Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/4622/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/4622/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення 292 675,56 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2020 року комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі - Товариство) про стягнення неустойки в розмірі 292 675,56 грн., нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15 червня 2016 року № 450/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2020 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4622/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 7 квітня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4622/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16-А.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 15 квітня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Товариство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 липня 2019 року в справі № 910/5496/19 за позовом Підприємства до Товариства про виселення та стягнення 485 306,63 грн. заборгованості по орендній платі за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15 червня 2016 року № 450/34 вимоги позивача задоволено повністю. Виселено Товариство з нежитлового приміщення загальною площею 193,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 37, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 426 102,03 грн. заборгованості з орендної плати, 43 029,87 грн. пені, 16 174,73 грн. штрафу та судовий збір у розмірі 9 200,61 грн.

На час розгляду даного спору вказане судове рішення набрало законної сили.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведеним рішенням Господарського суду міста Києва було встановлено, що 15 червня 2016 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - Адміністрація), Товариством та Підприємством укладено договір № 450/34 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого Адміністрація на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 27 квітня 2016 року № 14 та розпорядження Адміністрації від 20 травня 2016 року № 293 передає, a відповідач приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 37, для розміщення приватного закладу охорони здоров`я.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 192,8 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, яке складає невід`ємну частину договору.

2 червня 2017 року між сторонами була підписана додаткова угода № 1 про внесення змін до вказаного договору, в якій останні погодили, що площа об`єкта оренди становить 193,7 кв.м.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.4 договору за користування об`єктом оренди відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 21 квітня 2015 року № 415/1280. Розмір орендної плати, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, на дату підписання договору становив 262,98 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складало 50 703,06 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

31 травня 2018 року сторони внесли зміни до договору, а саме: пункт 3.1 вказаного правочину виклали в наступній редакції: "Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року N 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 8 лютого 2018 року № 21/4085) згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, становить без ПДВ: 340,48 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку березень 2018 року - 65 951,68 грн.".

За умовами пункту 3.6 даної угоди орендна плата сплачується орендарем на рахунок позивача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (пункт 3.6 договору).

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей правочин є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15 червня 2016 року до 14 червня 2019 року.

Актами приймання-передачі від 15 червня 2016 року та від 2 червня 2017 нерухоме майно (нежитлове приміщення) загальною площею 193,7 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 37, передано відповідачу в оренду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року в справі № 910/10757/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь балансоутримувача заборгованість з орендної плати за період з травня 2019 року по липень 2019 року, також рішенням цього ж суду від 16 січня 2019 року в справі № 910/15614/19, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за серпень-жовтень 2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог Підприємство посилалося на те, що орендар приміщення за актом приймання-передачі не повернув, у зв`язку з чим, крім орендної плати, нарахованої на підставі пункту 3.12 договору, повинен сплатити згідно з пунктом 4.2.20 цієї угоди неустойку в розмірі подвійної орендної плати з листопад-грудень 2019 року в розмірі 292 675,56 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (частина 6 статті 289 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами пункту 3.12 договору в разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Підприємству.

Пунктом 4.2.20 договору передбачено, що після припинення дії договору протягом трьох календарних днів орендар зобов`язаний передати майно по акту приймання-передачі Підприємству. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Як було зазначено вище, обставини припинення спірного договору оренди встановленні Господарським судом міста Києва у справі № 910/5496/19.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак відповідач після закінчення строку дії договору не повернув орендоване майно.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

За висновком суду неповернення об`єкту оренди за спірним договором у період після закінчення строку дії даної угоди, у тому числі в листопаді-грудні 2019 року, відбулося виключно з вини самого орендаря, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Отже неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.

Водночас, при дослідженні матеріалів справи, судом було встановлено, що відповідач сплатив позивачу орендну плату в розмірі 146 337,78 грн. за спірний період - листопад-грудень 2019 року, що не заперечувалося сторонами.

Як зазначалося вище, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 року в справі 910/12949/16 та від 17 грудня 2018 року в справі № 906/1037/16.

Отже, помилковим є стягнення з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно орендної плати та неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України.

Належна до стягнення з відповідача на користь позивача неустойка згідно з пунктом 4.2.20 договору та частини 2 статті 785 ЦК України за листопад-грудень 2019 року становить 292 675,56 грн. Водночас, як зазначалося судом, за вищевказаний період відповідачем було сплачено позивачу орендну плату в розмірі 146 337,78 грн.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 146 337,78 грн.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення даного позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16-А; ідентифікаційний код 35007886) на користь комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 37; ідентифікаційний код 38945657) 146 337 (сто сорок шість тисяч триста тридцять сім) грн. 78 коп. неустойки, а також 2 195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 07 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" неустойки у розмірі 146 337,78 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко