Постанова

від 07.09.2020 по справі 922/1060/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа № 922/1060/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.№2730 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі № 922/1060/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калантай М.В., повне рішення складено 09.08.2019)

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвена", м.Харків,

про стягнення 422698,41 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвена" 422 698,41 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ольвена" на користь Харківської міської ради 130113,84 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Стягнуто з ТОВ "Ольвена" на користь Прокуратури Харківської області 1951,71 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Прокуратура Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідача.

Скарга обґрунтована тим, що всупереч положенням статей 76-79, 236 ГПК України судом першої інстанції надано перевагу доводам відповідача в частині фактичної площі використання спірної земельної ділянки та необґрунтовано відхилено доводи прокурора в цій частині. Зокрема, як зазначає прокурор, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність площі спірної земельної ділянки, яка використовується відповідачем, зазначивши, що при поданні позову прокурором подано суперечливі докази щодо фактичного розміру земельної ділянки. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою факт надання відповідачем незатвердженого проекту землеустрою. Площа у розмірі 0,1238 га є площею земельної ділянки, яку відповідач бажає отримати в оренду у майбутньому. Водночас, як встановлено проведеною геодезичною зйомкою, на теперішній час площа земельної ділянки, яка фактично використовується ТОВ Ольвена відповідно до її меж складає 0,1053 га. Також на думку прокурора, судом першої інстанції необґрунтовано здійснено висновки щодо невірного визначення категорії земельної ділянки, яка використовується відповідачем, у зв`язку з чим застосовано невірний коефіцієнт Кф-3, замість Кф-1,2, а також ставку річної орендної плати у розмірі 8%, замість 4%. Момент виникнення дозволу у ТОВ Ольвена на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею орієнтовно 0,1144 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 по пр.Тракторобудівників, 130-Б у м.Харкові на підставі ненормативного акту Харківської міської ради знаходиться поза межами строку позовних вимог прокуратури.

23.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9037), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що всупереч положенням ст.79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель прокурором при поданні позову не було надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:12:002:0090, в зв`язку з чим здійснений місцевою прокуратурою розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати є помилковим. Тому, на думку відповідача, посилання прокурора на необхідність використання при розрахунку орендної плати Кф-3 та ставки річної орендної плати у розмірі 8% правомірно відхилене судом першої інстанції, оскільки застосування відповідних коефіцієнтів має визначатись не позивачем самостійно, а лише на підставі відповідного витягу з нормативно-грошової оцінки землі, встановленого відповідним підрозділом Держгеокадастру.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.08.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, яке повернулось до суду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" (яка складається з приміщень 1-32) загальною площею 574,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Тракторобудівників, 130-Б, з 16.02.2017 зареєстроване за TOB "Ольвена" на підставі акту оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу даного товариства від 16.02.2017.

12.03.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Р.Г.Салогуб здійснено обстеження земельної ділянки по пр.Тракторобудівників, 130-Б у м.Харкові, за результатами якого складено акт обстеження, в якому зафіксовано, що в період з 16.02.2017 по теперішній час ТОВ Ольвена використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,1200 га без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

До матеріалів справи прокурором надано план зйомки земельної ділянки за адресою: м.Харків, пр.Тракторобудівників, 130-Б, проведеної ДП Центр Державного земельного кадастру Харківської регіональної філії, відповідно до якого площа земельної ділянки складає 0,1053 га. Розрахунок розміру орендної плати здійснено прокурором саме з даного розміру.

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.04.2018 №2294/0/225-18 за інформацією, яка обліковується у Департаменті, договір оренди землі за адресою, зокрема, м.Харків, пр.Тракторобудівників, 130-Б не укладено. Рішень міської ради щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельних ділянок не приймалось.

Згідно з листом Головного управління ДФС у Харківській області від 05.12.2018 №29968/9/20-40-1214-26 ТОВ Ольвена не є платником плати за землю (орендна плата, земельний податок) за адресою, зокрема, м.Харків, пр.Тракторобудівників, 130-Б. Права власності на земельну ділянку, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по ТОВ Ольвена не встановлено.

Як зазначає прокурор, відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Розмір доходу ТОВ Ольвена через відсутність платежів за земельну ділянку розраховано Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Як зазначено в позові, розрахунки проведено Департаментом із застосуванням комплексу геодезичних та землевпорядних робіт та програмного комплексу з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, розробленого на підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженої рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013 та введеної в дію з 01.01.2014.

Відповідно до розрахунків Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ТОВ Ольвена під час використання нежитлової будівлі літ. А-1 розташованої по пр. Тракторобудівників, 130-Б у м. Харкові безпідставно збережено кошти за орендну плату за землю: за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 у розмірі 153708,50 грн; за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 у розмірі 107595,95 грн; за період з 01.08.2018 по 28.02.2019 у розмірі 161393,96 грн.

Таким чином, як зазначає прокурор, згідно проведених розрахунків, через відсутність платежів за земельну ділянку по пр. Тракторобудівників, 130-Б у м. Харкові, на якій розташована нежитлова будівля літ. А-1 , що належить ТОВ Ольвена , бюджет міста Харкова за період з 01.03.2017 по 28.02.2019 недоотримав 422698,41 грн орендної плати за землю, яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

21.03.2019 керівник Харківської місцевої прокуратури №4 направив Харківському міському голові повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру №04-25-1621вих19, в якому повідомив про намір звернутися до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом про стягнення з ТОВ Ольвена безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 422698,41 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).

Таким чином, Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Прокурор звертаючись до суду з даним позовом зазначив, що відповідач протягом тривалого час ухиляється від виконання покладеного на нього законом обов`язку укласти з органом місцевого самоврядування договору оренди землі, чим порушує права територіальної громади міста Харкова і у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються. Разом з цим, Харківською міською радою, як представницьким органом територіальної громади, не вживаються заходи по захисту її майнових прав та інтересів щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів плати за землю. Бездіяльність Харківської міської ради зі звернення до суду з відповідним позовом до TOB "Ольвена" свідчить про неналежне здійснення радою захисту інтересів громади в сфері залучення коштів плати за землю до бюджету та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів територіальної громади.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 щодо стягнення 130113,84 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не оскаржується, тому з урахуванням ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається в цій частині.

Як свідчать матеріали справи, відповідач є власником нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-1" (яка складається з приміщень 1-32) загальною площею 574,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Тракторобудівників, 130-Б, розміщеної на відповідній земельній ділянці. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права на відповідну земельну ділянку.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Водночас за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі ).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з даним позовом мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по пр.Тракторобудівників, 130-Б в місті Харкові площею 0,1053 кв.м, межі якої вирахувані з урахуванням плану зйомки земельної ділянки, проведеної за участі інженера-геодезиста ДП Центр Державного земельного кадастру Харківської регіональної філії Сергієнко О.І, за зовнішніми межами нерухомого майна, що належить відповідачу, шляхом складання акту обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 Земельного кодексу України.

Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Однак, прокурором не надано до суду витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач. Наданий прокурором розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зроблений без урахування даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Таким чином, з наданого розрахунку неможливо встановити, чи правильними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення прокурором.

Відповідачем до заяви про часткове визнання позовних вимог надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.06.2019 №1053/0/45-19, відповідно до якого площа земельної ділянки по пр.Тракторобудівників, 130-Б у місті Харкові складає 1238,00 грн, земельна ділянка віднесена до земель промисловості, тобто площа земельної ділянки відрізняється від площі, визначеної прокурором у позові.

Враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений прокурором розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою по пр.Тракторобудівників, 130-Б у місті Харкові є недоведеним, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, функціонального призначення, коефіцієнту, площі, оскільки відповідна земельна ділянка за заявлений період ще не була сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Дана правова позиція щодо спірних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №922/3443/18.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції надано перевагу доводам відповідача в частині фактичної площі використання спірної земельної ділянки та необґрунтовано відхилено доводи прокурора в цій частині, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено прокурору у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1060/19 в оскаржуваній частині без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1060/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2020.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель