Рішення

від 11.09.2020 по справі 910/8440/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2020Справа № 910/8440/20 Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8440/20

За позовом - Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 1016, м. Київ 2, м. Київ, 02002)

До - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТ*ТОЧКА" (вул. Пушкінська, буд. 11, м. Київ 34, 01034)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадську спілку Українська ліга авторських та суміжних прав (02002, м. Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 7; ЄДРПОУ: 42502769).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватну організацію Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 1; ЄДРПОУ: 37396151).

Про стягнення 25710,54 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАСТ*ТОЧКА (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № КБР-133/09/19-Н від 06.09.2019, внаслідок несплати щомісячних платежів за майнові права. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 25200,00 грн, втрати від інфляції 150, 64 грн, 3% від простроченої суми 359, 90 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

22.06.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи №910/8440/20, як малозначної здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме: Громадську спілку Українська ліга авторських та суміжних прав (02002, м. Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 7; ЄДРПОУ: 42502769) та Приватну організацію Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 1; ЄДРПОУ: 37396151). Зобов`язав позивача надати Суду докази направлення копії позовної заяви з додатками на адреси третіх осіб; вжиття заходів досудового врегулювання спору та забезпечення доказів або позову.

З метою повідомлення відповідача по справ про розгляд справи №910/8440/20 та про його право подати відзив на позовну заяву, ухвала суду від 22.06.2020 була направлена на адресу відповідача, а саме: вул. Пушкінська, буд. 11, м. Київ 34, 01034, однак, поштовий конверт (поштове відправлення №0105473330640) повернулось, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/8472/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 24.06.2020.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, вбачається, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX, а саме 06.08.2020. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX (06.08.2020) та станом на дату ухвалення цього рішення відповідачем заяву про продовження процесуальних строків для подання відзиву разом з відзивом з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

30.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача з долученими до неї додатками на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу

25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме: Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав , в яких третя особа підтримала позовні вимоги та просила Суд задовільнити позовні вимоги повністю.

25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме: Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами, в яких третя особа підтримала позовні вимоги та просила Суд задовільнити позовні вимоги повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи 06.09.2019 між ТОВ Ласт*точка (надалі - відповідач, користувач), Громадською спілкою Українська ліга авторських прав та суміжних прав , Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами , Приватною організацією Українська ліга авторських прав і суміжних прав (надалі також - позивач, організація, УЛАСП) укладено багатосторонній Договір №КБР-11/09/19-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах (надалі також - Договір), який за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримує одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

При цьому, з умов п. 3.3. Договору вбачається, що користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права ) в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення платежів. Як вказує позивач, відповідачем мали бути здійснені платежі за жовтень не пізніше 26.09.2019, за листопад не пізніше 27.10.2019 - 2 800 гривень за кожен місяць, а враховуючи, що відповідач не здійснював оплату за жовтень 2019 - починаючи з 26.11.2019 в силу припинення розстрочки відповідач повинен був оплатити суму річної оплати в розмірі, що на момент прострочення становить 19 600, 00 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 07.05.2020, що в сукупному розмірі становить 25 710,00 грн та яка включає в себе: 25 200, 00 грн основного боргу, 150, 64 грн - втрати від інфляції та 359, 90 грн - 3 % річних від простроченої суми.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором №КБР-02/01/19 в сукупному розмірі 25 710,00 грн., в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати винагороди за використання об`єктів права інтелектуальної власності (творів).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за N 19/2011 від 24.01.2011.

За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною 3 ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому, за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому, ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

З умов п. 3.1. Договору вбачається, що такий Договір укладається строком на 1 (один рік).

Додатком №3 до Договору, зокрема п. 2 встановлено, що сторонами погоджено наступний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 2 800, 00 грн за кожен заклад користувача.

Пунктом 3 вказаного додатку до Договору встановлено, що Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок організації відповідно до умов основного договору . Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця стосовно якого він сплачується).

Разом з тим, з умов речення третього п. 3.4. Договором вбачається, що якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати, що означає оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, керуючись нормами Договору, який є чинним на момент розгляду справи судом, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовом (05 травня 2020 року) строк виконання зобов`язання по сплаті Єдиного щомісячного сукупного платіжу за майнові права настав щодо жовтня 2019, листопада 2019, а з 26.12.2019 за повний рік (в силу п. 3.4. Договору).

Позивач здійснив розрахунок основного боргу, що дорівнює 25 200, 00 грн. з урахуванням суми, що була сплачена позивачем ( 2 800, 00 грн) та суми за квітень та травень (5 600, 00 грн), що не нараховувалась, у зв`язку з введенням на всій території України карантину.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем допущено порушення права позивача на отримання оплати за користування творами, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором в частині сплати суми за жовтень, листопад 2019, а починаючи з 26.12.2019 за повний рік, а отже сума основного боргу відповідача перед позивачем в сумі 25 200, 00 грн є обґрунтованою, доведеною, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача за загальний період з 26.09.2019 по 07.05.2020: 150, 64 грн - інфляційних втрат та 359, 90 грн - 3 % річних, що нараховані на суму основного боргу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Здійснивши перевірку поданого розрахунку інфляційних втрат на суму боргу позивачем суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначені періоди нарахування сум, однак кінцевий розрахунок є арифметично помилковим.

Так, за розрахунком суду, сума інфляційних збитків на суму боргу 2 800 грн за період жовтень 2019 - квітень 2020 становить 64, 96 грн. а не 36, 45 грн як вирахувано позивачем.

Сума інфляційних збитків на суму боргу 2 800 грн за період листопад 2019-квітень 2020 становить 45, 08 грн., а не 16, 74 грн як вирахувано позивачем.

Сума інфляційних збитків на суму боргу 19 600 грн 45 коп. за період грудень 2019-квітень 2020 становить 294, 00 грн. а не 97, 45 грн як вирахувано позивачем.

Таким чином загальна сума інфляційних нарахувань становить 404 грн 04 коп.

Однак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, яка встановлює, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог суд задовольняє позовні вимоги позивача у заявленому ним розмірі інфляційних нарахувань 150 грн 64 коп.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних на суму боргу, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд констатує наступне:

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позивачем в підтвердження понесених судових витрат надано до позовної заяви Договір про надання професійної правничої допомоги №14.3-Н від 15.04.2020 року, умовами якого передбачено, що Адвокатське об`єднання Інтелкрафтс , в особі Хлєбнікова Сергія Георгійовича, який діє на підставі Статуту надає позивачу професійну правничу допомогу, а саме: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ ЛАСТ*ТОЧКА про стягнення заборгованості за Договором №КБР-133/09/19-Н від 06.09.2020. Так, за цим договором винагорода за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції (підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді) складає 6 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2020 на адресу Господарського суду міста Києва позивачем було подано до Господарського суду м. Києва заяву про долучення доказів в порядку ст. 129 ГПК України. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги.

При цьому, згідно п. 4.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №14.3-Н від 15.04.2020 року клієнт оплачує винагороду Адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду.

Згідно розділу 6 Договору про надання професійної правничої допомоги №14.3-Н від 15.04.2020 року умови наданого Договору мають однакову обов`язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов`язковим складенням письмового документа.

Аналізуючи вище зазначені норми суд констатує, що між Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" та позивачем (клієнтом) не було досягнуто домовленості з приводу зміни строку оплати винагороди, а Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 22.07.2020 року не є таким документом/додатковою угодою в розумінні розділу 6 Договору про надання професійної правничої допомоги №14.3-Н , а є лише документом, що підтверджує факт надання відповідних послуг та їх вартість (п. 4.4. Договору про надання професійної правничої допомоги №14.3.-Н від 15.04.2020 року).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на те, що позивачем не доведено належними доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу, тобто відповідними платіжними дорученнями, позовні вимоги в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а отже покладаються на позивача.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТ*ТОЧКА" про стягнення 25 710 грн 54 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТ*ТОЧКА" (вул. Пушкінська, буд. 11, м. Київ 34, 01034, ідентифікаційний код: 43157942) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002 вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м. Київ, ідентифікаційний код: 37396233) 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) грн. основного боргу, 150 (сто п`ятдесят) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. - інфляційних втрат, 359 (триста п`ятдесят дев`ять) грн. 90 (дев`яносто) коп. - 3 % річних; 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. - судового збору.

3. Судові витрати зі сплати понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких