Рішення

від 08.05.2008 по справі 2-621/2008

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-621

08.05.2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

8 травня 2008 року

Сарненсъкий районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді  -   ТОВСТИКИ І.В.

при секретарі     -   ПОЛУПАН Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору з працівником ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, укладеного 19.04.2007 року.

Позивач в обірунтування позовних вимог посилається на те, що з червня 20о6 року зареєстрована як підприємець з роздрібної торгівлі лікарськими препаратами в сільській місцевості, а тому 19.04.2007 року прийняла на роботу продавця товарів медичного призначення ОСОБА_2, з якою уклала трудовий договір та зареєструвала його Сарненському районному центрі зайнятості, однак відповідач неналежним чином виконувала трудові обов»язки, а з 10.03.2008 року на роботу не виходить, хоча їй не надавалась відпустка.

ОСОБА_1 вказує, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом III групи загального захворювання, а тому згідно повідомлення міжрайонної спеціалізованої психо-неврологічної МСЕК за станом здоров»я не може виконувати роботу з фінансовою відповідальністю, в зв»язку з чим виникла необхідність у їі звільненні, однак відповідач не бажає добровільно розірвати трудовий договір, а тому просить розірвати трудовий договір від 19.04.2007 року між нею і працівником на підставі п.2 ст.40 КЗпП України через виявлену невідповідність працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров»я.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги повністю і дала пояснення згідно заяви.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що з 19.04.2007 року працювала продавцем ліків у аптеці в с.Цепцевичі Сарненського району згідно трудового договору, укладеного з підприємцем ОСОБА_1 і всі трудові обов»язки виконувала належним чином, однак з 08.01. по 24.04.2008 року знаходилась на лікуванні, що стало причиною відсутності на роботі, крім того позивач прийняла у неї заяву про надання відпустки, в зв»язку з чим з 25.04.2008 року не виходить на роботу, вважаючи, що знаходиться у відпустці; крім того вважає, що ОСОБА_1 не надала належних доказів про невідповідність займаній посаді за станом здоров»я, так як є працездатною особою; просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення зі слідуючих підстав.

Судом достовірно встановлено, що між сторонами виник спір, який випливає з    трудових правовідносин, які регулюються главою III, главою XI КЗпП України.

Згідно оглянутих свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №656841 від 7.06.2006 року та свідоцтва про сплату єдиного податку № 232975 від 29.12.2007 року ОСОБА_1 як фізична особа - суб»єкт підприємницької діяльності займається роздрібною торгівлею лікарськими препаратами в сільській місцевості ( с.Цепцевичі).

19.04.2007 року між фізичною особою ОСОБА_1 і працівником ОСОБА_2 укладений трудовий договір, за умовами якого фізична особа прийняла на роботу продавця товарів медичного призначення на невизначений строк ОСОБА_2

Даний договір згідно положень ст.24-1 КЗпЗ України за №1342 19.04.2007 року зареєстрований у Сарненському районному центрі зайнятості, і в трудову книжку ОСОБА_2 внесений запис про прийняття її на роботу підприємцем ОСОБА_1 (серія БТ-І № 2816918).

Із оглянутих листків непрацездатності   судом   встановлено,   що ОСОБА_2 з 8.01. по 24.04.2008 року за станом здоров»я знаходилась на амбулаторному і стаціонарному лікуванні.

Судом із пояснень сторін встановлено, що 10.032008 року відповідач дійсно подала заяву про надання відпустки, яку прийняла ОСОБА_1, однак не прийняла рішення про щорічну відпустку, посилаючись на бажання звільнити даного працівника, що є порушенням вимог п.6 трудового договору № 1342 від 19.04-2007 року та прав працівника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 належним чином виконувала трудові обов»язки і по поважних причинах не працює на даний час, а тому посилання ОСОБА_1 на порушення трудової дисципліни відповідачем є необгрунтованими.

Позивач надала суду повідомлення міжрайонної спеціалізованої психо-неврологічної МСЕК від 21.03.2008 року про те, що ОСОБА_2 за станом здоров»я не може виконувати роботу, пов»яз ану із фінансовою відповідальністю, а також роботи, які вимагають постійної концентрації уваги та пов»язані з психо-емоційними навантаженнями.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок стану здоров»я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

Тобто, підставою для звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України є висновок МСЕК, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована інша робота, ніж виконувана.

Згідно висновку ( МЕС № 125709) Рівненської міжрайонної спеціалізованої психо- неврологічної МСЕК від 21.02.2008 року ОСОБА_2 є інвалідом III групи по загальному захворюванню; їй протипоказана робота з психо-емоційними та фізичними перевантаженнями.

Оскільки, за правилами п.2 ст.40 КЗпП України, ст.170 КЗпП України, звільнення працівника допускається лише в разі неможливості переведення працівника на іншу роботу, суд вважає вимоги про розірвання трудового договору незаконними, та як позивач зобов»язана запропонувати працівникові легшу роботу у відповідності з медичним висновком, однак ОСОБА_1 не представила суду докази відмови ОСОБА_2 від іншої роботи чи докази відсутності вакантного робочого місця, на яке працівник міг би бути переведений тимчасово або на необмежений строк.

Крім того, згідно положень ст.24-1 КЗпП України наймач при звільненні працівника робить запис в трудовому договорі з посиланням на підстави припинення трудового договору і цей запис є підставою для зняття трудового договору з реєстрації, в зв»язку з чим суд вважає посилання ОСОБА_1 на неможливість розірвання трудового договору у встановленому законом порядку безпідставними.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає звернення позивача з приводу порушення трудових прав ОСОБА_2 необгрунтованим і безпідставним.

Керуючись ст.ст.21,24-1, п.2 ч.1 ст.40, ст.170 КЗпП України, ст.ст.5,6,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, укладеного 19 квітня 2007 року між фізичною особою і працівником, на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Рівненської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня його проголошення; якщо у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, не будуть подані така заява або апеляційна скарга, то рішення набирає законної сили.