Рішення

від 09.09.2020 по справі 420/5520/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5520/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9535207-5307-1503 від 27.06.2019 року.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

09.07.2020 року (вх.№26565/20) від представника позивача до суду надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження справи №420/5520/20 та справи №520/5519/20, оскільки провадження по вказаним справам відкрито за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача, а також те, що справи пов`язані між собою поданими доказами (зокрема письмова відповідь ГУ ДПС в Одеській області №11993/Т/15-32-53-06-05 від 16.06.2020р. з розрахунком плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік, витяг від 04.03.2020р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 5121085200:01:001:0320).

Ухвалою суду від 10.07.2020 року судом задоволено клопотання представника позивача та об`єднано в одне провадження адміністративні справи: №420/5520/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9535207-5307-1503 від 27.06.2019 року та №420/5519/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №9535209-5307-1503 від 27.06.2019 року - під загальним номером №420/5520/20.

Вказаною ухвалою судом вирішено розгляд справи №420/5520/20 - розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що сума податкових зобов`язань у спірних рішеннях контролюючим органом визначена не вірно, без дотримання встановленої законом процедури та з використанням хибних показників, отриманих не з належного джерела.

Зважаючи на вищевикладене, як стверджує позивач, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

27.07.2020 року (вх.№29098/20) від представника Головне управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДФС в Одеській області позов не визнає у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно інформаційних даних за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, значаться земельні ділянки загальною площею 2,0 га кадастровий номер: 5121085200:01:001:0321 та загальною площею 1,9999 га кадастровий номер: 5121085200:01:001:0320 за межами території Усатівської сільської ради. Рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 12 червня 2018 року №967-VII Про встановлення податку на майно, в частині плати за землю встановлено ставки податку зі сплати земельного податку. Ставка податку для земель промисловості становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки.

З посиланням на положення ст.206 Земельного кодексу України, п.14.1 ст.14, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, ст.269, ст.270, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, Головне управління ДПС в Одеській області вказує, що ОСОБА_1 до Біляївської ДШ Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області з письмовою заявою для проведення звірки даних по сплаті земельного податку не звертався та документи не надавав. Також Головне управління ДПС в Одеській області вказує, що земельний податок сплачено 05.12.2019 в повному обсязі.

Крім того, у відзиві міститься клопотання про заміну відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області.

Разом із відзивом з боку Головне управління ДПС в Одеській області до суду надійшло клопотання про продовження строку для його подання та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року судом відмовлено задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області про заміну відповідача по справі №420/5520/20 на правонаступника.

При цьому, оскільки Головне управління ДПС в Одеській області не є стороною по даній справі, судом не вирішувались клопотання про продовження строку для подання відзиву та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Суд зазначає, що враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, при вирішенні питання про відкритті провадження по справі суд вважав, що підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження відсутні.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву від Головного управління ДФС в Одеській області чи інших заяв з боку сторін на адресу суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Як зазначено позивачем та встановлено судом з публічної кадастрової карти, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать:

- земельна ділянка кадастровий номер 5121085200:01:001:0321 із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для будівництва складських приміщень для зберігання сільськогосподарської промислової продукції площею 2 га;

- земельна ділянка кадастровий номер 5121085200:01:001:0320 із цільовим призначенням іншого призначення J.15.07 площею 1.9999 га.

22.06.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №9535207-5307-1503, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2019 у розмірі 41623,92 грн.;

- №9535209-5307-1503, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2019 у розмірі 53114,00 грн.;

З розрахунку плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік, який як вказує позивач було додано до листа Головного управління ДПС в Одеській області від 16.06.2020 року №11993/Т/15-32-53-06-05, вбачається, що:

- визначена у податковому повідомленні-рішенні №9535207-5307-1503 сума у розмірі 41623,92 грн. обчислена щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121085200:01:001:0320 за тарифом 20813 за га;

- визначена у податковому повідомленні-рішенні №9535209-5307-1503 сума у розмірі 53114,00 грн. обчислена щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121085200:01:001:0321 за тарифом 26557 за га.

У вказаному розрахунку зазначено, що адресами вищевказаних земельних ділянок є: АДРЕСА_1 .

Позивачем до суду надано витяг із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 5121085200:01:001:0320, в якому вказано, що вона складає 61060,11 грн.

Позивач не погоджуючись з розміром земельного податку, визначеного йому у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

12.06.2020 року Усатівської сільською радою Біляївського району Одеської області прийнято рішення №967-VII Про встановлення місцевих податків та зборів на території Усатівської сільської ради на 2019 рік .

Згідно вказаного рішення Усатівської сільською радою Біляївського району Одеської області встановлено, зокрема, наступні ставки податку для фізичних осіб:

- за земельні ділянки 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для будівництва складських приміщень для зберігання сільськогосподарської промислової продукції нормативно-грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) - 0,750;

- за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено код 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для будівництва складських приміщень для зберігання сільськогосподарської промислової продукції - 1,000;

- за земельні ділянки 15.07 нормативно-грошову оцінку яких проведено - 1,000;

- за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено код 15.07 - 1,000.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Тобто, органами місцевого самоврядування публікується інформація щодо нормативно грошової оцінки тих земельних ділянок, які розташовані на їх території.

До суду не надано рішення Усатівської сільською радою Біляївського району Одеської області щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

На офіційному веб-сайті Усатівської сільською радою Біляївського району Одеської області (http://usativska-rada.gov.ua/) така інформація також відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч.1 ст.15 Закону України Про оцінку земель ).

Згідно з ч.1, ч.2 та ч.3 ст.20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Плата за землю, відповідно до підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу, є податком на майно, тобто місцевим податком, згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності).

Пунктом 9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 р. визначено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Отже, з викладеного вбачається, що сума податку обчислюється на підставі таких складових, як нормативна грошова оцінка земельної ділянки та ставка податку, з урахуванням періоду, з якого земельна ділянка перебувала у власності.

Як вже встановлено судом, згідно витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 5121085200:01:001:0320, станом на дату формування вказаного витягу вона складає 61060,11 грн.

Однак, технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивача, відповідачем до суду не надано.

Як вже встановлено судом, визначена у податковому повідомленні-рішенні №9535207-5307-1503 сума у розмірі 41623,92 грн. обчислена щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121085200:01:001:0320 за тарифом 20813 за га, а визначена у податковому повідомленні-рішенні №9535209-5307-1503 сума у розмірі 53114,00 грн. обчислена щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121085200:01:001:0321 за тарифом 26557 за га.

Інформація щодо ставки податку, застосованої відповідачем під час розрахунку податкового зобов`язання та щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розрахунку відсутні.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами суму грошового зобов`язання, яке визначено у спірних рішенях.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Суд зазначає що відповідачем до суду не надано належним та достатніх доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

Отже, зважаючи на недоведеність та необґрунтованість застосування конкретних показників, а також помилковість розрахунків податкового органу щодо розмірів земельного податку, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №9535209-5307-1503 від 27.06.2019 року та №9535207-5307-1503 від 27.06.2019 року, прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області та про доцільність їх задоволення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29)

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно квитанції №0.0.1746967866.1 від 23.06.2020 року позивачем за подачу позовної заяви по справі №420/5519/20 сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., а квитанції №0.0.1746980088.1 від 23.06.2020 року позивачем за подачу позовної заяви по справі №420/5520/20 сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681,60 грн. (840,80+840,80).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №9535209-5307-1503 від 27.06.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 53114,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №9535207-5307-1503 від 27.06.2019 року від 27.06.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 41623,92грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Суддя Корой С.М.

.