Рішення

від 10.09.2020 по справі 911/1726/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/1726/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Житлово-будівельного кооперативу Учитель про стягнення 28 971,17грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (далі - НАК Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Учитель (далі - ЖБК Учитель ) про стягнення 28971,17грн, що складається з: 19513,38грн пені та 3825,12грн - 3% річних, які нараховані за період з 26.12.2017 по 02.01.2019; 5632,67грн - втрат від інфляції за період з 26.12.2017 по 31.12.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №2077/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017 в частині оплати переданого природного газу у встановлений договором строк (а.с.1-8).

Ухвалою від 17.06.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.136-138).

Копія вказаної ухвали отримана позивачем 22.06.2020, а відповідачем - 18.07.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103273236558, 0103273375582 (а.с.140-141).

30.07.2020 від відповідача, з дотриманням встановленого строку, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволення позову відмовити (а.с.144-147).

У відзиві на позов, відповідач вказує, що вини у невчасному здійсненні розрахунків не має, оскільки кооператив невчасно отримував відшкодування пільг та субсидій, право на які мають мешканці - співвласники, що є споживачами послуг, для надання яких використано спожитий природний газ, поставлений позивачем. Не отримання вчасного фінансування пільг та субсидій не надає можливості якісно та вчасно проводити розрахунки за отриманий природний газ. Як вказує відповідач, підписавши спільні протокольні рішення, сторони встановили інший порядок розрахунків, аніж той, що був врегульований договором.

Відзив на позов підписано, як вказано, представником позивача - адвокатом Мамаєвим Д.Ю., на підтвердження чого надано ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.197-198).

При цьому, як визначено ч.2 ст.58 ГПК України, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст.59 ГПК України.

05.08.2020 від позивача, з пропущенням встановленого судом строку - 7 днів з моменту отримання відзиву, надійшла відповідь на відзив (а.с.200-202). Так, відповідно до інформації з сайту АТ Укрпошта поштове відправлення №0205501206122, у якому відповідачем направлено позивачу відзив на позов з додатками, вручено 20.07.2020 (а.с.209), отже, останнім днем для подання відповіді на відзив є 27.07.2020, однак, поштове відправлення №0100182673840 з відповіддю на відзив позивач направив до суду поштою лише 30.07.2020, як свідчить відповідна накладна на конверті такого відправлення (а.с.208).

У відповіді на відзив позивач заперечує факт укладення спільних протокольних рішень за договором №2077/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017 та вказує на відсутність підстав для допущення Мамаєва Д.Ю. як представника відповідача, оскільки у Єдиному реєстрі адвокатів відсутні відомості про нього.

В силу ч.2 ст.251 ГПК України, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Подання відповіді на відзив, як вбачається із змісту відповідної норми, є правом позивача, однак, таке право може бути реалізовано протягом визначеного судом строку.

Відповідно до чч.1,2 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку ; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГПК України, в редакції, чинній на момент отримання відзиву (події, якою визначено початок перебігу відповідного процесуального строку) визначено, що: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Клопотань про продовження встановленого судом строку для подання відповіді на відзив відповідач не подавав, отже, суд залишає таку відповідь на відзив без розгляду.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не подано.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

11.09.2017 між сторонами у справі - Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (назва якого змінена на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ), та ЖБК Учитель укладено договір №2077/1718-ТЕ-17 постачання природного газу (а.с.13-21, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору позивач (постачальник) взяв на себе зобов`язання поставити у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ обсягом до 117,0 тис.куб.м. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.7 договору).

Як визначено п. 5.2 договору ціна за 1000куб.м природного газу складає - 5930,40грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Сторонами у п. 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору).

Умови договору неодноразово змінювались сторонами шляхом укладення додаткових угод (а.с.22-28).

Так, додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторонами, зокрема, змінено розмір пені, що може нараховуватись у разі прострочення оплати, та встановлено її з 01.01.2018 у розмірі 15,3% річних (а.с.22-23).

Додатковою угодою №2 від 03.04.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 31.05.2018 включно (а.с.25).

Додатковою угодою №3 від 04.06.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 31.07.2018 (а.с.26).

Додатковою угодою №4 від 03.08.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 31.08.2018 (а.с.27).

Додатковою угодою №5 від 03.09.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 30.09.2018 включно (а.с.28).

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року на умовах вказаного договору поставив, а відповідач - прийняв природний газ на суму 624803,20грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.36-47).

Відповідач станом на 03.01.2019 повністю розрахувався за природний газ, поставлений у відповідний період, що сторони не заперечують. Відповідний факт підтверджено виписками з рахунку позивача (а.с.50-117) та відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку позивача (а.с.48-49).

Звертаючись з позовом, позивач вказує, що відповідач розраховувався за поставлений у відповідному періоді природний газ, не завжди дотримуючись встановленого договором строку. Так, за твердженням позивача відповідачем невчасно здійснено розрахунок за газ, поставлений у листопаді 2017 року - вересні 2018 року.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач невчасно розрахувався за переданий природний газ у листопаді 2017 року - вересні 2018 року, допустивши прострочення.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п.6.1 укладеного сторонами договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3825,12грн - 3% річних, які нараховані за період з 26.12.2017 по 02.01.2019; 5632,67грн - втрат від інфляції за період з 26.12.2017 по 31.12.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням прострочення виконання зобов`язання з оплати газу, переданого у листопаді 2017 року - вересні 2018 року, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення процентів та втрат від інфляції, передбачених ст.625 ЦК України.

Відповідні нарахування здійснені позивачем з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановленого розміру інфляції та розміру процентів, передбачених ст.625 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що розрахунки здійснено після отримання коштів від співвласників та отримання відшкодування пільг, субсидій, які склали 50% коштів, які сплачені за природний газ, і вини кооперативу у невчасних розрахунках не має не впливають на висновок суду щодо обґрунтованості заявлених у відповідній частині вимог.

Так, як визначено ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом .

В силу ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, несплата коштів співвласниками своєчасно не може бути підставою для звільнення від відповідальності за не виконання зобов`язання з оплати природного газу, яке є грошовим, як і відшкодування пільг та субсидій, право на які мають мешканці, відповідачу.

Також, слід зазначити, що з наданих відповідачем актів звіряння розрахунків, що складені між ним та УСЗН Васильківської РДА (а.с.150-183), не вбачається, що відповідні пільги та субсидії надані виключно щодо послуг опалення та постачання гарячої води. Посилання на підписання спільних протокольних рішень, які встановлюють інший порядок розрахунків, відповідачем шляхом подання доказів існування таких рішень не доведено, а позивач факт їх існування заперечує. З наданих виписок також не вбачається, що оплати здійснювались у відповідності з протокольними рішенням.

Окрім того, слід вказати, що додатковою угодою №1 сторонами внесено зміни до п.6.1 договору. яким узгоджено, що з урахуванням п.11.3 договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів щодо нарахованих та не профінансованих пільг та житлових субсидій населення згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за договором.

Також, вказаною додатковою угодою сторонами внесено зміни до п.8.3 такого договору, відповідно до яких підписання вищевказаних документів не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 ЦК України, нараховані на всю заборгованість за договором.

За таких обставин, вимоги щодо стягнення 3825,12грн - 3% річних та 5632,67грн втрат від інфляції є обґрунтованими, а їх розрахунок виконаний арифметично правильно позивачем, у зв`язку з чим відповідні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19 513,38грн пені, що нарахована за період з 26.12.2017 по 02.01.2019.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Договором визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16.4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2 договору).

Поряд з цим, додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторонами погоджено з 01.01.2018 змінити розмір пені, зменшивши її до 15,3%.

Таким чином, зважаючи на порушення строку виконання зобов`язань, позивач набув права вимагати від відповідача сплати пені у встановленому договором розмірі.

При цьому, з розрахунку вбачається, що розмір пені обраховано до 01.01.2018 виходячи з розміру 16,4% річних, а з 01.01.2018 - 15,3% річних, тобто у відповідності до умов договору з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди №1 від 11.01.2018. Розмір пені, який застосовано, не перевищує максимального розміру пені - подвійної облікової ставки, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування.

Однак, як узгоджено п.8.2 відповідного договору у редакції додаткової угоди №1, нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Відповідною постановою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) і така постанова, яка наразі втратила чинність, діяла у спірний період (далі - Порядок).

Пунктом 1 відповідного порядку встановлено, що він визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Як визначено п.8 Порядку (у відповідній редакції), отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу.

Відповідачем надано акти звіряння розрахунків за надані послуги, на які надаються субсидії та пільги, між ним та головним розпорядником коштів місцевого бюджету - УСЗН Васильківської РДА за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року (а.с.150-153), а також платіжні документи у підтвердження розміру отриманого відшкодування від відповідного уповноваженого органу у періоді, у якій здійснювалось постачання природного газу (а.с.184-196).

Однак, з відповідних документів не можливо визначити та відокремити суми, які отримані відповідачем як відшкодування пільг та субсидій в частині здійснення оплат саме за опалення та гарячу воду, оскільки відшкодування пільг та субсидій здійснювалось за всі послуги періоду (у т.ч. квартирної плати, вивезення сміття тощо). При цьому, відповідач не надав відомостей яка частина здійснених ним оплат позивачу проведена за рахунок відшкодування пільг та субсидій з оплати населенням послуг саме опалення та постачання гарячої води. Отже, не доведено настання обставин, за яких відповідно до п.8.2 договору не здійснюється нарахування пені.

Окрім того, сторонами п.11.3 договору (у редакції додаткової угоди №1) узгоджено, що будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодооформлених та не профінансованих пільг та субсидій населенню згідно з вищевказаним Порядком можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до договору.

Доказів на підтвердження фактів підписання відповідних додаткових договорів та угод не надано.

Між тим, в силу ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даній справі суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 7000грн, з урахуванням наступного.

Зменшуючи розмір пені, суд враховує те, що відповідач не є фактичним кінцевим споживачем газу і такий газ використовується ним для виробництва теплової енергії та постачання гарячої води, що споживається населенням - мешканцями будинку, де створено кооператив, членами якого є мешканці. З огляду на надані акти звірки розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги та субсидії, вбачається, що такі розрахунки головним розпорядником коштів здійснювались невчасно та мав місце борг перед відповідачем у всі місяці періоду, у які відповідач мав розрахуватись за отриманий природний газ у встановлений договором строк.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання зобов`язань за договором в частині оплати природного газу не мало місце у повному обсязі. Так, відповідач розрахувався до закінчення строку для остаточного розрахунку за газ, поставлений у: жовтні 2017 року на 100 % - повністю 07.11.2017; у листопаді 2017 року сплачено більше на 50% до дати остаточного розрахунку.

При цьому, відповідач є неприбутковою організацією та створений для задоволення потреб мешканців будинку і стягнення з нього пені у заявленому розмірі буде надмірним тягарем для нього.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що у даній справі не встановлено, що допущені порушення при виконанні відповідних зобов`язань відповідачем призвели до збитків позивача, розмір яких більший або дорівнює розміру нарахованої пені, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню до 7000грн.

При цьому, суд враховує, що у даній справі повністю задоволені обґрунтовані вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції та процентів, які компенсують позивачу негативні наслідки від знецінення грошових коштів, які могли бути спричинені порушенням відповідачем зобов`язань з оплати.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3825,12грн - 3% річних, 5632,67грн - втрат він інфляції, 7000грн пені, а у задоволенні вимог про стягнення 10513,38грн пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у повному обсязі, не враховуючи зменшення розміру пені (зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд зменшив розмір пені), що складає 2102,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Учитель (ідентифікаційний код 23566750, 09500, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Вокзальна) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 3825,12грн - 3% річних, 5632,67грн втрат від інфляції, 9000грн пені, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 12513,38грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається у строк, визначений ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, встановленого ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова