Рішення

від 09.09.2020 по справі 640/23487/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року м. Київ №640/23487/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалайз"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріалайз" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д, 5 поверх, код ЄДРПОУ 39704728) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Харківської митниці ДФС (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-б) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003263/2 від 28.10.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що декларантом з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, подано до митного органу всі необхідні документи, які відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України, проте, не зважаючи на подані документи, Харківською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/003263/2 від 28.10.2019 року, яке не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Позивач, ТОВ РІАЛАЙЗ не погоджується з Рішенням Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/003263/2 від 28.10.2019 і вважає його необґрунтованим, безпідставним, протиправним, таким що не базується на нормах права та наданих документах. Позивач переконаний, що митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний, резервний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні, передбачені Митним кодексом України документи для визначення митної вартості за ціною договору і зазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають наявних ознак підробки і містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що жодних документів з вартісними показниками від виробника товару декларантом додатково надано не було, тому можна вважати не спростованими сумніви щодо відсутності складової митної вартості, окрім того, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Також, щодо правового обґрунтування використання цінової бази ЄАІС відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Митного кодексу України, проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівнях.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2020 замінено первісного відповідача по справі з Харківської митниці ДФС на її правонаступника - Слобожанську митницю Держмитслужби (61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Короленка, буд. 16Б, код ЄДРПОУ 43332958).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

9 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю РІАЛАЙЗ , Україна (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю FORESTKOLOR , Республіка Узбекистан (постачальник) уклали Контракт №FC-1 про постачання в Україну Товару, характеристики якого визначаються в Специфікаціях, які будуть невід`ємними частинами цього Контракту.

12 серпня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до контракту №FC-1 від 09.08.2019 про доповнення п.1.1 ст.1 контракту, розширення номенклатури товару власного виробництва постачальника, що буде постачатися по контракту.

Відповідно до п.4.1 Контракту - товар постачається покупцю партіями на умовах СРТ - м. Київ (Україна) згідно Incoterms-2010 .

Згідно п.2.2 Контракту - загальна сума Контракту, погоджена Сторонами, є стійкою, не підлягає зміні на протязі всього строку дії Контракту і включає в себе:

- виробництво Товару Постачальником в кількості і якості, зазначеним в Специфікації, по кожній позиції;

- упаковку і маркування Товару Постачальником у відповідності з умовами цього Контракту, включаючи вартість пакувальних матеріалів;

- витрати на доставку Товару Покупцю, в тому числі витрати на навантаження товару на внутрішній транспорт, оплата перевозки товару від складу Постачальника до основного транспорту, інші платежі, пов`язані з доставкою і навантаженням Товару;

- інші необхідні платежі і витрати, що виникають у Постачальника у зв`язку з виконанням обов`язків по цьому Контракту та пов`язані з умовами постачання СРТ - м. Київ (Україна) згідно Incoterms-2010 .

На підставі п.2.5 валютою Контракту є долар США.

Відповідно до п.2.7 Контракту - Покупець здійснює оплату за Товар по Специфікації в сумі 100% від Специфікації протягом 31 (тридцяти одного) дня від дати оформлення імпортної вантажної митної декларації.

24.10.2019 декларантом/представником покупця подано до Харківської митниці декларацію митної вартості товару вантажно-митну декларацію UA807170/2019/057540 з необхідним переліком встановлених ст.53 Митного кодексу України документів на товар: Контракт №FC-1 від 09.08.2019 з додатками (додаткова угода, Специфікація №2 від 16.10.2019; комерційна пропозиція від 16.08.2019; прайс-лист від 16.08.2019; пакувальний лист від 16.10.2019; інвойс №2 від 16.10.2019; сертифікат якості виробника; документ про затвердження виробником собівартості і ціни товару; технічна характеристика товарів вироблених постачальником; вантажна митна декларація відправника № A EDA460621 та CMR 00552.

В поданій до митного органу вантажно-митній декларації UA807170/2019/057540 зазначена митна вартість Товару визначена за основним методом склала 24 495 дол. США.

28.10.2019 декларантом покупця отримано від Харківської митниці ДФС Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/003263/2 від 28.10.2019, в якому зазначено, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст..ст.54,55,57,58,59,60,62,63 Митного кодексу України з наступних причин:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості;

2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; -прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація з врахуванням спрацювання ризику АСАУР за фактами митних оформлень ЄАІС: МД №UA807180/2019/4659 від 27.09.19, UА100110/2019/153296 від 23.09.19, UA807170/2019/52785 від 03.10.19. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 №689.

Коригування митної вартості здійснено Харківською митницею ДФС за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає: тов..№1 -6,11 дол.США/кг, тов..№3 - 3,77 дол.США/кг, тов.. №4-6,12 дол.США/кг, тов..№5 - 6,10 дол.США/кг. .

Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу Украни).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару не є достатньою підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Як встановлено судом, митну вартість придбаного позивачем товару, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що воно не містить наявної в митного органу конкретної інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а перелічено лише загальні твердження щодо неможливості підтверджені в повній мірі ціни, заявленої декларантом.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.

Суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Проте, орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, Харківською митницею ДФС на підставі відомостей з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС), з урахуванням митних оформлень аналогічних товарів з вартістю вище ніж заявлено декларантом, митну вартість товару скориговано до рівня 36 959, 76 дол. США.

Проте, на переконання суду, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій.

Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Харківською митницею ДФС належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд виходив з того, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Окрім того, суд бере до уваги твердження позивача, не спростовані відповідачем відносно того, що по контракту №FC-1 від 09.08.2019 покупцем - ТОВ РІАЛАЙЗ в вересні 2019 року вже отримувалися товари від постачальника - ТОВ FORESTKOLOR , Республіка Узбекистан, по яким митні платежі розраховані за основним методом, ціні зазначеній в контракті, і ніяких питань і сумніві щодо заявленої митної вартості цих товарів, по цьому ж контракту у митних органів не виникало.

Відтак, враховуючи, що позивачем до Харківської митниці ДФС надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

До того ж, Харківською митницею ДФС не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалайз" саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України.

Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності коригування Харківською митницею ДФС заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалайз".

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Що стосується клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 11 058, 45 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Суд зазначає, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 01.11.2019 №07/11 та додатку до нього, копію акта виконаних робіт від 08.11.2019 №07/11, копію платіжного доручення від 08.11.2019 №5 на суму 11 058, 45 грн., копію ордера та свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

На переконання суду, розмір судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача є не зовсім співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Так, дана справа є справою незначної складності, яка розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження, а тому на переконання суду, враховуючи також заперечення відповідача стосовно стягнення витрат на правову допомогу, заявлені позивачем витрати на правову допомогу є завищеними та не відповідають складності справи.

Разом з тим, враховуючи обсяг виконаних робіт, а також позитивний розгляд даної справи, суд приходить до висновку, що доцільним буде стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 6000, 00 грн.

Також, на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 507, 35 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалайз" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д, 5 поверх, код ЄДРПОУ 39704728) - задовольнити повністю.

2. Визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003263/2 від 28.10.2019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалайз" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д, 5 поверх, код ЄДРПОУ 39704728) витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень), яка була надана відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 01.11.2019 №07/11 за рахунок коштів Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Короленка, буд. 16Б, код ЄДРПОУ 43332958).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалайз" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д, 5 поверх, код ЄДРПОУ 39704728) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 507, 35 грн. (три тисячі п`ятсот сім гривень тридцять п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Короленка, буд. 16Б, код ЄДРПОУ 43332958).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Вєкуа Н.Г.