Постанова

від 10.09.2020 по справі 576/2407/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м.Суми

Справа №576/2407/19

Номер провадження 22-ц/816/1511/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Баницька сільська рада Глухівського району Сумської області ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2020 року, ухваленого у складі судді Мазура С.А., у приміщенні Глухівського міськрайонного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги мотивує тим, що 07 лютого 2008 року між ним ТОВ Кіровське в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пономарьова І.І. був укладений договір купівлі-продажу майна № 8, за яким відповідач продав йому, окрім іншого майна, - млин. Нежитлова будівля млин площею 202,3 кв. м. під літерою А , розташована в с. Баничі Глухівського району Сумської області. Вказаний договір укладений в письмовій формі, сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. На виконання умов договору відповідач передав йому вказану будівлю, що підтверджується актом прийому-передачі, а позивач сплатив йому визначену договором грошову суму - 2400 грн.

Зазначає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що тягне за собою неможливість здійснити дії по реєстрації вказаної нежитлової будівлі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак і реалізацію в повному обсязі права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю.

Крім того, на даний час ТОВ Кіровське припинило свою діяльність, тому він не може захистити свої права шляхом подання позову до ТОВ Кіровське про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Посилаючись на ч. 2 ст. 220, ст. 392 ЦК України, просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю площею 202,3 кв. м під літ. А , розташовану в с .Баничі Глухівського району Сумської області.

Глухівський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 15 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (приміщення млина) площею 202,3 кв. м під літерою А , розташовану в с. Баничі Глухівського району Сумської області.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Сумської області, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову; стягнути на користь прокуратури Сумської області судові витрати, сплачені за подання апеляційної скарги.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що договір купівлі-продажу майна, а саме будівлі млина, нотаріально не посвідчувався та не проходив державної реєстрації, отже він є неукладеним.

Вказує на те, що позов про визнання права власності у порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України, пред`являється на захист існуюючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами, а підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Вважає, до спірних правовідносин взагалі не можуть бути застосовані положення ст.ст. 328, 392 ЦК України.

Стосовно обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави вказує на те, що визнання права власності на млин на підставі оскаржуваного рішення порушує визначений законодавством порядок будівництва об`єктів нерухомості, державної реєстрації речових прав на них.

З ухваленого судом рішення вбачається, що позивачем не оформлено користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт продажу, у встановленому порядку. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд фактично дозволив позивачу використовувати спірне нежитлове приміщення без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Вказує, що орган місцевого самоврядування, який відповідно до ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування - Баницька сільська рада Глухівського району Сумської області з моменту отримання позовної заяви ОСОБА_1 і до теперішнього часу за наявності підстав, що були у цьому органі, та повноважень відповідно до вимог закону, не вжила заходів до судового захисту інтересів держави. Крім того, представником відповідача суду було подано заяву про відсутність заперечень на позовну заяву з розглядом справи без його участі. Вказані обставини підтверджують факт неналежного здійснення органом влади своїх повноважень при очевидних обставинах відсутності підстав для визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на землях комунальної власності, що зумовило необхідність прокурорського втручання з метою захисту вказаних інтересів держави в особі цього органу.

Відзиви на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника представника прокуратури Сумської області Вортоломея М.Ф., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Кандюкова Г.Г., який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув майно на законних підставах, а тому є підстави для визнання за ним права власності на нежитлове приміщення. При цьому, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач не може провести державну реєстрацію свого майнового права на нежитлове приміщення через відсутність ТОВ Кіровське , яке ліквідовано як юридична особа.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду про наявність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов їх неповно встановивши обставини справи, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Кировське в особі ліквідатора Пономарьова І.І. та позивачем ОСОБА_1 07 лютого 2008 року укладено договір купівлі-продажу майна № 8, за умовами якого продавець зобов`язується продати млин 1974 року, 1 штуку по ціні 2400 грн та дробилку ДКУ-2, 1 штуку по ціні 600 грн, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за товар ціну 3000 грн. (а. с. 6-7).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець з момент підписання договору самостійно своїми силами проведе транспортування об`єкта продажу.

Право власності на вказане майно переходить до покупця з моменту підпису договору купівлі-продажу, акту прийому-передачі та повної оплати (п. 1.3 договору).

Згідно акту прийому-передачі до договору № 8 від 07 лютого 2008 року ОСОБА_1 отримав млин 1974 року по ціні 2400 грн (а. с. 8).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п. 1) ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Вирішуючи спір про визнання права власності слід враховувати, що судове рішення про таке визнання не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

В даній справі, рішення в якій переглядається, позивач ставить питання про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю (млин) площею 202,3 кв. м під літ А , розташовану в с. Баничі Глухівського району Сумської області, яку, як він зазначає, придбав за договором купівлі-продажу 07 лютого 2008 року.

З вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що предметом договору були млин та дробилка, а пункт 1.2 договору передбачав, що покупець з моменту підписання договору самостійно своїми силами проведе транспортування об`єкта продажу.

Тобто за вказаним договором ОСОБА_1 набув право власності на млин та дробилку.

При цьому зі змісту договору не вбачається, що предметом договору було саме нерухоме майно - нежитлова будівля площею 202,3 кв м під літ А , розташована в с. Баничі Глухівського району Сумської області.

Крім того, слід зазначити, що позивач не обґрунтовує свій позов тим, що його право власності на млин хтось оспорює, не визнає чи він втратив документ, який засвідчує його право власності, як то передбачає ст. 392 ЦК України.

В матеріалах справи взагалі відсутні відомості щодо нерухомого майна, на яке він просить визнати за ним право власності.

Є безпідставним і посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ч. 2 ст. 220 ЦК України, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає вказаній нормі матеріального права. Крім того, як вже зазначалося предметом договору купівлі-продажу від 07 лютого 2008 року не являється нерухоме майно нежитлова будівля площею 202,3 кв. м під літерою А , розташована в с. Баничі Глухівського району Сумської області.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю площею 202,3 кв. м під літерою А , розташовану в с. Баничі Глухівського району Сумської області.

Суд першої інстанції наведених обставин не врахував, не перевірив чи не суперечить визнання позову відповідачем закону, чи не порушує це права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема територіальної громади, яку представляє Баницька сільська рада, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Стосовно обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Пункт 3 ч. 6 ст. 23 Закону передбачає, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Приписами ч. 3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор подає апеляційну скаргу.

В даній справі відповідач Баницька сільська рада є органом місцевого самоврядування, який відповідно до ст.ст. 1, 2, 6, 10, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12 ЗК України до повноважень сільських рад належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Набуття позивачем права на земельну ділянку за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права на неї, зокрема за відсутності договору оренди, заподіє шкоду інтересам держави, оскільки призводить до ненадходження до бюджету орендної плати та відповідно до неефективного використання земельної ділянки.

Також отримання права власності на нерухоме майно зумовлює отримання ОСОБА_1 земельної ділянки під нерухомим майном у позаконкурентний спосіб, а саме без проведення земельних торгів, як то передбачено положеннями ст. 134 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи Баницька сільська рада не заперечувала проти задоволення позову (а. с. 41), що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень за обставин відсутності підстав для визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на землях комунальної власності.

За встановлених обставин та з врахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для звернення заступника прокурора Сумської області із вказаною апеляційною скаргою в інтересах держави, у зв`язку з неналежним здійсненням своїх повноважень органом місцевого самоврядування.

Враховуючи вище зазначене рішення суду на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2020 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1152 гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2020 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: В.І. Криворотенко

С.С. Ткачук