Ухвала

від 11.09.2020 по справі 1940/1880/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 1940/1880/18

адміністративне провадження № К/9901/22544/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства Імекс на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №1940/1880/18 за позовом Приватного підприємства Імекс до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство Імекс 31.08.2020 звернулось з касаційною скаргу до Верховного Суду. Як вбачається з документів долучених до касаційної скарги, позивачем, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №1940/1880/18 порушено питання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами та підтверджено належними доказами, що свідчать поважність причин його пропуску.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховним Судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Як вбачається зі змісту поданої позивачем касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у даній справі Приватне підприємство Імекс зазначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. На його думку, підставою для скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №1940/1880/18 про відмову у задоволені позовних вимог є неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема пункту 44.1 статті 44, пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини другої статті 77 КАС України та статті 19 Конституції України, внаслідок застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

В свою чергу, надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору наведення Приватним підприємством Імекс у відповідності до вимог статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судового рішення, та вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам КАС України, Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі не зазначено у чому саме полягає неправильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, висновок Верховного Суду щодо питання застосування яких саме норм права та подібність правовідносин.

В той же час, судом встановлено, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Обґрунтовуючи свою позицію скаржником зроблено витяги абзаців з судових рішень у справах, у яких наведено оцінку того чи іншого аргументу контролюючого органу. Натомість, у розглядуваній справі суд апеляційної інстанції надавав умотивовану оцінку сукупності обставин, оскільки надання оцінки кожному окремому аргументу сторони без урахування інших унеможливило б всебічний і об`єктивний розгляд справи.

Також Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення, у наведених судових рішеннях Верховного Суду визнані як такі, що документально підтверджують реальність господарських операцій, проведення яких надавало платнику право зменшити свій фінансовий результат та сформувати податковий кредит, натомість у розглядуваній справі судом апеляційної інстанції спірні господарські операції визнані як такі, що не давали для цього підстав.

Крім того, висвітлення у постановах Верховного Суду презумпції добросовісності платника податків не означає, що у кожній справі рішення має прийматися на користь платника.

Відтак, на переконання Верховного Суду, вказані посилання позивача не узгоджуються з визначеною підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на постанови Верховного Суду, у яких з вказівкою на положення частини другої статті 77 КАС України зазначено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, Верховний Суд вважає, що такі не свідчать про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахуванням висновків Верховного Суду.

Сталою є судова практика суду касаційної інстанції, відповідно до якої, враховуючи принцип змагальності, суб`єкт господарювання зобов`язаний доводити обґрунтованість заперечень проти доводів суб`єкта владних повноважень. З урахуванням наведеного у взаємозв`язку із статтею 77 КАС України, Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про неправомірність формування платником податків даних податкового обліку, платник податків має спростувати ці доводи.

Щодо доводів касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками суду про можливість прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень до закінчення кримінального провадження, в межах якого було призначено податкову перевірку, також не узгоджуються із визначеною скаржником підставою - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник, як приклад правозастосування наводить постанови Верховного Суду, зазначаючи, що у всіх рішеннях суду касаційної інстанції ухвала слідчого судді була винесена після 01.09.2015. Разом з тим, висновок Верховного Суду в постанові від 20.02.2020, полягав в тому, що значення має саме час порушення кримінального провадження, а не дата ухвали слідчого судді.

Верховний Суд звертає окрему увагу, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді цієї справи виконав вимоги частини п`ятої статті 353 КАС України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Тобто, апеляційний суд застосував положення пункту 36 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.02.2020, якою дану справу направлено на новий апеляційний розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В свою чергу, належного обґрунтування щодо порушення судом апеляційної інстанції положень частини п`ятої статті 353 КАС України касаційна скарга не містить, а її доводи, фактично, зводяться до незгоди з правовими висновками щодо застосування пункту 36 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.02.2020, якою справу було направлено на новий апеляційний розгляд, що не може бути визнано, як застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Цитування у касаційній скарзі обставин справи без жодного посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, унеможливлює прийняття касаційної скарги та відкриття касаційного провадження, оскільки враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, суд вподальшому буде позбавлений можливості надати оцінку рішенням судів попередніх інстанцій та вирішити справу по суті.

Також варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Імекс на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №1940/1880/18 за позовом Приватного підприємства Імекс до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова