ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" вересня 2020 р. Справа№ 910/15917/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.09.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 (повний текст складено 23.04.2020)
у справі №910/15917/19 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп"
про стягнення грошових коштів за договором поставки, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" (далі - відповідач) про стягнення 710 965,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №03/09/18 від 03.09.2018 щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 710 965,40 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" заборгованість за договором поставки в розмірі 710 965 грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 664 грн. 48 коп.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі № 910/15917/19 та ухвалу про залишення заяви про відвід без розгляду від 06.03.2020 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що судом не було досліджено питання хто від імені позивача підписав первинні документи, які б свідчили про відповідність кількісно-якісних характеристик товару узгодженим сторонами характеристикам.
Скаржник стверджує, що 04.03.2020 дізнався із сайту Судової влади України, що розгляд справи по суті було призначено на 11.03.2020. Додатково на сайті Судової влади України в ухвалі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 12.02.2020 було вказано про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 відповідача в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, викликано в підготовче засідання на 12.02.2020. Проте, ТОВ КМП Бізнес Груп вказує, що не отримувало виклику до суду на 12.02.2020. У зв`язку з чим, 04.03.2020 ТОВ КМП Бізнес Груп направило до суду заяву про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/15917/19, у зв`язку з наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а саме зазначення в ухвалі від 12.02.2020 про те, що представник відповідача був обізнаний про підготовче засідання, яке відбулось 12.02.2020. Розгляд справи по суті було призначено на 11.03.2020, заява про відвід надійшла 04.03.2020, тобто за сім календарних днів до чергового засідання. На думку скаржника, суддя Нечай О.В, не мав права розглядати зазначену заяву про відвід, оскільки розгляд заяви мав бути здійсненим іншим суддею.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 08.07.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що з боку ТОВ Крам Постачання видаткові накладні, договір, специфікації до договору та інші первинні документи підписані керівником, відомості про якого містяться в ЄДРПОУ. Повноваження представника позивача визначені у статуті підприємства, відомості щодо підписанта містяться в ЄДРПОУ. ТОВ Крам Постачання підтверджує, що на дату складання первинних документів особа, що підписала їх була уповноважена на їх складання та підписання від імені позивача. Крім того, у період здійснення постачання товару, підписання первинних документів (видаткових накладних), ТОВ КМП Бізнес Груп не заявляло претензій щодо особи підписанта з боку позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" стверджує, що доводи апелянта про безпідставність не задоволення заяви про відвід судді Нечай О.В. та зацікавленість судді у швидкому розгляді справи не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи. Судом першої інстанції правильно встановлено факт зловживання процесуальним правами Товариством з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп", що полягали у неявці в судові засідання, а також у поданні необґрунтованої заяви про відвід судді Нечай О.В.без належного документального обґрунтування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020 справу № 910/15917/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/15917/19 залишено без руху.
12.05.2020 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал квитанції № 23985 від 10.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/15917/19 та справу призначено до розгляду на 05.08.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні 05.08.2020 у справі №910/15917/19 в режимі відеоконференції, у зв`язку із технічною неможливістю проведення відеоконференції у Господарському суді Запорізької області 05.08.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" про відкладення розгляду справи № 910/15917/19 задоволено та розгляд справи відкладено на 09.09.2020. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Справу призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 09.09.2020. Доручено Господарському суді Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції 09.09.2020.
Явка представників сторін
Відповідач у судове засідання, призначене на 09.09.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник позивача 09.09.2020 у судовому засіданні Господарського суду Запорізької області в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "Easy Con" заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" (покупець) укладено договір № 03/09/18 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник на умовах і в порядку, встановленому в договорі, зобов`язується передати вугільну продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар, найменування, асортимент, кількість, строки і спосіб поставки якого вказані в специфікаціях, і сплатити товар на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною договору.
Ціни на товар встановлюються відповідно до специфікації на кожну партію товару. Загальна сума договору складає сукупність сум вартості товару в національній валюті України по всіх специфікаціях, що додаються до цього договору (пункти 2.1, 2.2 договору).
За умовами пункту 3.3 договору товар поставляється покупцю партіями, термін поставки якої визначається сторонами в специфікаціях, але не може бути більше 15 календарних днів з дня отримання заявки покупця.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що постачальник здійснює поставки кожної партії товару з наданням необхідної документації на товар: рахунок-фактура (рахунок), видаткова накладна, акт прийому-передачі партії товару, інша товаросупровідна документація.
Термін оплати кожної партії товару, в т. ч. провізної плати по доставці товару - протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання товару покупцем або в інший термін, який буде узгоджений сторонами в специфікації (пункт 4.1 договору).
Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого до оплати рахунку (рахунку-фактури) (пункт 4.2 договору).
Сторони у пунктах 5.1, 5.2, 5.3 договору встановили, що товар відвантажується покупцю в кількості, згідно зі специфікаціями. Якість товару, що поставляється за договором, повинна відповідати вимогам покупця і технічним умовам підприємства - виробника на даний товар. Асортимент товару відвантажується покупцю відповідно до його заявки по кожній окремій специфікації.
У разі виявлення в прибулих вагонах невідповідності показників якості показникам, вказаних у відповідній специфікації, і кількості - кількості, вказаній в товаросупровідних документах (залізничної накладної), виклик представника постачальника і вантажовідправника обов`язковий (пункт 5.4 договору).
22.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" з досудовою вимогою про сплату заборгованості за договором у розмірі 710 965,40 грн. Проте, відповідач залишив вказану вимогу без уваги.
Звертаючись з позовними вимогами позивач вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" не виконало належним чином свої зобов`язання за договором №03/09/18 від 03.09.2018 щодо оплати отриманого товару, у зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 710 965,40 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили поставку товару, що підтверджується наступними копіями специфікацій, які підписані та скріплені печатками сторін: №б/н від 03.09.2018 на суму 2 203 200,00 грн. (строк поставки - вересень 2018, порядок оплати: 100% оплата згідно з відправними документами); № 2 від 24.10.2018 на суму 734 400,00 грн. (строк поставки - жовтень 2018, порядок оплати: 100% оплата згідно з відправними документами); № 3 від 25.10.2018 на суму 367 200,00 грн. (строк поставки - жовтень 2018, порядок оплати: 100% оплата згідно з відправними документами); № 4 від 05.11.2018 на суму 367 200,00 грн. (строк поставки - листопад 2018, порядок оплати: 100% оплата згідно з відправними документами); № 5 від 09.11.2018 на суму 161 568,00 грн. (строк поставки - листопад 2018, порядок оплати: 100% оплата згідно з відправними документами).
Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору, відповідно до узгоджених між сторонами специфікацій, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 917 266,76 грн. (разом з провізною платою по доставці товару), що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 65 від 06.09.2018 на суму 902 210,40 грн.; № 69 від 19.09.2018 на суму 713 102,40 грн.; № 74 від 27.09.2018 на суму 738 439,20 грн.; № 91 від 27.10.2018 на суму 768 182,40 грн.; № 93 від 27.10.2018 на суму 159 071,04 грн.; № 94 від 29.10.2018 на суму 187 712,64 грн.; № 98 від 06.11.2018 на суму 153 489,60 грн.; № 99 від 08.11.2018 на суму 149 376,96 грн.
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами директора відповідача Ткаленка А.М. та відтисками печатки товариства у зазначених вище видаткових накладних.
Крім того, між сторонами було підписано та скріплено печатками без взаємних претензій та зауважень акти надання послуг (з доставки товару): № 66 від 06.09.2018 на суму 48 011,93 грн.; № 70 від 19.09.2018 на суму 32 418,30 грн.; № 75 від 27.09.2018 на суму 32 556,73 грн.; № 92 від 27.10.2018 на суму 32 695,16 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Крам Постачання" виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості товару: № 65 від 06.09.2018 на суму 902 210,40 грн.; № 69 від 19.09.2018 на суму 713 102,40 грн.; № 74 від 27.09.2018 на суму 738 439,20 грн.; № 91 від 27.10.2018 на суму 768 182,40 грн.; № 93 від 27.10.2018 на суму 159 071,04 грн.; № 94 від 29.10.2018 на суму 187 712,64 грн.; № 98 від 06.11.2018 на суму 153 489,60 грн.; № 99 від 08.11.2018 на суму 149 376,96 грн.; № 66 від 06.09.2018 на суму 48 011,93 грн.; № 70 від 19.09.2018 на суму 32 418,30 грн.; № 75 від 27.09.2018 на суму 32 556,73 грн.; № 92 від 27.10.2018 на суму 32 695,16 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" частково виконано зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару та послуг з доставки вантажу на загальну суму 3 206 301,36 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень: № 110 від 07.09.2018 на суму 461 570,40 грн.; № 116 від 18.09.2018 на суму 440 640,00 грн.; № 117 від 18.09.2018 на суму 48 011,93 грн.; № 119 від 21.09.2018 на суму 301 104,00 грн.; № 120 від 21.09.2018 на суму 32 418,30 грн.; №129 від 02.10.2018 на суму 290 000,00 грн.; № 130 від 03.10.2018 на суму 200 000,00 грн.; №136 від 12.10.2018 на суму 100 000,00 грн.; № 149 від 22.10.2018 на суму 32 556,73 грн.; №153 від 29.10.2018 на суму 500 000,00 грн.; № 159 від 06.11.2018 на суму 500 000,00 грн.; №167 від 08.11.2018 на суму 300 000,00 грн.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Отже, місцевий господарський суд встановив факт поставки позивачем товару на суму 3 771 584,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи директора відповідача та відтиски печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних, та факт надання позивачем відповідачу послуг з доставки товару на суму 145 682,12 грн., про що свідчать підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін акти надання послуг.
Таким чином, в порушення вимог договору та статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 710 965,40 гривень ( 3 917 266,76 грн. (поставлений товар) (разом з провізною платою по доставці товару) - 3 206 301,36 грн. (оплачений товар) =710 965,40 грн.).
Стосовно доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" про невідповідність якості поставленого позивачем товару вимогам, які зазвичай вимагаються до "коксу кам`яновугільного", ненадання позивачем сертифікатів відповідності товару, заперечень щодо кількості поставленого позивачем товару, суд першої інстанції зазначив наступне.
Статтею 669 Цивільного кодексу України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Згідно зі статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
За умовами п. 3.7 договору прийом-передача товару по кількості і якості проводиться відповідно до умов договору, а в частині неврегульованій договором - відповідно до Інструкцій П-6 та П-7.
Кожна партія товару повинна бути відвантажена відповідно до заявки і специфікації (п. 3.8 договору).
Відповідно до наявних у матеріалах справи специфікацій сторони погодили, що товар "кокс кам`яновугільний" має відповідати ТУ У 322-00190443-085-97.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору товар відвантажується покупцю в кількості, згідно зі специфікаціями. Якість товару, що поставляється за договором, повинна відповідати вимогам покупця і технічним умовам підприємства- виробника на даний товар.
Водночас, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту поставки позивачем неякісного товару або поставки товару у меншій кількості, ніж це зазначено у відповідних видаткових накладних. Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача під час прийняття товару щодо поставки неякісного товару або товару у меншій кількості матеріали справи також не містять.
Крім того, відповідачем не долучено до матеріалів справи відповідного акту про недостачу продукції за підписами осіб, які здійснювали прийом товару, як того вимагає п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6.
Доказів виклику представника позивача для складення відповідного акту, як це передбачено пунктом 5.4 договору матеріали справи також не містять.
Надані позивачем видаткові накладні, які підписані без зауважень відповідачем та скріплені печаткою товариства, підтверджують факт поставки позивачем товару і прийняття його відповідачем. При цьому, матеріалами справи, як було вказано вище, підтверджується факт часткової оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Для з`ясування правової природи як господарської операції (поставки товару), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 910/6986/17.
Суд першої інстанції дослідив надані позивачем видаткові накладні та акти надання послуг та встановив їх відповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відсутність у вказаних первинних документах будь-яких істотних недоліків.
Враховуючи вищевказане, Господарський суд міста Києва правомірно відхилив доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" щодо невідповідності наданих позивачем первинних документів вимогам закону, які до них ставляться.
Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що термін оплати кожної партії товару, в т. ч. провізної плати по доставці товару - протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання товару покупцем або в інший термін, який буде узгоджений сторонами в специфікації.
Іншого строку оплати вартості товару у специфікаціях сторонами погоджено не було.
Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, з урахуванням дат поставок товару, є таким, що настав.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було досліджено питання хто від імені позивача підписав первинні документи, які б свідчили про відповідність кількісно-якісних характеристик товару узгодженим сторонами характеристикам, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки договір, видаткові накладні та специфікації до договору підписані директором Замуруєвим В.В. Товариства з обмеженою відповідальністю Крам Постачання , який був наділений правом підписувати вказані документи відповідно до статуту товариства.
З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 710 965,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" не було належним чином повідомлено про розгляд справи призначений на 12.02.2020, суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідач був належним чином повідомлений про те, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15917/19, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями. Крім того, відповідач направляв до суду відзив на позовну заяву (№01-37/81166/19 від 20.12.2019), що також вказує на те, що відповідач знав про розгляд справи у суді першої інстанції.
Також, колегія суддів вказує, що відповідно до відомостей з сайту "Укрпошта" відправлення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 (про виклик у судове засідання на 12.02.2020) не вручене під час доставки. Поштова кореспонденція відповідачу надсилалась на адресу: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, що відповідала адресі, яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Зі змісту частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).
Згідно зі статтею 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 911/3309/17.
Відтак, у силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який був зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, місцевий господарський суд правильно вказав в ухвалі від 12.02.2019, що відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався понад трьох місяців, що спростовує твердження апелянта про те, що суддя Нечай О.В. був зацікавлений у швидкому розгляді справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).
Враховуючи вищезазначене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" не було належним чином повідомлено, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним.
Стосовно тверджень скаржника про те, що суддею Нечаєм О.В. було порушено розгляд заяви про відвід судді від 04.03.2020, колегія суддів вказує наступне.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Заявлення завідомо безпідставного відводу, відводу здійсненого з порушенням строку для його заявлення, клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні є зловживанням процесуальними правами, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом, та спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011).
За приписами частин 3, 4 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Наведеними правовими нормами передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У справі "Сілін проти України" Європейський суд з прав людини з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим Європейський суд з прав людини наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції.
За таких обставин, дії відповідача щодо заявлення завідомо безпідставного відводу спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, що перешкоджають іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, чим порушують їх права.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №905/945/18.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав подану Товариством з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" заяву про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/15917/19 зловживанням процесуальними правами та залишив її без розгляду, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав право ознайомлюватись з ухвалами Господарського суду міста Києва в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи №905/945/18, не з`являвся в судове засідання Господарського суду міста Києва.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати та або змінювати не вбачається. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що прохання апелянта в апеляційній скарзі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції суперечить положенням статті 275 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень суду апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/15917/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/15917/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/15917/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/15917/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КМП Бізнес Груп".
4. Матеріали справи №910/15917/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.09.2020.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2020 |
Оприлюднено | 15.09.2020 |
Номер документу | 91495520 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Майданевич А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні