Постанова

від 09.09.2020 по справі 927/627/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/627/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - Кравець В.О. - адвокат;

відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Оленич Т. Г.)

від 21.11.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Алданова С.О., судді - Гаврилюк О.М., Калатай Н.Ф.)

від 17.06.2020

у справі за позовом Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі транспортних засобів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. У липні 2019 року Фермерське господарство Батьківщина Краснопільського району Сумської області (надалі - ФГ Батьківщина , позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.10.2019) до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг (надалі - ТОВ Техноторг , відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина (надалі - ТОВ Промислова компанія Пожмашина , відповідач 2) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018, укладеного між ТОВ Техноторг та ФГ Батьківщина ;

- визнання недійсним акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018, складеного між ФГ Батьківщина та ТОВ Техноторг ;

- стягнення з ТОВ Техноторг на користь ФГ Батьківщина 2900000 грн, сплачених за договором №41/23830 від 23.02.2018 та зобов`язання ФГ Батьківщина повернути ТОВ Техноторг автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причепа-самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №5946/2018/1084237 від 30.08.2018, укладеного між ТОВ Промислова компанія Пожмашина та ФГ Батьківщина ;

- визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2018, виданого ТОВ Промислова компанія Пожмашина .

1.2. Позивач, звертаючись з позовними вимогами до відповідача 1, на підставі статтті 234 Цивільного кодексу України, частин 1, 3, 5 статті 203 та частини 1 статті 215 цього ж Кодексу, вважає, що:

- укладений між позивачем та ТОВ Техноторг (відповідач 1) договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 і складений до нього акт приймання-передачі від 11.07.2018 порушують права позивача й мають бути визнані недійсними, оскільки відповідач 1 умисно ввів його в оману щодо обставин, які вплинули на вчинення правочину. Так, відповідач 1 не був власником ні автомобіля-самоскида АС-1422, ні причепа-самоскида ПС-1424, щодо яких укладено спірний договір, а відтак і не вправі був продавати цей товар, а договір купівлі-продажу не містить ніякої інформації відносно технічних характеристик, строку служби транспортного засобу, відомостей про дії покупця після закінчення такого строку та можливі наслідки в разі невиконання цих дій, а також найменування суб`єкта господарювання, який виконує функції виробника, пов`язані з прийняттям претензій від покупця. Внаслідок умисних обманних і недобросовісних дій відповідача 1 позивачу передано вкрай неякісний автомобіль, який фактично весь час перебуває в ремонті.

1.3. Позовні вимоги до відповідача 2 мотивовані тим, що укладений між позивачем та ТОВ Промислова компанія Пожмашина договір купівлі-продажу транспортного засобу№ 5946/2018/1084237 від 30.08.2018 є фіктивним правочином, оскільки він не має наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались. В зв`язку з цим позивач вважає, що договір купівлі-продажу № 5946/2018/1084237 від 30.08.2018 та акт приймання-передачі причепу-самоскиду є недійсними на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

1.4. ТОВ Промислова компанія Пожмашина у відзиві на позов проти позовних вимог в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу №5946/2018/1084237 від 30.08.2018 та акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2018 заперечувало, зазначаючи, що спірний договір був направлений на реальне настання юридично значимих дій для обох сторін договору, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі № 927/627/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, у задоволенні позовних вимог ФГ Батьківщина про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 41/23830 від 23.02.2018, визнання недійсним акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу № 41/23830 від 23.02.2018, стягнення 2900000,00 грн, сплачених за договором купівлі-продажу № 41/23830 від 23.02.2018, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018 та визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ № 474960 від 17.07.2018, виданого ТОВ Промислова компанія Пожмашина відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що:

- позивач не довів не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману;

- дії позивача та відповідача 1 свідчать про те, що вони бажали укласти договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 і їх волевиявлення відповідало внутрішній волі;

- позивач не довів відповідними засобами доказування факт настання для нього несприятливих наслідків через укладення оспорюваного ним договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018;

- відсутні кваліфікуючі ознаки фіктивності договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5946/2018/1084237 від 30.08.2018, оскільки внаслідок укладення цього договору здійснені відповідні дії, направлені на легітимізацію транспортного засобу, належного позивачу, як учаснику дорожнього руху.

2.3. Доводи позивача про відсутність в договорі певних умов, а саме: щодо технічних характеристик, строку служби транспортного засобу, відомостей про дії покупця після закінчення такого строку та можливі наслідки в разі невиконання цих дій, а також найменування суб`єкта господарювання, який виконує функції виробника, судом першої інстанції відхилені, оскільки позивачем не наведено, на підставі якого закону ці умови є істотними.

2.4. Судами відхилені посилання позивача на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 та Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200, оскільки вказані підзаконні акти не пов`язують момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього.

2.5. Посилання позивача, що його волевиявлення при укладенні договору від 30.08.2018 не відповідало внутрішній волі, Північним апеляційним господарським судом відхилені з огляду на доведення матеріалами справи факту проведення державної реєстрації за ФГ Батьківщина транспортного засобу, придбаного згідно договору від 30.08.2018.

2.6. Суд апеляційної інстанції також вказав, що посилання на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 903/439/18 та від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц є недоцільним, оскільки обставини справи, що переглядається та вказаних справ різняться. До того ж, у справі № 903/439/18 судами встановлено, що сторони оспорюваного правочину не вчиняли необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором. Тоді як, у цій справі, вбачається вчинення, зокрема, позивачем дій пов`язаних з реєстрацією за ним транспортних засобів та отримання відповідних свідоцтв.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

3.1. 25.07.2020 ФГ Батьківщина звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 927/627/19, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про визнання договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі недійсними і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

3.2. Заявник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень:

1) незастосування судами попередніх інстанцій норм Порядку державної реєстрації (перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1998 № 1388 та Порядку здійснення роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200, які підлягали застосуванню, та неврахування висновків про застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 145/145/17, від 04.09.2019 у справі № 760/10691/18, від 30.10.2019 у справі № 683/2694-16ц; а також висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 642/4737/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 903/439/18, від 07.04. 2020 у справі № 750/37/19, Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

2) необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання позивача про витребування і дослідження доказів, які мають важливе значення для правильного вирішення справи (договору купівлі-продажу від 27.06.2018 між ТОВ Київський республіканський автоцентр та відповідачем 2, вантажно-митної декларації від 11.05.2018 UA 100050/2018/282856; сертифікату відповідності; акту огляду нереалізованого транспортного засобу від 27.06.2018 № 166/18600089 та дилерського договору від 16.01.2017 між імпортером СП ТД МАЗ Україна та ТОВ Київський республіканський автоцентр );

- недослідження судом інших доказів у справі з точки зору відповідності спеціальним нормам зазначених Порядку № 1200 та Порядку № 1388;

- встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме - акту приймання-передачі транспортного засобу від 05.07.2018 (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. ТОВ Техноторг та ТОВ Промислова компанія Пожмашина подали відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 927/627/19 - без змін.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.4. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.5. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.6. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

4.7. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

4.8. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

4.9. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке .

4.10. У постанові від 22.01.2019 у справі № 145/145/17 Верховний Суд , задовольнивши позов в частині витребування майна з чужого незаконного володіння , вказав, що недотримання порядку укладення договору купівлі-продажу автомобіля є підставою для визнання оспорюваного договору неукладеним, а тому відповідач позбавлений права розпоряджатися спірним майном .

4.11. У справі № 760/10691/18 предметом спору було визнання недійсним договору купівлі - продажу та витребування майна. Касаційний цивільний суд , залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій , погодився з наявністю підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з огляду на те, що відчужений спірний автомобіль вибув із володіння позивача поза її волею, всупереч встановленій законом процедурі, в той час як у справі, що переглядається обставин того, що волевиявлення позивача на вчинення правочину не відповідало його внутрішній волі , не встановлено .

4.12. У справі № 6-197цс14 предметом позову є визнання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва недійсним, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири. Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14 вказав, що позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

4.13. Натомість у справі, що переглядається, зовсім інші предмет та підстави позову, суб`єктний склад сторін, і що має істотне значення - позивач, який звертався до суду не довів відсутності наміру в сторін оспорюваного договору настання юридичних наслідків.

4.14. Посилання скаржника, що судами не враховано висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 642/4737/16-ц є безпідставним, з огляду на те, що і у вказаній справі і у справі, що переглядається суди, відмовляючи в задоволенні позову, зазначили, що позивачем не доведено, що оспорюваний договір містить ознаки фіктивного правочину, а натомість встановлено, що договір купівлі - продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків.

4.15. Щодо постанови Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 903/439/18, то в цій справі суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання оспорюваного договору купівлі - продажу недійсним на підставі статті 234 Цивільного кодексу України, оскільки спірний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених цим договором наслідків.

4.16. У справі № 750/37/19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким було задоволено позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами з огляду на те, що спірний правочин вчинено з метою ухилитись від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів з відповідача 1.

4.17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) , залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання недійсним договорів дарування земельної ділянки та будинку, зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

4.18. Предметом спору у справі № 683/2694-16ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з підстав укладення між сторонами договору купівлі - продажу. Суд касаційної інстанції виклав у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694-16ц висновок, що вчинений у простій письмовій формі договір, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

4.19. Тобто, висновки у вказаних справах та у справі, що переглядається, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин. Так у справі, що переглядається, суди з урахуванням конкретних обставин справи встановили, що договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 не був укладений під впливом омани , як і вказали на відсутність кваліфікуючих ознак для визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу №5946/2018/1084237 від 30.08.2018 фіктивним.

4.20. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.21. Зважаючи на те, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 .

4.22. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.23. Відповідно до цього пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

4.24. Зокрема, згідно з пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.25. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування і дослідження доказів, які мають важливе значення для правильного вирішення справи (договору купівлі-продажу від 27.06.2018 між ТОВ Київський республіканський автоцентр та відповідачем 2, вантажно-митної декларації від 11.05.2018 UA 100050/2018/282856; сертифікату відповідності; акту огляду нереалізованого транспортного засобу від 27.06.2018 № 166/18600089 та дилерського договору від 16.01.2017 між імпортером СП ТД МАЗ Україна та ТОВ Київський республіканський автоцентр ) ;

- недослідження судом інших доказів у справі з точки зору відповідності спеціальним нормам зазначених Порядку № 1200 та Порядку № 1388;

- встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме - акту приймання-передачі транспортного засобу від 05.08.2018.

4.26. Відповідно до частин 1-2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

4.27. Відмовляючи в задоволенні клопотання про витребування доказів суд першої інстанції зазначив, що позивач в порушення приписів частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не навів обставин, які входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути підтверджені цими доказами.

4.28. Суд вказав, що позивач не навів інформації, на підставі якої суд може дійти висновку, що докази, які він просить витребувати, стосуються саме автопоїзду самоскидного у складі автомобіля-самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424.

4.29. Також, позивач не зазначив та не надав документів, що підтверджують вжиття ним заходів для отримання цих доказів самостійно та не зазначив причин неможливості їх отримання .

4.30. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, оскільки позивач не надав жодної інформації, що ці докази можуть підтвердити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.31. Твердження заявника, що суди попередніх інстанцій на підставі недопустимого доказу, а саме - акту приймання-передачі транспортного засобу від 05.07.2018 встановили обставини, що мають суттєве значення, є безпідставними, з огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності .

4.32. Доводи скаржника щодо не дослідження судом інших доказів у справі Верховним Судом відхиляються з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

5.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 927/627/19 за касаційною скаргою Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області, в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 927/627/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

І. Ткач