Постанова

від 15.02.2021 по справі 911/1726/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа№ 911/1726/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020

у справі № 911/1726/20 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Житлово-будівельного кооперативу "Учитель"

про стягнення 28971,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Учитель" про стягнення 28971,17грн, з яких: 19513,38 грн пені та 3825,12грн 3% річних, які нараховані за період з 26.12.2017 по 02.01.2019; 5632,67грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.12.2017 по 31.12.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №2077/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017 в частині оплати переданого природного газу у встановлений договором строк.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про відсутність вини у невчасному здійсненні розрахунків, посилаючись на те, що кооператив невчасно отримував відшкодування пільг та субсидій, право на які мають мешканці - співвласники, що є споживачами послуг, для надання яких використано спожитий природний газ, поставлений позивачем. Не отримання вчасного фінансування пільг та субсидій не надає можливості якісно та вчасно проводити розрахунки за отриманий природний газ. Як вказує відповідач, підписавши спільні протокольні рішення, сторони встановили інший порядок розрахунків, аніж той, що був врегульований договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі №911/1726/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Учитель" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3825,12 грн 3% річних, 5632,67 грн втрат від інфляції, 7000 грн пені (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки), а також 2102,00 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. У задоволенні позову в частині стягнення 12513,38 грн пені відмовлено.

Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, з урахуванням встановленого судом факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем. При цьому, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи те, що відповідач не є фактичним кінцевим споживачем газу і такий газ використовується ним для виробництва теплової енергії та постачання гарячої води, прострочення виконання зобов`язань за договором в частині оплати природного газу не мало місце у повному обсязі, відповідач є неприбутковою організацією та створений для задоволення потреб мешканців будинку і стягнення з нього пені у заявленому розмірі буде надмірним тягарем для нього, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені до 7000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі №906/1726/20 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, та процесуального права, зокрема, ст. ст.236, 238 ГПК України. Апелянт стверджує, що при зменшенні розміру пені, судом першої інстанції не надано належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/1726/20; постановлено розгляд справи здійснювати за відсутності представників учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий суддя, доповідач), суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г., яка призначена протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020; апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню за відсутності представників учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

11.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (назва якого змінена на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), та ЖБК "Учитель" укладено договір №2077/1718-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов`язання поставити у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ обсягом до 117,0 тис.куб.м. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.7 договору).

Як визначено п. 5.2 договору ціна за 1000куб.м природного газу складає - 5930,40грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Сторонами у п. 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору).

Умови договору неодноразово змінювались сторонами шляхом укладення додаткових угод (а.с.22-28).

Так, додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторонами, зокрема, змінено розмір пені, що може нараховуватись у разі прострочення оплати, та встановлено її з 01.01.2018 у розмірі 15,3% річних (а.с.22-23).

Додатковою угодою №2 від 03.04.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 31.05.2018 включно (а.с.25).

Додатковою угодою №3 від 04.06.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 31.07.2018 (а.с.26).

Додатковою угодою №4 від 03.08.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 31.08.2018 (а.с.27).

Додатковою угодою №5 від 03.09.2018 сторонами збільшено обсяг природного газу та строк дії договору продовжено по 30.09.2018 включно (а.с.28).

Колегією суддів встановлено, що позивач у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року на умовах вказаного договору поставив, а відповідач - прийняв природний газ на суму 624803,20 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.36-47).

Відповідач станом на 03.01.2019 повністю розрахувався за природний газ, поставлений у відповідний період, що сторони не заперечують. Відповідний факт підтверджено банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.50-117) та відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку позивача (а.с.48-49).

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання в частині оплати переданого природного газу у встановлений договором строк.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що відповідач невчасно розрахувався за переданий природний газ у листопаді 2017 року - вересні 2018 року, допустивши прострочення.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п.6.1 укладеного сторонами договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3825,12грн - 3% річних, які нараховані за період з 26.12.2017 по 02.01.2019; 5632,67грн - інфляційних втрат за період з 26.12.2017 по 31.12.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості переданого природного газу не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3825,12грн - 3% річних, які нараховані за період з 26.12.2017 по 02.01.2019; 5632,67грн - інфляційних втрат за період з 26.12.2017 по 31.12.2018, дані вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19513,38 грн пені, яка нарахована за період з 26.12.2017 по 02.01.2019.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Договором визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2 договору).

Поряд з цим, додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторонами погоджено з 01.01.2018 змінити розмір пені, зменшивши її до 15,3%.

Таким чином, зважаючи на порушення строку виконання зобов`язань, позивач набув права вимагати від відповідача сплати пені у встановленому договором розмірі.

При цьому, з розрахунку вбачається, що розмір пені обраховано до 01.01.2018, виходячи з розміру 16,4% річних, а з 01.01.2018 - 15,3% річних, тобто у відповідності до умов договору з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди №1 від 11.01.2018. Розмір пені, який застосовано, не перевищує максимального розміру пені - подвійної облікової ставки, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування.

Однак, як узгоджено п.8.2 договору у редакції додаткової угоди №1, нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, які проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Відповідною постановою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) і така постанова, яка наразі втратила чинність, діяла у спірний період (далі - Порядок).

Пунктом 1 відповідного Порядку встановлено, що він визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Як визначено п.8 Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу.

Відповідачем надано акти звіряння розрахунків за надані послуги, на які надаються субсидії та пільги, між ним та головним розпорядником коштів місцевого бюджету - УСЗН Васильківської РДА за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року (а.с.150-153), а також платіжні документи на підтвердження розміру отриманого відшкодування від відповідного уповноваженого органу у періоді, у якій здійснювалось постачання природного газу (а.с.184-196).

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, з відповідних документів неможливо визначити та відокремити суми, які отримані відповідачем як відшкодування пільг та субсидій в частині здійснення оплат саме за опалення та гарячу воду, оскільки відшкодування пільг та субсидій здійснювалось за всі послуги періоду (у т.ч. квартирної плати, вивезення сміття тощо). При цьому, відповідач не надав відомостей яка частина здійснених ним оплат позивачу проведена за рахунок відшкодування пільг та субсидій з оплати населенням послуг саме опалення та постачання гарячої води. Отже, не доведено настання обставин, за яких відповідно до п.8.2 договору не здійснюється нарахування пені.

Окрім того, сторонами п.11.3 договору (у редакції додаткової угоди №1) узгоджено, що будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг та субсидій населенню згідно з вищевказаним Порядком можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до договору.

Доказів на підтвердження фактів підписання відповідних додаткових договорів та угод не надано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 19513,38 грн пені за період з 26.12.2017 по 02.01.2019.

Разом з тим, у відповідності до ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів вважає, що при зменшенні розміру пені до 7000 грн, судом першої інстанції враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (прострочення виконання зобов`язань за договором в частині оплати природного газу не мало місце у повному обсязі), враховано те, що відповідач не є фактичним кінцевим споживачем газу і такий газ використовується ним для виробництва теплової енергії та постачання гарячої води, відповідач є неприбутковою організацією та створений для задоволення потреб мешканців будинку і стягнення з нього пені у заявленому розмірі буде надмірним тягарем для нього, враховано, що за надані послуги, на які надаються пільги та субсидії головним розпорядником коштів здійснювались розрахунки невчасно та мала місце заборгованість перед відповідачем у всі місяці періоду, у які відповідач мав розрахуватися за отриманий природний газ у встановлений договором строк.

Суд апеляційної інстанції вважає, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, відповідно до конкретних обставин справи зробив правильний висновок про можливість зменшення нарахованої позивачем пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України та відповідає сформованій та сталій судовій практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача - 7000 грн пені.

Позовні вимоги в частині стягнення 12513,38 грн пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі №911/1726/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1726/20 повернути Господарському суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз