Рішення

від 14.09.2020 по справі 914/1328/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020 справа № 914/1328/20

м.Львів

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю МД ІСТЕЙТ , м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лірф , м.Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 80714,20 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю МД ІНСТЕЙТ до Товариства з обмеженою відповідальністю Лірф про стягнення заборгованості у розмірі 242401,31 грн, з якої: 161431,91 грн основного боргу, 73686,38 грн штрафу, 2201,42 грн 3% річних, 5081,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.06.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 25.06.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МД ІСТЕЙТ за вих.№029/251 від 19.06.2020 (вх.№1463/20 від 24.06.2020) про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній, у зв`язку з погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 161431,91 грн, просив суд стягнути з відповідача: 73686,38 грн штрафу, 2201,42 грн 3% річних, 5081,60 грн. інфляційних втрат, прийнято до розгляду та подальший розгляд справи постановлено здійснювати з її врахуванням.

01.07.2020, за вх.№20047/20, від відповідача поступив відзив на позовну заяву від 30.06.2020 з доданими до нього документами.

09.07.2020, за вх.№21602/20, від позивача поступила відповідь на відзив на позовну заяву від 03.07.2020 №029/285.

09.07.2020, за вх.№1606/20, від позивача поступила заява про зменшення розміру позовних вимог від 03.07.2020 №029/286.

10.07.2020, за вх.№1613/20, від позивача поступила заява про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2020 №08-07/1, у якій позивач також просить суд стягнути з відповідача: 73686,38 грн штрафу, 1946,22 грн 3% річних, 5081,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято: відзив на позовну заяву від 30.06.2020 (вх.№20047/20 від 01.07.2020), відповідь на відзив на позовну заяву від 03.07.2020 №029/285 (вх.№21602/20 від 09.07.2020), заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МД ІСТЕЙТ 029/286 від 03.07.2020 (вх.№1606/20 від 09.07.2020) та вих.№08-07/1 від 08.07.2020 (вх.№1613/20 від 10.07.2020) про зменшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати із врахуванням поданої останньою заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2020 №08-07/1 (вх.№1613/20 від 10.07.2020).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в межах останньої заяви про зменшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд вважає за доцільне ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №172/ОД/ЛВ/19 від 26.02.2019, у визначений строк не проведено оплату поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 161431,91 грн суми основного боргу, 73686,38 грн. штрафу за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором, 2201,42 грн. суми 3% річних та 2201,42 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з погашенням відповідачем суми основного боргу, позивачем подано заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до прийнятої останньою заяви від 08.07.2020 №08-07/1 (вх.№1613/20 від 10.07.2020) позивач заявляє вимоги про стягнення: 73686,38 грн штрафу, 1946,22 грн 3% річних, 5081,60 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі. Так, зокрема, відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що відповідач в порушення п. 4.4. Договору не здійснив оплату за товар у строк до 13.03.2020р., та на підставі п. 7.2. договору зобов`язаний сплатити штраф позивачу в розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми, оскільки вважає умови п.1.1. та п. 4.4. Договору є нікчемними, такими що не відповідають вимогам ст.265 ГК України. На думку останнього, правовий аналіз умов п.1.1. та п. 4.4. Договору на підставі вказаних норм матеріально права свідчить про нікчемність згаданого договору в частині п. 1.1., і зокрема в частині послідовності виконання договірних зобов`язань, та нікчемність п. 4.4. Договору, що зумовлює застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України. Відтак, просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину в частині п. 1.1. Договору від 26.02.2019р. за № 172/ОД/ЛВ/19, і, зокрема, в частині послідовності виконання договірних зобов`язань, а також в частині п. 4.4. Договору від 26.02.2019р. за № 172/ОД/ЛВ/19, відповідно до ст. 27, ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Відповідач зазначає, що оскільки Товар прийнято Відповідачем 10.03.2020р., що вбачається з видаткових накладних за № РНЗ-000250, за № РНЗ-000251, за № РНЗ-000252, за № РНЗ-000253, за № РНЗ-000254, то відповідно до ст. 265 ГК України після цього у Відповідача виникає обов`язок провести розрахунок за одержаний товар. На даний час Відповідачем проведено розрахунок за Договором у повному об`ємі, тобто, у розмірі 368431,91 грн., про що Позивач зазначає у заяві про зменшення розміру позовних вимог. Відтак, вважає, що підстави для відповідальності за невиконання зобов`язання по оплаті за Договором відсутні.

Відповідач зауважує, що згідно постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020р. за №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СО VID -19 з 12.03.2020р. встановлено карантин. Позивачем залишено поза увагою умови п.п.8.1, 8.2 Договору, відповідно до яких сторони звільняються від відповідальності за Договором, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме запровадженням в Україні карантину на підставі постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020р. за №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СО VID -19 .

Відповідач ствердив, що за наслідками послаблення Урядом карантинних заходів, ТОВ ЛІРФ остаточно провело оплату за Договором в розмірі 368431,91 грн., що не оспорюється Сторонами.

Обставини справи.

26.02.2019 між ТОВ "МД Істейт" (постачальник/позивач) та ТОВ "Ліфр" (покупець/відповідач) був укладений Договір поставки №172/ОД/ЛВ/19.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар від постачальника згідно умов даного Договору. За домовленістю сторін, вантажовідправником товару можуть бути треті особи.

Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в специфікаціях та/або у видаткових накладних ( п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору якщо інше не обумовлено сторонами в специфікації, то постачальник зобов`язується надати покупцеві протягом 60 (шістдесяти) днів з дати заявки покупця на дану партію товару чи підписання специфікації , а покупець зобов`язується прийняти й вивезти даний товар зі складу постачальника протягом трьох робочих днів з можливістю одержання повідомлення. Допускається дострокова поставка товару постачальником.

Поставка нержавіючих і легованих марок сталі - 70 днів, якщо інший строк не був погоджений з покупцем додатково.

При готовності товару до поставки постачальник повідомляє покупця про дату відвантаження. Покупець зобов`язаний прийняти товар в день відвантаження ( п. 3.4 договору).

Розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків - фактур на кожну окрему партію товару ( п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що вартість товару визначається у специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 4.4 договору умови оплати продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару.

Покупець здійснює оплату протягом 1 банківського дня з дати виписки постачальником рахунку - фактури якщо інше не передбачено у цьому рахунку-фактурі. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару вказаними постачальником у рахунку-фактурі.

Також в п. 4.4 договору сторони передбачили, що за домовленістю сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати товару, що сторони зазначають в специфікаціях або інших додатках, які укладаються сторонами. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (або внесення грошових коштів до каси підприємства). За домовленістю Сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати Товару шо Сторони зазначають в Специфікаціях або інших додатках, які укладаються Сторонами.

Підписання особою, уповноваженою покупцем на прийняття матеріальних цінностей, видаткової накладної свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у цій видатковій накладній. Сторони домовились, що підписуючи документи про отримання товару (зокрема видаткову накладну) вони підтверджують факт отримання покупцем відповідного рахунку-фактури на оплату цього товару ( п. 4.5 договору).

Згідно п. 11.1 цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019. У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, але в будь-якому випадку строк дії договору складає не більше як два роки з моменту його укладання.

Між сторонами була підписана специфікація 04.03.2020 № СФ3-00452, у якій сторони погодили назву товару, кількість, ціну та його загальну вартість. Також, сторони погоди умови оплати - 100% оплата вартості кожної партії товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки відповідної партії.

На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар металопрокат, в асортименті на загальну суму 368431,91 грн, що підтверджується видатковими накладними: №РН3-000250 від 10.03.2020 на суму 103781,40 грн, №РН3-000251 від 10.03.2020 на суму 225075,47 грн, № РН3-000252 від 10.03.2020 на суму 24825,64 грн, № РН3-000253 від 10.03.2020 на суму 9280,00 грн, № РН3-000254 від 10.03.2020 на суму 5469,40 грн.

На оплату отриманого товару позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №СФ3-00452 від 04.03.2020.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 08.07.2020 №08-07/1 (вх.№1613/20 від 10.07.2020) позивач просить суд стягнути з відповідача: 73686,38 грн штрафу, 1946,21 грн 3% річних, 5081,60 грн. інфляційних втрат.

Оцінка суду.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно умов Договору, а саме п.4.4, умови оплати Продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії Товару.

Покупець здійснює оплату протягом 1 (одного) банківського дня з дати виписки Постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у цьому рахунку-фактурі. Оплата свідчить про згоду Покупця із характеристиками, вказаними Постачальником у рахунку- фактурі. Якщо Покупець сплатив суму за рахунком-фактурою після спливу строку його дії, Постачальник за власним рішенням, може: або повернути платіж Покупцю, або прийняти платіж як оплату вартості Товару за цим договором, при цьому у разі, якщо ціна на Товар на момент його оплати змінилась у бік збільшення, Постачальник виставляє Покупцю новий рахунок -фактуру на різницю між новою вартістю товару та сплаченою сумою, а покупець зобов`язаний сплатити такий рахунок протягом одного банківського дня. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (або внесення грошових коштів до каси підприємства). За домовленістю Сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати Товару шо Сторони зазначають в Специфікаціях або інших додатках, які укладаються Сторонами.

Враховуючи наведене сторонами умовами договору обумовлено, шо за домовленістю Сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати Товару шо Сторони зазначають в Специфікаціях або інших додатках, які укладаються Сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами, на виконання умов Договору №172/ОД/ЛВ/19 від 26.02.2019 підписано та скріплено печатками підприємств Специфікацію №СФ3-00452 від 04.03.2020, у якій визначено умови оплати поставленого товару, а саме 100% оплата вартості кожної партії Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки відповідної партії.

На виконання умов Договору та Специфікації до нього Позивач поставив Відповідачу металопрокат в асортименті на суму 368 431,91 грн., що підтверджуються видатковими накладними № РНЗ-000250 від 10 березня 2020 р. на суму 103 781,40 грн., № РНЗ-000251 від 10 березня 2020 р. на суму 225 075,47 грн., № РНЗ-000252 від 10 березня 2020 р. на суму 24 825,64 грн., № РНЗ-000253 від 10 березня 2020 р. на суму 9280,00 грн., № РНЗ-000254 від 10 березня 2020 р. на суму 5469,40 грн.

Факт поставки позивачем і отримання відповідачем товару 10.03.2020 на підставі вищезазначених видаткових накладних на загальну суму 368431,91 грн підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відтак, з врахуванням наведеного, строк на оплату отриманого відповідачем товару 3 (три) банківські дні з дня поставки товару, а відтак з 11.03.2020 по 13.03.2020 включно. 14.03.2020 перший день прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Враховуючи положення ч.2 ст. 265 ГКУ, ст. 627 ЦКУ, Договір поставки укладено на розсуд Сторін. Договором передбачено умови поставки та оплати за товар - 100 % передоплата, а укладеною до Договору Специфікацією передбачено відстрочку платежу за Товар. Такі умови влаштовували обидві Сторони були погоджені та підписані уповноваженою особою Покупця директором ТОВ ЛІРФ Фідик Р.В .

Відповідач не обгрунтував нікчемності спірних п.п.1.1 та 4.4 Договору, невідповідність їх вимогам чинного законодавства, а відтак у суду відсутні підстави для застосування з власної ініціативи наслідків недійсності нікчемного правочину в частині п.п.1.1. та п. 4.4 Договору.

Посилання Відповідача на п.1 ст.27 ЦК України є неправомірним, оскільки, положення ст.27 ЦК України стосуються фізичних осіб.

Відносно тверджень відповідача щодо неотримання рахунку-фактури № СФЗ-00452 від 04.03.2020 р., то суд зазначає, що згідно з п. 4.5 Договору поставки № 72/ОД/ЛВ/19 від 26.02.2019 р. підписання особою, уповноваженою Покупцем на прийняття матеріальних цінностей, видаткової накладної, свідчить про згоду Покупця із характеристиками Товару, вказаними Постачальником у цій видатковій накладній. Сторони домовились, що, підписуючи документи про отримання Товару (зокрема видаткову накладну), вони підтверджують факт отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури на оплату цього Товару.

На заперечення відповідача щодо нарахування штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

В п. 7.6 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли незалежно від волі сторін після укладання цього договору, та перешкоджають повному або частковому виконанню договору, настання або дія котрих, а також наслідки, не можна було передбачити або запобігти розумними мірами. Для посилання на вказані обставини будь-яка сторони зобов`язана підтвердити їх у ТПП України або іншому компетентному органі/установі/організації.

До форс мажорних обставин за умовами п 8.2 договору є зокрема, епідемії.

Тому посилаючись на ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби" та постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України COVID-19" відповідно до якої введено з 12.03.2020 на всій території країни карантин, відповідач погоджується із застосуванням до нього штрафних санкцій за не проведення своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Однак, пунктом 8.1 договору передбачено, що при виникненні обставин непереборної сили та інших незалежних від сторін за договором обставин, що виникли незалежно від волі сторін протягом строку дії цього договору та перешкоджали повному або частковому його виконанню, сторони звільняються від відповідальності за договором. Для посилання на вказані вище обставини сторони зобов`язані підтвердити їх довідкою, що засвідчує Форс-мажорні обставини, виданою торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами або іншими компетентними органами.

Крім цього, згідно з п. 8.3. Договору, у випадку виникнення (зупинення) обставин непереборної сили, Сторона, яка знаходиться під їх дією, зобов`язана повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виникнення (зупинення) таких обставин. В іншому випадку така Сторона втрачає право посилатись на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності.

Як зазначив позивач у відповіді на відзив, з моменту відвантаження продукції ТОВ ЛІРФ та по сьогоднішній день від Відповідача не надходило повідомлення про виникнення у ТОВ ЛІРФ обставин непереборної сили. А посилання Відповідача на карантин, як на підставу для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором, не підтверджено довідкою, що засвідчує форс-мажорні обставини, виданою торгово-промисловою палатою України або іншими компетентними органами.

Позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 73686,38 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

Оскільки борг відповідача за товар на день подачі позову до суду (28.05.2020 згідно відмітки на штемпелі відділу поштового зв`язку) становив 161431,91 грн, то суд перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахування штрафу (161431,91 х 20%) вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивач згідно заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 1946,22 грн 3% річних та 5081,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих по кожній видатковій накладній окремо в залежності від настання строку її оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних та встановлено, що:

- по видатковій накладній РН3-000250 від 10.03.2020

- за період прострочення з 14.03.2020 по 14.04.2020 від суму боргу 103781,40 грн. 3% річних становлять 272,21 грн.;

- за період прострочення з 15.04.2020 по 16.04.2020 від суму боргу 91781,40 грн. 3% річних становлять 15,05 грн.;

- за період прострочення з 17.04.2020 по 23.04.2020 від суму боргу 69781,40 грн. 3% річних становить 40,04 грн.;

- за період прострочення з 24.04.2020 по 30.04.2020 від суму боргу 66781,40 грн. 3% річних становлять 38,32 грн.

Відтак, по видатковій накладній РН3-000250 від 10.03.2020 розмір 3% річних становить 365,61 грн.

- по видатковій накладній РН3-000251 від 10.03.2020

- за період прострочення з 14.03.2020 по 30.04.2020 від суму боргу 225075,47 грн. 3% річних становлять 885,54 грн.;

- за період прострочення з 01.05.2020 по 20.05.2020 від суму боргу 221856,87 грн. 3% річних становлять 363,70 грн.;

- за період прострочення з 21.05.2020 по 26.05.2020 від суму боргу 131856,87 грн. 3% річних становить 64,85 грн.;

- за період прострочення з 27.05.2020 по 28.05.2020 від суму боргу 121856,87 грн. 3% річних становлять 19,98 грн.

Відтак, по видатковій накладній РН3-000251 від 10.03.2020 розмір 3% річних становить 1134,07 грн.

- по видатковій накладній РН3-000252 від 10.03.2020

- за період прострочення з 14.03.2020 по 28.05.2020 від суму боргу 24825,64 грн. 3% річних становлять 154,65 грн.;

Відтак, по видатковій накладній РН3-000252 від 10.03.2020 розмір 3% річних становить 154,65 грн.

- по видатковій накладній РН3-000253 від 10.03.2020

- за період прострочення з 14.03.2020 по 28.05.2020 від суму боргу 9280,00 грн. 3% річних становлять 57,81 грн.;

Відтак, по видатковій накладній РН3-000253 від 10.03.2020 розмір 3% річних становить 57,81 грн.

- по видатковій накладній РН3-000254 від 10.03.2020

- за період прострочення з 14.03.2020 по 28.05.2020 від суму боргу 5469,40 грн. 3% річних становлять 34,07грн.;

Відтак, по видатковій накладній РН3-000254 від 10.03.2020 розмір 3% річних становить 37,07 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення повністю у розмірі 1946,22 грн.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та встановлено, що:

- по видатковій накладній РН3-000250 від 10.03.2020

за період прострочення з 14.03.2020 по 14.04.2020 від суму боргу 103781,40 грн. інфляційні втрати становлять 830,25 грн.;

- по видатковій накладній РН3-000251 від 10.03.2020

за період прострочення з 14.03.2020 по 30.04.2020 від суму боргу 225075,47 грн. інфляційні втрати становлять 3615,61 грн.;

- по видатковій накладній РН3-000252 від 10.03.2020

- за період прострочення з 14.03.2020 по 28.05.2020 від суму боргу 24825,64 грн. інфляційні втрати становлять 482,09 грн.; (позивачем заявлено до стягнення 398,80 грн.)

Оскільки позивач в порядку ст.46 ГПК України не звертався про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за видатковою накладною № РН3-000252 від 10.03.2020, то до задоволення підлягають інфляційні втрати в розмірі, заявленому позивачем - 398,80 грн.

- по видатковій накладній РН3-000253 від 10.03.2020

за період прострочення з 14.03.2020 по 28.05.2020 від суму боргу 9429,07 грн. інфляційні втрати становлять 177,36 грн. (позивачем заявлено до стягнення 149,07 грн.);

Оскільки позивач в порядку ст.46 ГПК України не звертався про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за видатковою накладною № РН3-000253 від 10.03.2020, то до задоволення підлягають інфляційні втрати в розмірі, заявленому позивачем - 149,07 грн.

- по видатковій накладній РН3-000254 від 10.03.2020

- за період прострочення з 14.03.2020 по 28.05.2020 від суму боргу 5469,40 грн. інфляційні втрати становлять 104,53 грн (позивачем заявлено до стягнення 87,87 грн.)

Відтак, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає до задоволення повністю у розмірі 5081,60 грн.

Згідно зіст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог у розмірі 80714,20 грн, з яких 73686,38 грн штраф, 1946,22 грн. 3% річних, 5081,60 грн. інфляційні втрати.

Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення 242401,31 грн. та сплачено судовий збір в сумі 3636,02,56 грн.(1,5 % від ціни позову), згідно платіжного доручення №4317 від 27.05.2020.

В процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог до 80714,20 грн., а тому відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір щодо визначеної позивачем ціни позову (80714,20 грн.) становить 2102,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відтак, сума сплаченого судового збору (у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог) у розмірі 1534,02 грн. може бути повернута позивачу, за наявності відповідного клопотанням останнього.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 2102,00 грн. у співвідношенні до ціни позову, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог 80714,20 грн. (1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лірф (82100,, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Будівельна, 29, код ЄДРПОУ 42789183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 6-А, код ЄДРПОУ 32040840) 73686,38 грн штрафу, 1946,22 грн. 3% річних, 5081,60 грн. інфляційних втрат та 2 102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя С.Б. Кітаєва