Рішення

від 11.09.2020 по справі 360/2583/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2583/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг про стягнення коштів з рахунків у банках та накладення арешту на коштів та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Луганській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг кошти за податковим боргом в загальній сумі 583157,39 грн: з податку на додану вартість в сумі 582287,39 грн, з яких 362550,00 грн основного платежу, 211010,19 грн штрафних санкцій та 8727,20 грн пені з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 870,00 грн основного платежу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника;

- накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг на загальну 583157,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває за основним місцем обліку в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області, як платник податків та зборів з 05 серпня 2019 року.

Відповідачем не сплачено до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань, що призвело до виникнення у підприємства податкового боргу на загальну суму 583157,39 грн, у тому числі з податку на додану вартість на суму 582287,39 грн та податку на прибуток приватних підприємств на суму 870,00 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 582287,39 грн, в тому числі з основного платежу на суму 362550,00 грн та штрафних санкцій на суму 211010,19 грн виник на підставі прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, а саме:

- податкового повідомлення-рішення форми ПС № 0005235204 від 17 лютого 2020 року, яким підприємству за результатами акту камеральної перевірки № 235/12-32-52-04-12/43152902 від 28 січня 2020 року нараховано штрафні санкції на суму 170,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення форми Р № 0006085204 від 21 лютого 2020 року, яким підприємству за результатами акту камеральної перевірки № 240/12-32-52-04-12/43152902 від 28 січня 2020 року нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 13090,00 грн та штрафні санкції на суму 3272,50 грн;

- податкового повідомлення-рішення форми Р № 0006205204 від 24 лютого 2020 року, яким підприємству за результатами акту камеральної перевірки № 115/12-32-52-04-12/43152902 від 17 січня 2020 року нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 22933,00 грн та штрафні санкції на суму 11466,50 грн;

- податкового повідомлення-рішення форми Н № 0006935204 від 27 лютого 2020 року, яким підприємству за результатами акту камеральної перевірки № 366/12-32-52-04-12/43152902 від 10 лютого 2020 року нараховано штрафні санкції на суму 32837,69 грн;

- податкового повідомлення-рішення форми Р № 0007865204 від 11 березня 2020 року, яким підприємству за результатами акту камеральної перевірки № 453/12-32-52-04-12/43152902 від 20 лютого 2020 року нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 326527,00 грн та штрафні санкції на суму 163263,50 грн.

Крім того існує заборгованість з пені у розмірі 8727,20 грн, нарахована підприємству відповідно до статті 129 Податкового кодексу України.

Податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі самостійно поданої відповідачем податкової декларації від 25 лютого 2020 року № 9334714989 за 2019 рік на суму 870,00 грн.

Позивачем з метою погашення податкового боргу надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 16 березня 2020 року № 30005-52, яка відповідно до поштового повідомлення вважається врученою 19 березня 2020 року. Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявності у відповідача нерухомого майна відсутня.

Разом з цим, відповідно до інформаційних даних податкового органу, відповідач має відкриті банківські рахунки.

Таким чином, грошові кошти наявні на відкритих рахунках у банку є єдиним можливим джерелом погашення податкового боргу в загальній сумі 583157,39 грн.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 68-69).

Ухвалою від 28 липня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 76-77).

Поштове відправлення із ухвалою суду від 28 липня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі, направлене на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг та вручено 30 липня 2020 року.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Товариства з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг , ідентифікаційний код 43152902, зареєстроване юридичною особою за адресою: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, офіс 106/7, знаходиться у м. Сєвєродонецьку Луганської області та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку (м. Сєвєродонецьк) як платник податків, що підтверджено інформаційними даними (арк. спр. 4-5).

Згідно з актом камеральної перевірки № 115/12-32-52-04-12/43152902 від 17 січня 2020 року, за результатами камеральної перевірки податкової накладної з податку на додану вартість за листопад 2019 року від 18 грудня 2019 року № 9304531662 встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (арк. спр. 30-31), який направлено на адресу відповідача та повернулось за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 32).

Податковим повідомленням-рішенням форми Р № 0006205204 від 24 лютого 2020 року, відповідачу нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 22933,00 грн та штрафні санкції на суму 11466,50 грн (арк. спр. 27-28), яке вручено представнику відповідача 26 лютого 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 29).

Відповідно до акту камеральної перевірки № 235/12-32-52-04-12/43152902 від 28 січня 2020 року, позивачем встановлено факт несвоєчасного подання відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2019 року (арк. спр. 18-19), який вручено представнику відповідача 29 січня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 17)

Податковим повідомленням-рішенням форми ПС № 0005235204 від 17 лютого 2020 року, відповідачу за результатами акту камеральної перевірки № 240/12-32-52-04-12/43152902 від 28 січня 2020 року нараховано штрафні санкції на суму 170,00 грн (арк. спр. 14-15), яке вручено представнику відповідача 18 лютого 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 17).

Відповідно до акту камеральної перевірки № 240/12-32-52-04-12/43152902 від 28 січня 2020 року, за результатами камеральної перевірки податкової накладної з податку на додану вартість за грудень 2019 року від 22 січня 2020 року № 9332457293 встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (арк. спр. 23-25), який вручено представнику відповідача 03 лютого 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 26).

Податковим повідомленням-рішенням форми Р № 0006085204 від 21 лютого 2020 року, відповідачу за результатами акту камеральної перевірки № 240/12-32-52-04-12/43152902 від 28 січня 2020 року нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 13090,00 грн та штрафні санкції на суму 3272,50 грн (арк. спр. 20-21), яке вручено представнику відповідача 25 лютого 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 22).

Згідно з актом камеральної перевірки № 366/12-32-52-04-12/43152902 від 10 лютого 2020 року, відповідачем встановлено факт несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2019 року (арк. спр. 36-37), який вручено представнику відповідача 13 лютого 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 38).

Податковим повідомленням-рішенням форми Н № 0006935204 від 27 лютого 2020 року, відповідачу за результатами акту камеральної перевірки № 366/12-32-52-04-12/43152902 від 10 лютого 2020 року нараховано штрафні санкції на суму 32837,69 грн (арк. спр. 33-34), яке вручено представнику відповідача 02 березня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 35).

Актом камеральної перевірки № 453/12-32-52-04-12/43152902 від 20 лютого 2020 року за результатами камеральної перевірки податкової накладної з податку на додану вартість за грудень 2019 року від 29 січня 2020 року № 9008802156 встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (арк. спр. 42-44), який вручено представнику відповідача 24 лютого 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 45).

Податковим повідомленням-рішенням форми Р № 0007865204 від 11 березня 2020 року, яким підприємству за результатами акту камеральної перевірки № 453/12-32-52-04-12/43152902 від 20 лютого 2020 року нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 326527,00 грн та штрафні санкції на суму 163263,50 грн (арк. спр. 39-40), яке вручено представнику відповідача 13 березня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 41).

Крім того, відповідачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 25 лютого 2020 року № 9334714989 за 2019 рік в якій самостійно визначив податкове зобов`язання на суму 870,00 грн (арк. спр. 48-49).

Позивачем з метою погашення податкового боргу надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 16 березня 2020 року № 30005-52, яку вручено представнику відповідача 19 березня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 6).

Згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податковий боргом в загальній сумі 583157,39 грн: станом на 30 червня 2020 року з податку на додану вартість в сумі 582287,39 грн та 8727,20 грн пені, а також станом на 31 березня 2020 з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 870,00 грн (арк. спр. 83-84, 85).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

податок; оподаткування; платник податку; оподатковувана операція для цілей розділу V цього Кодексу - відповідно податок на додану вартість; оподаткування податком на додану вартість; платник податку на додану вартість; операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (підпункт 14.1.186 пункту 14.1);

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2 статті 15 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49.18);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4 пункту 49.18);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5 пункту 49.18);

- календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.6 пункту 49.18).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом першим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з абзацами третім-п`ятим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість врегульовані статтею 203 Податкового кодексу України:

- податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

- сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України).

З вищеописаних доказів судом встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 583157,39 грн: з податку на додану вартість в сумі 582287,39 грн, з яких 362550,00 грн основного платежу, 211010,19 грн штрафних санкцій та 8727,20 грн пені та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 870,00 грн, який виник через несплату у встановлений статтею 57 Податкового кодексу України строк узгоджених податкових зобов`язань, самостійно визначених платником податків у податковій декларації.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В порушення вимог 57.3 статті 57 Податкового кодексу України відповідач протягом 10 календарних днів після отримання податкових повідомлень-рішень грошове зобов`язання самостійно не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг.

Статтею 120 Податкового кодексу України встановлено відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується (пункт 129.2 статті 129 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку (абзац шостий пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац другий пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2019 року).

Згідно з абзацом другим пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2019 року, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до пункту 129.5 статті 129 Податкового кодексу України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Нараховану відповідно до статті 129 Податкового кодексу України пеню з податку на додану вартість відповідач самостійно не сплатив.

Згідно з підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначений статті 137 ПК України, зокрема:

- податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (пункт 137.1);

- податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу (пункту 137.2).

- податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (пункт 137.4);

- річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку: платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункт а пункту 137.5).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (абзац перший підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки податкова вимога є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Головне управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. спр. 74-75).

З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на суму податкового боргу або його частини є Головне управління ДПС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної справи податковий борг в загальній сумі 583157,39 грн: з податку на додану вартість в сумі 582287,39 грн, з яких 362550,00 грн основного платежу, 211010,19 грн штрафних санкцій та 8727,20 грн пені, а також з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 870,00 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю Беллавіста Торг на загальну 583157,39 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суд вважає, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2, а також п. 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року № 632 (далі - Порядок № 632), відповідно до яких арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Виходячи із приписів пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та Порядку № 632, суд дійшов висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку № 632 передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 825/2243/18.

Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

Суд зазначає, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Враховуючи наведене, за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №820/5660/16.

Позивачем надано суду докази щодо відсутності у відповідача майна (арк. спр. 52-53, 56, 59-60, 63-64, 65), проте звертаючись до суду, позивачем не дотримано умов пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, суд наголошує, що надані докази не можуть бути належними доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Також суд зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління ДПС у Луганській області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг про стягнення коштів з рахунків у банках та накладення арешту на коштів та інші цінності задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Беллавіста торг (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, офіс 106/7, ідентифікаційний код 43152902) кошти за податковим боргом в загальній сумі 583157,39 грн:

з податку на додану вартість в сумі 582287,39 грн (п`ятсот вісімдесят дві тисячі двісті вісімдесят сім грн 39 коп.), з яких 362550,00 грн (триста шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят грн 00 коп.) основного платежу, 211010,19 грн (двісті одинадцять тисяч десять грн 19 коп.) штрафних санкцій та 8727,20 грн (вісім тисяч сімсот двадцять сім грн 20 коп.) пені з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету України розрахунковий рахунок №UA468999980313030029000012080, код платежу 14060100, отримувач УК у м. м.Сєвєродон./м.Сєвєрод./14060100, ОКПО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 870,00 грн (вісімсот сімдесят грн 00 коп.) основного платежу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника на розрахунковий рахунок №UA058999980333129318000012080, код платежу 11021000, отримувач: УК у м.Сєвєродон./м.Сєвєрод./11021000, ОКПО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива