Рішення

від 08.09.2020 по справі 753/9570/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9570/19

провадження № 2/753/3680/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарі Пугач Д.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та додаткових витрат,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач. ОСОБА_1 ) та просила:

- визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання цього позову і до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6132,59 грн., що становить половину витрат, які пов`язані з навчанням та лікуванням неповнолітньої ОСОБА_5 ;

- зобов`язати ОСОБА_4 щомісяця в останній день місяця сплачувати на користь ОСОБА_1 50% (п`ятдесят) відсотків витрат на медичне лікування та ліки та 50% (п`ятдесят) відсотків витрат на навчання та розвиток неповнолітньої ОСОБА_5 .

Свої вимоги мотивує тим, що позивач разом з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.05.2011. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому вказує, що вона з відповідачем не проживають разом, сімейних стосунків не підтримують, спільне господарство не ведуть. Дитина проживає разом з позивачем.

Разом з цим позивач зазначає, що з відповідачем не досягнуто згоди щодо порядку та розміру матеріального утримання на дитину.

Враховуючи вищевикладене, просить визначити місце проживання дитини разом з нею, стягнути аліменти з відповідача на утримання дитини та додаткові витрати.

14.05.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Мицик Ю.С.

Ухвалою судді від 22.05.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.05.2019 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

25.06.2019 представником позивача подано клопотання про забезпечення доказів.

Ухвалою Дарницького районного суд м. Києва від 02.06.2019 клопотання представника позивача повернуто заявнику.

03.09.2019 третьою особою надано висновок про визначення місця проживання дитини від 30.08.2019 № 101-7907/03.

01.08.2019 відповідачем подано відзив на позов. У даному відзиві відповідач не заперечував проти визначення місця проживання дитини з позивачем та стягнення з нього аліментів в розмірі ј частки від доходу на утримання дочки. В іншій частині позову просить відмовити посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.

24.09.2019 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення понесених додаткових витрат.

24.09.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому сторона позивача просить задовольнити позов у повному обсязі, з посиланням на те, що відповідач приховує свій дохід.

24.09.2019 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 25.09.2019 задоволено частково.

11.10.2019 від відповідача надійшов відзив на заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та заперечення на відповідь на відзив. Вказав, що на даний час шлюб з позивачем розірвано. Просив врахувати при ухваленні рішення, що будь-яке майно в нього відсутнє, він працює в ТОВ Жити смачно , отримує заробітну плату в розмірі 4200 грн. Інших доходів не має. Доводи сторони позивача, викладені у заявах по суті вважав недоведеними.

23.10.2019 на виконання ухвали про витребування доказів надішли відомості з АТ Універсал Банк , ТОВ Жити смачно , державної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві, АТ КБ Приватбанк .

02.12.2019 представником позивача подано заяву про збільшення позовних, зокрема стягнення з відповідача понесених додаткових витрат в розмірі 18805,59 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2019 підготовче судове засідання закінчено та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив позов задовольнити частково, з урахуванням доводів, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач, явка якого в судове засідання була визнана обов`язковою, до суду повторно не з`явився, у додаткових поясненнях вказав про неможливість прибуття на судове засідання через можливий моральний та фізичний контакт, який може перерости у виражений кофлікт з позивачем.

Третя особа Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації просить розглядати справу у відсутності їх представника та підтримала наданий висновок № 101-7907/03 від 30.08.2019 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 28.05.2011, про що свідчить відповідне свідоцтво про шлюб, актовий запис № 398.

Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, позивач та відповідач проживають окремо, шлюб між сторонами розірвано за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.09.2019.

Згідно ст. 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Такі ж гарантії для батьків, що проживають окремо від дітей, та для самих дітей, встановлені ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства".

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення питання щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи встановлено, що дитина проживає з позивачем та він не заперечує про визначення місця проживання їх доньки разом з позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Суд звертає увагу також на те, що в Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (принцип 6) проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).

Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 ст. 161 СК України визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини діти мають право на належне спілкування та допомогу.

Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 150 СК України батьки повинні поважати дитину; ст. 155 цього ж Кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

З викладеного випливає, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них.

Як роз`яснено ст. 161 СК України, суд при вирішенні спору про місце проживання дитини має враховувати те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов до виховання дитини.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-7907/03 від 30.08.2019, вбачається, що орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір`ю.

Виходячи з вимог чинного законодавства та обставин справи, відсутність заперечень відповідача в цій частині позову, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дочки сторін разом з її матір`ю відповідає інтересам дитини.

За таких обставин, суд вважає доцільним визначити місце проживання дитини разом з матір`ю, тобто позивачем по справі.

Суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у вихованні дитини відповідно до закону.

Ст. 180 СК України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Відповідно до закону обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Так згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини у відповідній частці від заробітку (доходу) батька дитини узгоджується з положеннями ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України.

Як вбачається з довідки виданої ТОВ БНС КАМПАНІ від 06.05.2019 позивач працювала на посаді адміністратора в товаристві, дохід за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 склав 108 873,20 грн.

Відповідач працював на посаді диретора в ТОВ жити смачно , отримав дохід за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 в сумі 25 205,50 грн.

Дитина сторін хронічних захворювань не має.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, у нього немає інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї, яких він повинен утримувати, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дочки.

Отже на підставі викладених сторонами аргументів і оцінки наданих доказів та з урахуванням принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини і таких загальних засад цивільного законодавства як розумність та справедливість, при визначенні розміру аліментів, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду (13.05.2019).

Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров`я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення, а також визнання позову відповідачем в такому розмірі.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на дитину суд керується нормою ст. 185 Сімейного кодексу України, яка встановлює, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд України роз`яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

ВСУ звернув увагу, що, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17).

Аліменти мають своєю метою забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини. У тих випадках, коли в силу особливих, виняткових обставин вимагаються поверх звичайних додаткові витрати, цих коштів може виявитися недостатньо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

До особливих обставин з якими законодавець пов`язує стягнення додаткових витрат на дитину відносяться ті обставини, що пов`язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Звертаючись до суду із вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, позивач просить стягнути з відповідача 18805,59 грн., що становить половину витрат, які пов`язані з навчанням та лікуванням дитини за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року, з яких: відвідування гуртків в клубі за місцем проживанням Вирлиця Центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання Дарницького району, освітні послуги, медичні витрати (стоматологічні послуги та витрати на ліки), відпочинок дитини, одяг та канцелярське приладдя.

Що стосується заявлених вимог про стягнення додаткових витрат на оплату освітніх послуг в сумі 4500 грн., то такі витрати не можуть вважатися додатковими, оскільки вони віднесені до витрат на навчання, крім того, в квитанціях не вказано платника таких послуг.

Суд відхиляє вимоги позивача про стягнення витрат на одяг, взуття та канцелярію, оскільки такі витрати є витратами, що входять до розміру аліментів, які покладаються на відповідача на утримання дитини.

До таких витрат не можуть бути віднесені і витрати сплачені позивачем в сумі 12 700 грн. за відвідування дитиною гуртків, оскільки вони носять загальньоосвітній та розвиваючий характер, не несуть особливого характеру, не були погодженні з відповідачем, а є добровільним волевиявленням одного з батьків, у даному випадку матері. При цьому позивачем не доведено, що додаткові витрати на заняття у гуртках викликані особливими обставинами чи розвитком здібностей дитини.

За період з квітня 2019 року по листопад 2019 року на лікування дочки позивачем були понесені витрати, зокрема: на виклик лікарів, аналізи, придбання ліків, відвідування стоматолога, що підтверджується відповідними квитанціями та чеками в загальній сумі 6105,18 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що такі витрати, викликані особливими обставинами, що стосуються здоров`я дитини, та є додатковими витратами на дитину, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню половина понесених витрат в сумі 3052,59 грн. (6105,18 / 2).

Оплата послуг відпочинку в пансіонаті смт. Затока, мало на меті оздоровлення дитини, а тому суд вважає, що такі витрати можуть бути відносені до додаткових витрат та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 4015 грн. (8030/2).

Суд погоджується із доводами позову, що витрати на зайняття англійською мовою є витратами, пов`язаними з розвитком здібностей дитини, та можуть бути необхідними для дитини в умовах сучасного життя, тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими. Враховуючи викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача кошти в сумі 1075 грн. (2150/2).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливісь сплати таких витрат, оскільки останній впродовж 2018 - 2019 років подорожував за кордон, з виписки його карткового рахунку у АТ Приватбанк, вбачається, що він може дозволити собі значні витрати, що дає підстави вважати, що рівень доходів відповідача значно перевищує зазначену у довідці про зарібтну плату суму.

Жодних доказів на підтвердження фінансування витрат відповідача на подорожі за рахунок інших осіб суду не надано.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач є працездатною особою, а його заперечення з приводу неможливості брати участь у додаткових витратах на дитину, суд сприймає як ухилення від виконання своїх обов`язків по утриманню дитини на рівні, достатньому для забезпечення належного інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи, що позивачем підтверджено понесення нею додаткових витрат на дитину, пов`язаних з її розвитком, лікуванням, відпочинком в сумі 16285,18 грн., враховуючи обов`язок обох батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача половина понесених нею витрат в розмірі 8 142 грн. 59 коп., а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того позивач просить зобов`язати відповідача щомісяця в останній день сплачувати на її користь 50% (п`ятдесят) відсотків витрат на медичне лікування та ліки та 50% (п`ятдесят) відсотків витрат на навчання та розвиток неповнолітньої доньки

Однак правових підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає, оскільки при стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок та обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

При цьому позивачем не надано вказаного розрахунку та обгрунтування необхідності майбутніх витрат, а тому позовні вимоги в цій частині є недоведеними.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача судові витрати у справі, зокрема судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. на користь позивача за вимогу про визначення місця проживання дитини та на користь держави - в розмірі 840 грн. 80 коп. за вимогу про стягнення аліментів та додаткових витрат.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та додаткових витрат задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду (13.05.2019) та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину малолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 8 142 грн. 59 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.09.2020 о 10-00 год.

Позивачу ОСОБА_1 подати докази щодо розміру понесених нею судових витрат у строк передбачений законом.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації: м. Київ, вул. Ялтинська, 14, ЄДРПОУ 37448223.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.09.2020.

Суддя :