Постанова

від 04.01.2021 по справі 904/498/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 року м.Дніпро

Справа № 904/498/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 (прийняте суддею Панна С.П., повне судове рішення складено 14.09.2020) у справі № 904/498/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК"

про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 30 757, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК" на свою користь коштів у розмірі 30 757, 11 (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят cім грн 11 коп.) з яких 24511, 59 грн (основна несплачена сума боргу); 5101, 90 грн. (пеня); 11 43 62 грн (3% річних) та судові витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору №198-ПЭ від 29.05.2018 в частині проведення розрахунку за надані послуги по перевезенню вантажу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 у цій справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив, зокрема, з тих обставин, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов п. 3.4 договору, а саме доказів надання відповідачу оригіналу договору, оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт (наданих послуг), тоді як судом встановлено, що підставою для проведення розрахунків в розумінні п. 3.9 укладеного між сторонами договору є оригінал рахунку, копії транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригінали інших документів, які перевізник (позивач) зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати експедитору (відповідачу).

Окрім цього місцевим господарським судом зазначено, що позивачем до матеріалів справи долучено копію транспортної заявки № 438 від 13.07.2018, яка містить фотокопію відбитку печатки відповідача та фотокопію підпису директора відповідача, проте, Відповідач у поданому запереченні на відповідь на відзив заперечує щодо достовірності доданої заявки.

Зважаючи на наведене вище, посилаючись на п. 10.6. договору, ч. 1 ст. 91 ГПК України, абзац 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України суд першої інстанції послався на обставини того, що оскільки позивачем не надано суду для огляду оригінал даного документу, то суд не бере до уваги у якості належного та допустимого доказу наявну в матеріалах справи копію транспортної заявки № 438 від 13.07.2018, відповідно до якої вартість послуг з перевезення складала 1750 євро.

Матеріалами справи також не доведено наявність акту виконаних робіт (наданих послуг).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача 245 11, 59 грн заборгованості є недоведеною, а отже такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача 5101, 90 грн пені, 11 43, 62 грн - 3% річних та судових витрат, оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні основної вимоги у вигляді стягнення 24511, 59 грн яка є основним зобов`язанням, а стягнення пені та 3% є похідними вимогами від основного зобов`язання, яке є недоведеним матеріалами справи - місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 5101,90 грн.- пені та 1143,62 грн. - 3 % річних.

У прийнятому судовому рішенні суд першої інстанції послався також на обставини того, що позивачем до позовної заяви долучено копії документів, викладених іноземною мовою, які не містять перекладу на державну мову, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики", відповідно до якої сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року у справі № 904/498/20 повністю і ухвалити нове рішення яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" кошти у розмірі 30 757, 11 (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят сім грн 11 коп) з яких 245 11, 59 грн (основна несплачена сума боргу); 5101, 90 грн. (пеня); 1143, 62 грн (3% річних).

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у відповіді на відзив від 03.03.2020 позивач пояснив відсутність оригіналів транспортної заявки і акту виконаних робіт тим, що відповідач не повернув на адресу позивача підписані з його боку оригінали вказаних документів. Крім того судом встановлено, що згідно пункту 10.6 договору сторони домовились що в процесі виконання цього договору можуть обмінюватись інформацією та документами за допомогою факсового, телефонного зв`язку, а також електронною поштою. Факсові копії, оформлені письмово, підписані уповноваженими особами, завірені відтисками печатки мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами.

Заявка на перевезення вантажу № 438 від 13.07.2018 містить вартість послуг по перевезенню вантажу у розмірі 1750, 00 євро, вона була надіслана відповідачем засобами електронного зв`язку на електронну поштову скриньку позивача, вона містить підпис уповноваженої особи та засвідчена його печаткою.

Апелянт зазначає, що під час виконання послуг транспортного експедитування ним понесені документально підтвердженні витрати (які підлягають безумовному відшкодуванню) по проходженню обов`язкового ветеринарного контролю при перетині кордону Польщі, а саме 21.07.2018 готівкою було сплачено: 200, 00 Польських злотих за складання митної декларації відповідно до процедури транзиту ветеринарної продукції та організацію її відправки; 744,00 Польських злотих за оформлення ветеринарного сертифікату; 17,00 Польських злотих - мито за відправку продукції тваринного походження, всього на суму: 961,00 Польських злотих, що в гривневому еквіваленті становить 7051, 38 грн

За доводами скаржника, вимогами укладеного між сторонами договору не передбачено конкретний порядок отримання замовником оригіналів первинних документів. Дійсно, матеріали справи не містять поштових доказів надсилання таких документів на адресу замовника, проте, матеріали справи містять підписані та скріплені печатками сторін договір № 198-ПЭ від 29.05.2018, заявку на перевезення вантажу № 438 від 13.07.2018.

Позивач звичайним листом через відділення поштового зв`язку надіслав на адресу відповідача всі необхідні документи для проведення розрахунку: оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригінали документів, підтверджуючих надання супутніх послуг (митного оформлення при перетину кордону).

На думку скаржника, неспростовним доказом отримання документів відповідачем є платіжні доручення про часткову оплату відповідачем послуг по перевезенню № 2392 від 27.07.2018 на суму 27 182, 79 та № 2801 від 12.10.2018 на суму 10 000,00 грн, де в графі призначення платежу зазначено: за транспортні послуги згідно рахунку № 79 від 25.07.2018.

Скаржник вважає, що провівши часткову оплату, відповідач підтвердив, що він не має претензій до позивача по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), цим самим відповідач підтвердив факт здійснення господарської операції та отримання ним послуг.

Апелянт зазначає, що у разі відсутності всієї необхідної документації, передбаченої договором, відповідач мав право відмовитись від будь-якої оплати, однак цього зроблено не було. Більш того, будь-яких письмових доказів того, що він звертався до позивача з повідомленням, що транспортна заявка підписана неналежним чином або з порушенням певного порядку її складення, відповідач не надав суду першої інстанції.

У відповіді на відзив Апелянт зазначає що згідно п. 2.2. договору № 198-ПЭ від 29.05.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг відповідач оформлює транспортну заявку на перевезення вантажу. Оформлену заявку відповідач надсилає засобами електронного зв`язку на адресу позивача. Позивач розглядає заявку і приймає рішення про прийняття умов, зазначених у ній, чи відхиляє їх. Тобто узгодження транспортної заявки покладається на позивача, але аж ніяк не на відповідача. Після ознайомлення і погодження з умовами викладеними у транспортній заявці позивач підписує, скріплює печаткою і надсилає її засобами електронного зв`язку на адресу відповідача. Отримана від відповідача транспортна заявка № 438 від 13.07.2018 містила і містить лише одну вартість послуг по перевезенню вантажу - 1750, 00 євро. Ніякої іншої транспортної заявки № 438 від 13.07.2018 на іншу вартість послуг ніколи не існувало. Відтак, на думку позивача, є дивною позиція відповідача про те, що він не має жодного стосунку до оформлення транспортної заявки.

Підсумовуючи зазначене позивач вважає, що слід зробити висновок про те, що саме відповідач оформив та надіслав на електронну адресу позивача транспортну заявку № 438 від 13.07.2018 та зазначив вартість послуг по перевезенню вантажу у розмірі 1750, 00 євро.

Також апелянт посилається на обставини того, що на думку відповідача юридичну силу мають лише факсові копії документів. З цього приводу апелянт зауважує що засоби факсимільного зв`язку не використовуються на підприємствах вже більш ніж як 10-ть років.

Факт надання послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Україна м. Ромни-Нідерланди, м. Вліссінген підтверджується договором № 198-ПЭ від 29.05.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг, транспортною заявкою № 438 від 13.07.2018, вантажно-митною декларацією (CRM) № 498829 від 16.07.2018.

При цьому, вимогами укладеного між сторонами договору не передбачено конкретний порядок отримання замовником/відповідачем оригіналів первинних документів. В договорі № 198-ПЭ від 29.05.2018 відсутнє застереження про те, що листування повинно відбуватися шляхом надсилання цінного листа з описом вкладення, тому позивач надіслав звичайним листом усі необхідні документи для проведення розрахунку.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відповідач зазначає, що позивачем не надано до суду підписаної сторонами заявки №438 від 13.07.2018 де зазначена вартість послуг, а отже не надано доказів узгодження вартості послуг, зазначених в позовній заяві.

Натомість, позивачем до заяви до суду надана заявка №438 від 13.07.2018, яка не є факсовою копією оригіналу заявки, та не є оригіналом, оскільки містить з одного боку оригінал підпису з боку Позивача, та відскановану печатку Відповідача та відсканований підпис директора Позивача, що свідчить про те, що Позивач фактично зробив зазначену заявку для надання до суду.

Відповідач посилається на обставини того, що оригінал транспортної заявки, або факсова копія підписана сторонами у відповідача відсутні, в зв`язку з чим відповідач заперечує щодо достовірності доданої Позивачем до позовної заяви транспортної заявки №438 від 13.07.2018, та зазначає, що додана до позовної заяви відсканова копія транспортна заявка №438 від 13.07.2018 на суму 1750,00 Євро не узгоджувалась та не підписувалась відповідачем.

Також відповідач зазначає, що твердження Позивача про направлення документів - актів виконаних робіт, оригіналу рахунку №79 не підтверджуються жодним доказом.

Щодо посилань позивача на оплату відповідачем за рахунком №79 від 25.07.2018, як на доказ отримання відповідачем оригіналу рахунку №79 від 25.07.2018 на суму 61 694,38 грн відповідач зазначає, що факт оплати не може підтверджувати факт отримання оригіналів будь- яких документів, в тому числі рахунку №79 від 25.07.2018 на суму 61 694,38 грн

Відповідач стверджує, що рахунок є одностороннім документом позивача, та може бути змінений у будь-який момент позивачем, а факт надсилання рахунку №79 від 25.07.2018 саме на суму 61 694,38 грн позивачем не підтверджений.

Таким чином, між сторонами відсутній підписаний акт наданих послуг, який би підтвердив надання Позивачем послуг на суму 61 694, 38 грн

Також відповідач вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження позивача про направлення відповідачу рахунку за №79 на суму 61 694, 38 грн не відповідають дійсності, оскільки такий рахунок відповідачу не направлявся, та позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунку за №79 на суму 61 694,38 грн

Оплата відповідачем була здійснена за реквізитами рахунку, повідомленими позивачем, без надсилання оригіналу рахунку.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів узгодження додаткових витрат у сумі 7051, 38 грн а також не підтверджено, що ці витрати пов`язані з виконанням перевезення за СМR498829

За доводами відповідача відповідно до п. 4.11. Договору компенсації не підлягають додаткові витрати раніше не узгоджені з Експедитором.

Позивачем ані до позову, ані до відповіді на відзив, ані до апеляційної скарги не надано доказів узгодження відповідачем додаткових витрат по проходженню обов`язкового ветеринарного контролю при перетині кордону Польщі у розмірі 7051, 38 грн, таким чином зазначені витрати взагалі не підлягають компенсації.

При цьому, відповідач зазначає про те, що позивачем надано чеки та фактури складені іноземною мовою без належного перекладу та зі змісту наданих документів, неможливо встановити, за що позивачем сплачено вищезазначені суми, чи дійсно їх було сплачено, та не надано доказів, що ці витрати пов`язані з виконанням перевезення за СМR498829.

За доводами відповідача, позивачем неправомірно нараховано пеню за договором, оскільки договором не встановлено штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки правовідносини, на які посилається позивач, мали місце в липні 2018, а саме 13.07.2018, строк позовної давності закінчився 14.10.2019, а позовна заява подана у січні 2020.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 у справі № 904/498/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

06.11.2020 до апеляційного суду від ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

7. Встановлені судом обставини справи.

29.05.2018 між ТОВ "Тар-Укртранс" (далі по тексту позивач, перевізник) та ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" (далі по тексту відповідач, експедитор) укладено договір № 198-ПЭ про надання транспортно-експедиторських послуг (а.с.10-11) відповідно до пункту 1.1 якого, перевізник зобов`язався перевозити заявлені експедитором вантажі, а експедитор зобов`язався оплатити надані перевізником послуги за рахунок коштів замовника на узгоджених нижче умовах.

За умовами п.2.2. укладеного договору, не пізніше ніж за 48 годин до початку міжнародного перевезення експедитор надає перевізнику факсом, електронною поштою, або іншими засобами зв`язку транспортну заявку експедитора, завірену підписом та печаткою експедитора. Всі транспортні заявки між експедитором і перевізником є невід`ємними частинами даного договору. Умови, безпосередньо визначені в конкретній транспортній заявці, мають переважне право по відношенню до умов договору.

Транспортна заявка до договору може бути надіслана засобами факсимільного зв`язку чи електронною поштою, з обов`язковим направленням оригіналу поштою або особистим врученням під підпис уповноваженій особі перевізника. До моменту вручення оригіналу підписаної заявки сторони керуються п. 10.6. цього Договору. Заявка повинна бути підписана уповноваженими особами особисто або із застосуванням факсімільє, містити відбитки печаток експедитора та перевізника.

Відповідно до п.3.9 договору перевізник зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати експедитору пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: оригінал рахунку, копії транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригінали інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не обумовлено у транспортній заявці.

Порядок здійснення розрахунків врегульований розділом 6 договору (а.с.11).

Так, відповідно до п. 6.1 договору, експедитор здійснює оплату транспортних послуг з коштів, що надходять від замовника, за вирахуванням своєї експедиторської винагороди, протягом 7 банківських днів від дня отримання коштів від замовника за умови отримання від перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів: оригіналу договору, оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригіналів інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не вказано у транспортній заявці.

Згідно з п.6.4 договору, загальна ціна даного договору є договірною та складається із суми актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожним перевезенням, які були підписані протягом строку дії даного договору та зафіксовані сторонами в рахунках. Сторони дійшли згоди, що всі послуги надані перевізником експедитору регулюються умовами даного договору та направлені на виконання даного договору.

Даний договір включає в себе, як сам даний документ, так і інші документи (акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, транспортні заявки додаткові угоди, протоколи розбіжностей та інше), на підставі яких визначається перелік послуг, що надаються експедитором, їх ціна та інші умови договору (п. 6.5 договору).

Пунктом 10.6 договору встановлено, що сторони домовились що в процесі виконання цього договору можуть обмінюватись інформацією та документами за допомогою факсового, телефонного зв`язку, а також електронною поштою. Факсові копії документів оформлені письмово, підписані уповноваженими особами, завірені відтисками печатки мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами. Також вказівки експедитора для перевізника, що передані електронною поштою мають юридичну силу. (а.с.11)

Позивачем до матеріалів справи подано фотокопію транспортної заявки № 438 від 13.07.2018, згідно якої ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" просить надати послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Ромни (Україна) - м. Вліссінген (Нідерланди) (а.с.12).

Вартість перевезення (ставка) визначена в розмірі 1750,00 євро, безготівковий розрахунок. Оплата після вивантаження протягом 3-х днів.

Умовами вказаної транспортної заявки № 438 від 13.07.2018 визначено, що вантажовідправником є ДП "Коропский сирзавод" ТОВ "СиЛ", адреса завантаження Сумська область м. Ромни, вул. Київська, 94; місце митного оформлення: м.Київ, вул.Новопироговська, 66; вантажоодержувач: Lacto Foods A/S LYSHOLT ALLE 6 -7100 VEJLE DENMAR; місце розвантаження NEMITJEK VRIENSHUIZEN BV VELLINGKADE 4 4815 HC BREDATHE NETHERLANDS.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК" дебіторської заборгованості у розмірі 24 511,59 грн- основна несплачена сума боргу, 5101, 90 грн- пеня, 1143, 62 грн - 3 % річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору №198-ПЭ від 29.05.2018 в частині здійснення розрахунків.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 929 зазначеного Кодексу за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 зазначеного Кодексу).

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи судовий розгляд, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірний період позивач надавав послуги з транспортного експедирування за договором.

Так, позивачем до матеріалів справи подано фотокопію транспортної заявки № 438 від 13.07.2018, згідно якої ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" просить надати послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Ромни (Україна) - м. Вліссінген (Нідерланди) (а.с.12).

В якості доказу надання послуг з перевезення вантажу за транспортною заявкою № 438 від 13.07.2018 позивачем долучено до матеріалів справи міжнародну товарно-транспортну накладну №498829 (CMR) зі змісту якої вбачається, що вантаж отримано 25.07.2018, наявні відбитки печаток вантажовідправника - ДП "Коропский сирзавод" та підприємства місця розвантаження - NEMITJEK VRIENSHUIZEN BV. При цьому будь-яких даних про відповідача вказана міжнародна товарно-транспортна накладна №498829 не містить.

Позивачем оформлено на ім`я відповідача рахунок № 79 від 25.07.2018 на загальну суму 61 694, 38 грн (а.с.17).

З наданого рахунку № 79 від 25.07.2018 вбачається що товарами (роботами, послугами) за цим рахунком були "міжнародні автотранспортні послуги по маршруту м. Ромни (Україна) - 4815 НС BREDATHE NETHERLANDS а/м ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 зг СМР" та "компенсація по витратах на послуги ветеринара та Т-1".

Відповідно до платіжного доручення №2392 від 27.07.2018 відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти у сумі 27 182, 79 грн з призначенням платежу "За транспортні послуги згідно рахунку № 79 від 25.07.2018 без ПДВ"(а.с. 18).

Відповідач також платіжним дорученням №2801 від 12.10.2018 перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 10 000,00 грн з призначенням платежу "За транспортні послуги згідно рахунку № 79 від 25.07.2018 без ПДВ" (а.с. 23).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат, до позовної заяви долучено копії документів (а.с.14-16), викладених іноземною мовою, які не містять перекладу на державну мову, що не відповідає положенням ч.3 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" відповідно до якої сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою, а також ч.1 ст.10 ГПК України, згідно з якою господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Водночас дослідивши обставини та наявні у справі докази, надавши оцінку змісту спірного договору, судом першої інстанції було встановлено, що підставою для проведення розрахунків в розумінні п.3.9 укладеного між сторонами договору є оригінал рахунку, копії транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригінали інших документів, які перевізник (позивач) зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати експедитору (відповідачу). Аналогічні за своїм змістом положення містить і вищезазначений п. 6.1 договору, згідно з яким, експедитор здійснює оплату транспортних послуг з коштів, що надходять від замовника, за виключення своєї експедиторської винагороди, протягом 7 банківських днів від дня отримання коштів від замовника за умови отримання від перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів: оригіналу договору, оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт (наданих послуг) та оригіналів інших документів, закриваючих перевезення.

Тобто за умовами укладеного між сторонами договору момент оплати пов`язаний, зокрема, з отриманням замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, визначених у договорі.

Проте, як установлено судом першої інстанції, позивач не довів належними та допустимими доказами виконання ним умов пункту 3.9 та 6.1. договору у зазначеній частині, з чим пов`язано проведення оплати за спірні послуги і на чому наголошував відповідач.

Окрім цього, суд зазначає що позивачем до матеріалів справи долучено копію транспортної заявки № 438 від 13.07.2018 р. (а.с.12) яка містить фотокопію відбитку печатки відповідача та фотокопію підпису директора відповідача. Відповідач у поданому запереченні на відповідь на відзив заперечує щодо достовірності доданої заявки № 438 від 13.07.2018 р..

Як вже було встановлено судом, п.10.6 договору передбачає що факсові копії, оформлені письмово, підписані уповноваженими особами, завірені відтисками печатки мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з абз.2 ч.6 ст. 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач вказує на те, що оригінали документів були направлені позивачем на адресу відповідача простим листом, проте доказів на підтвердження цього не надає.

Отже правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 24 511, 59 грн за висновком суду першої інстанції немає, з чим погоджується апеляційний господарський суд.

Оскільки заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5 101, 90 грн та 3% річних у розмірі 1 143, 62 грн є похідними вимогами від основного зобов`язання, вони також підставно не задоволені судом першої інстанції.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача стосовно закінчення строку позовної давності, оскільки враховуючи вищевстановлені обставини та подані матеріали справи, строк оплати послуг за спірним договором наразі не настав, а отже не можливо встановити початок перебігу строку позовної давності.

Також апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо здійснення відповідачем часткової оплати наданих позивачем послуг, що на думку скаржника є доказом отримання документів, необхідних для здійснення оплати, оскільки здійснення відповідачем часткової оплати не спростовує наявність у позивача обов`язку, за умовами укладеного між сторонами договору, надання відповідачу документів необхідних для здійснення оплати наданих позивачем послуг, так як момент оплати пов`язаний, зокрема, з отриманням замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, визначених у договорі.

Стосовно вирішення клопотання відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500, 00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги №112 від 17.02.2020 укладений між ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" та Адвокатським об`єднанням "Смарт Юрист" (а.с.36-37).

Додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги №112 від 17.02.2020 сторони узгодили, що Адвокатське об`єднання на умовах Договору про надання правничої допомоги № 112 від 17 лютого 2020 зобов`язується надати наступні послуги з надання правової допомоги Клієнту на загальну суму 1 500, 00 грн, які складаються з:

1. Аналіз апеляційної скарги ТОВ "Тар-Укртранс";

2. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Тар-Укртранс" у справі № 904/498/20;

3. Подача відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Тар-Укртранс" у справі № 904/498/20 до Центрального апеляційного господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Смарт Юрист" надано ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" рахунок на оплату послуг №198 від 03.11.2020 на суму 1 500,00 грн.

Відповідачем, в якості доказу понесення витрат на правничу допомогу надано платіжне доручення № 6610 від 05.11.2020 про оплату рахунку № 198 від 03.11.2020 на суму 1 500, 00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, дослідивши надані відповідачем документи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 500, 00 грн, встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено наявність укладеного між ТОВ "Інтерфрахт ТЕК" та Адвокатським об`єднанням "Смарт Юрист" договору про надання правової допомоги №112 від 17.02.2020 з якого можливо встановити, що АО "Смарт Юрист" надавало відповідачу професійну правничу допомогу в даній справі. Також в матеріалах справи наявний акт №6 приймання-передачі наданих послуг від 03.11.2020 та звіт про надану правничу допомогу від 03.11.2020. Факт понесення відповідачем витрат на правничу допомогу підтверджується платіжним дорученням № 6610 від 05.11.2020 про оплату рахунку № 198 від 03.11.2020 на суму 1 500, 00 грн.

Враховуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, понесену відповідачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 500, 00 грн.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 у справі № 904/498/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 у справі № 904/498/20 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс".

Стягнути з позивача ТОВ "Тар-Укртранс" (37000, Полтавська область, м. Пирятин, вул. Спартака, 59-Б, код ЄДРПОУ 38637022) на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт ТЕК" (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Підгороде, вул.Шосейна, б.117, код ЄДРПОУ 39243616) витрати на професійну правничу допомогу, понесену під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1 500,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко