Постанова

від 31.08.2020 по справі 911/2129/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. Справа№ 911/2129/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання: Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Київського квартирно-експлуатаційного управління

на рішення Господарського суду Київської області

від 13.01.2020 (повний текст складено 23.01.2020)

у справі №911/2129/19 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю Сапсан-спорт

про стягнення 1 141 269,62 грн

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року Київське квартирно-експлуатаційне управління (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (надалі-відповідач) про стягнення боргу в розмірі 1 141 269, 62 грн, з яких: основний борг - 959 030, 00 грн, 3% річних - 25 359, 77 грн, втрати від інфляції - 59 995, 73 грн, пеня - 63 987, 80 грн та штраф 7% - 32 896, 32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, передбачених умовами Договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999, а саме в частині сплати за орендоване майно до фактичного його повернення.

Так, позивач з посиланням на справу №911/1841/17 зазначає, що Договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 припинив свою дію з 17.05.2017, однак у зв`язку з неповерненням відповідачем майна з оренди у останнього наявна заборгованість за орендоване нерухоме військове майно у період з 16.05.2017 по 31.07.2019.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що оскільки сам позивач наголошує на припинені дії договору, то відповідно у відповідача перед позивачем відсутні будь-які зобов`язання, а отже й наслідки їх порушення відсутні. Окрім того, позивачем не доведений факт використання орендованого майна відповідачем з 17.05.2017. Необґрунтований розмір сум за фактичне використання майна, нарахування пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2020 у справі №911/2129/19 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 959 030, 00 грн основної заборгованості, 59 995, 73 грн інфляційних втрат, 25 359, 77 грн 3% річних та 15 665, 79 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що факт неповернення майна відповідачем та не сплату відповідачем орендної плати доведено матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції також задовольнив вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, однак відмовив у частині стягнення пені та штрафу, зазначаючи про те, що відповідальність у вигляді пені та штрафу та їх розмір визначається у письмовій формі (при укладенні договору), а оскільки судовим рішенням у справі №911/1841/17 господарські суди дійшли висновку про припинення дії Договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999 з 17.05.2017, відповідно стягнення в цій частині задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у стягненні пені та штрафу, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020 у справі №911/2129/19 в зазначеній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у вигляді подвійної ставки НБУ та штрафу 7% задовольнити повністю.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача по справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскаржуваній частині прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Відтак оскаржуване судове рішення у цій справі, в частині відмовлених позовних вимог ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не досліджено всіх умов договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999, а саме п.п. 5.10, 3.7, 3.8, 3.10, 10.1 Договору.

Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що на момент дії вказаного Договору, орендодавець взяв на себе обов`язок сплачувати штрафні санкції у разі, якщо останній порушить свої зобов`язання шляхом невчасного перерахування, або неповного перерахування орендних платежів. Пунктом 3.10 Договору оренди, сторони домовились, що закінчення строку дії Договору оренди не звільняє відповідача (орендаря) від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020 у справі №911/2129/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 153, 00 грн.

06.03.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено оригінал платіжного доручення №164 від 27.02.2020 про сплату судового збору в сумі 3 153,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2129/19 за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020. Розгляд апеляційної скарги у цій справі призначено на 14.04.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав.

Згідно Указу Президента України від 13.03.2020 №87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

З метою недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 повідомлено учасників справи №911/2129/19, що розгляд апеляційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020, призначений на 14.04.2020 не відбудеться. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги по справі №911/2129/19 у відкритому судовому засіданні 26.05.2020.

22.05.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.07.2020.

13.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване неможливістю повноважного представника останнього бути присутнім під час судового засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №911/2129/19 за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020 відкладено на 11.08.2020.

10.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із нововиявленими обставинами. Так, відповідач вказує, що орендоване майно, на яке позивач просить стягнути кошти, не належить позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. В судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2020.

У судове засідання 01.09.2020 з`явився представник позивача, відповідач представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, у даній справі, в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 01.09.2020 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задовольнити в повному обсязі.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 01.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.05.1999 між Міністерством оборони України (орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (орендар) укладений Договір №181/9-175р оренди будівель, споруд та майданчиків, розташованих на території військового містечка №201 в Київському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, 29 (далі-Договір №181/9-175р).

29.05.1999 між військовою частиною НОМЕР_1 та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт укладений акт прийому-передачі нежитлових приміщень, за яким орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду майно - нежитлові приміщення та асфальтово-бетонні майданчики, розташовані на території військового містечка №201 в Київському гарнізоні за адресою: м. Бровари, вул. Чкалова, 29.

18.08.2009 у зв`язку із набуттям Київським квартирно-експлуатаційним управлінням права виступати орендодавцем нерухомого військового майна, між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (орендар) укладений Додатковий договір №42д/ККЕУ до Договору №181/9-175р (надалі - Додатковий договір №42д/ККЕУ), яким сторонами внесено зміни до умов Договору №181/9-175р.

Відповідно до п. 1.1 Додаткового договору №42д/ККЕУ, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, яке знаходиться на балансі Київського КЕУ, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 29, військове містечко №201: інв. №150 площею 261 кв.м, інв. №102 площею 50 кв.м., інв. №153 площею 106 кв.м, інв. №152 площею 87 кв.м, інв. №№144, 154 площею 32 кв.м, інв. №151 площею 8 кв.м, інв. №№155, 158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв.м, інв. №№161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв.м, інв. №№165, 173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2 379,2 кв.м., вартість якого визначена на 01.05.1999 експертною оцінкою та становить 192 196, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Додаткового договору №42д/ККЕУ орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (травень 2009) на рівні 5 959, 38 грн, визначеної на підставі Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (із змінами), за домовленістю сторін орендна плата визначена 12 618, 61 грн. за базовий місяць - травень 2009.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Додаткового договору №42д/ККЕУ).

Орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (п. 3.6 Додаткового договору №42д/ККЕУ).

Пунктом 3.10 Додаткового договору №42д/ККЕУ визначено, що у разі припинення (розірвання) додаткового договору до договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно.

Пунктом 10.1 Додаткового договору №42д/ККЕУ передбачено, що договір діє з моменту підписання і до 30.05.2011 включно.

Відповідно до пункту 10.4 Додаткового договору №42д/ККЕУ у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 10.7 Додаткового договору №42д/ККЕУ чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 10.9, 10.10 Додаткового договору №42д/ККЕУ у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

20.05.2011 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (орендар) укладений Додатковий договір №5д/2011/ККЕУ, яким внесено зміни в розділ 3 договору оренди та визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (лютий 2011) на рівні 8 873, 39 грн, визначеної на підставі Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (із змінами), та яка становить 14 672, 68 грн за базовий місяць - лютий 2011.

Орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п. 3.6 Додаткового договору №5д/2011/ККЕУ).

Пунктом 3.10 Додаткового договору №5д/2011/ККЕУ визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 10.10 Додаткового договору №5д/2011/ККЕУ).

12.08.2014 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (орендар) укладений Додатковий договір №12д/2014/ККЕУ (надалі - Додатковий договір №12д/2014/ККЕУ), яким внесено зміни до умов п. 1.1 та визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, яке знаходиться на балансі Київського КЕУ, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 29, військове містечко №201: інв. №150 площею 261 кв.м, інв. №102 площею 50 кв.м., інв. №153 площею 106 кв.м, інв. №152 площею 87 кв.м, інв. №№144, 154 площею 32 кв.м, інв. №151 площею 8 кв.м, інв. №№155, 158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв.м, інв. №№161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв.м, інв. №№165, 173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2 379,2 кв.м., вартість якого визначена на 30.04.2014 експертною оцінкою та становить 1 518 698, 00 грн.

Викладено розділ 3 Орендна плата в наступній редакції: Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (квітень 2014) на рівні 22 000, 00 грн, за домовленістю з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (із змінами), та яка становить, без ПДВ, 19 113,75 грн. за базовий місяць - квітень 2014.

Орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (п. 3.6 Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ).

Пунктом 3.10 Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

Пунктом 10.1 Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ визначено, що договір оренди діє з моменту підписання та до 17.05.2017.

Укладеним між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (орендар) Додатковим договором №41д/2015/ККЕУ від 16.11.2015 сторонами визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2015) на рівні 33 438, 56 грн, за домовленістю з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (із змінами), та яка становить, без ПДВ, 30 618,75 грн за базовий місяць - листопад 2015.

Також матеріалами справи встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2018 у справі № 911/1841/17, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 було зобов`язано Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. №150 площею 261 кв.м, інв. №153 площею 106 кв.м, інв. №152 площею 87 кв.м, інв. №№144, 154 площею 32 кв.м, інв. №151 площею 8 кв.м, інв. №№155,158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв.м, інв. №№161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв.м, інв. №№165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв.м. Вказаними судовими рішеннями відмовлено в задоволенні зустрічного позову Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт до Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання договору оренди продовженим.

Окрім того, при розгляді справи №911/1841/17 господарськими судами встановлено, що Київським квартирно-експлуатаційним управлінням було однозначно висловлено своє заперечення проти продовження дії договору оренди до закінчення терміну його дії, та Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт про це повідомлено, а отже суди дійшли висновку про те, що Договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 припинив свою дію 17.05.2017. Також встановлено, що майно передане за договором оренди, станом на 31.05.2017 не повернуто, хоча в силу п.п.10.9. 10.10 договору оренди вказане майно мало бути передано орендарем орендодавцю протягом 3 робочих днів, тобто до 22.05.2017.

Отже звертаючись з даним позовом, Київське квартирно-експлуатаційне управління посилається на те, що передане позивачем майно на підставі Договору оренди №181/9-175р та Акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 29.05.1999 лишається відповідачем не повернутим, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, нарахована за період з 16.05.2017 по 31.07.2019, за фактичне використання орендованого майна.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу місцевий господарський суд відмовив, посилаючись на припинення дії Договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999 з 17.05.2017.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 959 030, 00 грн основної заборгованості, 59 995, 73 грн інфляційних втрат, 25 359, 77 грн 3% річних та 15 665, 79 грн судового збору на користь позивача не оскаржується, а відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.

В апеляційному порядку переглядається судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, оскільки вони зроблені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Згідно ст. 286 ГК України орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, матеріалами справи встановлено, що дія Договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999 припинена з 17.05.2017, однак враховуючи факт неповернення майна відповідачем та не сплатою відповідачем орендної плати, у останнього виникла заборгованість з оплати орендованого майна за фактичне його використання.

Звертаючись з даним позовом до місцевого господарського суду, позивач просив стягнути з відповідача 63 987, 80 грн пені та 32 896, 32 грн штрафу, нарахованих на підставі п.п. 3.7, 3.8 Додаткового договору №42д/ККЕУ від 18.08.2009, Додаткового договору №5д/2011/ККЕУ від 20.05.2011 та Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ від 12.08.2014.

Пунктом 3.7 Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п. 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів і більше, орендар сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості (п. 3.8 Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ).

Пунктом 3.10 Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

Як визначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неповерненням оренднованого майна, несплатою відповідачем орендної плати, позивачем заявлено, зокрема, вимогу про стягнення пені у розмірі 63 987, 80 грн та штраф 7% у розмірі 32 896, 32 грн.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за простроченим виконанням зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пеня та штраф передбачені Договором, який припинив свою дію позивач, по суті, не повинен був здійснювати таке нарахування.

Однак колегія суддів вважає, що в контексті заявлених вимог щодо стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції не дослідив належним чином умови Договору оренди та додаткові договори до цього договору.

Як зазначалось вище, на момент дії Договору оренди орендодавець взяв на себе обов`язок сплачувати штрафні санкції (пеню у вигляді подвійної ставки НБУ та штраф 7 % від суми) у разі, якщо останній порушить свої зобов`язання шляхом несвоєчасного перерахування, або неповного перерахування орендованих платежів.

Так, термін дії Договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999 припинено з 17.05.2017.

Однак пунктом 3.10. зазначеного Договору та додаткового договору №12д/2014/ККЕУ передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

Під санкцією слід розуміти - елемент правової норми, що встановлює невигідні наслідки у разі порушення правила, визначеного диспозицією. Тобто, настання небажаних наслідків у боржника, якщо останній прострочив виконання свого зобов`язання.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Досліджуючи питання стягнення пені та штрафу після закінчення дії договору, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі №904/8079/17 дійшов наступного висновку:

«Посилання ПП «Виробничо-комерційна фірма ЄВРОМЕТИЗ» на те, що нарахування пені та штрафу після закінчення строку дії Договору є неправомірним, Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що згідно з умовами Договору строк дії Договору визначений з моменту його підписання сторонами по 31.12.2016, а в частині зобов`язань, що виникли в період дії Договору та відповідальності за їх виконання, - до повного виконання належним чином, та, на вимогу кредитора, відшкодування завданих збитків і сплати неустойки. Крім того, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою умовою відповідно до приписів статті 599 ЦК України є виконання, проведене належним чином».

Отже, укладаючи Договір оренди, відповідач взяв на себе низку зобов`язань, основними з яких можна виділити: здійснення своєчасної оплати за орендоване нерухоме майно, а у разі прострочення оплати чи здійснення її в неповній формі - сплати штрафних санкцій.

В іншому випадку, відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату за орендоване майно до моменту його повернення з урахуванням санкцій до державного бюджету.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив всіх умов Договору оренди, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу та пені.

Здійснивши розрахунок пені та штрафу, нарахованих позивачем на підставі п.п. 3.7, 3.8 Додаткового договору № 42д/ККЕУ від 18.08.2009, Додаткового договору № 5д/2011/ККЕУ від 20.05.2011 та Додаткового договору № 12д/2014/ККЕУ від 12.08.2014, суд апеляційної інстанції вважає їх арифметично вірними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України судове рішення підлягає скасуванню в оскаржуваній частині в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на відповідача, а за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020 у справі №911/2129/19 в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасне виконання зобов`язань на суму 63 987, 80 грн та штрафу 7% у сумі 32 896, 32 грн задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020 у справі №911/2129/19 в оскаржуваній частині скасувати.

3. Прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (Чкалова), 29, код ЄДРПОУ 20585103) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 30, код ЄДРПОУ 22991617) 63 987 (шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 80 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 32 896 (тридцять дві тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 32 коп. штрафу 7%, 1 453, 25 грн судового збору, сплаченого за подачу позову в оскаржуваній частині.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2020 у справі №911/2129/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (Чкалова), 29, код ЄДРПОУ 20585103) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 30, код ЄДРПОУ 22991617) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 11.09.2020.

Головуючий суддяЛ.П. Зубець

СуддіС.О. Алданова

А.І. Мартюк