Постанова

від 09.09.2020 по справі 910/18618/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. Справа№ 910/18618/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Чорноткач Н.З.

від відповідача: Яковенко О.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2020 (повний текст складено 15.06.2020)

у справі № 910/18618/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Ойл"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр Бізнес Брук (позивач; позичальник; поручитель) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (відповідач; Банк) про визнання недійсним договору поруки від 25.10.2016 №4С13408И/П.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин укладено за наслідками введення позивача в оману, оскільки відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням попереднього боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договорів поруки, зокрема, і оспорюваного.

У зв`язку з укладенням договору поруки позивач мав намір отримати прибуток за рахунок інших майнових забезпечень основного зобов`язання, однак, після здійснення погашення заборгованості боржника, в т.ч. за рахунок отриманого у банку кредиту, йому не було передано документів, необхідних для реалізації набутих прав за основним зобов`язанням, що на його думку, унеможливлює отримання прибутку. Відсутність вказаних договорів забезпечення, на переконання позивача, має істотне значення при укладенні кредитного договору та договорів поруки і підтверджує факт обману позивача, адже якщо б позивач на момент укладання договору поруки знав про відсутність даних забезпечень він би не укладав ані кредитний договір, ані договори поруки з відповідачем.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/18618/19 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване необґрунтованістю та недоведеністю заявленого позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр Бізнес Брук звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказане рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права - статті 215, 229, 230, 514, 517, 556 Цивільного кодексу України та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що тривале невиконання відповідачем положень договору поруки щодо надання документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання кредитних договорів, свідчить про те, що Банк не мав на меті передавати такі документи позивачу, а лише використовував інформацію про активи для спонукання останнього укласти спірний договір.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що укладення кредитного договору та договорів поруки не відбувалося в рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю, оскільки суд не врахував усіх обставин, що мають значення для справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 справу №910/18618/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/18618/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2020.

В судове засідання 09.09.2020 з`явився представник позивача, який надав свої пояснення, просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позову.

Також у судове засідання 09.09.2020 з`явився представник відповідача, який надав свої пояснення, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Третя особа у судове засідання 09.09.2020 не з`явилась. Поштове відправлення третьою особою не отримано та повернуто до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Слід зазначити, що судова ухвала від 27.07.2020 надсилалась третій особі на адресу її місця реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, відомості про наявність у третьої особи інших засобів зв`язку у суду відсутні.

Оскільки в судове засідання явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поруки від 25.10.2016 № 4С13408И/П, укладеного між Публічним акціонерним товариства Комерційний банк Приватбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Прем`єр Бізнес Брук , останнє виступило поручителем перед Банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Сварог Ойл своїх зобов`язань за:

- Кредитним договором від 08.07.2013 № 4С13408И, а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до цього кредитного договору;

- Кредитним договором від 05.07.2013 № 4С13997И, а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до цього кредитного договору;

- Кредитним договором від 12.12.2012 № 4С12365И, а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до цього кредитного договору.

Згідно з п. 2 та п. 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Пунктами 4, 5 та 6 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

За положеннями п. 7 договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ Приватбанк . Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7 договору поруки).

За умовами пункту 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Пунктом 9 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 10 договору поруки, кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 21.03.2016, укладеної сторонами (п. 17 договору).

Як стверджував позивач, суттєвою передумовою укладання договорів поруки (в т.ч. оспорюваного) було надання йому відомостей щодо багатократного забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань. При цьому обов`язковою умовою, на якій наполягав позивач, було набуття ним прав на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед Банком.

Позивач вказував, що на виконання вказаних договорів поруки, ним як поручителем, були перераховані на користь Банку грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами боржників за договорами поруки на загальну суму 4 513 775 295, 73 грн. на підтвердження чого до позовної заяви надано платіжні доручення.

При цьому позивач стверджував, що дії із отримання кредитних коштів по кредитному договору № 4П16098Н від 25.10.2016 були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників Банку в рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю Банку, ініційованого Національним банком України. Однак, зобов`язання Банку щодо передання позивачу документів, які посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов`язання боржників у забезпечених порукою зобов`язаннях не були виконані, тому з огляду на тривале невиконанням Банком умов пунктів 8, 10 договорів поруки, позивач вважає, що Банк не мав на меті передати позивачу документи, які підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану трансформації (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов оспорюваного договору поруки.

За твердженням позивача, оспорюваний ним правочин був укладений внаслідок введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а тому правочин є недійсним в силу частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання договору поруки від 25.10.2016 № 4С13408И/П недійсним у порядку визначеному статтею 230 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України, до якої відсилає стаття 230 Цивільного кодексу України, істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 909/685/18.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18.

Як слідує із умов укладеного між сторонами кредитного договору №4П16098Г від 25.10.2016, останній укладений для фінансування поточної господарської діяльності позивача. Доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками відповідача, та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю відповідача матеріали справи не містять.

Зі змісту протоколу № 18/10/2016 від 18.10.2016 випливає, що загальні збори учасників позивача погодили укладення з Банком кредитного договору на суму 4 700 000 000,00 грн.

Техніко-економічне обґрунтування повернення кредитних коштів та заявка на отримання кредиту позивача містять цільове призначення позики - на фінансування поточної діяльності підприємства. При цьому у документах не наведено такого мотиву для залучення додаткового фінансування за рахунок отриманого від Банку кредиту як необхідність позивачем виконати договори поруки за третіх осіб і отримання від такого виконання прав вимоги до них.

Оспорюваний договір поруки підписаний сторонами без будь-яких застережень, що свідчить про погодження ними всіх умов, які містяться в договорі.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку. При цьому, порука має фідуціарний характер і поручитель, поручаючись за третіх осіб, не повинен переслідувати мети, яка суперечить основам цивільного законодавства, а оскільки поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, яка була ним сплачена кредитору, поручительство не переслідує мети отримання поручителем прибутку.

В даному випадку, сплативши на користь відповідача в рамках виконання договору поруки кошти поручитель набув зворотне право на задоволення своїх вимог виключно в межах такої суми, не в залежності від виду та вартості переданого у забезпечення відповідного зобов`язання боржника майна, що виключає висновок про можливість отримання певного прибутку за наслідками реалізації таких прав, в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Таким чином, позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору №4П16098Г від 25.10.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення.

Судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача документів: рішення Правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016 про зобов`язання ПАТ КБ "Приватбанк" розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля; оригіналів кредитних договорів, а також докази щодо їх виконання та іншої інформації, оскільки в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування у даній справі, а також те, що кредитний договір та договори поруки не містять посилань на трансформацію/майно/забезпечення, а тому документи, витребувати які просив позивач, жодним чином не вплинули б на результат вирішення справи.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено обману та умислу відповідача при укладенні сторонами оспорюваного договору поруки, висновок місцевого господарського суду, яким відмовлено позивачу у позові, є вірним, і доводи скаржника правомірності цього висновку не спростовують, тому судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/18618/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук".

4. Матеріали справи № 910/18618/19 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 14.09.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова