Ухвала

від 11.08.2020 по справі 361/7120/18

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/7120/18 провадження № 2/361/184/20

11.08.2020

У Х В А Л А

11 серпня 2020 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Телепи Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк ХРЕЩАТИК до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю ЛЮКСІОН , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик (далі - ПАТ КБ Хрещатик ) звернулося до суду із даним позовом, в якому просить у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 20-47/1-10 від 28 вересня 2010 року звернути стягнення на предмет іпотеки - шість земельних ділянок: кадастровий номер: 3221286800:02:010:0034, площею 13,6504 га; кадастровий номер: 3221286800:02:001:0046, площею 13,6627 га; кадастровий номер: 3221286800:02:013:0043, площею 15,0468 га; кадастровий номер: 3221286800:02:013:0044, площею 22,1863 га; кадастровий номер: 3221286800:02:001:0048, площею 13,9952 га; кадастровий номер: 3221286800:02:001:0047, площею 15,9999 га; встановити спосіб реалізації предметів іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах за узгодженою у договорі ціною вартістю 61 451 845 грн. 00 коп.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Судові засідання у даній справі призначалися неодноразово.

У судове засідання 24 березня 2020 року позивач ПАТ КБ Хрещатик представника не направив. 24 березня 2020 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із встановленням карантину. У зв`язку із заявленим стороною позивача клопотанням про відкладення розгляду справи судове засідання відкладено на 29 квітня 2020 року.

29 квітня 2020 року дану справу знято з розгляду у зв`язку із взяттям головуючим суддею відпустки. Розгляд справи призначено на 04 червня 2020 року.

У судове засідання 04 червня 2020 року позивач ПАТ КБ Хрещатик представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання уповноваженою особою судової повістки 04 травня

2020 року (а.с.145 т.2). У судове засідання з`явилася представник відповідача ОСОБА_3 . З підстав неявки сторони позивача та третіх осіб, судове засідання у даній справі відкладено на 11 серпня

2020 року.

11 серпня 2020 року позивач ПАТ КБ Хрещатик у судове засідання представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендований лист з повідомленням (а.с.154 т.2) з відміткою про отримання судової повістки уповноваженою особою 11 червня 2020 року. Клопотання про розгляд справи без участі позивача до суду не надходило, як і докази на підтвердження поважності причин неявки. Неявка позивача у дане судове засідання є повторною.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною третьою статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Із змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України вбачається, що суд залишає заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; він повторно не з`явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому слід зазначити, що належне повідомлення та неявка в судове засідання позивача повинна бути повторна, тобто друга поспіль ; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Вирішуючи питання про залишення даного позову без розгляду, суд також керується наступним.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Суб`єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Крім того, суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та № 641 від 22 липня 2020 року Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві та Київській області). Зокрема, з 22 травня 2020 року дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Правом участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції позивач також не скористався. У той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, та статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення даного позову без розгляду, оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно, тобто двічі поспіль, не направив у судові засідання свого представника, не повідомив про причини неявки, не надав заяв про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного та керуючись статтями 223, 257, 260, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин