Постанова

від 10.09.2020 по справі 922/1127/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. Справа № 922/1127/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. №1704Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/1127/20 (суддя Ємельянова О.О., повний текст рішення підписано 16.06.2020)

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елефант» , м.Харків

про стягнення 25.541,03 грн-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елефант» про стягнення 25.541,03 грн., а саме: пеня у сумі 17.621,97 грн, 3% відсотки річних у розмірі 4.475, 58 грн, інфляційні втрати у розмірі 3. 443, 48 грн та 2.102, 00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором №1228/1718-ТЕ-32 постачання природного газу від 26.09.2017 в частині здійснення розрахунків у визначені договором строки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/1127/20 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" (61070, м. Харків, вул.Професорська, буд. 34, ЄДРПОУ 38385945) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) суму у розмірі 16.730,05 грн, а саме: пеня у сумі 8.810,99 грн, 3% відсотки річних у розмірі 4.475,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 3.443,48 грн та 1376,87 грн судового збору. В частині стягнення пені у розмірі 8.810,99 грн - у позові відмовлено.

Позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України» , з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у стягненні суми пені в розмірі 8.810,99 грн та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, зокрема: статтю 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України та процесуального права, зокрема: ст. ст, 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

14.07.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/1127/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України та призначено розглядати справу №922/1127/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Зазначеною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

25.08.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача ОСББ Елефант надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/1127/20. При цьому, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було правомірно та обґрунтовано зменшено розмір пені на 50% , з урахуванням як обставин конкретної справи так і усталеної судової практики апеляційної та касаційної інстанції. В той же час, доводи, наведені в апеляційній скарзі заявником не спростовують висновків суду першої інстанції, а деякі доводи взагалі не відповідають наявним матеріалам справи. Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач за спірним договором здійснив повну оплату, а прострочення тривало незначний проміжок часу.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 26.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем (позивач у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Елефант (відповідач у справі) як споживачем підписано договір №1228/1718-ТЕ-32 постачання природного газу.

За умовами даного договору:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, споживач використовує виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1, 1.2 договору);

- згідно з пунктом 2.1 цього договору постачальник передає споживачеві 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ в орієнтованому обсязі 285 тис.куб.м., у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень 25; листопад 45, грудень 65, IV кв. 2017 року - 135. Січень 65, лютий 55, березень 30, І квартал 2018 року - 150;

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.7 договору);

- ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить всього з ПДВ - 4942,00 грн (п. 5.2 договору);

- згідно з п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

- згідно підпункту 6 пункту 7.2. договору, сторони погодили, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу у розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

- у пункті 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальникові пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

Сторони вносили зміни до спірного договору шляхом підписання додаткової угод и № 2 від 06.04.2018, якою погодили додати пункт 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» договору абзацом у наступній редакції: « Постачальник передає споживачу у період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природній газ орієнтовним обсягом до 20 тис.куб.м, у тому числі по місяцях: квітень: - 20, травень: - 0, всього: 20. Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, викласти розділ 12 «Строк дії договору у наступній редакції» : « 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивач АТ "НАК "Нафтогаз України" передав у власність підприємству відповідача природний газ на загальну суму 1.567.594, 48 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу б/н від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018 , який підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Причиною звернення позивача до господарського суду стало порушення відповідачем п. 6.1 спірного договору щодо здійснення несвоєчасної оплати за поставлений газ.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 7.2 договору позивач нарахував та пред`явив до стягнення суму боргу в розмірі 25.541,03 грн, у тому числі пеню в сумі 17.621,97 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку, а також у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та пред`явлені до стягнення 3% річних в сумі 4.475,58 грн та інфляційні втрати в сумі 3.443,48 грн.

В свою чергу, господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги та зменшуючи розмір пені на 50%, зазначив, що розрахунки позивача щодо розмірів пені, 3% річних та інфляційних втрат є не завищеними, виконаними у відповідності до чинного законодавства. Проте, враховуючи всі обставини справи та наявне клопотання відповідача про зменшення розміру пені, дійшов висновку про наявність виключних обставин для його часткового задоволення. Так, місцевий господарський суд зазначає, що ОСІБ Елефант є неприбутковою організацією, використовує газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку), єдиним джерелом надходження коштів до ОСББ є здійснення внесків співвласниками будинку. Відповідач не є фактичним споживачем газу, а дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статей 11 та 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

В даному випадку господарські відносини між сторонами по справі виникли з приводу договору постачання природного газу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, відповідно до укладеного між сторонами договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на суму 1.567.594,48 грн. Відповідач повністю розрахувався за поставлений позивачем природний газ, але оплату здійснював несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за невиконання грошових зобов`язань передбачена сторонами у пункті 8.2. договору, у вигляді пені в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовам Договору, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про правомірність, обґрунтованість та відповідність чинному законодавству розміру та періоду нарахування пені, які здійсненні у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умов договору.

Щодо висновку суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 50%, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ставить право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (пункт 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» ).

Згідно з Роз`яснень вказаним у пункті 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 по справі №924/243/19).

За правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто в сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Даними реєстру неприбуткових установ та організацій також підтверджується, що з 22.09.2016 рішенням податкових органів відповідачу присвоєно ознаки неприбутковості та включено його до вказаного реєстру неприбуткових установ та організацій. Серед завдань та предмету діяльності ОСББ «Елефант» є забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та при будинкової території; сприяння співвласникам в отримання житлово-комунальних та інших послуг належної якості (пункт 3 розділу 2 статуту). Джерелом фінансування об`єднання є внески та платежі співвласників (пункт 1 розділу 4 статуту). Затримка розрахунків за договором була викликана несвоєчасними розрахунками мешканців будинку перед ОСББ за отримані комунальні послуги.

В свою чергу, позивач як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, і вважає клопотання про зменшення пені таким, що не може бути задоволеним.

За матеріалами справи судом встановлено, що:

- відповідно до умов договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку), а не для власних потреб;

- єдиним джерелом надходження коштів до ОСІБ є здійснення внесків співвласниками будинку;

- розрахунок відповідача за природний газ залежить від своєчасності розрахунків мешканців багатоквартирного будинку;

- предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, з урахуванням приписів частини 2 статті 233 ГК України.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що основним різновидом господарської діяльності позивача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг позивача з централізованого теплопостачання є населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності позивача та відіграння нею особливої соціальної ролі, колегія суддів апеляційної інстанції також дійшла висновку про винятковість даного випадку та вважає доречним зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50% від правомірно нарахованих 17.621,97 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Стягнення 50 % від заявленої у позові суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Також судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено і у постановах Верховного Суду у справах №922/3529/18 від 13.11.2019, №925/259/19 від 24.02.2020, №922/1608/19 від 26.02.2020, №908/2634/18 від 04.03.2020.

Крім того, позивачем до стягнення заявлено 3% річних у сумі 4.475,58 грн та інфляційні втрати в сумі 3.443,48, згідно наданого позивачем розрахунку, які були задоволені судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Положення даної статті знайшли своє відображення і в спірному договорі постачання природного газу, в зв`язку з чим суд першої інстанції, здійснивши самостійний розрахунок сум 3% річних та інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення за несвоєчасне виконання зобов`язань з відповідача 4.475,58 грн - 3% річних та 3.443,48 грн - інфляційних збитків і з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, слід зазначити, що відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і відзиві на апеляційну скаргу наголошує на тому, що повністю погоджується із датами та сумами проведення нарахувань та оплат по договору, які відображені у довідці по операціях за договором №1228/1718-ТЕ-32, наявній у матеріалах справи.

Отже, всі розрахунки позивача, як заборгованості так і штрафних санкцій, є арифметично вірними.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/1127/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.09.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай