ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", а саме:

- заборони АМК до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти будь-які дії, пов`язані зі стягненням з ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" штрафу;

- заборони АМК до набрання законної сили рішенням суду у цій справі нараховувати пеню за кожен день прострочення сплати штрафу ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна".

Заява обґрунтована тим, що незважаючи на оскарження позивачами в судовому порядку рішення АМК № 697-р від 10.10.2019 р., Комітет звернувся до суду з позовом про стягнення штрафів за вказаним рішенням, за результатами розгляду якого відкрито провадження у справі № 910/9359/20 та частково вжито заходи забезпечення позову. Крім того, позивачі зазначають, що між прийняттям судом першої інстанції рішення та відкриттям апеляційного провадження існує проміжок часу коли відповідач має можливість нарахувати пеню за невиконання рішення АМК, при цьому з огляду на визначену Комітетом в оскаржуваному рішенні суму штрафу - 923 291 500,00 грн., розмір пені, який може бути нарахований відповідачем за день складає 13 849 372,50 грн., а отже невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до безпідставного нарахування пені та/або стягнення коштів на підставі оскаржуваного рішення до набрання законної сили рішення у цій справі, що фактично унеможливить ефективний захист порушеного права.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2020 р. у справі № 910/17623/19 відмовлено у задоволенні заяви позивачів про вжиття заходів забезпечення позову.

Мотивуючи ухвалу, судом першої інстанції встановлено, що оскарження рішення АМК до суду передбачає автоматичне зупинення його виконання в оскаржуваній частині та нарахування пені на час розгляду справи судом. При цьому право суду зупинити дію оскаржуваного рішення АМК за заявою, поданою у відповідності до положень ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатися в якості підстави для забезпечення позову, а вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони АМК вчиняти будь-які дії щодо стягнення штрафу є втручанням у розгляд іншої справи предметом якої є стягнення штрафу на підставі оскаржуваного рішення АМК у даній справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Наводячи підстави скасування оскаржуваної ухвали, апелянти зазначали, що судом першої інстанції не було надано оцінки їх доводами щодо високої імовірності стягнення штрафу за оскаржуваним рішенням АМК до моменту вирішення даної справи та вчиненням дій щодо виконання рішення, з огляду на звернення Комітету до суду з позовом про стягнення штрафів. Скаржники також вказували, що посилання суду на висновки Верховного Суду, не свідчать про неможливість зупинення дії рішення АМК, та вважали доведеними наведені ними підстави для вжиття заявлених заходів забезпечення позову у даній справі. При цьому, позивачі не погоджувались з висновком суду, що пеня за прострочення оплати штрафу за рішенням АМК нараховується з моменту набрання судовим рішенням законної сили, а не з моменту прийняття судового рішення. На думку заявників, вказані обставини у сукупності свідчать про можливість примусового стягнення з позивачів штрафу за рішенням АМК; нарахування та стягнення пені; ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивачів; порушення вимог справедливого та ефективного захисту прав позивачів в рамках одного провадження, без нових звернень до суду. Водночас, у разі стягнення коштів з позивачів процедура їх повернення з державного бюджету, вказували скаржники, може бути істотно затягнута у часі, з огляду на значу суму штрафу, а тому заходи забезпечення позову забезпечать рівне становище сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Алданова С.О., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.09.2020 р.

02.09.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, що відбулось 02.09.2020 р., позивачі вказували на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову. Відповідач вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін та скасування.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як визначено статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно ч. 4 наведеної ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто вжиття заходу забезпечення пов`язуються з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18.

Відповідно до частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини 11 статті 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог і, при цьому, спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018 р.) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019 р.).

Щодо зупинення дії рішення АМК в частині, що стосується позивачів до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини 5 статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини 3 статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до конкурентного законодавства рішення органів Комітету приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, антиконкурентної змови, а згідно з приписом частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Натомість забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення АМК призводить до продовження суб`єктів господарювання діяльності на противовагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій).

При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК за заявою, поданою до суду відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 р. у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 р. у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 р. у справі № 912/2156/19, від 15.06.2019 р. у справі № 910/13158/19.

Слід також зазначити, що в силу норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України відповідно до своїх повноважень приймають рішення у заявах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання (ст. 28 Закону), рішення у справах про узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання (ст. 31 Закону), рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 48 Закону).

Оспорюване рішення Антимонопольного комітету України прийняте у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

З огляду на те, що АМК прийнято спірне рішення, яким визнано, що, зокрема, позивачами вчинено порушення, передбачене пунктом 5 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет, то за відсутності визначення іншого, оскарження такого рішення до суду (у певній частині) передбачає автоматичне зупинення його виконання в цій частині на час розгляду справи, а отже зупинення дії рішення АМК за судовим актом не вимагається.

Щодо заборони АМК вчиняти будь-які дії, пов`язані із стягненням штрафу з позивачів, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подаються заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Згідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Таким чином, у випадку несплати у добровільному порядку штрафу та пені Комітет з метою захисту інтересів держави здійснює їх стягнення виключно шляхом звернення до суду із позовною заявою. Враховуючи той факт, що звернення Комітету до суду із позовом про стягнення штрафу та пені можливо виключно на підставі обов`язкового до виконання рішення відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", яке не скасовано або невизнано судом недійсним, забезпечення позову у такий спосіб є тотожнім задоволенню позовних вимог у даній справі, тож забезпечення позову таким шляхом є незаконним. Окрім того, судом вже відкрито провадження у справі за позовом АМК про стягнення штрафів та здійснюється розгляд справи.

Щодо доводів про заборону АМК нараховувати пеню за кожен день прострочення по сплаті штрафу, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, то колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

З огляду на наведене, норми ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачають автоматичне зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України. Водночас, нарахування пені має обов`язків характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування, а тому заява в частині заборони АМК нараховувати пеню за кожен день прострочення сплати штрафу не може бути задоволена.

З наведеного випливає, що твердження заявників відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вони звернулися до суду, є необґрунтованими.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивачів про вжиття заходів забезпечення позову, є вірним, а твердження апелянтів, які викладені в апеляційній скарзі, встановлених обставин не спростовують.

Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" та приватного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2020 р. у справі № 910/17623/19 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2020 р. у справі № 910/17623/19 залишити без змін.

Матеріали оскарження № 910/17623/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст складено 10.09.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.А. Пашкіна

С.О. Алданова