Ухвала від 07.09.2020 по справі 916/1713/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1713/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Серган А.П.

розглянувши у підготовчому засіданні справу №916/1713/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН"

2. ОСОБА_1

про спростування недостовірної інформації, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 50 000 грн., -

за участю представників :

від позивача: Попов А.С., ордер серія ЗП №044096 від 01.06.2020р.

від відповідача-1 (ТОВ "ДРУЖБА-РЕГІОН"): Македонська І.О., ордер серія ОД 429061 від 31.07.2020р.

від відповідача - 2 ( ОСОБА_1 ): Македонська І.О., ордер серія ОД 429062 від 31.07.2020р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН", ОСОБА_1 з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області:

- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН", поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 у газеті "Дружба", випуск від ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1): "ІНФОРМАЦІЯ_2";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" спростувати вказану інформацію шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду в цій справі в газеті "Дружба" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" судові витрати, понесені позивачем, а саме: витрати по сплаті судового збору за майновими вимогами у сумі 2 102 грн., витрати зі сплати судового збору за немайновими вимогами у сумі 4 204 грн., витрати на професійну правничу допомогу, остаточна сума яких буде визначена в порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена відповідачами інформація є недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача.

13.07.2020р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "12" серпня 2020р.

31.07.2020р. за вх. № 20289/20 господарським судом Одеської області одержано відзив на позовну заяву, та за вх.№20290/20 - клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідачі просять суд на підставі п.1 ст.231 ГПК України закрити провадження у справі № 916/1713/20 за позовом ТОВ "КАРА-МАРІН" до ТОВ "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, такою, що принижує ділову репутацію ТОВ "КАРА-МАРІН", зобов`язання вчинити певні дії, стягнення 50 000 грн. Також ТОВ "ДРУЖБА-РЕГІОН" просить суд стягнути з позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 5 000 грн., та ОСОБА_1 просить суд стягнути з позивача судові витрати у розмірі 109 грн.

У клопотанні відповідачі посилаються на вимоги п.14 ч.1 ст.20 ГПК України, згідно з якими господарськи суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, крім спорів, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою. ТОВ "КАРА-МАРІН" пред`явлено позовні вимоги до ТОВ Дружба -Регіон та до фізичної особи ОСОБА_1 , яка не є підприємцем або самозайнятою особою, що виключає можливість розгляду спору Господарським судом Одеської області, та така справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання позивача на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 22.04.2020р. у справі №497/480/2020, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ Кара-Марін до ТОВ Дружба-Регіон , редактора газети ОСОБА_1 про захист ділової репутації, не нівелює того факту, що позовну заяву пред`явлено саме до фізичної особи, оскільки ГК України, ГПК України не відносить до складу суб`єктів господарювання редактора газети чи її автора, що свідчить про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також відповідачі, з посиланням на вимоги ч.2 ст.231 ГПК України вважають, що обставин, які б перешкоджали закриттю провадження у справі не існує, оскільки позивач не оскаржував ухвалу Болградського районного суду Одеської області та відповідно судом апеляційної інстанції не було закрито/відмовлено у відкритті провадження по такій справі в порядку цивільного судочинства.

У підготовчому засіданні 12.08.2020р. представник позивача надав усні пояснення, згідно з якими позивач заперечує проти клопотання відповідачів та вважає, що справа підлягає розгляду у господарському суді, оскільки позов до ОСОБА_1 пред`явлений позивачем як до редактора газети. Окрім того, представник позивача посилається на те, що ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 22.04.2020р. у справі №497/480/2020 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ Кара-Марін до ТОВ Дружба-Регіон , редактор газети - ОСОБА_1 про захист ділової репутації.

Заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого відповідачами клопотання, судом у підготовчому засіданні 12.08.2020р. постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою вирішення питання щодо клопотання відповідачів про закриття провадження по справі за вх.№20290/20 від 31.07.2020р. перенесено у наступне підготовче засідання 07.09.2020р.

04.09.2020р. за вх. № 23429/20 господарським судом Одеської області одержано заяву про зміну предмету позову, в якому позивач просить суд прийняти заяву, виключити ОСОБА_1 зі складу відповідачів у цій справі, та в подальшому розглядати позовні вимоги в наступній редакції:

- 3.1. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ КАРА-МАРІН поширену ТОВ ДРУЖБА-РЕГІОН у газеті ДРУЖБА , випуск від ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_2).

ІНФОРМАЦІЯ_6 .

- Зобов`язати ТОВ ДРУЖБА-РЕГІОН спростувати вказану інформацію шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду в цій справі в газеті ДРУЖБА під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_7 , протягом місяця з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.

- Стягнути з ТОВ ДРУЖБА-РЕГІОН на користь ТОВ КАРА-МАРІН завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

- Стягнути з ТОВ ДРУЖБА-РЕГІОН на користь ТОВ КАРА-МАРІН судові витрати, понесені позивачем, а саме: витрати зі сплати судового збору за майновими вимогами в сумі 2102 грн., витрати зі сплати судового збору за немайновими вимогами в сумі 4204 грн., витрати на професійну правничу допомогу, остаточна сума яких буде визначена в порядку, визначеному статтею 129 ГПК України.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що первісно позивачем заявлено вимоги до ТОВ ДРУЖБА-РЕПОН як до особи, яка поширила недостовірну інформацію про позивача, а також до ОСОБА_1 як до головного редактора газети ДРУЖБА , тобто службової особи (працівника), відповідальної за випуск спірної статті.

Позивач не вбачає підстав для пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_1 в межах цієї справи, адже по-перше у спірних правовідносинах вона виступала не як самостійна особа, а як службова особа (працівник) юридичної особи, яка оприлюднила недостовірну інформацію, а по-друге, з огляду на наявність трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ ДРУЖБА-РЕГІОН , завдану позивачу шкоду має відшкодовувати саме відповідач-1.

Водночас, позивач зазначає, що підстави позовних вимог до ТОВ ДРУЖБА-РЕГІОН та розмір заявленої до стягнення суми завданої моральної шкоди залишаються незмінними.

У підготовчому засіданні 07.09.2020р. представник позивача підтримав заяву про зміну предмету позову, та просив суд її задовольнити.

Представник відповідачів у підготовчому засіданні 07.09.2020р. надав усні пояснення, згідно з якими відповідачі просять не приймати до розгляду заяву позивача, оскільки у заяві позивач змінює суб`єктний склад учасників справи, що не передбачено вимогами ГПК України, а не змінює предмет позову.

Щодо заяви ТОВ КАРА-МАРІН про зміну предмету позову за вх.№ 23429/20 від 04.09.52020р., господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально -правова вимога позивача до відповідача стосовно якої позивач просить прийняти рішення. Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги з якою позивач звернувся до відповідача.

В даному випадку матеріально-правова вимога до відповідачів, яка заявлена позивачем у позові залишилася не зміненою позивачем у відповідній заяві, а останній фактично відмовився від позовних вимог до відповідача-2 ( ОСОБА_1 ), але відповідної заяви про відмову від позову, як то передбачено вимогами ст. 191 ГПК України, до суду не надав.

За таких обставин заява позивача про зміну предмету позову відхилена господарським судом.

Щодо клопотання відповідачів про закриття провадження у справі, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.

Так, в силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

При цьому, юрисдикція визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Юрисдикція визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення юрисдикції покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Юрисдикція загальних судів і господарських судів визначається законодавством.

З огляду на викладене, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

За змістом ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критерієм розмежування справ цивільного і господарського судочинства є одночасно як суб`єктивний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

З цією метою судом проаналізовано предмет позову, підстави позову, зміст позовних вимог та суб`єктний склад сторін позовної заяви ТОВ КАРА-МАРІН .

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про інформацію" ).

Згідно із ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У ст. 7 Закону України "Про інформацію" закріплено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Згідно ч. 6 ст. ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Отже, господарський суд вважає, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України Про пресу (2782-12) редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Тобто, спір про визнання недостовірною інформації та її спростування має розглядатись судом відносно автора статті та засобу масової інформації, який здійснив публікацію відповідних відомостей.

У позовній заяві позивач визначив відповідачами осіб, зокрема ТОВ Дружба -Регіон , як засновника та видавника газети Болградського району Дружба , яким розповсюджено газету, так і фізичну особу ОСОБА_1 , як директора -редактора газети, яка відповідальна за випуск газети.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 є також і автором публікації у відповідному випуску газети Болградського району Дружба .

Більш того, відповідач ОСОБА_3 не являється ані фізичною особою - підприємцем, ані самозайнятою особою.

Таким чином оскільки одним із відповідачів є фізична особа, яка є автором публікації та редактором, директором газети, в якій розміщено публікацію з недостовірною, на домку позивача, інформацією, та не являється підприємцем або самозайнятою особою, дану справу слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Близький за змістом висновок мітиться і у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №757/43793/18-ц від 07.08.2019р.

Щодо посилань позивача на віднесення до справи до юрисдикції господарського суду Одеської області з огляду на наявність ухвали Болградського районного суду Одеської області від 22.04.2020р. у справі №497/480/2020, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ Кара-Марін до ТОВ Дружба-Регіон , редактор газети - ОСОБА_1 про захист ділової репутації, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

В свою чергу відповідно до абзацу 2 частина 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Системний аналіз наведених норм свідчить про встановлення законодавцем обов`язковості прийняття до провадження справи господарським судом у разі закриття провадження у справі судом апеляційної чи касаційної інстанції .

Отже, відмова у відкритті провадження у справі №№497/480/2020 місцевим судом в даному випадку не має переважного значення для суду.

Окрім того, господарський суд зазначає, що у визначенні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд встановлений законом означає, зокрема, дотримання судами усіх правил юрисдикції та підсудності.

Щодо розподілу судових витрат позивача у справі, господарський суд виходить з наступного.

Згідно ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тобто, питання щодо повернення судового збору позивачу вирішується господарським судом після надходження відповідного клопотання.

Щодо розподілу судових витрат відповідачів у справі, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В даному випадку подання до суду даного позову не визнається судом необґрунтованими діями позивача.

Керуючись ст.ст.46, 129, п.1 ч.1 ст.231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відхилити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" про зміну предмету позову за вх.№23429/20 від 04.09.2020р.

2.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за вх. № 20290/20 від 31.07.2020р. задовольнити.

3.Закрити провадження у справі №916/1713/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання спростування інформації та стягнення солідарно з відповідачів маральної шкоди 50 000 грн.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН", що справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання спростування інформації та стягнення солідарно 50 000 грн. маральної шкоди віднесено до юрисдикції Болградського районного суду Одеської області.

Ухвала набирає чинності в порядку встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 11.09.2020 р.

Суддя Г.Є. Смелянець