Рішення

від 11.09.2020 по справі 922/2237/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2237/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" (61106, м. Харків, вул. Миру, буд.80, кв. 93, ідентифікаційний код 36625227) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меер Груп" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 6, ідентифікаційний код 43274493) про стягнення 111 800,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меер Груп" заборгованості за договором охорони №30/01/0 від 30.01.2020 в сумі 111 800,00 грн. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору охорони №30/01/20 від 30.01.2020 щодо оплати наданих послуг за період лютий, березень та квітень 2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2237/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також, вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2020 було надіслано відповідачу на адресу місцезнаходження, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 6, проте ухвала суду повернута 20.07.2020 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, 01.09.2020 представник відповідача подав до суду клопотання (вх.20061) про ознайомлення з матеріалами справи та 03.09.2020 ознайомився з ними.

Отже, відповідач є повідомленим про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №922/2237/20.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Водночас, слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з змінами відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 р. на усій території України запроваджено карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Поряд з цим, 18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отож, строк для подання відповідачем відзиву на позов станом на 11.09.2020 закінчився. Відповідач правом на викладення свої позиції у справі не скористався та відзиву на позов до суду не надав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань, в т.ч. щодо поновлення (продовження) процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

30.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" (охоронна фірма за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меер Груп" (замовник за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір охорони № 30/01/20 (далі по тексту - договір).

Згідно з п.1.1. договору, Заходи охорони, що здійснюються персоналом Охоронної фірми:

1.1. Контроль за проходженням на об`єкт, пересуванням його територією, а також залишенням його особами, переміщенням предметів відповідно до порядку, встановленого нормативним актом Замовника (власника майна), з урахуванням вимог чинного законодавства, у тому числі шляхом:

- застосуванням пропускного та внутрішньо об`єктового режиму;

Відповідно до п.2.1. договору сторони визначили предмет договору, зокрема в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Охоронна фірма зобов`язується надати за плату послуги з фізичної охорони об`єктів, які знаходяться за адресою:

- м. Харків, вул. Староверещаківська, буд. 1;

- м. Харків, вул. Текстильна, буд. 64.

Згідно з п.2.2. договору, охорона об`єкту здійснюється:

- за адресою, м. Харків, вул. Староверещаківська, буд. 1, на одному посту щоденно, цілодобово з 8-00 до 8-00 наступного дня;

- за адресою, м. Харків, вул. Текстильна, буд. 64, на одному посту щоденно, цілодобово з 8-00 до 8-00 наступного дня.

Вартість послуг фіксована, та переглядається один раз на півроку, але на суму не більше індексу інфляції, сума Договору може бути змінена за згодою Сторін шляхом підписання Додаткової угоди до цього договору (п.4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що загальна вартість послуг охорони в місяць по договору складає 51600,00 (п`ятдесят одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) з розрахунку за один місяць охорони одного об`єкту за адресою:

- м. Харків, вул. Староверещаківська, 1 - в сумі 26800,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот грн. 00 коп.);

- м. Харків, вул. Текстильна, буд. 64 - в сумі 24800,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.).

Згідно з п. 4.3. договору, розрахунки за даним Договором здійснюється до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.5 договору, на підтвердження факту надання Охоронною фірмою Замовнику послуг до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим складається відповідний акт та надається Замовнику.

Замовник повинен підписати наданий Охоронною фірмою акт в тижневий строк. В випадку, якщо Замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання Охоронною фірмою належних послуг Замовнику є підтвердженим (п. 4.6 договору).

У пункті 5.2.1 договору сторони погодили, що охоронна фірма (позивач) має право у випадку, якщо Замовник прострочив оплату понад строк, встановлений п.4.3 даного Договору більш ніж на десять банківських днів, відмовитись від виконання своїх зобов`язань зазначених в п.2.1 Договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Замовника у триденний строк.

Позивач вказує про надання відповідачу послуг з охорони вищевказаних об`єктів у період з лютого 2020 року по 05.04.2020 на загальну суму 111 800,00 грн.

Послуги відповідачем у лютому та березні 2020 року були прийняті про що свідчать акти наданих послуг: № 13 від 29.02.2020 на суму 51 600,00 грн; № 21 від 31.03.2020 на суму 51 600,00 грн, що підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

Проте, надані позивачем послуги у лютому - березні 2020 року відповідачем у строки передбачені п. 4.3. договору до 20-го числа поточного місяця не оплачені, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із листом в порядку п.5.2.1. договору, зокрема повідомив про припинення виконання договору охорони № 30/01/20 від 30.01.2020 з 05.04.2020 до повного погашення заборгованості.

Акт надання послуг № 25 від 15.04.2020 на суму 8 600,00 грн. не підписаний з боку відповідача. Проте, в матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача: рахунку № 30 від 15.04.2020 на суму 8 600,00 грн та акту надання послуг № 25 від 15.04.2020.

Відповідач не повернув позивачу підписаний акт надання послуг № 25 від 15.04.2020 на суму 8600,00 грн та не надав обгрунтованої відмови про підстави його не підписання, а тому відповідно до п.4.6. вказаного договору факт надання послуг за цим актом є підтвердженим.

Отже, позивач вказує, що послуги надані позивачем у період з лютого 2020 по 05.04.2020 відповідачем не оплачено та заборгованість відповідача складає суму у розмірі 111 800,00 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

У зв`язку із наявністю неоплаченої суми боргу, позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату суми заборгованості у розмірі 103200,00 грн. Докази направлення вказаної претензії містяться у матеріалах справи.

Проте, відповідач на претензію не відреагував та суму боргу позивачу не сплатив.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався та відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Матеріали справи містять докази надання позивачем послуг у лютому та березні 2020 року на загальну суму 103 200,00 грн та прийняття вказаних послуг відповідачем.

Також, послуги за актом № 25 від 15.04.2020 на суму 8 600,00 грн, який не підписаний з боку відповідача є прийнятими за умовами п. 4.6. договору.

Однак, приймаючи до уваги те, що у строк визначений договором відповідач вказані послуги не оплатив у зв`язку із чим є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за період лютого 2020 р. по 05 квітня 2020 р. на суму 111800,00 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору охорони №30/01/20 від 30.01.2020 в частині оплати наданих позивачем послуг своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати наданих послуг у розмірі 111 800,00 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн покладається судом на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 901 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меер Груп" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 6, ідентифікаційний код 43274493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" (61106, м. Харків, вул. Миру, буд.80, кв. 93, ідентифікаційний код 36625227) заборгованість за договором охорони №30/01/0 від 30.01.2020 в сумі 111 800,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Меер Груп" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 6, ідентифікаційний код 43274493).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меер Груп" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 6, ідентифікаційний код 43274493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" (61106, м. Харків, вул. Миру, буд.80, кв. 93, ідентифікаційний код 36625227) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" (61106, м. Харків, вул. Миру, буд.80, кв. 93, ідентифікаційний код 36625227).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Меер Груп" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 6, ідентифікаційний код 43274493).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "11" вересня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова