Постанова

від 17.12.2020 по справі 912/2721/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 року м.Дніпро Справа № 912/2721/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.(доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2020 року (суддя Глушков М.С., повний текст складено 11.09.2020р.) у справі № 912/2721/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні", м. Кропивницький

про стягнення 606 718,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" про стягнення 606 718,40 грн., з яких 394 493,73 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 201 676,61 грн. штрафних санкцій, 1 688,57 грн. інфляційних втрат, 8 859,49 грн. заборгованості по сплаті комунальних послуг у зв`язку із невиконанням відповідачем договору суборенди № А10018 від 15.08.2018 року в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та оплати комунальних послуг, з покладанням на відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" 606 718,40 грн., з яких 394 493,73 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 201 676,61 грн. штрафних санкцій, 1 688,57 грн. інфляційних втрат, 8 859,49 грн. заборгованості по сплаті комунальних послуг та 9 100,79 грн. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування прийнятого рішення, суд, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору суборенди, вважає, що відповідач не належним чином виконав умови договору в частині сплати орендних платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 394 493,73 грн. Суд також врахував, що відповідачем визнано наявність заборгованості по орендній платі у гарантійних листа від 31.05.2019 року, від 27.06.2019 року та від 31.07.2019 року. Розрахунок штрафу та інфляційних проведено правильно. Відмовляючи у задоволенні заяви заяви про зменшення штрафних санкцій, суд зазначив, що розмір штрафу не перевищує суми основного боргу, відповідачем не виконано прострочене зобов`язання у повному обсязі, тривалий період прострочення виконання, поведінку відповідача в частині невжиття ним заходів до виконання зобов`язання, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відсутність доказів скрутного фінансового становища відповідача станом на час вирішення даного спору (зокрема, у 2020 році).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду (через місцевий господарський суд) з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Піоні", в якій посилаючись на не повне дослідження доказів, які були подані на підтвердження скрутного фінансового стану відповідача, просить рішення суду від 02.09.2020 року скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2020 року у справі № 912/2721/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 30.10.2020 року відкрите апеляційне провадження у справі №912/2721/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (Субрендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Піоні" (Субрендар) було укладено Договір суборенди № А 10018 приміщення площею 47,52 кв. м. (далі Приміщення), на першому поверсі торгово-розважального центру "Лавина", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д (далі ТРЦ), з метою розміщення магазину з роздрібної торгівлі одягом під торговими марками « Shade of Pioni» , « Pioni» (Додаток № 1) (а.с. 15-33).

Відповідно до п. 10.1. ст. 10 Договору, із моменту передачі Суборендареві Приміщення Суборендар зобов`язаний сплачувати на користь Суборендодавця Орендну плату та інші платежі, які передбачені Договором.

Порядок нарахування та сплати Орендної плати передбачений ст. 10, 11, 12, 13 Договору суборенди.

Крім того, відповідно до п. 17.1. ст. 17 Договору суборенди, Субрендар компенсує Суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в Приміщенні, без додаткових нарахувань на користь Суборендодавця, а також витрати, які несе Суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією ТРЦ та площ загального користування, а також земельної ділянки, та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями ТРЦ пропорційно площі Приміщення до загальної площі ТРЦ Порядок нарахування та сплати комунальних послуг передбачений ст. 17 Договору.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Договору та п. 15 Додатку № 1 до Договору суборенди Суборендар зобов`язаний сплачувати Суборендодавцю Основну орендну плату, Експлуатаційну орендну плату, Маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Окрім орендної плати, відповідно до ст. 17 Договору відповідач (Суборендар) компенсує Суборендареві вартість Комунальних послуг, що вживаються в Приміщенні. Відповідно до п. 17.6 Договору суборенди плата за Комунальні послуги вноситься Суборендарем щомісяця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення Суборендодавцем відповідного рахунку.

Відповідно до ст. 3 Договору цей Договір суборенди набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, державної реєстрації (якщо така реєстрація вимагається відповідно до законодавства України) та діє до закінчення строку суборенди.

Зобов`язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати Суборендарем на користь Суборендодавия будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії Договору суборенди (в тому числі, дострокового).

Строк суборенди вказано в Додатку № 1 (пункт 7). Строк суборенди починає обчислюватися з передачі Суборендодавцем Суборендареві Приміщення в орендне користування відповідно до цього Договору суборенди або в день, коли Суборендар зобов`язаний прийняти Приміщення.

Строк суборенди достроково закінчується в тому випадку, якщо Договір суборенди достроково припинить свою дію, у відповідності з положеннями цього Договору суборенди або законодавства України.

Згідно з п. 7 Додатку № 1 до Договору строк суборенди 12 місяців.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов договору позивачем 13.10.2018 передане Приміщення за цільовим призначенням, що підтверджується Актом приймання-передачі Приміщення у суборендне користування (а.с. 34).

Відповідач не належним чином виконав умови договору в частині сплати орендних платежів, а саме не здійснив оплату відповідно до:

- рахунку СФ-С/А110018/99 від 10.01.2019, на суму 131 497,91 грн (а.с. 50);

- рахунку СФ-С/А110018/968 від 07.03.2019, на суму 131 497,91 грн (а.с. 56);

- рахунку СФ-С/А110018/1426 від 10.04.2019, на суму 131 497,91 грн (а.с. 58);

На підставі зазначених рахунків складені акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-00000000542 від 28.02.2019, № ОУ-00000001393 від 30.04.2019 та № ОУ-00000001706 від 31.05.2020 (а.с. 67, 69, 71). Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-00000000542 від 28.02.2019 підписаний відповідачем, інші два акти відповідачем не підписані.

Таким чином виникла заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів у сумі 394 493,73 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем орендої плати в повному обсязі, позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" направлено претензію №85 від 09.08.2019 з вимогою погашення заборгованості протягом 5 днів, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 09.08.2019 (а.с. 83-84, 86). Вказане поштове відправлення повернуто до позивача без вручення відповідачу з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 87).

30.05.2019 позивачем (Суборендодавцем) та відповідачем (Суборендарем) підписано Договір про розірвання Договору суборенди № А 10018 від 15.08.2018, відповідно до умов якого Договір суборенди розірвано 31.05.2019 (а.с. 35).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання Договору про розірвання Договору суборенди № А 10018 від 15.08.2018 сторонами 31.05.2020 підписано акт приймання-передачі Приміщення з суборендованого користування (а.с. 36).

31.05.2019 відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом з проханням розірвати Договір суборенди № А 10018 від 15.08.2020. У вказаному гарантійному листі відповідач гарантував оплату боргу з орендних платежів повністю до 14.06.2019 (а.с. 114).

Також відповідачем позивачу надані гарантійні листи від 27.06.2019 та від 31.07.2019 у яких відповідач гарантував повну сплату заборгованості з орендних платежів до 01.08.2019 та до 02.08.2019 відповідно (а.с. 115, 116).

Однак гарантійні зобов`язання за гарантійними листами відповідач не виконав, заборгованість зі сплати орендних платежів не погасив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних послуг та інфляційних та правильності нарахування штрафу не розглядаються апеляційною інстанцією, оскільки не оскаржуються. Рішення переглядається лише в частині відмови у зменшені штрафу.

Розглядаючи дане питання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено матеріалами справи, умовами договору було передбачено сплату суборендарем авансового платежу, який зараховується в рахунок орендної плати за перший місяць та забезпечувальний платіж, за рахунок якого суборендодавець, у випадку невиконання (прострочення) суборендарем будь-якого з обов?язків за договором перед суборендодавцем зі сплати будь-яких платежів, мав право погасити таку заборгованість. При цьому у разі розірвання/припинення договору з вини суборендаря ( в тому числі у випадку дострокового припинення договору в односторонньому порядку зі сторони суборендодавця у зв?язку з порушенням суборендарем умов договору) забезпечувальний платіж не повертається (п.16.1.,16.2., 16.4., 16.7. - 16.9.).

На виконання даних умов договору відповідачем 28.08.2018р. було сплачено авансовий платіж в сумі 128 397,04 грн. і 29.08.2018р. забезпечувальний платіж у сумі 288 110,44 грн.

31.05.2019р. сторони за взаємної згоди розірвали договір суборенди, про що вказано в п.1 Договору про розірвання договору суборенди. Отже відсутні були підстави, передбачені договором суборенди, для залишення забезпечувального платежу у позивача. Однак сторони погодили, що забезпечувальний платіж залишається у суборендодавця і суборендар зобов?язується погасити заборгованість у сумі 403 353,22 грн. Як пояснив відповідач в судовому засіданні та письмових поясненнях, він погодився на залишення забезпечувального платежу позивачу в рахунок можливих штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням забезпечувального платежу, заборгованість за договором суборенди складає 115 242,78 грн.

При цьому господарським судом задоволено заявлені вимоги і стягнуто 403 353,22 грн. заборгованості, що більше реальної суми заборгованості на 288 110,44 грн. та стягнуто ще 201 676,67 грн. штрафних санкцій

Заявлена за таких обставин до стягнення штрафних санкцій в зазначеній сумі на думку суду не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст. 509 та ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив і межі здійснення цивільних прав, зазначивши, що при здійснені своїх прав особа зобов?язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб…, не допускаються дії особи, що вчиняється з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13р. № 7-рп/2013.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Колегія суддів зазначає, що оскільки докази завдання збитків позивачу відсутні, стягнута сума заборгованості (403 353,22 грн.) в три з половиною рази перевищує фактичну суму заборгованості (115 242,78 грн.) то є очевидним, що стягнення заявлених штрафних санкцій в сумі 201 766,61 грн. суперечить критерію справедливості і позивач, заявляючи до стягнення таку суму штрафних санкцій, порушує принцип добросовісності, що полягає в зловживанні своїм правом, оскільки сама лише стягнута сума боргу майже на 100 000 грн. перевищує суму фактичного боргу разом із штрафними санкціями.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне, з метою усунення явної неспіврозмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом позивача задовольнити апеляційну скаргу, зменшивши суму штрафних санкцій на 100 000 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2020 року (суддя Глушков М.С.) у справі № 912/2721/19 змінити в частині стягнення штрафних санкцій, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" 101 676,61 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піоні" витрати з судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 153 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2020р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін