Рішення

від 02.09.2020 по справі 912/2721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 рокуСправа № 912/2721/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (вул. Мечникова, 2 А, м. Київ, 01601)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" (вул. Шевченка, б. 27, м. Кропивницький, 25011)

про стягнення 606 718,40 грн,

секретар судового засідання Ліподат Я.В.

Представники:

від позивача - Хрімлі Д.І., адвокат, ордер серія ЧК №032096 від 18.11.19 р.;

від відповідача - Глазков А. С., адвокат, ордер серія КР №105909 від 08.11.19 р.;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" про стягнення 606 718,40 грн, з яких 394 493,73 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 201 676,61 грн штрафних санкцій, 1 688,57 грн інфляційних втрат, 8 859,49 грн заборгованості по сплаті комунальних послуг з покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем Договору суборенди № А10018 від 15.08.2018 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та оплати комунальних послуг з відповідача підлягає стягненню зазначена заборгованість.

Ухвалою від 04.10.2019 суд залишив позовну заяву позивача без руху, встановив строк для усунення недоліків позовної заяви, допущених при її поданні.

В межах строку, визначеного господарським судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що 17.10.2019 подано до суду відповідні докази.

Ухвалою від 21.10.2020 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.11.2020.

20.11.2019 протокольною ухвалою в підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.12.19 о 15:30.

19.11.2019 до суду надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні", у якому відповідач просить:

- прийняти зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" до Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег про зобов`язання повернути майно до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднати їх в одне провадження;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ковчег повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Піоні" майно, згідно з переліком вказаним у позовній заяві.

Ухвалою від 25.11.2019 зустрічний позов повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Піоні" на підставі п. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

05.12.2019 до суду від відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 25.11.2015 про повернення зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Піоні".

Ухвалою від 25.11.2019 господарський суд зупинив провадження у справі № 912/2721/19 до повернення матеріалів справи до господарського суду Кіровоградської області з Центрального апеляційного господарського суду

Постановою від 06.02.2020 Центральний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.11.2019 без змін.

12.02.2020 матеріали справи №912/2721/19 повернулися до Господарського суду Кіровоградської області.

24.02.2020 до суду надійшов запит №912/2721/19/1492/20 Центрального апеляційного господарського суду, у якому зазначено, що у зв`язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.11.2019 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2020 необхідно терміново надіслати на адресу Центрального апеляційного господарського суду справу №912/2721/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" про стягнення 606 718,40 грн для подальшого направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до вимог п.17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

На виконання зазначеного запиту, 25.02.2020 матеріали справи №912/2721/19 були направлені до Центрального апеляційного господарського суду.

До господарського суду 04.03.2020 надійшла заява №18 від 20.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" про забезпечення позову з вимогами вжити заходи забезпечення позову шляхом накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно та всі грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, до набранням чинності рішенням у справі та погашення заборгованості по Договору оренди № А10004 від 29.11.2016 у повному обсязі в межах ціни позову в розмірі 606 718,40 грн.

Ухвалою від 06.03.2020 господарський суд відмовив у задоволенні заяви №18 від 24.02.2020 про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег".

Ухвалою від 31.03.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визнав необґрунтованою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" та відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2020 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області.

13.04.2020 на адресу суду надійшли матеріали справи № 912/2721/19.

Ухвалою від 14.04.2020 господарський суд поновив провадження у справі та постановив, - враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", підготовче засідання для розгляду справи буде призначено додатково ухвалою суду, яку буде направлено на адресу учасників справи.

Ухвалою від 17.06.2020 господарський суд призначи підготовче засідання на 01.07.2020.

01.07.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.08.2020.

11.08.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що дана справа відносить до категорії складних, а тому колегіальний розгляд буде гарантією повного, всебічного й об`єктивного розгляду справи.

Ухвалою від 11.08.2020 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, закрив підготовче провадження та призначити справу № 912/2721/19 до судового розгляду по суті на 20.08.2020.

20.08.2020 від відповідача надійшла заява про зменшення штрафних санкцій. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що згідно з п. 2 Договору від 30.05.2019 про розірвання договору суборенди №А10018 від 15.08.2018 позивач та відповідач погодили, що сплачений відповідачем на користь позивача на підставі договору суборенди забезпечувальний платіж не повертається відповідачу відповідно до п.16.9 договору суборенди.

29.08.2018 відповідно до рахунку позивача №СФ-3/А10018/1597 від 29.08.2018 відповідач перерахував позивачу за договором суборенди 288 110,44 грн в рахунок забезпечувального платежу, що підтверджується платіжним дорученням №206 від 29.08.2018.

Таким чином, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору суборенди, ризики позивача були забезпеченні на загальну суму 288 110,44 грн, стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 201 676,61 грн не відповідає принципу пропорційності, з урахуванням того факту, що позивач так і не повернув відповідачу його товари та торгівельне обладнання.

20.08.2020 в судового засіданні оголошено перерву до 02.09.2020.

28.08.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів на підтримку клопотання про зменшення штрафних санкцій та додано фінансову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" за 2019, платіжне доручення №486 від 04.04.2019 та банківську виписку за період з 28.08.2018 по 31.08.2019 щодо сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 3-5, 8 ст. 80, ст. 207 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї

Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки, відповідачем у поданому клопотанні не зазначені причин неподання платіжного доручення №486 від 04.04.2019 та банківської виписки за період з 28.08.2018 по 31.08.2019 щодо сплати орендних платежів, у встановлений законом строк до початку розгляду справи по суті, суд залишає без розгляду клопотання відповідача про приєднання зазначених документів до матеріалів справи.

31.08.2020 до суду від позивача надійшла відповідь №119 від 25.08.2020 на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" просить суд відмовити в задоволенні зазначеної заяви, оскільки сума штрафу є значно нижчою від суми основного боргу, а забезпечувальний платіж передбачений умовами договору окремо від штрафу.

Відповідач відзив на позов не подав.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини справи.

15.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (далі позивач або Субрендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Піоні" (далі відповідач або Субрендар) було укладено Договір суборенди № А 10018 приміщення площею 47,52 кв. м. (далі Приміщення), на першому поверсі торгово-розважального центру "Лавина", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д (далі ТРЦ), з метою розміщення магазину з роздрібної торгівлі одягом під торговими марками Shade of Pioni , Pioni (Додаток № 1) (а.с. 15-33).

Відповідно до п. 10.1. ст. 10 Договору із моменту передачі Суборендареві Приміщення Суборендар зобов`язаний сплачувати на користь Суборендодавця Орендну плату та інші платежі, які передбачені Договором. Порядок нарахування та сплати Орендної плати передбачений ст. 10, 11, 12, 13 Договору суборенди. Крім того, відповідно до п. 17.1. ст. 17 Договору суборенди Субрендар компенсує Суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в Приміщенні, без додаткових нарахувань на користь Суборендодавця, а також витрати, які несе Суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією ТРЦ та площ загального користування, а також земельної ділянки, та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями ТРЦ пропорційно площі Приміщення до загальної площі ТРЦ Порядок нарахування та сплати комунальних послуг передбачений ст. 17 Договору.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Договору та п. 15 Додатку № 1 до Договору суборенди Суборендар зобов`язаний сплачувати Суборендодавцю Основну орендну плату, Експлуатаційну орендну плату, Маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Окрім орендної плати, відповідно до ст. 17 Договору відповідач (Суборендар) компенсує Суборендареві вартість Комунальних послуг, що вживаються в Приміщенні. Відповідно до п. 17.6 Договору суборенди плата за Комунальні послуги вноситься Суборендарем щомісяця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення Суборендодавцем відповідного рахунку.

Відповідно до ст. 3 Договору цей Договір суборенди набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, державної реєстрації (якщо така реєстрація вимагається відповідно до законодавства України) та діє до закінчення строку суборенди.

Зобов`язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати Суборендарем на користь Суборендодавия будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії Договору суборенди (в тому числі, дострокового).

Строк суборенди вказано в Додатку № 1 (пункт 7). Строк суборенди починає обчислюватися з передачі Суборендодавцем Суборендареві Приміщення в орендне користування відповідно до цього Договору суборенди або в день, коли Суборендар зобов`язаний прийняти Приміщення.

Строк суборенди достроково закінчується в тому випадку, якщо Договір суборенди достроково припинить свою дію, у відповідності з положеннями цього Договору суборенди або законодавства України.

Згідно з п. 7 Додатку № 1 до Договору строк суборенди 12 місяців.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов договору позивачем 13.10.2018 передане Приміщення за цільовим призначенням, що підтверджується Актом приймання-передачі Приміщення у суборендне користування (а.с. 34).

Отже, позивач належним чином виконав умови договору в частині передачі Приміщення в суборенду.

Однак, відповідач не належним чином виконав умови договору в частині сплати орендних платежів, а саме не здійснив оплату відповідно до:

- рахунку СФ-С/А110018/99 від 10.01.2019, на суму 131 497,91 грн (а.с. 50);

- рахунку СФ-С/А110018/968 від 07.03.2019, на суму 131 497,91 грн (а.с. 56);

- рахунку СФ-С/А110018/1426 від 10.04.2019, на суму 131 497,91 грн (а.с. 58);

На підставі зазначених рахунків складені акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-00000000542 від 28.02.2019, № ОУ-00000001393 від 30.04.2019 та № ОУ-00000001706 від 31.05.2020 (а.с. 67, 69, 71). Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-00000000542 від 28.02.2019 підписаний відповідачем, інші два акти відповідачем не підписані.

Таким чином виникла заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів у сумі 394 493,73 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем орендої плати в повному обсязі, позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" направлено претензію №85 від 09.08.2019 з вимогою погашення заборгованості протягом 5 днів, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 09.08.2019 (а.с. 83-84, 86). Вказане поштове відправлення повернуто до позивача без вручення відповідачу з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 87).

30.05.2019 позивачем (Суборендодавцем) та відповідачем (Суборендарем) підписано Договір про розірвання Договору суборенди № А 10018 від 15.08.2018, відповідно до умов якого Договір суборенди розірвано 31.05.2019 (а.с. 35).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання Договору про розірвання Договору суборенди № А 10018 від 15.08.2018 сторонами 31.05.2020 підписано акт приймання-передачі Приміщення з суборендованого користування (а.с. 36).

31.05.2019 відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом з проханням розірвати Договір суборенди № А 10018 від 15.08.2020. У вказаному гарантійному листі відповідач гарантував оплату боргу з орендних платежів повністю до 14.06.2019 (а.с. 114).

Також відповідачем позивачу надані гарантійні листи від 27.06.2019 та від 31.07.2019 у яких відповідач гарантував повну сплату заборгованості з орендних платежів до 01.08.2019 та до 02.08.2019 відповідно (а.с. 115, 116).

Однак гарантійні зобов`язання за гарантійними листами відповідач не виконав, заборгованість зі сплати орендних платежів не погасив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

При розгляді справи суд враховує таке.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов`язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1-3, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

У частинах 1, 3, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідачем визнано наявність заборгованості по орендній платі у гарантійних листа від 31.05.2019, від 27.06.2019 та від 31.07.2019, розрахунок позивача суми заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Піоні" не спростувало, не заперечило та будь-яких доказів, які б підтверджували неправильність розрахунку, а також доказів оплати до суду відповідачем не надано.

Суд також звертає увагу на те, що надання відповідачем гарантійних листів про оплату заборгованості належить до дій, які свідчать про визнання особою свого боргу. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду по справі №187/789/17 від 03.07.2019.

За правилами ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання (які виникають у тому числі з договору) належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вказаним приписам кореспондують положення ст. 526 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 394 493,73 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг у розмірі 8 859,49 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Надання відповідачу комунальних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами (а.с. 89-110), які відповідач повинен був оплати відповідно до п.17.6. Договору.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за комунальні послуги в розмірі 8 859,49 грн, вказана заборгованість останнім не заперечена, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 201 676,61 грн штрафу та 1 688,57 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.

Статями 216, 230 Господарського кодексу України передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання у вигляді сплати штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з правилами ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За визначенням, наведеним в ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 20.6 Договору та п. 34 Додатку № 1 до Договору суборенди - в тому випадку, якщо Суборендар прострочить сплату Суборендодавцеві будь-яких платежів, Суборендар сплачує на користь Суборендодавця наступні штрафні санкції:

- у випадку прострочення більш, ніж на 3 (три) календарних дні - договірні штрафні санкції у розмірі 10% (десять відсотків) від суми прострочення;

-у випадку прострочення більш, ніж на 5 (п 'ять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) від суми прострочення;

- у випадку прострочення більш, ніж на 10 (десять) календарних днів -договірні штрафні санкції у розмірі 50% (п 'ятдесят відсотків) від суми прострочення.

Судом встановлено, що кінцевий термін погашення всієї заборгованості сплив 16.04.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив правильність нарахування штрафу з суми боргу 403 353,22 грн (394 493,73 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 8 859,49 грн заборгованості по сплаті комунальних послуг) у розмірі 50 %, яка складає 201 676,71 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Сума інфляційних нарахувань не заперечується відповідачем.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив правильність розрахунку позивача, а тому вимоги про стягнення:

2 232,92 грн інфляційних втрат з суми боргу 131 497,91 грн за період лютий 2019 серпень 2019;

380,69 грн інфляційних втрат з суми боргу 131 497,91 грн за період квітень 2019 серпень 2019

925,04 грн дефляційних нарахувань з суми боргу 131 497,91 грн за період травень 2019 серпень 2019 підлягають задоволенню.

Розглядаючи заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій суд враховує таке.

Частина 1 ст. 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи, що розмір штрафу не перевищує суми основного боргу, відповідачем не виконано прострочене зобов`язання у повному обсязі, тривалий період прострочення виконання, поведінку відповідача в частині невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відсутність доказів скрутного фінансового становища відповідача станом на час вирішення даного спору (зокрема, у 2020 році) господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зменшення штрафних санкцій.

Стосовно інших аргументів та доводів сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 23 Рішення ЄСПЛ "Проніні проти України" суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" (вул. Шевченка, б. 27, м. Кропивницький, 25011, ідентифікаційний код 41448465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (вул. Мечникова, 2 А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 31569627) 606 718,40 грн, з яких 394 493,73 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 201 676,61 грн штрафних санкцій, 1 688,57 грн інфляційних втрат, 8 859,49 грн заборгованості по сплаті комунальних послуг та 9 100,79 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення вручити або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (01601, м. Київ, вул. Меникова, 2 А) Товариству з обмеженою відповідальністю "Піоні" (25011, м. Кропивницький, вул. Шевченка, б.27).

Повне рішення складено 11.09.2020.

Суддя М.С. Глушков