Ухвала

від 11.09.2020 по справі 918/136/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

м. Рівне

"11" вересня 2020 р. Справа № 918/136/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши заяву Арбітражного керуючого (ліквідатора) ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" від 03.09.2020 №02-28/352 про забезпечення позову

у справі №918/136/17 за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод"

до відповідача 2: Приватне підприємство - фірма "Інтерекопласт"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Арбітражним керуючим (ліквідатором) ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" Михайловським Сергієм Володимировичем подано заяву про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2018 у справі №918/136/17 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03 вересня 2020 року Заяву Арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2018 року у справі №918/136/17 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на "15" вересня 2020 р. на 14:30 год..

10 вересня 2020 року Арбітражний керуючий (ліквідатор) ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" подав до Господарського суду Рівненської області заяву 03.09.2020 №02-28/352 про забезпечення позову в порядку статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У вказаній заяві Заявник просить суд:

- накласти арешт на нерухомість ПАТ Рівненський радіотехнічний завод , яке знаходиться

за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25, а саме:

1)корпус №2, літера Ю-6 , загальною площею 24092.6 кв.м.

2)корпус №1, літера Ш-1 , загальною площею 36076 кв.м.

3)корпус №9 , літера Щ-2 , загальною площею 4849 кв.м.

4)корпус №7, літера Л-2 , загальною площею 792,4 кв.м.:

5) корпус №19, літера Я-1 , загальною площею 45,1 кв.м.

6)насосна, літера У-1 , загальною площею 162,9 кв.м.

7)корпус №19б, літера Т-1 , загальною площею 29,5 кв.м..

Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та нотаріусам, які

здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та

їх обтяжень відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вчинення будь-яких реєстраційних дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спрямованих на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на

нерухоме майно, обтяжень таких прав, шляхом, внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наступного нерухомого майна:

1)корпус №2, літера Ю-6 , загальною площею 24092,6 кв.м.: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1360972356101 від 25.09.2017 року; номер запису про право власності: 22539075;

2)корпус №1, літера Ш-1 , загальною площею 36076 кв.м.: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1360952856101 від 25.09,2017 року; номер запису про право власності: 22538524;

3) корпус №9, літера Щ-2 , загальною площею 4849 кв.м,; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 136087535610 від 25.09.2017 року; номер запису про право власності: 22539225;

4) корпус №7, літера Л-2 , загальною площею 792,4 кв.м.: реєстраційний номер об`єкту

нерухомого майна - 1360824556101 від 25.09.2017 року; номер запису про право власності: 22538743;

5) корпус №19, літера Я-1 , загальною площею 45,1 кв.м,: реєстраційний номер об`єкту

нерухомого майна - 1360754856101 від 25.09.2017 року; номер запису про право власності: 22539637;

6) насосна, літера У-1 ; загальною площею 162,9 кв.м.: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1360694956101 від 25.09.2017 року; номер запису про право власності: 22539861;

7) корпус №19б, літера Т-1 , загальною площею 29,5 кв.м. : реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1360514856101 від 25.09,2017 року; номер запису про право власності: 22540023.

Дану заяву арбітражний керуючий обгрунтовує наступним. 20 серпня 2020 року Верховним Судом було прийнято постанову за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства - фірми Інтерекопласт на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Публічного акціонерного товариства Рівненський радіотехнічний завод , Приватного підприємства - фірми Інтерекопласт за участю Прокуратури Рівненської області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та вирішено: скаргу задовольнити; Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2018 у цій справі залишити в силі.

Заявник вважає, що постанова Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №918/136/17 може слугувати підставою ППФ Інтерекопласт для звернення до реєстратора із заявою про скасування записів про реєстрацію права власності ПАТ Рівненський радіотехнічний завод на вищевказане нерухоме майно.

Заявник зазначає, що тривають судові спори відносно права власності на перелічені вище об`єкти нерухомості, є необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ПАТ Рівненський радіотехнічний завод нерухоме майно та заборону вчинення реєстраційних дій щодо вказаного майна.

Вважає, що такий захід забезпечення позову, є саме тим заходом, який забезпечить безперешкодне виконання рішення суду, у разі задоволення позову, прогарантує можливість ефективного захисту прав та інтересів ПАТ Рівненський радіотехнічний завод .

Окрім того, звертає увагу суду, що станом на поточну дату триває провадження у справі №918/566/13 про банкрутство ПАТ Рівненський радіотехнічний завод . Наявність ліквідаційної процедури боржника свідчить про відсутність коштів в останнього та про той факт, що єдиними активами, які можуть бути використані для подальшого погашення вимог кредиторів ПАТ Рівненський радіотехнічний завод є об`єкти оспорюваних договорів. З огляду на такі обставини є високий ризик того, що ПАТ Рівненський радіотехнічний завод , через відсутність фінансових ресурсів, не взмозі буде повернути майно, чи витребувати його з чужого незаконного володіння, в разі незастосування заходів забезпечення позову, про які просить товариство, що призведе до порушення прав ПАТ Рівненський радіотехнічний завод та кредиторів останнього.

Таким чином заявник вказує, що застосування заходів забезпечення позову у справі №918/136/17 є вкрай необхідним та належним способом, що включає в себе принцип забезпечення ефективного судового захисту.

Розглянувши заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" Михайловського Сергія Володимировича про забезпечення позову, з`ясувавши обставини на яких вона грунтується, господарський суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки. Не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 136 ГПК, інші, крім позовних, вимоги (наприклад, пов`язані із здійсненням повороту виконання судового рішення, із зміною способу та порядку його виконання тощо).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція висвітлена у п. 1 - п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Аналогічна правова позиція висвітлена у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Відповідно до п. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як то вчинення стороню дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування заявника про можливу небезпеку здійснення відповідачем дій направлений на скасування записів про реєстрацію права власності без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.

Однак, саме лише припущення ліквідатора про можливе скасування записів про реєстрацію права власності, на думку суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Потенційна можливість ухилення сторони від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії щодо нерухомого майна, заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду, предметом якого є визнання недійсними договорів-купівлі продажу.

Крім того заявник, стверджуючи, що існують судові спори відносно права власності на перелічені вище об`єкти нерухомості, не підтверджує це належними доказами.

З урахуванням фактичних обставин справи та поданих доказів суд вважає за необхідне зазначити про те, що заявник ставить інтереси ПАТ "РРЗ", які ще не захищені судом вище інтересів інших сторін. Відтак суд вбачає порушення зі сторони арбітражного керуючого (ліквідатора) ПАТ "РРЗ" вимог ст. 13 Цивільного кодексу України, яка зокрема, передбачає, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2 ст.13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

При таких обставинах суд не вбачає порушення прав та інтересів ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" внаслідок незастосування заходів забезпечення позову з підстав, зазначених ліквідатором.

Що стосується заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, то остання задоволенню не підлягає, так як вказане у заяві нерухоме майно не є предметом позову у даній справі, і, відповідно такі заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими ліквідатором вимогами.

Дослідивши обставини справи, суд зазначає, що припущення заявника про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а тому заява ліквідатора ПАТ "РРЗ" про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. У задоволенні Заяви Арбітражного керуючого (ліквідатора) ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив або безпосередньо до апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.

Суддя Марач В.В.