Рішення

від 10.09.2020 по справі 904/498/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020м. ДніпроСправа № 904/498/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Полевичек Д.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс", м.Пирятин, Полтавська область

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК", м.Підгородне, Дніпропетровська область

про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 30757,11 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Соколов Д.І.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю простягнення дебіторської заборгованості у розмірі 24 511,59 грн.- основна несплачена сума боргу, 5101,90 грн.- пеня, 1143,62 грн. - 3 % річних та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачемс умов укладеного договору №198-ПЕ від 29.05.2018 р. в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою суду від 03.02.2020. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2020р.

20.02.2020р. відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про те, що відповідач не узгоджував транспортну заявку №438 від 13.07.2018 р. на суму 1750,00 Євро, а всі послуги надані позивачем оплачено в повному обсязі, тому вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 17460,21 грн. є безпідставними, між позивачем та відповідачем відсутній підписаний акт наданих послуг, позивачем також не було направлено відповідачу оригіналів транспортної накладної (CMR), рахунку-фактури, а додана до позовної заяви копія вантажної накладної (CMR) не містить відомостей про платежі, пов`язані з перевезенням, таким чином позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив вартість послуг з перевезення, зазначену у позовній заяві.

20.02.2020р. відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності. Подану заяву обґрунтовує тим, що Згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується,,зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу. Частиною 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року встановлене аналогічне положення Термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється Конвенція, встановлюється в один рік . Зазначає також, що правовідносини, на які посилається позивач, мали місце в липні 2018 су, а саме транспортна заявка, яка додана до позовної заяви, позначена датою 13 липня 2018 р., строк позовної давності закінчився 14 жовтня 2019 р. (13.07.2018 р. + 3 місяці=13.10.2019+1 рік+1 день = 14 жовтня 2019 р.), а позовна заява подана у січні 2020 року, отже строк позовної давності сплинув, в зв`язку з чим відповідач вважає, що даний позов не може бути задоволено.

Ухвалою суду від 20.02.2020р. відкладено підготовче засідання на 10.03.2020р.

10.03.2020р. від позивача до суду надійшов лист (вх.№11647/20), в якому просить долучити до матеріалів справи копію транспортної заявки від 13.07.2018р. №438 та зазначає, що транспортна заявка від 13.07.2018р. №438 містить вартість послуг у розмірі 1 750,00 євро лише за послуги по транспортуванню вантажу, а в заявці не зазначено, що у вартість 1 750,00 євро входять додаткові платежі, необхідні для безперешкодного перетину кордону.

Відповідач у судовому засіданні 10.03.2020р. надав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

10.03.20 позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначено, що представник відповідача свідомо вводить суд в оману твердженням про те, що транспортній заявці № 438 від 13.07.2018 р. зазначена вартість перевезення вантажу розмірі 37182,79 грн. (представник відповідача вирахував до копійок вартість послуг перевезення лише з однією метою - на суму проведеного часткового розрахунку, згідно платіжних доручень № 2392 від 27.07.2018 р. та № 2801 від 12.10.2018 р.). Зазначає, що отримана від відповідача транспортна заявка № 438 від 13.07.2018 р. містила і містить лише одну вартість послуг по перевезенню вантажу - 1750,00 євро. Ніякої іншої транспортної заявки № 438 від 13.07.2018 р. на іншу вартість послуг ніколи не існувало.

З приводу відсутності акту виконаних робіт позивач зазначає, що дійсно, у позивача відсутній підписаний відповідачем акт виконаних робіт, відсутність пояснюється тим, що після надання послуг по перевезенню вантажу маршруту Україна - Нідерланди на виконання вимог п. 3.9. договору № 198-ПЗ 29.05.2018 р. звичайним листом через відділення поштового зв`язку позивач направ адресу відповідача наступні документи: оригінал вантажної митної декларації (СМК) № 498829; оригінал підписаного з боку позивача акту про надання послуг по перевезенню вантажу в двох екземплярах; - оригінал рахунку на оплату послуг по перевезенню вантажу № 79 від 25.07.2018 на суму 61694,38 грн., оригінал транспортної заявки, документи на підтвердження додаткових витрат при переміщенні через корд продукції тваринного походження. Але відповідач з невідомих причин не повернув на адресу позивача підписаний примірник акту виконаних робіт та транспортної заявки. Відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не доводить факт ненадання послуг по перевезенню вантажу. Основним документом, який є доказом того, що позивач надав послуги перевезенню вантажу за маршрутом Україна - Нідерланди є вантажна митна декларація (СМR) № 498829, складена 16.07.2018 р.. Позивач також зазначає, що доказом спростування твердження представника відповідача про те, що відповідачем не було отримано рахунок на оплату являються платіжні доручення про часткову оплату послуг по перевезенню № 2392 від 27.07.2018 р. на суму 27182,79 та № 2801 від 12.10.2018 р. на суму 10000,00 грн., де в графі призначення платежу зазначено: за транспортні послуги згідно рахунку № 79 від 25.07.2018 р.. Це, на думку позивача, означає, що відповідач отримав листа з рахунком та оригіналами документів, необхідних для проведена розрахунку за отримані послуги по перевезенню вантажу.

16.03.2020р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в якому відповідач вказує на те, що позивачем не надано підписаної сторонами заявки №438 від 13.07.2018 р. де зазначена вартість послуг. Посилається на те, що відповідно до п. 2.2. Договору до моменту отримання оригіналу транспортної заявки Сторони керуються п. 10.6 Договору. Пунктом 10.6. Договору встановлено, що Сторони домовились що в процесі виконання цього договору можуть обмінюватись інформацією та документами за допомогою факсового, телефонного зв`язку, а також електронною поштою. При цьому, відповідно до п. 10.6. Договору юридичну силу мають лише факсові копії, підписані уповноваженими особами, завірені відтисками печатки до моменту заміни їх оригіналами. Оригінал транспортної заявки, або факсова копія підписана Сторонами у Відповідача відсутні, в зв`язку з чим Відповідач заперечує щодо достовірності доданої Позивачем до позовної заяви транспортної заявки №438 від 13.07.2018 р., та зазначає, що додана до позовної заяви транспортна заявка №438 від 13.07.2018 р. на суму 1750,00 Євро не узгоджувалась та не підписувалась Відповідачем. Таким чином відповідач зазначає, що позивач так і не надав, ані оригіналу заявки №438 від 13.07.2018 р., ані факсової копії заявки №438 від 13.07.2018 р., а також не надав жодних письмових доказів отримання відповідачем заявки на загальну суму 1750,00 ЕВРО, а також доказів підписання такої заявки сторонами.

25.03.2020р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.03.2020 відкладено судове засідання на 05.05.2020.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2020р. відкладено розгляд справи на 09.06.2020 р..

В судовому засіданні від 09.06.2020 р. був присутній представник відповідача. Через відсутність позивача суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2020р. відкладено розгляд справи на 14.07.2020р.

14.07.2020р. до господарського суду через канцелярію від представника відповідача надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7100 грн..

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач досі не виконав вимоги ухвали господарського суду від 03.02.2020р, а саме не надав відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2020 р. відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.09.2020 р. об 14:00 год..

В призначене на 10.09.2020 р. судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд зазначає, що учасники судового провадження, мають в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.05.2020р. по справі №1-24-7-5/297-06/7817 дійшов виснову про те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи те, що матеріали даної справи містять достатній обсяг доказів, учасники справи мали реальну можливість скористатись своїм правом на вчинення процесуальних дій, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні, 10.09.2020 р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 р. між ТОВ Тар-Укртранс (далі по тексту Позивач, Перевізник) надати ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" (дачі по тексту Відповідач, Експедитор) укладено договір № 198-ПЗ від 29.05.2018 р. про надання транспортно-експедиторських послуг (а.с.10-11) відповідно до пункту 1.1 якого, перевізник зобов`язався перевозити заявлені експедитором вантажі, а експедитор зобов`язався оплатити надані послуги перевізника за рахунок коштів замовника на узгоджених нижче умовах.

За умовами п.2.2 укладеного договору, не пізніше ніж за 48 годин до початку міжнародного перевезення експедитор надає перевізнику факсом, електронною поштою, або іншими засобами зв`язку транспортну заявку експедитора, завірену підписом та печаткою експедитора. Всі транспортні заявки є невід`ємними частинами даного договору. Умови, безпосередньо визначені в конкретній транспортній заявці ,мають переважне право по відношенню до умов договору.

Відповідно до п.3.9 договору перевізник зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати експедитору пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: оригінал рахунку, копії транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригінали інших документів, закриваючих перевезення.

Порядок здійснення розрахунків врегульований розділом 6 договору (а.с.11).

Так, відповідно до п.6.1 договору, експедитор здійснює оплату транспортних послуг з коштів, що надходять від замовника, за виключення своєї експедиторської винагороди, протягом 7 банківських днів від дня отримання коштів від замовника за умови отримання від перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів: оригіналу договору, оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригіналів інших документів, закриваючих перевезення.

Згідно з п.6.4 договору, загальна ціна даного договору є договірною та складається із суми актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожним перевезенням, які були підписані протягом строку дії даного договору та зафіксовані сторонами в рахунках. Сторони дійшли згоди, що всі послуги надані перевізником експедитору регулюються умовами даного договору та направлені на виконання даного договору.

Даний договір включає в себе, як сам даний документ, так і інші документи (акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, транспортні заявки додаткові угоди, протоколи розбіжностей та інше), на підставі яких визначається перелік послуг, що надаються експедитором, їх ціна та інші умови договору (п. 6.5 договору).

Пунктом 10.6 договору встановлено, що сторони домовились що в процесі виконання цього договору можуть обмінюватись інформацією та документами за допомогою факсового, телефонного зв`язку, а також електронною поштою. Факсові копії, оформлені письмово, підписані уповноваженими особами, завірені відтисками печатки мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами. (а.с.11)

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем подано позивачу транспортну заявку № 438 від 13.07.2018 р. в якій ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" просить надати послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Ромни (Україна) - м. Вліссінген (Нідерланди). (а.с.12)

Вартість перевезення (ставка) визначена в розмірі 1750,00 евро, безготівковий розрахунок. Оплата після вивантаження протягом 3-х днів.

Умовами вказаної транспортної заявки № 438 від 13.07.2018 р. визначено, що вантажовідправником є ДП Коропский сирзавод ТОВ СиЛ , адреса завантаження Сумська область м.Ромни, вул..Київська, 94; місце митного оформлення: м.Київ, вул..Новопироговська, 66; вантажоодержувач: Lacto Foods A/S LYSHOLT ALLE 6 -7100 VEJLE DENMAR; місце розвантаження NEMITJEK VRIENSHUIZEN BV VELLINGKADE 4 4815 HC BREDATHE NETHERLANDS.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про перевезення вантажу.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України .

Згідно положень частини 1 ст. 929 Цивільного кодексу України , яка кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем в якості доказу надання послуг з перевезення вантажу за транспортною заявкою № 438 від 13.07.2018 р. долучено до матеріалів справи міжнародну товар-транспортну накладну №498829 (CMR) зі змісту якої вбачається, що вантаж отримано 25.07.2018, наявні відбитки печаток вантажовідправника - ДП Коропский сирзавод та підприємства місця розвантаження - NEMITJEK VRIENSHUIZEN BV. При цьому будь-яких даних про відповідача вказана міжнародна товаро-транспортна накладна №498829 не містить.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено копії документів (а.с.14-16), викладених іноземною мовою, які не містять перекладу на державну мову, що не відповідає положенням ч.3 ст. 14 Закону України Про засади державної мовної політики відповідно до якої сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою, а також ч.1 ст.10 ГПК України, згідно з якою господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Судом встановлено, що позивачем оформлено на ім`я відповідача рахунок № 79 від 25.07.2018 р. на загальну суму 61694,38 грн.(а.с.17).

З наданого рахунку, № 79 від 25.07.2018, вбачається що товарами (роботами, послугами) за цим рахунком були міжнародні автотранспортні послуги по маршруту м.Ромни (Україна) - 4815 НС BREDATHE NETHERLANDS а/м ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 зг СМР та компенсація по витратах на послуги ветеринара та Т-1 .

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем, платіжним дорученням №2392 від 27.07.2018 р. перераховано на рахунок позивача грошові кошти у сумі 27182,79 грн. з призначенням платежу За транспортні послуги згідно рахунку № 79 від 25.07.2018 без ПДВ .(а.с. 18).

Окрім вказаного, матеріалами справи також підтверджується, що відповідач платіжним дорученням №2801 від 12.10.2018 р. перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 10000,00 грн. з призначенням платежу За транспортні послуги згідно рахунку № 79 від 25.07.2018 без ПДВ (а.с. 23).

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в порядку передбаченому ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача 24511,59 грн. заборгованості суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, підставою для проведення розрахунків в розумінні п.3.9 укладеного між сторонами договору є оригінал рахунку, копії транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригінали інших документів, які перевізник (позивач) зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати експедитору (відповідачу). Аналогічні за своїм змістом положення містить і вищезазначений п. 6.1 договору, згідно з яким, експедитор здійснює оплату транспортних послуг з коштів, що надходять від замовника, за виключення своєї експедиторської винагороди, протягом 7 банківських днів від дня отримання коштів від замовника за умови отримання від перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів: оригіналу договору, оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригіналів інших документів, закриваючих перевезення.

Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов п.3.4 договору, а саме доказів надання відповідачу оригіналу договору, оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт (наданих послуг).

Окрім цього, суд зазначає .що позивачем до матеріалів справи долучено копію транспортної заявки № 438 від 13.07.2018 р. (а.с.12) яка містить фотокопію відбитку печатки відповідача та фотокопію підпису директора відповідача. Відповідач у поданому запереченні на відповідь на відзив заперечує щодо достовірності доданої заявки № 438 від 13.07.2018 р..

Як вже було встановлено судом, п.10.6 договору передбачає що факсові копії, оформлені письмово, підписані уповноваженими особами, завірені відтисками печатки мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з абз.2 ч.6 ст. 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не надано суду для огляду оригінал даного документу, то суд не бере до уваги у якості належного та допустимого доказу наявну в матеріалах справи копію транспортної заявки № 438 від 13.07.2018 р. відповідно до якої вартість послуг з перевезення складала 1750,00 євро.

Окрім цього, матеріалами справи також не доведено наявність акту виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача 24511,59 грн. заборгованості є недоведеною, а отже такою, що не підлягає задоволенню.

Позивачем, також заявлено до стягнення з відповідача 5101,90 грн.- пені, 1143,62 грн. - 3 % річних та судові витрати.

Стосовно заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Статтею 548 ЦК України передбачено що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.2 ст.548 ЦК України).

Право на нарахування 3% річних виникає у кредитора у разі порушення боржником строків виконання зобов`язання та регламентоване ч.2 ст.625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні основної вимоги у вигляді стягнення 24511,59 грн. яка є основним зобов`язанням , а стягнення пені та 3% є похідними вимогами від основного зобов`язання, яке є недоведеним матеріалами справі, то суд відмовляє в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 5101,90 грн.- пені та 1143,62 грн. - 3 % річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судовий збір покладається на позивача.

Стосовно вирішення клопотання відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги №112 від 17.02.2020 р. укладений між ТОВ Інтерфрахт ТЕК та Адвокатським об`єднанням Смарт Юрист (а.с.36-37).

Додатковою угодою №1 (а.с.38, 52) до договору про надання правничої допомоги №112 від 17.02.2020 р. сторони узгодили, що Адвокатським об`єднання зобов`язується надати послуги з надання правничої допомоги, які складаються з:

1.Підготовки та подачи відзиву на позовну заяву ТОВ ТАР -Укртранс до ТОВ Інтерфрахт ТЕК про стягнення боргу у розмірі 30757,11 грн. та заяви про застосування строку позовної давності (справа №904/498/20) на суму 3500,00 грн. без ПДВ

2. Участь у судових засіданнях по розгляду позовної заяви ТОВ ТАР -Укртранс до ТОВ Інтерфрахт ТЕК про стягнення боргу у розмірі 30757,11 грн. на суму 1200,00 грн. без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об`єднанням Смарт Юрист надано ТОВ Інтерфрахт ТЕК рахунки на оплату послуг №178 від 06.03.2020 на суму 2400,00 грн. (ас. 53) та №176 від 17.02.2020 на суму 3500,00 грн.(а.с.54).

Відповідачем, в якості доказу понесення витрат на правничу допомогу наступні докази: меморіальний ордер №@2PL742458 від 07.03.2020 на суму 2400,00 грн. (а.с.55) та платіжне доручення №5132 від 18.02.2020 на суму 3500 грн.(а.с.56), №5854 від 25.06.2020 на суму 1200 грн. (а.с.101).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок іншої сторони у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Суд, дослідивши надані відповівачем документи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено наявність укладеного між ТОВ Інтерфрахт ТЕК та Адвокатським об`єднанням Смарт Юрист договору про надання правової допомоги №112 від 17.02.2020 р. з якого можливо встановити, що АО Смарт Юрист надавало відповідачу професійну правничу допомогу в даній справі. Також в матеріалах справи наявний акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 09.07.2020 та звіт про надану правничу допомогу від 09.07.2020 р. (а.с.98-99). Факт понесення відповідачем витрат на правничу допомогу підтверджують: меморіальний ордер №@2PL742458 від 07.03.2020 на суму 2400,00 грн. (а.с.55); платіжне доручення №5132 від 18.02.2020 на суму 3500 грн.(а.с.56); платіжне доручення №5854 від 25.06.2020 на суму 1200 грн. (а.с.101).

Враховуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн..

Керуючись ст. 73, 74, 76, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Стягнути з позивача ТОВ Тар-Укртранс (37000, Полтавська область, м.Пирятин, вул.Спартака, 59-Б, код ЄДРПОУ 38637022) на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК" (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Підгороде, вул.Шосейна, б.117, код ЄДРПОУ 39243616) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7100,00 грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.09.2020

Суддя С.П. Панна