Постанова

від 01.09.2020 по справі 607/7536/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 607/7536/16

провадження № 61-16968св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернопільська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б., Загорського О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень сесії.

Позов мотивовано тим, що оскаржувані рішення Тернопільської міської ради є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки згідно з генеральним планом-схемою від 28 жовтня 1980 року земельна ділянка площею 595 кв. м зазначена як прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1 , будь-якої згоди на передачу вказаної ділянки чи її частини в оренду співвласники квартир будинку не надавали, а тому Тернопільська міська рада протиправно розпорядилась земельною ділянкою на власний розсуд, порушивши вимоги Конституції України та статті 42 ЗК України.

Вказувала, що при ухваленні рішення від 06 липня 2012 року № 6/22/140 міською радою не проводились земельні торги, в той час як термін дії договору оренди спірної земельної ділянки відповідно до рішення ради від 03 грудня 2007 року № 5/14/73 закінчився ще у 2010 році, отже, у 2012 році зазначений договір не міг бути поновлений, а фактично був укладений новий договір оренди із порушенням процедури його укладення.

Зазначала, що при поновленні ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки у 2016 році було змінено цільове призначення вказаної ділянки, яка виділялась вже не для обслуговування літньої площадки кафе, а для обслуговування приміщення громадського харчування - кафе за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, зазначене кафе в установленому законом порядку не здане в експлуатацію, оскільки реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ТП14232890965 була скасована в результаті проведеної перевірки у зв`язку із поданням ОСОБА_2 недостовірних даних, що підтверджується листом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 10 липня 2014 року № 01-15/2425. Отож, експлуатація проведеної ОСОБА_2 добудови є незаконною, як і виділення йому в оренду земельної ділянки для обслуговування даного об`єкту нерухомості.

Крім того вважала, що міською радою не взято до уваги лист, підписаний усіма мешканцями будинку АДРЕСА_1 від 15 червня 2016 року, яким до відома відповідача було доведено, що прийняття зазначеного проекту рішення про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконним та порушує права співвласників квартир будинку і, відповідно, розпорядників прибудинкової території, оскільки останній фактично здійснив самочинне будівництво кафе у вигляді прибудови до будинку та вимагав надати йому в оренду земельну ділянку в оренду для обслуговування даного об`єкта без будь-яких законних підстав.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними та скасувати рішення сесії Тернопільської міської ради:

1) від 28 лютого 2002 року Про дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування торгових павільйонів суб`єктів підприємницької діяльності пунктом 2 якого вирішено: Дати дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею до 65,0 кв. м з наданням в оренду терміном на три роки;

2 ) від 29 травня 2003 року № 4/7/97, яким погоджено місце розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на земельній ділянці площею до 65,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 з наданням дозволу на складання проектно-кошторисної документації на розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та складання проекту відведення земельної ділянки після затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку;

3) від 24 червня 2004 року № 4/11/136, яким вирішено: затвердити проект відведення земельної ділянки під розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 ; вилучити з користування комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 3 (код 21166934) земельну ділянку площею 0,005530 га за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи письмову згоду землекористувача; надати суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,005530 га в оренду терміном на три роки під розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) від 03 грудня 2007 року № 5/14/73 про надання в оренду терміном на три роки суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 55,30 кв. м для обслуговування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

5) від 06 липня 2012 року № 6/22/140 про надання суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 в оренду терміном на два роки земельної ділянки площею 0,005530 га для обслуговування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

6) від 16 червня 2016 року № 7/9/99 про поновлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 договору оренди землі (кадастровий номер 6110100000:02:025:0004) площею 0,00553 га з моменту його закінчення, терміном на два роки для обслуговування приміщення громадського харчування, кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для визнання незаконними та скасування рішень Тернопільської міської ради немає, рішення Тернопільської міської ради прийняті у відповідності до вимог законодавства, відведення земельної ділянки під розташування літньої площадки кафе ФОП ОСОБА_2 було погоджено із мешканцями житлового будинку на АДРЕСА_1 , серед яких був і чоловік позивача - ОСОБА_3 .

Районний суд зазначив, що оскаржуваними рішеннями права позивача не порушено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення районного суду є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не має, оскільки ФОП ОСОБА_2 в період з 2010 року до 2012 року продовжував користуватися земельною ділянкою площею 0,00553 га кв. м, наданою йому в оренду на підставі рішення Тернопільської міської ради від 03 грудня 2007 року № 5/14/73 терміном на три роки для обслуговування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд вказав, що будь-яких заперечень з боку орендодавця -Тернопільської міської ради щодо поновлення договору оренди землі не надходило, а відтак, вказаний договір оренди землі після закінчення його строку в грудні 2010 року, фактично був поновлений на той самий строк та на тих самих умовах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що доказами по справі, зокрема, генеральним планом-схемою від 28 жовтня 1980 року, актом обстеження та вибору земельної ділянки, визначеної під розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , висновком КП ЖЕК №м 3 від __ березня 2004 року, висновком ПП Залізничник від 04 грудня 2003 року, листом КП ЖЕК № 3 від 03 грудня 1999 року № 791, беззаперечно доведено факт надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 в оренду за рахунок прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вказує, що апеляційний суд взагалі не дав оцінки зазначеним доказав.

Посилається на положення частини третьої статті 42 ЗК України, у якій зазначено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Відтак, нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі в користування окремих власників квартир або приміщень багатоквартирного житлового будинку прибудинкової території (земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок).

Стверджує, що оскаржувані рішення Тернопільської міської ради прийняті без згоди співвласників багатоквартирного будинку. При цьому посилається на рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому вказано, що правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися відповідно до Конституції України, виключно законами України.

Звертає увагу на те, що оскаржуваними рішеннями міської ради ОСОБА_2 дозволено розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 як тимчасової споруди. Натомість власники багатоквартирного житлового будинку не надавали згоди на передачу ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду і будівництво капітальної споруди - приміщення громадського харчування, кафе на прибудинковій території, що підтверджується списком жителів, які не давали згоди на вилучення прибудинкової території (том 2, а. с. 128-130).

Зазначає, що передаючи земельну ділянку ОСОБА_2 в оренду під об`єкт нерухомого майна, Тернопільська міська рада порушила положення частини першої статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини , оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № НОМЕР_1 , який перебуває на території історичного ареалу, що встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 919/3060/13-а від 09 жовтня 2014 року, залишеним в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року, та ухвалою Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (том 2, а. с. 73, 89).

Пункт 2 рішення сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2002 року, без номера, яким дано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням в оренду терміном на три роки, яка розташована на прибудинковій території, є незаконним, оскільки: 28 лютого 2002 року на сесії Тернопільської міської ради не розглядалось питання про дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та відповідне рішення не приймалось, що підтверджується архівною копією протоколу вказаної сесії (том 2, а. с. 91).

ОСОБА_2 на орендованій земельній ділянці здійснив самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна - приміщення громадського харчування, оскільки самочинно збудовані ОСОБА_5 нежитлові приміщення приблоковано до стіни житлового будинку на АДРЕСА_1 , без згоди співвласників на приблокування новозбудованого приміщення до стіни будинку, чим порушено положення статті 317-321 ЦК України, пунктів 4, 6 частини першої статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Отже, земельна ділянка під будівництво та реконструкцію спірного приміщення не надавалася, що свідчить про те, що спірний об`єкт будувався на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети.

Стверджує, що 06 липня 2012 року рішенням Тернопільської міської ради № 6/22/140 земельна ділянка площею 0,005530 га, розташована в дворі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , була надана в оренду ФОП ОСОБА_2 для обслуговування літньої площадки кафе як без згоди співвласників квартир будинку, що передбачена частиною третьою статті 42 ЗК України, так і без проведення земельних торгів, що визначено статтею 134 ЗК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року Тернопільська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки земельна ділянка надавалася в порядку, встановленому ЗК України.

Вказує, що всі квартири у будинку на АДРЕСА_1 є приватизованими, проте, власниками квартир та нежитлових приміщень не створено об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку відповідно до вимог Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку . Зазначений житловий будинок, а також земельна ділянка для обслуговування будинку на баланс об`єднання співвласників не передавалися, у користування чи у власність співвласників прибудинкова територія не надавалась, відповідна землевпорядна документація щодо визначення розмірів і конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія не розроблялась. Отже, доводи ОСОБА_1 про незаконність передачі в оренду частини земельної ділянки, що відноситься до прибудинкової території, без згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 не мають відповідного правового обґрунтування та не можуть бути підставою для скасування зазначеного рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначає, що на підставі рішення сесії між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, який продовжувався на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі .

У червні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою, задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення є законними.

Вважає, що висновки судів про те, що позивачем не доведено належність спірної земельної ділянки до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , правильними. При цьому встановлено, що спірна земельна ділянка на підставі рішення Тернопільської міської ради від 24 червня 2004 року № 4/11/136 вилучена з користування КП ЖЕК № 3.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітня 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду Лесько А. О. від 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29 серпня 1995 року (том 1, а. с. 9).

Пунктом 2 рішення Тернопільської міської ради від 28 лютого 2002 року Про дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування торгових павільйонів суб`єктів підприємницької діяльності суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею до 65,0 кв. м з наданням в оренду терміном на три роки (том 1, а. с. 15).

Відповідно до висновку Тернопільської обласної комунальної інспекції охорони пам`яток історії та культури № 119 від 25 березня 2003 року: в результаті проведених науково-дослідних робіт по обстеженню земельної ділянки площею 65 кв. м., що відводиться ФОП ОСОБА_2 під розташування літньої площадки кафе в АДРЕСА_1 виявлено, що ділянка знаходиться в історичній частині міста. Можливий культурний шар періоду пізнього середньовіччя. Виходячи з викладеного, Тернопільська обласна комунальна інспекція охорони пам`яток історії та культури не заперечує проти розташування літньої площадки кафе за умови не проведення земляних робіт (том 1, а. с. 143).

На виконання рішення міської ради 05 квітня 2002 року складено акт погодження та вибору земельної ділянки, визначеної під розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель КП ЖЕК № 3, який затверджено розпорядженням міського голови від 22 жовтня 2002 року № 1066.

Рішенням Тернопільської міської ради від 29 травня 2003 року № 4/7/97 Про погодження місця розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 погоджено місце розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельній ділянці площею до 65,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 з наданням дозволу на складання проектно-кошторисної документації на розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та складання проекту відведення земельної ділянки після затвердження проектно-кошторисної документації. Зобов`язано ФОП ОСОБА_2 погодити проектну документацію на розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 в управлінні містобудування та архітектури (том 1, а. с. 16).

Рішенням Тернопільської міської ради від 24 червня 2004 року № 4/11/136 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки під розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки під розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з вилученням з користування КП ЖЕК № 3 земельної ділянки площею 0,005530 га за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою землекористувача та зобов`язано ФОП ОСОБА_2 у місячний термін оформити право користування земельною ділянкою (том 1, а. с. 17).

26 липня 2004 року ТОВ СМП Геодезія складено акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки для розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та акт перенесення в натуру проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,00553 га.

Відведення земельної ділянки під розташування літньої площадки кафе було погоджено із мешканцями житлового будинку на АДРЕСА_1 , серед яких був і чоловік позивача ОСОБА_3 , які надали свою згоду на встановлення літньої критої площадки кафе, що засвідчили своїми підписами у відповідному списку.

Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 12 жовтня 2004 року, укладеного між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_2 , останньому належить на праві власності нежитлове приміщення площею 43,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 13-14).

25 листопада 2005 року ФОП ОСОБА_2 отримано дозвіл № 200/05 на виконання будівельних робіт з влаштування літнього майданчика на АДРЕСА_1 .

Рішенням від 03 грудня 2007 року № 5/14/73 Тернопільська міська рада вирішила надати в оренду терміном на три роки суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 земельну ділянку площею 55,30 кв. м для обслуговування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 18).

Відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 06 липня 2012 року № 6/22/140 Про продовження договору оренди земельної ділянки площею 0,005530 га за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 останньому надано в оренду терміном на два роки земельну ділянку площею 0,005530 га для обслуговування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 19).

13 серпня 2012 року між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови загальною площею 0,00553 га за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на два роки, для обслуговування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16 жовтня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області за № ТП 142132890965 було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, подана ОСОБА_2 щодо реконструкції нежитлових приміщень під приміщення громадського призначення-кафе на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 128-133), яка в подальшому була скасована за результатами позапланової перевірки у зв`язку із внесенням ФОП ОСОБА_2 недостовірних даних, що підтверджується наказом ДАБІ у Тернопільській області № 33 Д від 24 липня 2016 року (том 1, а. с. 153).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04 листопада 2013 № 7547960, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна: приміщення громадського харчування, кафе, загальною площею 103 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 136-141).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2015 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 09 березня 2016 року, визнано поновленим і продовженим договір оренди землі, загальною площею 0,005530 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки:6110100000:02:025:0004), раніше укладений між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_2 та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Тернополі 17 жовтня 2012 року за № 611010004000926, на тих самих умовах і на той самий строк, терміном до 06 липня 2016 року.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року, встановлено, що добудова до нежитлового приміщення у житловому будинку на АДРЕСА_1 проведена ФОП ОСОБА_2 у 2003-2006 роках на підставі проектної документації, затвердженої та зареєстрованої 10 липня 2003 року управлінням містобудування та архітектури Тернопільської міської ради на підставі рішення сесії ради від 28 лютого 2002 року (том 1, а. с. 105-107, том 2, а. с. 268-275).

13 червня 2016 року позивач ОСОБА_1 за підписом мешканців будинку АДРЕСА_1 направила у Тернопільську міську раду заяву із клопотанням відмовити ФОП ОСОБА_2 у поновленні договору оренди землі площею 0,00553 га для обслуговування приміщення громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на те, що останнім проведено самочинну добудову до житлового будинку, яка не прийнята в експлуатацію (том 1, а. с. 23-25).

Рішенням Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/99 Про поновлення договору оренди землі площею 0,00553 га за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_2 поновлено ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі кадастровий номер: 6110100000:02:025:0004 площею 0,00553 га з моменту його закінчення терміном на два роки для обслуговування приміщення громадського харчування, кафе за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 20).

12 липня 2016 року між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,00553 га за рахунок земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 терміном на два роки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підстав для визнання незаконними та скасування рішень Тернопільської міської ради немає, оскільки оскаржувані рішення Тернопільської міської ради прийняті у відповідності до вимог законодавства.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59-2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 4 ЦПК України передбачає право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Аналізуючи положення законодавства, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази та встановлені судами обставини, колегія суддів вважає, що доводи заявника щодо обґрунтованості її позовних вимог та наявності підстав для визнання незаконними та скасування рішень Тернопільської міської ради є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Зокрема, посилання ОСОБА_1 на положення статті 42 ЗК України та на те, що надання ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду відбулося за рахунок прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України вбачається, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Проте, під час розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Тернопільської міської ради від 24 червня 2004 року № 4/11/36 спірна земельна ділянка була вилучена з користування КП ЖЕК № 3 за його згодою з метою передачі в оренду для розміщення літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відведення земельної ділянки під розташування літньої площадки кафе було погоджено із мешканцями житлового будинку на АДРЕСА_1 , а 26 липня 2004 року ТОВ СМП Геодезія складено акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки для розташування літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та акт перенесення в натуру проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,00553 га.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка для обслуговування будинку на баланс об`єднання співвласників не передавалися, у користування чи у власність співвласників прибудинкова територія не надавалась, відповідна землевпорядна документація щодо визначення розмірів і конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія не розроблялась.

Отже, земельна ділянка площею 55,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 виділена та передана в оренду ФОП ОСОБА_2 на законних підставах.

Вказане також підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2015 року, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 09 березня 2016 року, відповідно до якого визнано поновленим і продовженим договір оренди землі, загальною площею 0,005530 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 6110100000:02:025:0004), раніше укладений між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_2 , на тих самих умовах і на той самий строк, терміном до 06 липня 2016 року. Крім того, рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2016 року встановлено законність проведення ФОП ОСОБА_2 добудови до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , визначено, що зазначена добудова не є самочинним будівництвом, здійснена на підставі проектної документації, затвердженої та зареєстрованої 10 липня 2003 року управлінням містобудування та архітектури міської ради на відведеній для цієї мети земельній ділянці, переданій в оренду згідно з рішенням сесії міської ради від 28 лютого 2002 року, що також є підтвердженням правомірності надання в оренду спірної земельної ділянки.

З огляду на наявність у матеріалах справи копії технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 для літньої площадки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (2004 рік) підстав брати до уваги доводи заявника про заперечення мешканців будинку на встановлення літнього майданчика немає, оскільки згоду на таке розміщення надало 15 мешканців, у тому числі чоловік позивачки - ОСОБА_3 (том 1, а. с. 100). Наявність згоди мешканців будинку на встановлення літньої критої площадки поруч із приміщенням кафе також встановлено в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 607/24316/13-ц (том 2, а. с. 268-275).

Твердження заявника про віднесення спірного житлового будинку до пам`яток архітектури як на підставу для визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень, колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються висновком Тернопільської обласної комунальної інспекції охорони пам`яток історії та культури від 25 березня 2003 року № 119 (том 1, а. с. 143), відповіддю Міністерства культури України від 07 квітня 2015 року № 64/10-2/55-15 (том 1, а. с. 177), довідкою управління культури Тернопільської державної адміністрації від 14 вересня 2016 року № 01/874/03-50 (том 1, а. с. 178-179).

Долучені до матеріалів справи: наданий управлінням культури Тернопільської державної адміністрації від 03 травня 2017 року № 01-393/03-50 перелік пам`яток архітектури національного і місцевого значення м. Тернопіль та м. Бережани (том 2, а. с. 112-117) та надану управлінням містобудування, архітектури та кадастру Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14 травня 2014 року № 455/14 довідку (том 2, а. с. 258), у яких зазначено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення та пам`яткою архітектури, відповідно, колегія суддів вважає такими, що не впливають на законність судових рішень, оскільки їх не було на момент укладення договору оренди землі (у 2002 - 2004 роки), а у 2016 році такий договір лише поновлювався.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про неправомірне поновлення договору оренди земельної ділянки без згоди співвласників житлового будинку на підставі рішення Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/99, оскільки рішення про поновлення дії договору оренди землі прийнято на підставі положень статей 12, 124 ЗК України, якими визначені повноваження сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів у галузі земельних відносин та порядок передачі земельних ділянок в оренду, та які не передбачають необхідності отримання згоди співвласників житлового будинку. У даному випадку було не укладення договору оренди землі, а поновлення дії договору, при вчиненні якого перевіряється належне виконання умов договору. Неналежного виконання умов договору оренди землі не встановлено.

Крім того, посилання заявника на істотне порушення ФОП ОСОБА_2 умов договору оренди землі не приймаються судом, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору оренди земельної ділянки, не довела порушення її прав вказаним договором, а оцінка належного виконання обов`язків орендаря за договором оренди землі для його поновлення відноситься до повноважень міської ради.

Ураховуючи наведене, звертаючись до суду із позовом, позивач не зазначив та не довів належними і допустимими доказами наявність підстав для задоволення його позову та скасування оскаржуваних актів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди попередніх інстанцій з дотриманням статей 263-265, 382 ЦПК України забезпечили повний та всебічний розгляд справи, встановили усі обставини справи, які необхідні для правильного її вирішення та належно перевірили доводи сторін.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк