Постанова

від 26.11.2020 по справі 910/18618/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" (далі - ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук", позивач, скаржник) - Чорноткач Н.З. (адвокат),

відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", Банк, відповідач) - Баранов В.С.,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Ойл" (далі - ТОВ "Сварог Ойл") - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 (суддя Грєхова О.А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 (головуючий - суддя Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.)

у справі № 910/18618/19

за позовом ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук"

до ПАТ КБ "Приватбанк"

про визнання недійсним договору

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Сварог Ойл".

1. Історія справи

1.1. У грудні 2019 року ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки від 25.10.2016 №4С13408И/П.

1.2. Позов обґрунтовано, з посиланням на статті 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тим, що оспорюваний правочин укладено за наслідками введення позивача в оману, оскільки відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням попереднього боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договорів поруки, зокрема, і оспорюваного.

У зв`язку з укладенням договору поруки позивач мав намір отримати прибуток за рахунок інших майнових забезпечень основного зобов`язання, однак, після здійснення погашення заборгованості боржника, в т.ч. за рахунок отриманого у банку кредиту, йому не було передано документів, необхідних для реалізації набутих прав за основним зобов`язанням, що на його думку, унеможливлює отримання прибутку. Відсутність вказаних договорів забезпечення, на переконання позивача, має істотне значення при укладенні кредитного договору та договорів поруки і підтверджує факт обману позивача, адже якщо б позивач на момент укладання договору поруки знав про відсутність даних забезпечень він би не укладав ані кредитний договір, ані договори поруки з відповідачем.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю заявленого позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, до Верховного Суду ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 (повний текст виготовлений 14.09.2020) у справі № 910/18618/19, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук" у поданій касаційній скарзі із посиланням на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: частини першої статті 55 Конституції України, частини першої статті 512, частини першої статті 514, статті 517, частин першої, другої статті 556, статті 651 ЦК України, частин першої, другої статті 74 ГПК України.

4.2. Крім того, господарські суди застосували статтю 86, пункт 2 частини третьої та пункт 5 частини четвертої статті 236, статтю 236 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19. З огляду на що, на думку скаржника, оскаржувані судові рішення ухвалені при неповному з`ясуванню обставин у справі, без належної оцінки усіх доказів у справі та оцінки дій відповідача щодо умисного введення в оману позивача при укладенні правочину, а тому такі судові рішення є необґрунтованими і незаконними, та підлягають скасуванню на підставі статті 310 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

5.1. На адресу Касаційного господарського суду 17.11.2020 від ПАТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу (направлений засобами поштового зв`язку 13.11.2020), в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій.

Відповідач вказує на те, що на обґрунтування своїх вимог про вчинення позивачем оспорюваного правочину під впливом обману у касаційній скарзі наведені ті ж самі підстави та обставини, які зазначені у позовній заяві та апеляційній скарзі на рішення. Вказаним доводам позивача вже надано оцінку судів першої та апеляційної інстанцій.

ПАТ КБ "Приватбанк" зазначає, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Проте, як вказує відповідач, жодна з вказаних вище складових начебто укладення договору під впливом обману позивачем не доведена і їх наявність спростована відповідачем у відзиві на позовну заяву.

ПАТ КБ "Приватбанк" вважає, що безпідставним є посилання скаржника на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 21.07.2020 по справі № 910/18007/19. Так, відповідач вказує, що у справі № 910/18007/19 судом першої інстанції взагалі не було розглянуто клопотання про витребування доказів, не було залучено третю особу, а розгляд справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні. Натомість у справі № 910/18618/19, судом першої інстанції в судовому засіданні, яке відбулось 16.03.2020 було розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, про що зазначено в рішенні, обґрунтованість відмови в його задоволенні була в подальшому підтверджена судом апеляційної інстанції. У касаційній скарзі позивачем не надано жодних пояснень на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанції, ним просто здійснюються безпідставні твердження, без жодних пояснень, про неправомірність такої відмови. Позивачем не було належним чином обґрунтовано, яким чином витребувані докази стосуються предмету доказування та які саме обставини вони повинні підтвердити або які аргументи спростувати.

5.2. Від ТОВ "Сварог Ойл" відзив на касаційну скаргу на адресу Касаційного господарського суду не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) 25.10.2016 укладено договір поруки № 4С13408И/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Сварог Ойл" (боржник) своїх зобов`язань за:

- кредитним договором від 08.07.2013 № 4С13408И, а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до цього кредитного договору;

- кредитним договором від 05.07.2013 № 4С13997И, а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до цього кредитного договору;

- кредитним договором від 12.12.2012 № 4С12365И, а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до цього кредитного договору.

6.2. Згідно з пунктами 2 та 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

6.3. Пунктами 4, 5 та 6 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

6.4. За положеннями пункту 7 договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (пункт 7 договору поруки).

6.5. За умовами пункту 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

6.6. Пунктом 9 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

6.7. Згідно з пунктом 10 договору поруки, кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

6.8. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 договору поруки).

6.9. Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 21.03.2016, укладеної сторонами (пункт 17 договору).

6.10. Як стверджував позивач, суттєвою передумовою укладання договорів поруки (в т.ч. оспорюваного) було надання йому відомостей щодо багатократного забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань. При цьому обов`язковою умовою, на якій наполягав позивач, було набуття ним прав на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед Банком.

6.11. Позивач вказував, що на виконання вказаних договорів поруки, ним як поручителем, були перераховані на користь Банку грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами боржників за договорами поруки на загальну суму 4 513 775 295, 73 грн на підтвердження чого до позовної заяви надано платіжні доручення.

При цьому позивач стверджував, що дії із отримання кредитних коштів по кредитному договору від 25.10.2016 № 4П16098Н були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників Банку в рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю Банку, ініційованого Національним банком України. Однак, зобов`язання Банку щодо передання позивачу документів, які посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов`язання боржників у забезпечених порукою зобов`язаннях не були виконані, тому з огляду на тривале невиконанням Банком умов пунктів 8, 10 договорів поруки, позивач вважає, що Банк не мав на меті передати позивачу документи, які підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану трансформації (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов оспорюваного договору поруки.

За твердженням позивача, оспорюваний ним правочин був укладений внаслідок введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а тому правочин є недійсним у силу частини першої статті 230 ЦК України.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18618/19 за касаційною скаргою ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.11.2020 №29.3-02/3094 у зв`язку з перебуванням суддів Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/18618/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявності чи відсутності правових підстав для визнання договору поруки від 25.10.2016 № 4С13408И/П недійсним, вчиненого під впливом введення в оману.

8.2. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним у розумінні статей 215, 230 ЦК України .

8.3. Суди виходили з того, що позивачем належними доказами не доведено того, що відповідачем надано пропозицію позивачу щодо трансформації кредитного портфеля та обов`язковість укладення кредитного договору та договорів поруки для отримання позивачем прибутку, так само як і не доведено, що невиконання відповідачем зобов`язань з надання документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору від 25.10.2016 № 4П16098Г та договору поруки.

8.4. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.5. Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №909/685/18 та від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18 щодо застосування положень статті 230 ЦК України та дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено введення відповідачем в оману позивача щодо обставин, що мають істотне значення, під час укладення Договору поруки.

8.6. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

8.7. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

8.8. Касаційний господарський суд, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшов висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у цій справі судами досліджено докази та встановлені обставини, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин, на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним.

8.9. З огляду на викладене, судом касаційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані, доводи скаржника щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: частини першої статті 55 Конституції України, частини першої статті 512, частини першої статті 514, статті 517, частин першої, другої статті 556, статті 651 ЦК України.

8.10. Щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

Наведене у касаційній скарзі ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" посилання на постанову Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19, судом касаційної інстанції не береться до уваги, оскільки зазначена постанова прийнята Верховним Судом за інших обставин, установлених судами, залежно від яких суд і застосував норми процесуального права.

Так, у справі №910/18007/19, на яку посилається скаржник клопотанням про витребування доказів, подане позивачем, не було розглянуто по суті ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції. Натомість у справі, що розглядається (№910/18618/19), клопотання позивача про витребування доказів було розглянуто та залишено без задоволення судом першої інстанції, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.03.2020 у справі №910/18618/19 та рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції, дослідивши подані матеріали, визнав клопотання позивача щодо витребування доказів необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не наведено, які саме обставини можуть підтвердити ці докази (або аргументи, які вони можуть спростувати), а також не доведено, що відповідні обставини входять до предмету доказування у даній справі.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині касаційної скарги ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук".

8.11. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд також зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені при неповному з`ясуванню обставин у справі, без належної оцінки усіх доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції, оскільки, як вже було зазначено, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, така підстава може мати значення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.12. З огляду на викладене у пунктах 8.10 та 8.11 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги і в цій частині.

8.13. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.14. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук" у частині, що стосується підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Водночас, як вже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі в цій частині.

10. Судові витрати

10.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження зі справи № 910/18618/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" у частині, що стосується підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" у частині, що стосується підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/18618/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос