Постанова

від 14.09.2020 по справі 600/858/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/858/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

14 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Путильської районної ради на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Путильської районної ради до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2020 року представник Путильської районної ради звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року повернуто позовну заяву позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та прийняти постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 300, 3004 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 серпня 2020 року, з урахуванням ч.2 ст. 312 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що 28.05.2020 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вважаючи вказану постанову протиправною Путильська районна рада через свого представника звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду про визнання вказаної вище постанови протиправною та її скасування.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року повернуто позовну заяву позивачу з тих підстав, що представником позивача до адміністративного позову не надано як адвокатом, договору про надання правової допомоги (його завіреної копії) або витягу з нього, засвідченого підписами сторін.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру і адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI).

За приписами ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Отже, ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.

Більше того, колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 4001 Кримінального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п 6 рішення Рази адвокат України від 12.04.2019 р. №41 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення растру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокат України № 36 від 17 грудня 2012 року, яким керувався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали, втратило чинність, одночасно Радою адвокатів України затверджена нова форма ордеру, яка передбачає зазначення відомостей про обмеження повноважень адвоката на лицевому боці ордера.

Також, суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року № 811/1507/18, з огляду на те, що дана постанова насправді підтверджує достатність ордера адвоката для здійснення представництва клієнта в суді, в тому числі підписання позовної заяви та апеляційної скарги. У вказаній справі Верховний Суд підтвердив повноваження адвоката, що діє на підставі ордера, на підписання і подання апеляційної скарги. Зокрема, у п.24 вказаної постанови Верховний Суд висловив правову позицію, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордера, виданого на ведення справи в суді, або довіреністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на ухвалу судді Верховного Суду від 12 січня 2018 року у справі №К/800/28757/13, проте дане рішення не є постановою Верховного Суду, а ухвалою судді про повернення заяви, тому не може розглядатися як позиція Верховного Суду зі спірного питання. Крім того, дана ухвала прийнята з посиланням на норми КАС України в редакції до 15.12.2017р., в той час частиною 5 статті 58 було прямо закріплено обов`язок адвоката додавати до ордера витяг з договору, в якому зазначаються повноваження представника, проте з 15.12.2017 року дана норма в КАС України відсутня. А отже вказана ухвала не може бути застосована до спірних правовідносин.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Путильській районній раді, у зв`язку з тим, що до позову не додано документів, які б підтверджували повноваження адвоката, а саме договору про надання правової допомоги (його завіреної копії) або витягу з нього, засвідченого підписами сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу представника Путильської районної ради задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Путильської районної ради до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.