Рішення

від 07.09.2020 по справі 580/2363/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року справа № 580/2363/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Профенерджи до Головного управління ДПС в Черкаській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Профенерджи (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 127/11) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8) в якій просить:

-визнати протиправними та скасувати рішення ухвалене комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Черкаській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.05.2020 №1563304/42282655 та рішення ухвалене комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.06.2020 №20756/42282655/2;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.03.2020 №24, складену ТОВ Профенерджи (податковий номер 42282655) отримувачу (покупцю) - ТОВ Група Венето (податковий номер 39457891).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 13.04.2020 позивач направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 31.03.2020, проте контролюючим органом протиправно відмовлено в її реєстрації. Вказано, що рішення від 14.05.2020 року №1563304/42282655 про відмову у реєстрації податкової накладної не містить, які саме порушення і в яких саме наданих документах містяться недоліки, а також ні договором на поставку електроенергії ні законодавством не передбачено оформлення документів щодо якості електроенергії. Також позивач посилався на те, що ним відповідачу було направлено в електронному вигляді всі належним чином оформлені необхідні документи, які підтверджують здійснення операцій по спірній податковій накладній.

Представником відповідачів до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні останнього. Зазначено, що позивачем не надано контролюючому органу необхідних документів щодо підтвердження відповідності продукції(декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Профенерджи (ЄДРПОУ 42282655) зареєстровано як юридичну особу 05.07.2018, взято на податковий облік 05.07.2018 та є платником податку на додану вартість з 01.09.2018(ІПН 422826523016), основний вид діяльності за КВЕД 35.14 Торгівля електроенергією.

07.02.2019 між ТОВ Профенерджи та ТОВ Група Венето укладений договір№ ДГ 0000009 про постачання електричної енергії споживачу, за яким постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої)електричної енергії.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Група Венето у березні 2020 року проведено оплату за електроенергію в сумі 255000грн., зокрема 02.03.2020 - 60000грн., 12.03.2020 - 10000грн., 17.03.2020 - 50000грн., 18.03.2020 - 10000грн., 20.03.2020 - 25000грн., 23.03.2020 - 25000грн., 26.03.2020 - 20000грн., 27.03.2020 - 30000грн., 30.03.2020 - 25000грн.

31.03.2020 позивачем виписано податкову накладну № 24 на поставлену електроенергію та послуги з передачі електроенергії ТОВ Група Венето на суму 255000 грн. в т. ч. ПДВ 42500грн.

26.03.2020 Комісією з питань реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняте рішення № 35059 щодо відповідності Товариства з обмеженою відповідальністю Профенерджи п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Виявлено невідповідності визначених платником видів діяльності наявним у платника податку основним засобам.

13.04.2020 позивачем отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, в якій визначено Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК .

24.04.2020 Комісією з питань реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій документів прийняте рішення № 38848 щодо невідповідності Товариства з обмеженою відповідальністю Профенерджи критеріям ризиковості платника податку.

08.05.2020 керуючись п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, позивач направив до Головного управління ДПС в Черкаській області повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, разом із яким подано:

-пояснення про те, що позивач здійснює постачання електроенергії споживачам, тому визначає дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту по касовому методу;

копії:

- банківських виписок за період з 02.03.20 по 30.03.20 на підтвердження надходження коштів за електроенергію від ТОВ Група Венето ;

- договору №ДГ-0000009 від 07.02.2019р. про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Позивачем та ТОВ Група Венето ;

- договору про участь у ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку №153/01 від 28.06.19, укладеному між ДП Оператор ринку та позивачем;

- договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0472-02024 від 11.02.19, укладеного між ДП Національна енергетична компанія Укренерго та позивачем;

- договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №17 від 28.12.18, укладеного між ПАТ Черкасиобленерго та позивачем;

- акту купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу на перед (РДН) за березень 2020 року;

- акту купівлі-продажу електричної енергії на внутрішньодобовому ринку (ВДР) за березень 2020 року;

- акту приймання-передачі послуги з передачі електроенергії за березень 2020 року;

- акту прийому-передачі наданих послуг з розподілу електроенергії за березень 2020 року.

14.05.2020 позивачем від ГУ ДПС у Черкаській області отримане рішення №1563304/42282655 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якому зазначено, що причиною відхилення реєстрації податкової накладної є позивачем не надано контролюючому органу необхідних документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності)Не погоджуючись з рішенням ДПС позивачем була подана скарга на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації Податкової накладної та надано повторно підтверджуючі документи.

09.06.2020 Комісією ДПС з питань реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №20756/42282655/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної № 24 від 31.03.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, вважаючи його протиправним та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктами "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень п. 187.1 ст. 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики

Згідно з п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі -Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку № 1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис"; Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно з яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено п.п. 10-11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2019 року № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Суд зазначає, що отримана позивачем квитанція від 13.04.2020 року про зупинення реєстрації податкової накладної містила загальну фразу про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. При цьому, пропозиція надання документів вказана без конкретизації їх переліку (тобто, не наведено переліку документів, які необхідні для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної) та без вказівки на норму права, котра такий містить.

Водночас, контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документу.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Не конкретизування податковим органом переліку документів, які необхідно надати позивачу, призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 04 грудня 2018 року у справі №821/1173/17.

Крім того, належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до п. 8 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» (які є Додатком № 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року за № 1165), рішення ГУ ДПС у Черкаській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не містить.

Разом з тим, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких приєднані до матеріалів справи.

У п.п. 40, 42-46 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року за № 1165, зазначено, що Голова, заступник голови, секретар та члени комісії контролюючого органу беруть участь у засіданні особисто та не мають права делегувати своїх представників для участі в її засіданні. Засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу. Засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду. У разі потреби член комісії контролюючого органу подає голові комісії пропозиції щодо проведення додаткового засідання. Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування. Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні. Ведення обліку матеріалів щодо роботи комісії контролюючого органу здійснюється секретарем такої комісії. Присутній на засіданні комісії контролюючого органу член комісії, який не згоден з рішенням комісії або утримався від голосування, повинен викласти у письмовій формі свою окрему думку, яка додається до матеріалів засідання такої комісії.

Рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації засобами інформаційних систем ДПС.

Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років.

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.

У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Відповідачами не додержано вимоги п. 44 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року за № 1165 в частині проведення перевірки поданих платником податку копій документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Отже, контролюючим органом, в даному випадку, жодним чином не здійснювався аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності.

Враховуючи вищевикладене, платником податків було надано всі необхідні документи для реєстрації податкової накладної, відсутність яких зумовила прийняття Комісією регіонального рівня рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин, висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року (скарга № 10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази «передбачено законом» , є наступні: будь-яка норма не може вважатися «законом» , якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві» , Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії), суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 у справі «Чуйкіна проти України» (заява № 28924/04) констатував: «що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до пунктів 2, 10 часини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та на те, що такі документи були надані відповідачу (з врахуванням підстав для відмови у реєстрації, зазначеним контролюючим органом регіонального рівня), останній не мав правових підстав для відмови в задоволенні скарги, та, фактично, відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Згідно з п. 19-20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим наявна обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Втім, вирішуючи питання про дату реєстрації податкової накладної, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що податкова накладна № 24 від 31.03.2020 року отримана податковим органом - 13.04.2020 року.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне зобов`язати ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну датою її фактичного подання.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів, а тому вважає, що покладання на першого відповідача, як на єдину уповноважену на такі дії особу, обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією» , тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі «Обермейєр проти Австрії» ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі «Гранд Стівенс проти Італії» ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою ст. 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини першої ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в повному розмірі.

При цьому суд зауважує, що у даному спорі є два відповідачі, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області, позаяк саме останній прийняв спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, яке в подальшому судом визнано протиправним та скасоване. Тобто, вина у виникненні даних спірних правовідносин лежить лише на відповідачу 1, в той час як відповідач 2 у даному спорі не приймав будь-яких рішень та не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, а його обов`язком є лише реєстрація податкових накладних.

Тому, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.05.2020 року за №1563304/42282655, ухвалене Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Черкаській області.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкову накладну від 31.03.2020 № 24 та визнати податкову накладну № 24 від 31.03.2020 року такою, що подана датою (операційним днем) та часом фактичного отримання податковим органом засобами електронного зв`язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - 13.04.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (ЄДРПОУ 43142920) на користь ТОВ Профенерджи (ЄДРПОУ 42282655) судовий збір в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя П.Г. Паламар