Постанова

від 07.09.2020 по справі 910/3891/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/3891/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.

за участю представників:

від позивача - Білоусов А.Ю., адвокат, ордер серії КС №777055 від 05.08.2020;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача - Пилип В.М., адвокат, довіреність №009/02 від 16.12.2019;

від третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кузьмік Д.В, адвокат, довіреність №27-8408/20 від 26.06.2020;

від третьої особи - публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію - Приходько І.А., адвокат, довіреність б/н від 21.08.2020;

від третьої особи - ОСОБА_1 - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/3891/19 (суддя Данилова М.В., повний текст складено - 10.06.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "К Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент Фінанс" та публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними.

встановив наступне.

До Господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "К ІНВЕСТ" (позивач) надійшла позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент Фінанс" та публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (відповідачі), в якій викладені наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним з моменту вчинення договір відступлення права вимоги № 1/09, укладений 12 вересня 2017 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс";

- визнати недійсним з моменту вчинення договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 25 жовтня 2017 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 11224;

- визнати недійсним з моменту вчинення договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 25 лютого 2019 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 173.

Позовні вимоги мотивовані ненабуттям ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав кредитора - ПАТ "Український інноваційний банк", що відповідно свідчить про неможливість передачі прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/3891/19 позов задоволено повністю; визнано недійсними: договір відступлення права вимоги № 1/09, укладений 12 вересня 2017 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс"; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 25 жовтня 2017 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 11224; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 25 лютого 2019 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 173.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, виходив з того, що до ПАТ "Українська інноваційна компанія" від ПАТ "Український інноваційний банк" не перейшло право вимоги по кредитному договору від 14 грудня 2010 року, а тому відповідно другий відповідач не міг відступити таке право в подальшому іншій особі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, другий відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/3891/19 скасувати; провадження у справі закрити, а справу передати до Господарського суду Луганської області за місцем розгляду справи №913/266/20 про банкрутство ПАТ "УКРІНКОМ".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що оскільки суб`єктний склад учасників справи №925/698/16 та даної справи не є тотожним (як вказує скаржник у вказаній справі не брало участі, зокрема, ПАТ "Укрінком"), постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 не є преюдиціальною для цієї справи.

Крім цього, скаржник вказує на необхідність передачі даної справи до Господарського суду Луганської області за місцем розгляду справи №913/266/20 про банкрутство ПАТ "УКРІНКОМ", а також зазначає про порушення судом першої інстанції його права на доступ до правосуддя через не відкладення розгляду справи.

В ході розгляду апеляційної скарги від ПАТ "Український інноваційний банк" надійшло клопотання про залучення його до участі у даній справі, як третю особу без самостійних вимог.

В судовому засіданні суд повідомив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 ПАТ "Український інноваційний банк" вже було залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Враховуючи наведене, представник заявник повідомив про зняття з розгляду вказаного клопотання.

Крім цього, позивачем подано до апеляційного суду клопотання про закриття апеляційного провадження у даній справі, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга, подана ПАТ "Українська інноваційна компанія", підписана не уповноваженою особою, оскільки, за доводами заявника, правом на подання скарги наділена саме Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегією суддів вказане клопотання відхилено, оскільки ПАТ "Українська інноваційна компанія" (апелянт) не набуло прав банку у спірних правовідносинах (про що буде наведено нижче у даній постанові), а тому підстави для підписання вказаної апеляційної скарги Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український інноваційний банк" відсутні.

Представник апелянта - другого відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача та третіх осіб - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і ПАТ "Український інноваційний банк" заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Перший відповідач та третя особа - ОСОБА_1 не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися; ухвала суду про призначення справи до розгляду була направлена за адресами офіційного місцезнаходження вказаних осіб.

При цьому, третьою особою вказана ухвала була отримана, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а від першого відповідача судова кореспонденція була повернута органом поштового зв`язку з поміткою: "не значиться".

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Враховуючи повідомлення першого відповідача та третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "К Інвест" 14 грудня 2010 року укладено кредитний договір №4725 за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 1 800 000 доларів США з терміном погашення до 11 грудня 2020 року та сплатою 15% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 14 грудня 2010 року між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "К Інвест" укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 1555.

Постановою Правління Національного банку України №934 від 24 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "УКРІНБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Крім цього, у грудні 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УКРІНБАНК" з 25 грудня 2015 року з повноваженнями тимчасового адміністратора, визначеними ст. ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Правління Національного банку України №180 від 22 березня 2016 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Також, 22 березня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Згодом, а саме 12 вересня 2017 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс" укладено договір відступлення права вимоги №1/09, у відповідності до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв (набув) право вимоги первісного кредитора за кредитним договором від 14 грудня 2010 року.

У п. 1.1 вказаного Договору про відступлення права вимоги №1/09 від 12.09.2017 року зазначено, що первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного за Договором по надання кредиту №4725 від 14.12.2010 року зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною, який укладений між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "К Інвест".

Крім цього, 25 жовтня 2017 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс" укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. та зареєстрований в реєстрі за номером 11224.

Згідно п.1.1 вказаного Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, у зв`язку з укладенням між Новим Іпотекодержателем та Первісним Іпотекодержателем Договору про відступлення права вимоги №1/09 від 12.09.2017 року, за умовами якого Первісний Іпотекодержатель відступив Новому Іпотекодержателю право вимоги за Договором про надання кредиту №4725 від 14 грудня 2010 року з урахуванням усіх змін та доповнень внесених до нього (далі - Кредитний договір), укладеного між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К Інвест" (код ЄДРПОУ 37269716) (надалі - Боржник), Первісний Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє Право вимоги за Іпотечним договором від 14 грудня 2010 року, укладеного між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К Інвест" (код ЄДРПОУ 37269716), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського вального округу Лахно Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1555 зі всіма додатками, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною (надалі - Договір іпотеки).

Також, між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс" 25 лютого 2019 року укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 173.

У п. 1.1 Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного 25 лютого 2019 року, зазначено, що у зв`язку з укладенням між Новим Іпотекодержателем 1 та Новим Іпотекодержателем 2 Договору про відступлення права вимоги від 22.01.2019 року Новий Іпотекодержатель 1 передає, а Новий Інотекодержатель 2 приймає частину прав та обов`язків, у розмірі 10% за іпотечним договором, посвідченим Лахно Ю.В., приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу 11.12.2010 року за реєстровим № 1555 (зі змінами та доповненнями). Договору про відступлення права вимоги, посвідченого Ковальчуком С. П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25 жовтня 2017 року за реєстровим номером 11224, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 4725 від 14 грудня 2010 року (зі змінами доповненнями), укладеного між АТ "Український інноваційний банк" (код СДРПОУ: 05839888) та ТОВ "К Інвест" (код СДР1ІОУ: 37269716).

Позивач, посилаючись на Постанову Верховного Суду від 03.09.2018р. по справі №910/8117/17, вказує про не набуття ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав кредитора від ПАТ "Український інноваційний банк", що відповідно свідчить про неможливість передачі прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ "Фінансова компанія "Інвент Фінанс".

Колегія суддів вважає вказані вище доводи обґрунтованими та відповідно висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні правильними, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Сторонами у зобов`язанні за кредитним договором від 14 грудня 2010 року є ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" з однієї сторони (кредитор) та ТОВ "К ІНВЕСТ" з другої сторони (боржник).

В свою чергу, зі сторони кредитора у договорах відступлення прав вимоги виступає ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ".

За наведених обставин, для правильного вирішення даного спору є необхідним встановлення обставин правонаступництва апелянта - ПАТ "Українська інноваційна компанія" у спірних правовідносинах.

У вирішенні цього питання, колегія суддів звертається до правових позицій, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2018 зі справи №910/8117/17 та Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 щодо обсягу прав і обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" у правовідносинах за участю ПАТ "Український інноваційний банк".

Спеціальна правосуб`єктність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюються окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Таким видом діяльності, що вимагає спеціальної правосуб`єктності юридичної особи, зокрема, є і банківська діяльність.

Умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного капіталу та інших фондів, а також здійснення функцій банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (далі також - Закон про банки). Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить нормам Господарського кодексу України (далі - ГК України) та зазначеному закону (частина п`ята статті 336 ГК України). Це положення кореспондує статті 92 ГК України.

Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність (частина третя статті 6 Закону України від 19 вересня 1991 року №1576-XII "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм Закону України "Про акціонерні товариства" з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, такі норми мають перевагу (частина шоста статті 1 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частина друга статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру (частини перша та третя статті 90 ЦК України). Цьому кореспондує частина перша статті 2 Закону України "Про господарські товариства". Разом з тим частина четверта статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" уточнює, що повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Це кореспондує частині першій статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Суб`єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово "банк" без реєстрації цього суб`єкта як банку Національним банком України, крім випадків, передбачених законом (частина сьома статті 334 ГК України). У частині третій статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" уточнено відповідні винятки (не розповсюджуються на ПАТ "Український інноваційний банк"), а також вказано, що слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію.

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку (частина перша статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до частини шостої статті 334 ГК України банки у своїй діяльності керуються ГК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", іншими законодавчими актами.

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (частина друга статті 16 цього Закону). Зазначеному кореспондує частина перша статті 7 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачає, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації, реєструються відповідно до порядку, визначеному Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про держреєстрацію).

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема у формі адміністративного регулювання, до складу якого входить: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків (пункт 1 частини першої статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Національний банк України, зокрема, здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі, здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків (пункти 8 та 9 частини першої статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про Національний банк України) Повноваження Правління Національного банку України визначені статтею 15 цього Закону.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку Україну для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності (згідно із частиною п`ятою статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національний банк України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або наявності інших підстав, передбачених статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належать: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку (пункти 12 та 13 частини першої статті 73 вказаного Закону). Порядок застосування цих заходів впливу визначається нормативно-правовими актами Національного банку України

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) (пункти 1 та 2 частини першої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону кореспондує частина перша статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон про гарантування вкладів).

Регулятивні повноваження Фонду, визначені Законом про гарантування вкладів, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов`язані дотримуватися нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його повноважень (частина друга статті 30 Закону про гарантування вкладів).

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом про гарантування вкладів, здійснює, зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 Закону про гарантування вкладів).

Частина друга статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд для вжиття ним заходів, передбачених Законом про гарантування вкладів.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до Закону про гарантування вкладів, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п`ята статті 34 Закону про гарантування вкладів).

Фонд у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону про гарантування вкладів (частина п`ята статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (частина четверта статті 44 Закону про гарантування вкладів). З дня початку процедури ліквідації банку, зокрема припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління [ради директорів]) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку (пункт 1 частини другої статті 46 Закону про гарантування вкладів). Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку врегульовані статтею 48 Закону про гарантування вкладів.

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного реєстру (згідно із частиною шостою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Цьому кореспондують частина п`ята статті 91 ГК України та частина третя статті 53 Закону про гарантування вкладів. Рішення щодо виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків приймає уповноважена посадова особа Національного банку України на підставі документів, передбачених законодавством України, отриманих від Фонду або ліквідаційної комісії банку, що ліквідується, за рішенням власників (згідно із пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу). Пакети документів для обох випадків передбачені в пункті 3.2 глави 3 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 № 346.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора (частина сьома статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 37 Закону про гарантування вкладів Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень, зокрема має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, отже і представляти відповідача у справах за позовом до банку.

За змістом статей 1, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до ідентифікуючих юридичну особу відомостей віднесено зокрема її ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється (пункт 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України).

Відповідно до статті 92 та частини п`ятої статті 336 ГК України, частини третьої статті 6 Закону України "Про господарські товариства", частини шостої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства", частини першої статті 1, статті 3 та частини другої статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в Україні діє спеціальне законодавство, яке регулює утворення банків, їх статус та припинення, здійснення ними/припинення банківської діяльності (далі - банківське законодавство), до якого, зокрема, входять Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про Національний банк України", Закон України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правові акти Національного банку України, також Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, інші закони в частині, що не суперечить попереднім зазначеним нормативним документам, та визначають зміст спеціальної правосуб`єктності банківської установи.

Враховуючи зазначені положення законодавства, здійснюючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія", апеляційний суд першочергово має дослідити питання чи перейшли від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" права та обов`язки банківської установи у спірних правовідносинах, що виникли внаслідок здійснення банком ліцензованої банківської діяльності з огляду на обставини реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни найменування на ПАТ "Укрінком" (надалі ПАТ "Українська інноваційна компанія"), зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності з установчих документів товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів та дотримання встановленої законодавством процедури під час цих змін.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 ГК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюється главою 50 ЦК України.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертій статті 104 ЦК України кореспондує частина перша статті 59 та частина перша статті 91 ГК України. Частині першій статті 104 ЦК України також кореспондує частина перша статті 79 Закону України "Про акціонерні товариства".

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (згідно із частиною четвертою статті 110 ЦК України).

Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Як вже зазначалося раніше, власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національного банку України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України, який приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону про гарантування вкладів).

Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону про гарантування вкладів). Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону про гарантування вкладів.

Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплене статтею 26 Закону про гарантування вкладів, яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон України "Про банки і банківську діяльність". До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 цього Закону), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства"). Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 № 914/3587/14 стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств.

Таким чином, в результаті зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", виключення з передбачених статутом видів діяльності "діяльності комерційних банків" (рішення загальних зборів акціонерів від 13.07.2016) та зміни найменування товариства з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" (рішення загальних зборів акціонерів від 28.03.2017) нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку Національного банку України неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 цього Закону так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.

Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з Національним банком України. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з Національним банком України змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін Національним банком України.

Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою Національного банку України, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду у справі №925/698/16 (постанова від 10.12.2019) сформувала висновок, зазначивши, що не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з Національним банком України відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови Національного банку України про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас, залишення компанією у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк" як банківській установі при його первісній державній реєстрації, суперечить наведеному вище.

До того ж, належних доказів правонаступництва щодо прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк"; в тому числі погодження Національним банком України організаційних змін банку за рішеннями загальних зборів акціонерів від 13.07 2016 року та від 28.03.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія" не надало.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено.

Стаття 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дійсно передбачає, що слово "банк" може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована Національним банком України як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ "Український інноваційний банк" є зареєстрованим Національним банком України як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність вказаним вище положенням. Однак розуміння статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова "банк", не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова "банк" після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом "банк" не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова "банк" у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 913/549/17, від 11.03.2020 у справі № 905/1342/17).

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з Національним банком України не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Як вже зазначалося, рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Укрінком" (в подальшому ПАТ "Українська інноваційна компанія"), яка заявляє про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватися лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 не відповідають вимогам банківського законодавства.

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", а відтак й останнє не набуло прав банку у спірних правовідносинах.

Стосовно доводів апелянта про те, що оскільки суб`єктний склад учасників справи №925/698/16 та даної справи не є тотожним (як вказує скаржник у вказаній справі не брало участі, зокрема, ПАТ "Укрінком"), постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 не є преюдиціальною для цієї справи, слід зазначити наступне.

Так, по справі №925/698/16 ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.09.2016 замінено назву позивача - публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на публічне акціонерне товариство "Укрінком".

З огляду на викладене, вказані вище доводи скаржника відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Також, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на судові рішення у інших справах: №826/14033/17, №826/5325/16 та №826/11199/16, оскільки вони мають інший за змістом предмет доказування та склад сторін, що виключає підстави для врахування обставин, встановлених у цих справах за правилом преюдиції відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи скаржника не спростовують обставин того, що до ПАТ "Українська інноваційна компанія" від ПАТ "Український інноваційний банк" не перейшло право вимоги по кредитному договору від 14 грудня 2010 року, а тому відповідно таке право не могло бути відступлене в подальшому.

Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що оспорювані Договори про відступлення права вимоги, підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені зі сторони первісного кредитора особою, яка не мала прав вимоги до боржника за кредитним договором.

Доводи скаржника про необхідність передачі даної справи до Господарського суду Луганської області за місцем розгляду справи №913/266/20 про банкрутство ПАТ "УКРІНКОМ" колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи встановлення обставин відсутності переходу від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав банку у спірних правовідносинах, даний спір не стосується майна боржника - ПАТ "УКРІНКОМ", а тому підстави для передачі справи до іншого суду відсутні.

Окрім наведеного, підлягають відхиленню доводи апелянта про порушення судом першої інстанції його права на доступ до правосуддя через не відкладення розгляду справи, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 з 11 травня 2020 р. були послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.

Таким чином, зважаючи на тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжували здійснювати правосуддя, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції його права на доступ до правосуддя визнаються апеляційним судом необґрунтованими.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на другого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/3891/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - другого відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/3891/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 11.09.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко