Ухвала

від 02.09.2020 по справі 367/5059/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 367/5059/18

провадження № 61-12082ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило: визнати квартиру АДРЕСА_1 іпотекою банку; внести відомості до Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заборони відчуження іпотечного майна, розташованого по АДРЕСА_2 ; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2007 року № 014/4038/74/53439 в сумі 169 785,87 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на дату розрахунку становило 4 474 521,53 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - на квартиру, яка буде збудована в майбутньому згідно з договором про дольову участь у будівництві житла від 19 квітня 2005 року № 102, укладеним між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Облжитлобуд (далі - ТОВ Облжитлобуд ), та додатковою угодою № 1 від 06 травня 2008 року до вказаного договору, укладеною між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ Облжитлобуд , і перейде у власність іпотекодавців у рівних частинах після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення на неї правовстановлюючих документів, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою суб`єктом оціночної діяльності, не нижчою ніж 1 419 838 грн.

Позов АТ Райффайзен Банк Аваль обґрунтовано тим, що 21 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є АТ Райффайзен Банк Аваль , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/4038/74/53439, за умовами якого позичальнику було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 102 доларів США строком до 21 березня 2027 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14,50 % річних. В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору № 1 від 21 березня 2007 року, № 2 від 09 березня 2009 року, № 3 від 12 травня 2010 року. 06 серпня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (іпотекодавці) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М., зареєстрований в реєстрі за номером 1118. Предметом іпотеки згідно з пунктом 1.3 цього договору є майнові права: на квартиру, яка буде збудована у майбутньому згідно з договором про дольову участь у будівництві житла від 19 квітня 2005 року № 102, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ Облжитлобуд та додатковою угодою № 1 від 06 травня 2008 року до цього договору, укладеною між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ Облжитлобуд , і перейде у власність іпотекодавців у рівних частинах після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення правовстановлюючих документів на нього. Після здачі будинку в експлуатацію номер будинку по АДРЕСА_3 було змінено та присвоєно вказаному будинку № 2/2. 27 жовтня 2015 року Святошинським районним судом міста Києва було ухвалено рішення у справі № 759/11251/15-ц, згідно з яким позов Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2007 року № 014/4038/74/53439 в розмірі 158 516,06 доларів США, що еквівалентно 3 345 076,28 грн, та вирішено питання про розподіл судових витрат. Однак позичальник не виконує вказане рішення суду та умови кредитного договору, у зв`язку з чим позичальнику та майновому поручителю банком були направлені вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором - вихідний № 114/5-115976 від 21 березня 2018 року та про усунення порушення основного зобов`язання - вихідний № 114/5-115977 від 21 березня 2018 року і надано можливість добровільно врегулювати питання погашення заборгованості протягом 60-ти днів. Станом на 19 березня 2018 року заборгованість позичальника за кредитним договором становила 169 785,87 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на дату розрахунку відповідало 4 474 521,53 грн. Згідно з висновком про вартість майна від 19 березня 2018 року, складеним оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю Группа КиСИ ОСОБА_3 , середня ринкова вартість іпотечного майна становить 1 419 838 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 іпотекою Банку. Внесено відомості до Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заборони відчуження іпотечного майна, розташованого по АДРЕСА_4 іпотекою Банку. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2007 року № 014/4038/74/53439 в розмірі 169 785,87 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на дату розрахунку становило 4 474 521,53 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру, яка буде збудована в майбутньому згідно з договором про дольову участь у будівництві житла від 19 квітня 2005 року № 102, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ Облжитлобуд та додатковою угодою № 1 від 06 травня 2008 року до вказаного договору, укладеною між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ Облжитлобуд , і перейде у власність іпотекодавців у рівних частинах після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення на неї правовстановлюючих документів шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою суб`єктом оціночної діяльності, не нижчою ніж 1 419 838 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачі не виконують своїх зобов`язань за кредитним договором від 21 березня 2007 року № 014/4038/74/53439 та за договором іпотеки від 21 березня 2007 року, не сплачують заборгованість за кредитом, яка стягнута за рішенням суду, та не реєструють своє право власності на предмет іпотеки після здачі будинку в експлуатацію, чим порушують законні права та інтереси позивача. При цьому підстав для застосування позовної давності немає, оскільки вона переривалася при зверненні кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що предметом іпотеки є майнові права на нерухоме майно, а не нерухоме майно, на яке позивач просить звернути стягнення. Доказів того, що до договору іпотеки вносилися зміни стосовно предмета іпотеки, в матеріалах справи відсутні. За відсутності реєстрації за відповідачами права власності та обтяження прав власника на збудовану нерухомість, предметом іпотеки, згідно з умовами договору іпотеки, продовжують бути майнові права на квартиру, що унеможливлює захист прав іпотекодержателя у спосіб звернення стягнення на квартиру, яка буде збудована в майбутньому. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 639/7921/15-ц. Крім того, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо пропуску АТ Райффайзен Банк Аваль позовної давності для звернення до суду з цим позовом. Так, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , АТ Райффайзен Банк Аваль перервало позовну давність, тому перебіг позовної давності для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно обраховувати з моменту настання строку повернення кредиту з урахуванням переривання позовної давності при зверненні кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості.

10 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково та необґрунтовано відхилив заяву відповідачів про застосування наслідків пропуску позовної давності до заявлених АТ Райффайзен Банк Аваль позовних вимог, посилаючись на переривання позовної давності після звернення банку з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд не звернув уваги на те, що він є стороною договору іпотеки, однак не стороною кредитного договору, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором банк до нього не звертався. Відтак позовна давність для звернення АТ Райффайзен Банк Аваль з позовом до нього і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки не переривалася і була пропущена банком. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16, а саме: Пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов , а також - з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц та від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц, а саме: За змістом статті 264 Цивільного кодексу України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників. Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення .

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

В оскаржуваній постанові апеляційний суд відмовив у задоволенні позову АТ Райффайзен Банк Аваль у зв`язку з відсутністю реєстрації за відповідачами права власності та обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Предметом іпотеки, згідно з умовами договору іпотеки, продовжують бути майнові права на квартиру, що унеможливлює захист прав іпотекодержателя у спосіб звернення стягнення на квартиру, яка буде збудована в майбутньому. При цьому на підтвердження вказаного висновку апеляційний суд зробив посилання на постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 639/7921/15-ц, в якій викладено висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 639/7921/15-ц викладено такий висновок: Статтею 5 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати передбачено, що іпотека відповідно до цього Закону та Закону України Про іпотеку виникає щодо нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого не завершено. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку. Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, а також не є тотожними праву власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення. Наведене узгоджується з положенням частини першої статті 4 Закону України Про іпотеку та частини восьмої статті 5 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати , якими передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством. Після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. Водночас, набувши прав забудовника на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 11 липня 2011 року внаслідок банкрутства ТОВ ДП Технологічної групи Екіпаж , ПАТ Укрсоцбанк не вжило відповідних заходів для реєстрації за собою права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, та його передачі на баланс ПАТ Укрсоцбанк , а також після завершення будівництва об`єкта інвестування та ведення його в експлуатацію у встановленому законом порядку не зареєструвало обтяження прав власника на збудовану нерухомість. За іпотечним договором в іпотеку банку було передано майнові права на об`єкт інвестування, а не окремий виділений в натурі об`єкт права власності - об`єкт нерухомого майна, зареєстрований у встановленому законом порядку. Таким чином, за відсутності реєстрації обтяження прав власника на збудовану нерухомість, предметом іпотеки згідно з умовами іпотечного договору продовжують існувати майнові права на житлові квартири, в тому числі спірну квартиру, що унеможливлює захист прав іпотекодержателя у спосіб звернення стягнення на цю квартиру.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд зазначив, що звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , АТ Райффайзен Банк Аваль перервало позовну давність, тому перебіг позовної давності для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно обраховувати з моменту настання строку повернення кредиту з урахуванням переривання позовної давності при зверненні кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц, а саме: Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності. За змістом статті 264 Цивільного кодексу України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного з боржників . Верховний Суд звертає увагу, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18) .

Встановивши, 13 липня 2015 року АТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позовну давність за вимогами кредитора щодо заборгованості за кредитом було перервано, а перебіг позовної давності для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно обраховувати з моменту настання строку повернення кредиту з урахуванням переривання позовної давності при зверненні кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16, а також правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц та від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц, є безпідставними, оскільки оскаржуване судове рішення апеляційного суду узгоджується з викладеними висновками судів касаційної інстанції.

Посилання заявника на те, що він не був стороною кредитного договору, а лише стороною договору іпотеки, не заслуговує на увагу, оскільки воно не спростовує правильних висновків апеляційного суду про переривання позовної давності щодо вимог кредитора стосовно заборгованості за кредитом у зв`язку з пред`явленням ним позову до одного з боржників про стягнення такої заборгованості.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції , пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії ).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов