Рішення

від 08.09.2020 по справі 360/1619/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1619/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява виконувача обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей;

- зобов`язати Привільську сільську раду Троїцького району Луганської області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Привільська сільська рада Троїцького району Луганської області як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 5, 8, 23-1, 25 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст. 4, 6, 7, 12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", ст. ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. п. 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 800, п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, у складі відповідних виконавчих органів Троїцького району не утворила службу у справах дітей.

Ухвалою суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву після усунення її недоліків, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (арк. спр. 42-43).

04.06.2020 відкладено підготовче засідання до 06.07.2020 (арк.спр.59).

06.07.2020 відкладено підготовче засідання до 18.08.2020 (арк.спр.80).

Ухвалою суду від 18.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020 (арк.спр.93).

28.05.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 20911/2020 від відповідача надійшов відзив (арк. спр. 48-49), в якому зазначено, що Привільська ОТГ Троїцького району Луганської області утворилася із двох територіальних громад: Вівчарівської сільської ради та Привільської сільської ради, шляхом приєднання Вівчарівської сільської ради до Привільської сільської ради. На 01.01.2020 на території Привільської сільської ради (ОТГ) Троїцького району Луганської області проживає усього 1423 мешканця, з них: 200 дітей у віці від 0 до 18 років. Відповідно до чинного законодавства, у Привільській сільській раді працює спеціаліст 1 категорії з соціальної роботи, в обов`язках якого є повноваження щодо виконання функціональних обов`язків служб у справах дітей. Крім цього, Привільська сільська рада співпрацює зі службою у справах дітей Троїцької РДА, працівниками поліції. Відповідач вважає, що Привільська сільська рада не порушила вимоги чинного законодавства, щодо створення служби у справах дітей зі статусом юридичної особи.

09.06.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 22389/2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк.спр.62-66), в якій зазначено, що під час вивчення посадової інструкції спеціаліста 1 категорії з соціальної роботи Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області встановлено, що в розділі 2 Інструкції Завдання та обов`язки покладені на спеціаліста, враховуючи вимоги Постанови № 866, не зазначені питання щодо виявлення дітей, які залишились без батьківського піклування розділ 3 Постанови, ведення обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування розділ 4 Постанови, набуття дитиною статусу дитини-сироти або| дитини, позбавленої батьківського піклування розділ 5 Постанови; влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування розділ 6 Постанови, захист майнових та житлових прав дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлений батьківського піклування розділ 7 Постанови та реєстрація народження дитини та розв`язання спорів між батьками щодо виховання дитини зазначені в розділі 8 Постанови.

На думку позивача, позовні вимоги прокурора спрямовані на удосконалення існуючої системи захисту прав та інтересів дитини задля злагодженого та системного вирішення, координації дій органів державної влади і громадянського суспільства з метою формування державної політики, орієнтованої на задоволення потреб кожної дитини, оскільки захист прав дітей і сімейно орієнтована державна політика є одним з основних пріоритетів держави.

Також позивач зазначив, що відповідач помилково ототожнює поняття орган опіки та піклування та служба у справах дітей . Зокрема, законодавець чітко визначив поняття орган опіки та піклування у ст. 56 ЦК України та ст. 11 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування . За приписами означених норм законів органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. У свою чергу, ст. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей унормовує статус та повноваження служб у справах дітей. З аналізу вказаних норм, вбачається, що органи опіки та піклування та| служби у справах дітей є окремими складовими системи охорони дитинства, тому доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, є необгрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Прокуратурою у межах наданих повноважень, вивчено інформацію щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей Привільської сільської ради Троїцького району № 256/02-16 від 02.04.2020 (арк.спр. 21).

27.10.2017 Привільска сільська об`єднана територіальна громада утворена шляхом об`єднання Привільської сільської ради та Вівчарівської сільської ради Троїцького району Луганської області. До складу об`єднаної територіальної громади входить 11 населених пунктів. Кількість дитячого населення (від 0 до 18 років), яка проживає на території населених пунктів, на які розповсюджується повноваження селищної ради, становить 200 дітей, у тому числі, 4 дитини, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Розпорядженням сільського голови Привільської сільської ради від 26.02.2016 № 11 призначено ОСОБА_1 на посаду спеціаліста 1 категорії з соціальної роботи Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області з 02.03.2020, в обов`язках якого, зокрема, є повноваження шодо виконання функціональних обов`язків служб у справах дітей (арк.спр.50-55).

Відповідно до листа служби у справах дітей Троїцької районної державної адміністрації луганської області від 01.04.2020 № 01-26/212, служба здійснює повноваження щодо захисту прав дітей на території всього Троїцького району Луганської області (арк.спр.22).

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує таке.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у даних спірних правовідносинах, - є Міністерство соціальної політики України.

Згідно з п.п. 1, 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 червня 2015 року № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім`ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей.

Відповідно до покладених завдань Мінсоцполітики, зокрема, проводить моніторинг стану дотримання вимог законодавства щодо соціального захисту сімей та дітей; забезпечує ведення Централізованого банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, про сім`ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу із соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, а також забезпечує дотримання вимог законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей тощо.

З огляду на наведене Мінсоцполітики лише контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.

Отже, у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з даним позовом до органу місцевого самоврядування про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, та здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах.

Так, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (ратифікована указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19 жовтня 1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а стаття 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами - учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України, є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

З урахуванням наведеного прокурор звернувся до суду з даним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог ст.ст. 46, 52 Конституції України та, прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, є Закон України Про охорону дитинства (Преамбула Закону).

Згідно зі ст.ст. 5, 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої вклади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішенню інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Відповідно до ст. 25 цього Закону діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Статтею 231 вказаного Закону визначено, що усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомогли.

Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 вказаного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 26 вказаного Закону, яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як:

затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання;

утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

Згідно з п.п. 21, 3, 4 п. б ч. 1 ст. 34 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, як: забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Відповідно до ст. 40 Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

У зв`язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 877 та від 11 квітня 2018 року № 301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема передано об`єднаним територіальним громадам повноваження щодо влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, та внесено зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Так, п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Згідно з п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до п.п. 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800, голови міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров`ю, надання таким дітям допомоги межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей.

Відповідно до ч. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Служби у справах дітей мають права юридичної особи.

Типове положення про службу у справах дітей затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року № 1068 затверджено Типове положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та Типове положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Рекомендовано органам місцевого самоврядування розробити положення про службу у справах дітей на основі Типового положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. (п. 5 Постанови).

Указом Президента України від 30 вересня 2019 року № 721/2019 Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей зобов`язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання громад об`єднана територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися.

Отже, об`єднані територіальні громади набули повноважень щодо забезпечення та дотримання прав дитини та, відповідно, обов`язки з питань захисту прав дітей, як і орган опіки та піклування.

При цьому безпосереднє ведення справ і координація діяльності щодо захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на службу у справах дітей, зокрема виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, як вже зазначалося, належать до повноважень органу місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад, зобов`язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей.

Така служба, яка повинна бути юридичною особою (ч. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей ), відповідачем утворена не була, чим допущено протиправну бездіяльність.

Посилання відповідача на те, що в структуру виконавчих органів сільської ради введено спеціаліста 1-ої категорії з питань захисту прав дітей є неприйнятними.

Так, відповідачем дійсно дотримана кількість працівників з повноваженнями у справах дітей виходячи з кількості дітей на відповідній території (ч. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей ).

Разом з тим введення відповідного працівника без створення служби суперечить вимогам законодавства, згідно з яким має бути утворена саме служба у справах дітей у відповідній кількості працівників, адже саме ця служба законодавством наділена відповідними повноваженнями.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та зобов`язання вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Такі дії мають бути вчинені в порядку та у спосіб, що передбачені законодавством, зокрема шляхом вирішення відповідних питань на пленарних засіданнях сільської ради (ч. ч. 5 та 6 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст.139, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву виконуючого обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (код ЄДРПОУ: 02909921, Луганська область, місто Старобільськ, вулиця Монастирська, 15) до Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області (код ЄДРПОУ 04337699, Луганська область, Троїцький район, село Привілля, вулиця Центральна, 9) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Зобов`язати Привільську сільську раду Троїцького району Луганської області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян