Постанова

від 19.01.2021 по справі 916/1713/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1713/20

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М..

секретар судового засідання Молодов В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.09.2020, прийняту суддею Смелянець Є.Г., м. Одеса, повний текст складено 11.09.2020 року,

у справі №916/1713/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН"

2. ОСОБА_1

про спростування недостовірної інформації, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 50 000 грн.,

за участю представників :

від позивача - не з`явився,

від відповідачів - не з`явились,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН", ОСОБА_1 з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області:

- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН", поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 у газеті "Дружба", випуск від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1: "Согласно данным на 13 февраля, предприятие находится в стадии прекращения, его учредителем и бенефициарным собственником является не тот инвестор, который вскружил головы жителям Голицы , а другой человек… Также у предприятия имеется налоговая задолженность и оно фигурирует в ряде дел об административных, гражданских, хозяйственных и даже криминальных правонарушениях";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" спростувати вказану інформацію шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду в цій справі в газеті "Дружба" під заголовком "Спростування", протягом місяця з дня набрання цим судовим рішенням законної сили;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" судові витрати, понесені позивачем, а саме: витрати по сплаті судового збору за майновими вимогами у сумі 2 102 грн., витрати зі сплати судового збору за немайновими вимогами у сумі 4 204 грн., витрати на професійну правничу допомогу, остаточна сума яких буде визначена в порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена відповідачами інформація є недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача.

13.07.2020р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "12" серпня 2020р.

31.07.2020р. за вх. № 20289/20 господарським судом Одеської області одержано відзив на позовну заяву, та за вх.№20290/20 - клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідачі просять суд на підставі п.1 ст.231 ГПК України закрити провадження у справі № 916/1713/20 за позовом ТОВ "КАРА-МАРІН" до ТОВ "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, такою, що принижує ділову репутацію ТОВ "КАРА-МАРІН", зобов`язання вчинити певні дії, стягнення 50 000 грн. Також ТОВ "ДРУЖБА-РЕГІОН" просить суд стягнути з позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 5 000 грн., та ОСОБА_1 просить суд стягнути з позивача судові витрати у розмірі 109 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/1713/20 відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" про зміну предмету позову за вх.№23429/20 від 04.09.2020р, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за вх. № 20290/20 від 31.07.2020р. задоволено.

Закрито провадження у справі №916/1713/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання спростування інформації та стягнення солідарно з відповідачів маральної шкоди 50 000 грн.

Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН", що справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання спростування інформації та стягнення солідарно 50 000 грн. моральної шкоди віднесено до юрисдикції Болградського районного суду Одеської області.

Ухвала мотивована тим, що у позовній заяві позивач визначив відповідачами осіб, зокрема ТОВ Дружба -Регіон , як засновника та видавника газети Болградського району Дружба , яким розповсюджено газету, так і фізичну особу ОСОБА_1 , як директора -редактора газети, яка відповідальна за випуск газети. При цьому, відповідач ОСОБА_1 є також і автором публікації у відповідному випуску газети Болградського району Дружба . Більш того, відповідач ОСОБА_3 не являється ані фізичною особою - підприємцем, ані самозайнятою особою.

Таким чином, оскільки одним із відповідачів є фізична особа, яка є автором публікації та редактором, директором газети, в якій розміщено публікацію з недостовірною, на думку позивача, інформацією, та не являється підприємцем або самозайнятою особою, суд зазначив, що дану справу слід розглядати за правилами господарського судочинства.

При цьому, судом відхилено посилання позивача на віднесення до справи до юрисдикції господарського суду Одеської області з огляду на наявність ухвали Болградського районного суду Одеської області від 22.04.2020р. у справі №497/480/2020, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ Кара-Марін до ТОВ Дружба-Регіон , редактор газети - ОСОБА_1 про захист ділової репутації, та зазначено, що відмова у відкритті провадження у справі №497/480/2020 місцевим судом в даному випадку не має переважного значення для суду.

Суд першої інстанції зазначив, що системний аналіз приписів ст.256 Цивільного процесуального кодексу України та абзацу 2 частина 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про встановлення законодавцем обов`язковості прийняття до провадження справи господарським судом у разі закриття провадження у справі судом апеляційної чи касаційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" з вказаною ухвалою не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 07.09.2020 р. у цій справі скасувати. а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на ч.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" №З від 01.03.2013 р., згідно якої суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті).

В пункті 14 ч.1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

Тобто, розглядаючи сторони в позовній заяві, не вбачається підстав для визначення цивільної юрисдикції, так як ОСОБА_1 , не є фізичною особою в контексті ст.20 ГПК У країни, так як є редактором газети, а не є самозайнятою особою, тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Саме такий висновок покладено в основу ухвали Болградського районного суду Одеської області від 22.04.2020 у справі № 497/480/2020, який відмовив у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кара-Марін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Регіон", редактора газети - ОСОБА_1 про захист ділової репутації (тотожний за суб`єктним складом та предметом спору позов).

З огляду на наведене, апелянт вважає, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1713/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.09.2020. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судове засідання 19.01.2021 року не з`явились представники сторін, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Будь-яких заяв, клопотань тощо від сторін щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на участь представника в судовому засіданні, про намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, до суду не надходило.

Сторонами не зазначено причин, які перешкоджають участі представників в судовому засіданні.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 16.12.2020 на 19.01.2021 року, обов`язковою не визнавалась.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників процесу.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши обставини та матеріали справи, відповідність викладених у оскаржуваній ухвалі суду висновків обставинам справи і доказам, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, судова колегія доходить наступних висновків.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

За змістом ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

З огляду на вказане, судова колегія доходить висновку, що справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб`єктами підприємницької діяльності у зв`язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду.

Участь у таких справах позивачем або відповідачем фізичної особи, яка не є підприємцем, виключає юрисдикцію господарського суду.

Близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц.

Судовою колегією встановлено, що підставою для звернення з цим позовом до суду стала, на думку позивача, недостовірна і така, що шкодить його діловій репутації, інформація, поширена у випуску газети Болградського району Дружба від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Отже, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України Про пресу (2782-12) редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Тобто, спір про визнання недостовірною інформації та її спростування має розглядатись судом відносно автора статті та засобу масової інформації, який здійснив публікацію відповідних відомостей.

У позовній заяві відповідачами визначено ТОВ Дружба-регіон як засновника та видавника газети Дружба та фізичну особу ОСОБА_1 , яка є директором та редактором газети Дружба , а отже є відповідальною особою за зміст випуску, а також є автором статті, в якій, на думку позивача, подана недостовірна інформація.

При цьому, 04.09.2020 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд виключити ОСОБА_1 зі складі відповідачів у цій справі.

Судом першої інстанції надано правомірну оцінку зазначеній заяві, відхиливши її з огляду на те, що матеріально-правова вимога до відповідачів, яка заявлена позивачем у позові залишилася не зміненою позивачем у відповідній заяві, а останній фактично відмовився від позовних вимог до відповідача-2 ( ОСОБА_1 ), але відповідної заяви про відмову від позову, як то передбачено вимогами ст. 191 ГПК України, до суду не надав.

Отже, оскільки, окрім юридичної особи, що, на думку позивача, поширила недостовірну інформацію у газеті Дружба , одним із відповідачів є фізична особа як автор публікації та редактор газети, яка не є фізичною особою - підприємцем та не є самозайнятою особою, судова колегія доходить висновку про те, що цю справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №757/43793/18-ц від 07.08.2019р., від 07.08.2019 по справі № 757/43785/18-ц, від 07.08.2019 по справі № 757/43800/18-ц.

Відповідно до статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п.2 ч.1).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4).

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин колегією суддів встановлено, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції цілком законно роз`яснено при винесенні оскаржуваної ухвали, що дана справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-РЕГІОН" та ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання спростування інформації та стягнення солідарно 50 000 грн. моральної шкоди віднесено до юрисдикції Болградського районного суду Одеської області.

Звідси доводи скаржника про господарсько-правовий характер спірних правовідносини є необґрунтованими.

Посилання апелянта на наявність ухвали Болградського районного суду Одеської області від 22.04.2020р. у справі №497/480/2020, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ Кара-Марін до ТОВ Дружба-Регіон , редактор газети - ОСОБА_1 про захист ділової репутації, судова колегія відхиляє, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції, відмова у відкритті провадження у справі №497/480/2020 місцевим судом в даному випадку не має переважного значення для суду.

Судова колегія роз`яснює, що приписами цивільного процесуального законодавства встановлена можливість апеляційного оскарження ухвал суду в апеляційному порядку.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд на підставі сукупності досліджених доказів, керуючись п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга ТОВ Кара-Марін підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/1713/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.01.2021 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська