Ухвала

від 11.09.2020 по справі 686/30114/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 686/30114/19

провадження № 61-13095ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Аверс-Бізнес на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Аверс-Бізнес до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватне підприємство Аверс-Бізнес (далі - ПП Аверс-Бізнес ) звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позов мотивований тим, що 21 лютого 2017 року між ПП Аверс-Бізнес і ОСОБА_1 укладено договір №21 про надання послуг, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу супроводження адміністративної судової справи за нотаріальною довіреністю замовника, а той прийняти та оплатити ці послуги. ПП Аверс-Бізнес здійснило представництво інтересів ОСОБА_1 в адміністративних судах, у зв`язку з чим, відповідач повинен сплатити йому за надані послуги: 2 000,00 грн за представництво в суді першої інстанції, 2 500,00 грн за представництво в суді апеляційної інстанції, 16 000,00 грн у виді п`ятипроцентної винагороди від суми спору, а всього 20 500,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від оплати послуг і прострочив виконання грошового зобов`язання, то він зобов`язаний сплатити позивачеві 35 680,00 грн пені та 492,00 грн інфляційних нарахувань.

За таких обставин ПП Аверс-Бізнес просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 20 500,00 грн боргу, 35 680,00 грн пені та 492,00 грн інфляційних нарахувань.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 29 травня 2020 року у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП Аверс-Бізнес не довело належними та допустимими доказами здійснення ним такого виду адвокатської діяльності як представництво інтересів ОСОБА_1 у суді. За умовами укладеного договору не визначено, які саме юридичні послуги позивач надав ОСОБА_1 , а тому вимога ПП Аверс-Бізнес про стягнення боргу у сумі 2 000,00 грн і 2 500,00 грн не підлягає задоволенню. Включення до умов договору про надання юридичних послуг пункту про винагороду адвоката за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні та актам цивільного законодавства, тому позов у частині стягнення з відповідача 16 000,00 грн боргу є безпідставним. Оскільки вимоги про стягнення на користь ПП Аверс-Бізнес пені та інфляційних нарахувань є похідними від первісних вимог, то вони також не підлягають задоволенню.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ПП Аверс-Бізнес задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, застосував Закон України від 5 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність , який не поширюється на спірні правовідносини, та не застосував закон (статті 526, 530, 612 Цивільного кодексу України), який підлягав застосуванню.

У серпні 2020 року ПП Аверс-Бізнес звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 28 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення боргу у сумі 56 672,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Аверс-Бізнес на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Аверс-Бізнес до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик