Рішення

від 07.09.2020 по справі 826/17600/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року м. Київ № 826/17600/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Сіліна М.Д., від відповідача - Пінчук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до третя особа:Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Товариства з обмеженою відповідальністю Автопартнер 1 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2018 №1412615147, №1422615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №826/17600/18, призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2019 зупинено провадження у справі № 826/17600/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 640/2084/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2019 поновлено провадження у справі №826/17600/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2019 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2020 зупинено провадження у справі № 826/17600/18 до набрання законної сили вироком у справі № 761/26927/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 с. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 поновлено провадження у справі №826/17600/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2020 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Автопартнер 1" (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Райони міста Дніпра, ВУЛИЦЯ БАРИКАДНА, будинок 15 А, офіс 149, код ЄДРПОУ 39167703).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, при цьому, зазначає, що вказаний акт, прийнятий за результатами проведеної перевірки відповідачем, став підставою для притягнення позивача до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100060000005, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Пояснень/відзиву на підтримку або заперечення проти позову від третьої особи не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства обмеженою відповідальністю Автопартнер 1 (код 39167703) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ ПТК Материк (код 39731835) за період з 01.01.2015 по 30.11.2016, результати якої оформленні актом від 20.02.2018 №43/26-15-14-07-01-10/39167703 (акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Автопартнер 1 :

1. пп. 44.1, п.44.2 ст.44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3897753 грн.;

2. п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або повязані з предметом перевірки.

На підставі висновків акту перевірки від 20.02.2018 №43/26-15-14-07-01-10/39167703 Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2018:

- №1412615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4872193 грн., з яких 3897754 грн. - податкове зобов`язання, 974439 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №1422615147, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, виходячи з меж заявлених позовних вимог та одночасно досліджуючи питання порушення охоронюваних законом прав та інтересів саме позивача, внаслідок прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, завданням адміністративного є захист конкретної особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з цим, положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України гарантовано право кожній особі звернутися до адміністративного суду, в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Предметом даного спору є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2018 №1412615147, №1422615147, прийнятих відносно товариства з обмеженою відповідальністю Автопартнер 1 .

Тобто, предметом даного спору є оскарження актів індивідуальної дії, а саме - рішень суб`єкта владних повноважень, які стосуються конкретної особи - ТОВ "Автопартнер 1".

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача, які є актами індивідуальної дії та стосуються прав або інтересів та відповідно створюють юридичні наслідки виключно для особи щодо якої їх прийнято, тобто ТОВ "Автопартнер 1".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Разом з цим, ч. 3 ст. 55 КАС України передбачено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У свою чергу, судом встановлено, що станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а також звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не був та не є керівником або уповноваженим представником зазначеної юридичної особи.

Отже, оскаржувані позивачем акти індивідуальної дії прийняті відповідачем відносно третьої особи, не мають жодного відношення до позивача ( ОСОБА_1 ) як безпосередньо, оскільки прийняті відносно іншої особи, так і опосередковано, як керівника або уповноваженого представника цього платника податків.

При цьому, щодо посилання позивача на те що, він був керівником вказаного підприємства у період, за який контролюючим органом проводилась перевірка, а саме з 01 квітня 2015 року по 14 лютого 2017 року (перевірка була проведена за період з 01 січня 2015 року по 13 грудня 2016 року), то суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Приписами ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тобто, з наведеного вбачається, що право на захист має виключно особа, відносно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення. При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Проте, як вже зазначалось, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень були прийняті відносно іншої особи, а не позивача, що не заперечується останнім.

Разом з цим, суд звертає увагу, що право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення було обґрунтованим.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Водночас, як вже зазначалось, зі змісту позовних вимог судом не встановлено, яким чином відповідні рішення відповідача зумовлюють зміну обсягу будь-яких прав та обов`язків позивача, та/або яким чином оскаржувані рішення безпосередньо порушують законні права та/або інтереси позивача.

Щодо доводів позивача про те, що акт перевірки, на підставі висновків якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є основним доказом в межах кримінального провадження №32017100060000005, що кваліфіковано за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що належність та допустимість відповідних доказів має вирішуватись в межах вказаного кримінального провадження.

Крім того, положеннями ст. 2 та 5 КАС України передбачено, що захист прав, свобод та інтересів особи має бути ефективним.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому, суд зауважує, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

В той же час, як вже зазначалось, позивачем не наведено належними та допустимими доказами дійсного (фактичного) порушення відповідачем його законних прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд зазначає, що у межах заявленого спору задоволення позовних вимог до змін у правовому становищі безпосередньо позивача не призведе, у зв`язку з недоведеністю позивачем існування у нього порушених прав.

Крім того, суд також звертає увагу, що відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склались між сторонами не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій однією стороною стосовно іншої.

Відповідно до вимог чинного законодавства, звернення до адміністративного суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних або приватних правовідносинах.

У свою чергу, як вже було вказано судом, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на зазначене, судне вбачає за необхідне надавати правової оцінки спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вказані рішення суб`єкта владних повноважень не створюють жодних юридичних наслідків саме для позивача та відповідно не порушуєть прав останнього.

Оскільки відповідачем в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочиснтваУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 14.09.2020.

Суддя С.К. Каракашьян