Постанова

від 07.09.2020 по справі 914/69/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа № 914/69/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від стягувача (скаржника) - Конопліцький І.В.

від боржника - не з`явився

від третіх осіб-1,2 - не з`явились

від органу ДВС (скаржника) - Мудрак П.М

розглянувши апеляційну скаргу Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вих.№11790 від 17 лютого 2020 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року (суддя Козак І.Б.), винесену за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС

у справі № 914/69/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ , м. Новояворівськ, Львівська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство Гарант Енерго М , м. Київ

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобовязання в сумі 23 421 500,10 грн.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергія-Новояворівськ звернулось до Господарського суду Львівської області з скаргою на дії державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо арешту коштів боржника - ТзОВ науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ , зокрема, просило суд:

-визнати неправомірними постанови державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник М.М. про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року у виконавчих провадженнях №59756457 та №59756572 в частині накладення арешту на грошові кошти ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ , що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), який був відкритий для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, та на рахунку № НОМЕР_2 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), призначеному для обліку страхових коштів;

-визнати неправомірними дії державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник М.М. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року у виконавчих провадженнях №59756457 та №59756572 в частині накладення арешту на грошові кошти ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ , що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), який був відкритий для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, та на рахунку № НОМЕР_2 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), призначеному для обліку страхових коштів;

-зобов`язати державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, який веде виконавчі провадженнях №59756457 та №59756572, скасувати постанови про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року та зняти арешт з грошових коштів ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ , що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), який був відкритий для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, та на рахунку № НОМЕР_2 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), призначеному для обліку страхових коштів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року у справі №914/69/19 скаргу ТзОВ науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ задоволено в повному обсязі. Суд визнав неправомірними постанови державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник М.М. про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року у виконавчих провадженнях №59756457 та №59756572 в частині накладення арешту на грошові кошти ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ , що містяться на рахунку № НОМЕР_3 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), який був відкритий для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, та на рахунку № НОМЕР_4 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), призначеному для обліку страхових коштів. Також суд визнав неправомірними дії державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник М.М. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року та зобов`язав державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, який веде виконавчі провадженнях №59756457 та №59756572, скасувати постанови про арешт коштів боржника від 13 серпня 2020 року та зняти арешт з грошових коштів ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ , що містяться на рахунку № НОМЕР_3 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), який був відкритий для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, та на рахунку № НОМЕР_4 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), призначеному для обліку страхових коштів.

Ухвала суду мотивована положеннями абз.2 ч.2 ст.48, ч.3 ст.52 ЗУ Про виконавче провадження , зокрема тим, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою, відповідно до вимог законодавства, арешт не накладається. Вирішуючи скаргу, суд взяв до уваги довідку банку №326-18/15 від 08 січня 2020 року про те, що банківський рахунок боржника № НОМЕР_3 призначений для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, а рахунок боржника НОМЕР_9 - для виплати лікарняних коштів, відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що державним виконавцем безпідставно накладено арешт на ці рахунки, а вимоги боржника про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання неправомірними постанов та зобов`язання державного виконавця скасувати оскаржувані постанови в частині накладення арешту на згадані вище рахунки, на думку суду першої інстанції є взаємопов`язаними між собою та підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року у справі №914/69/19, а скаргу боржника - залишити без задоволення. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення ч.2 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження , якою передбачено які саме рахунки є рахунками з спеціальним режимом використання, оскільки спірні рахунки боржника до таких рахунків не належать. Поряд з тим, скаржник наголошує, що обов`язок визначення рахунків з спеціальними режимами використання покладено саме на банківські установи та такі режими прямо передбачаються законами. Також вказує, що прямої заборони арешту коштів по рахунках боржника, що визначені в його скарзі як спеціальні, не встановлено жодними законами України. Крім того, апелянт зазначає про порушення місцевим господарським судом принципів змагальності, відкритості та рівності, оскільки судом не надано органу ДВС достатнього та розумного строку для подання відзиву на скаргу та можливості реалізації права на захист у судовому процесі, так як ухвала суду від 27 січня 2020 року отримана органом виконання рішень 06 лютого 2020 року, а оскаржувану ухвалу прийнято судом 04 лютого 2020 року. Одночасно апелянт повідомив суд, що Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 28 грудня 2019 року перейменовано на Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 21.04.2020) боржник просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року у справі №914/69/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, посилаючись на ст.43 Конституції України, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати, ч.1 ст.1 ЗУ Про оплату праці , ч.5 ст.97 КЗпП, зазначає, що державою гарантовано та законодавчо закріплено право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Поряд з цим, посилаючись на ч.2 ст.21, ч.2 ст.34 ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , зазначає про заборону накладення арешту на рахунок для обліку страхових коштів на підставі ч.1 ст.72 ЗУ Про виконавче провадження . Крім цього, вказує, що виконавець повинен самостійно звертатись до банківської установи з метою отримання інформації по рахунках боржника (щодо можливості накладення на такі арешту) для належного виконання покладених на нього обов`язків.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Також 12 травня 2020 року від скаржника до суду надійшли пояснення до апеляційної скарги, до яких останній долучив лист АТ АКБ Львів вих.№735/1/0-12/1 від 13.03.2020 та виписки по рахунках боржника за період з 08.08.2019 по 04.03.2020.

29 травня 2020 року від стягувача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до моменту оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №905/361/19.

У додаткових поясненнях (б/н від 24.07.2020) боржник заперечував проти зупинення провадження у справі, просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

В судовому засіданні представник стягувача зазначене вище клопотання не підтримав, оскільки станом на час розгляду апеляційної скарги повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №905/361/19 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( http://www.reestr.court.gov.ua/Review/89961608 ). У зв`язку з наведеним, таке клопотання суд залишає без розгляду.

Представник Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року у справі №914/69/19, а скаргу боржника - залишити без задоволення.

Представник стягувача в судовому засідання підтримав апеляційну скаргу органу ДВС та просив суд скасувати оскаржувану ухвалу, а скаргу боржника - залишити без задоволення.

Представники боржника та третіх осіб в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. У додаткових поясненнях (б/н від 24.07.2020) боржник просив розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі його представника.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників боржника та третіх осіб не визнавалась обов`язковою, беручи до уваги клопотання боржника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржника та стягувача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 08 травня 2019 року у справі №914/69/19 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергія-Новояворівськ на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України борг у загальній сумі 23 421 500, 10 грн., у тому числі: пеню у сумі 13 760 861,54 грн.; три проценти річних у сумі 2 479 731,26 грн.; інфляційні втрати у сумі 7 180 907,30 грн., а також судові витрати в сумі 351 322,50 грн.

На виконання рішення суду 16 липня 2019 року видано відповідні накази.

З примусового виконання наказів Господарського суду Львівської області від 16 липня 2019 року державним виконавцем Яворівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавчі провадження №59756457 та №59756572.

13 серпня 2019 року державним виконавцем Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник Марією Михайлівною в межах виконавчого провадження №59756457 (щодо стягнення боргу в сумі 23 421 500,10 грн.) винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться, серед іншого, на рахунку № НОМЕР_5 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268) та на рахунку № НОМЕР_6 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 25 764 150,11 грн.

Поряд з тим, 13 серпня 2019 року державним виконавцем Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник Марією Михайлівною винесено постанову про арешт коштів боржника і в межах виконавчого провадження №59756572 (щодо стягнення судового збору), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться серед іншого, на зазначених вище рахунках боржника в межах суми 386 954,75 грн.

Копії постанов державного виконавця про арешт коштів боржника постановлено направити на виконання до банківських, інших фінансових установ.

03 січня 2020 року боржник звернувся до Господарського суду Львівської області з скаргою на дії державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо арешту коштів боржника - ТзОВ науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ та просив суд визнати неправомірними постанови державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник М.М. про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року у виконавчих провадженнях №59756457 та №59756572 в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), який був відкритий для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, та на рахунку № НОМЕР_2 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), призначеному для обліку страхових коштів; а також визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення вказаних постанов у спірній частині та зобов`язати державного виконавця скасувати постанови про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року та зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), який був відкритий для виплати заробітної плати та інших платежів до бюджету, та на рахунку № НОМЕР_2 в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), призначеному для обліку страхових коштів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 січня 2020 року у справі №914/69/19 скаргу прийнято та призначено до розгляду на 04 лютого 2020 року. Вказана ухвала направлена учасникам справи 28 січня 2020 року. В судовому засіданні представник боржника подав суду довідку АТ АКБ Львів (вих.№323-18/15 від 08 січня 2020 року) про те, що боржник у АТ АКБ Львів має наступні діючі банківські рахунки: НОМЕР_7 , призначений для виплати зарплати та інших платежів до бюджету, а також рахунок НОМЕР_8 , призначений для виплати лікарняних коштів (дата відкриття рахунків 01.02.2019 року).

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року скаргу боржника задоволено в повному обсязі, проте, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу положень ст.1 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ст.5 ЗУ Про виконавче провадження ).

Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ст.56 ЗУ Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 ч.2 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч.3 ст.52 ЗУ Про виконавче провадження ).

Згідно з абзацом 2 ч.2 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п.1 ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження ).

Разом з тим, відповідно до п.3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 ЗУ Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відтак, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 ЗУ Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження .

Поряд з цим, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження ).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З матеріалів справи (зокрема, з банківських виписок) вбачається, що рахунки боржника в АТ АКБ Львів (МФО банку 325268), на кошти на яких виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, які використовуються для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цих рахунках зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не лише для виплати заробітної плати та лікарняних, як зазначав боржник. Зазначені рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено.

Акціонерне товариство АКБ Львів , на яке нормами статті 52 ЗУ Про виконавче провадження покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 виконало. Зазначене свідчить про те, що першочергово банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Разом з тим, довідка АТ АКБ Львів (вих.№326-18/15 від 08 січня 2020 року) не спростовує факту виконання вказаним банком постанов державного виконавця від 13 серпня 2019 року про арешт коштів боржника та накладення арешту на спірні рахунки. У вказаній довідці банком лише надано інформацію про те, що спірні рахунки призначені для виплати заробітної плати, інших платежів до бюджету та лікарняних коштів, однак, як вбачається з матеріалів справи, такі рахунки боржник використовує не лише за вказаним призначенням.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що кожен має право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19, яку суд враховує, у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, при розгляді апеляційної скарги у цій справі.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували звернення боржника до державного виконавця із заявою про зняття арешту з коштів, що знаходяться на спірних рахунках, які (кошти) призначені лише для виплати заробітної плати чи лікарняних. У цьому випадку боржнику необхідно подати докази в якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та долучити документи, що підтверджують вказані обставини. Однак, докази такого звернення боржника до державного виконавця у матеріалах справи відсутні. Як і відсутні у матеріалах справи та боржником суду не надано доказів відмови державного виконавця у знятті арешту з таких коштів. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає скаргу боржника передчасною.

Звертаючись із скаргою ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ вказувало на неправомірні дії державного виконавця при винесенні постанов від 13 серпня 2019 року про арешт коштів боржника, однак, апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку державного виконавця при винесенні спірних постанов. Такі винесено у відповідності до вимог ЗУ Про виконавче провадження , зокрема, ст.56 Закону.

При цьому, судом відхиляються посилання боржника на обов`язок виконавця щодо встановлення режиму рахунку, на кошти на якому виконавець накладає арешт, оскільки такий обов`язок чинним законодавством (зокрема, ЗУ Про виконавче провадження ) не встановлено. Натомість саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 ЗУ Про виконавче провадження , повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження .

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані зазначені вище норми Закону України Про виконавче провадження щодо неправомірності дій державного виконавця з накладення арешту на рахунки боржника.

У зв`язку з наведеним апеляційну скаргу Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) слід задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - скасувати, а у задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця - відмовити.

Згідно з ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру .

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 року у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 року у справі Шмалько проти України ).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Право на виконання судового рішення є невід`ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з ч.4 ст.120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 січня 2020 року у справі №914/69/19 скаргу боржника - ТзОВ науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ на дії органу ДВС прийнято та призначено до розгляду на 04 лютого 2020 року. Поряд з тим, вказаною ухвалою зобов`язано державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник М.М. у строк до 03 лютого 2020 року включно надати всі належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень №59756457 та №59756572. Також надано позивачу, відповідачу, третім особам та державному виконавцю строк - до 03 лютого 2020 року на подання письмових пояснень (заперечень) на скаргу (арк. справи 184 том ІІ).

Вказана ухвала від 27 січня 2020 року направлена учасникам справи 28 січня 2020 року, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції (арк. справи 186 том ІІ).

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала від 27 січня 2020 року отримана органом ДВС - 31 січня 2020 року.

Незважаючи на досить стислі строки для виконання державним виконавцем вимог ухвали суду від 27 січня 2020 року, судом враховано, що останній був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а також обізнаний щодо вимог ухвали суду.

Частиною 1 ст.342 ГПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст.342 ГПК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, відтак, розгляд останньої за відсутності його представника не суперечить нормам процесуального права.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній процесуальний документ, винесений за результатами розгляду клопотання боржника про поновлення строку на подання скарги на дії органу ДВС, викладене у тексті скарги, одночасно, висновок щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження постанов державного виконавця про арешт коштів боржника міститься у оскаржуваній ухвалі, винесеній за результатами розгляду скарги.

Частиною 5 ст.74 ЗУ Про виконавче провадження визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4 стт.119 ГПК України).

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч.6 ст.119 ГПК України).

Судом першої інстанції не враховано наведених вище процесуальних норм та ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 січня 2020 року скаргу боржника прийнято до розгляду, однак, не вирішено питання щодо поновлення пропущеного строку на подання такої скарги, що мало б передувати прийняттю скарги до розгляду, чим порушено норми процесуального права (ст.ст.119, 341 ГПК України).

Частиною 1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця (п.25).

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права/

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст.236 ГПК України).

З огляду на зазначені вище встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року у справі №914/69/19 та відмови в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ на дії органу ДВС щодо накладення арешту на кошти боржника.

Згідно з ст.344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи наведене, з боржника на користь скаржника - Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) слід стягнути 2 102 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.255, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року у справі №914/69/19 скасувати.

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ від 03 січня 2020 року на постанови державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника від 13 серпня 2019 року - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ (81053, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, 1, код ЄДРПОУ - 32789941) на користь Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (81000, Львівська область, Яворівський район, місто Яворів, вул. Львівська, 2, код ЄДРПОУ - 34978144) 2 102 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

Матеріали справи №914/69/19 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 11 вересня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.