Ухвала

від 11.02.2021 по справі 640/23487/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/23487/19

адміністративне провадження № К/9901/2872/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №640/23487/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріалайз до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріалайз звернулося до суду з позовною заявою до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28 жовтня 2019 року №UA807000/2019/003263/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що декларантом з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, подано до митного органу всі необхідні документи, які відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України, проте, не зважаючи на подані документи, Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28 жовтня 2019 року №A807000/2019/003263/2, яке не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Позивач, ТОВ Ріалайз не погоджується з рішенням Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28 жовтня 2019 року №UA807000/2019/003263/2 і вважає його необґрунтованим, безпідставним, протиправним, таким що не базується на нормах права та наданих документах. Позивач переконаний, що митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний, резервний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні, передбачені Митним кодексом України документи для визначення митної вартості за ціною договору і зазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають наявних ознак підробки і містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Слобожанська митниця Держмитслужби подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поряд з цим, скаржник зазначає, що дана категорія справ має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник жодних обґрунтувань не наводить.

Оцінивши такі доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що посилання позивача на наявність обставин, передбачених підпунктом в пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок.

При цьому, обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №640/23487/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріалайз до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко