Ухвала

від 09.09.2020 по справі 341/683/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/683/17

Провадження № 11-кп/4808/258/20

Категорія ч.2 ст.364 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №4201609125000010 за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_13 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_14 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2020 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горигляди Монастириського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.3 ст. 362 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України і призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 364 КК України - у виді 3 (трьох) роки 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу у розмірі двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 (два) роки;

- за ч. 3 ст. 362 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 (два) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.

Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 611 206 (шістсот одинадцять тисяч двісті шість ) гривень матеріальної шкоди, тобто вартість квартири АДРЕСА_2 та 10 000 (десять) тисяч грн. моральної шкоди

Вирішено питання щодо речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, у службовому підроблені, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні офіційних документів та у несанкціонованих діях з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 362 КК України, при наступних обставинах.

Відповідно до наказу начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №1720-к від 26.12.2011 р. ОСОБА_8 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області.

Наказом начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №1720-к від 26.12.2011 р. ОСОБА_8 присвоєно 15 ранг державного службовця.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно-офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно,обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш, як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Також державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт. Згідно із посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_8 , затвердженої 01.08.2014 р., (з якою останній ознайомлений в цей же день), у своїй роботі головний спеціаліст відділу керується Конституцією України та Законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції, Положенням про відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно РС Івано-Франківського МУЮ.

Відповідно до п.2.1.1 Посадової інструкції, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно; приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.

Пунктом 4 Посадової інструкції передбачено, що головний спеціаліст несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних із проходженням державної служби, за порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Наказом начальника реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №147/6 від 19.02.2015 р. на головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_8 покладено виконання функцій державного реєстратора речових прав на нерухоме майно в реєстраційній службі Галицького районного управління юстиції в період часу з 20.02.2015 р. по 25.02.2015 р.

ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно в реєстраційній службі Галицького РУЮ здійснював за спеціальним повноваженням функції представника влади, був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарським обов`язками, і відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України -був службовою особою.

У відповідності до п.п."в" п.1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидію корупції" ОСОБА_8 , як державний службовець є суб`єктом корупційного діяння.

25.02.2015 р. директор ПрАТ "СТМ" ОСОБА_15 звернулась в реєстраційну службу Галицького РУЮ із заявою про оформлення права власності на нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Дана заява була розглянута державним реєстратором речових прав на нерухоме майно в реєстраційній службі Галицького РУЮ ОСОБА_8 , який зареєстрував її за реєстраційним номером:10358896, дата і час реєстрації заяви:25.02.2015 р. 09.02.27. Також, до заяви ОСОБА_15 подала документи зазначені у карті прийому заяви №19590065, копію ухвали Вищого адміністративного суду України по справі К/800/22138/13 від 12.06.2013 р., відповідно до якої ухвалену постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. скасувати; постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012 р. залишити в силі; та постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області по справі №0904/540/12 р. від 22.11.2012 р., відповідно до якої постановлено визнати протиправним та скасувати п.2 рішення Бурштинської міської ради за № 16 від 12.03.2002 р., яким було затверджено протокол №1 від 15.02.2002 р. загальних зборів АТЗТ "СТМ" про виділення трьохкімнатної квартири ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 , житловою площею 41,67 кв.м., склад сім`ї 4 чоловіки із зняттям з квартирного обліку.

Відповідно до вищевказаної постанови суду (від 22.11.2012 р) визнано протиправним та ухвалено скасувати Розпорядження комісії по приватизації №5660 Бурштинської міської ради про передачу ОСОБА_10 квартири по АДРЕСА_3 , в приватну власність. Цим же рішенням суду визнано протиправним та ухвалено скасувати рішення №227 Виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 31.12.2003 р. в частині приватизації квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_10 , а також, визнано протиправним та ухвалено скасувати Свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Бурштинської міської ради 21.01.2004 р. на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , і, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 в рівних долях.

Державний реєстратор ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що спір на вищевказане нерухоме майно розглядається в судовому порядку, так як йому було надано копію постанови Вищого Господарського суду України по справі №7/170 від 31.05.2007 р. в якій вказано, що справу №7/170 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області, в порушення вимог ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого Постановою КМУ №868 від 17.10.2013 р., Наказу №595/5 від 17.04.2012 "Про впорядкування відносин, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Наказу №16 від 16.03.2001 р. "Про затвердження Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій", Посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, діючи умисно , в інтересах ПрАТ "СТМ" та його керівника ОСОБА_15 , не маючи правовстановлюючих документів, що посвідчують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, незаконно прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_3 за ПрАТ "СТМ".

При цьому, ОСОБА_8 діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді протиправного переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до юридичної особи ПрАТ "СТМ", використав своє службове становище всупереч інтересам служби та порушення вимог ст.2.1.1 Посадової інструкції, згідно якої головний спеціаліст встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно протиправно здійснив державну реєстрацію прав власності на об`єкт майна за юридичною особою, скасувавши при цьому права власності фізичних осіб на об`єкт нерухомості.

В результаті зловживання головним спеціалістом відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_8 , який виконував функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно в реєстраційній службі Галицького РУЮ, владою і службовим становищем, тобто умисного, в інтересах юридичної особи, використанні службовою особою влади і службового становища всупереч інтересам служби, службового підроблення, тобто іншого підроблення документів, а також видачі завідомо неправдивих офіційних документів, що призвели до незаконного набуття права власності за ПрАТ "СТМ" на трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_3 , інтересам потерпілого ОСОБА_10 та його членів сім`ї, заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 611206 грн., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян є тяжкими наслідками.

Окрім цього, досудовим слідством встановлено, що 25.02.2015 р. в період з 09:02 год. по 09:26 год. ОСОБА_8 , виконуючи у відповідності до наказу №147/6 від 19.02.2015 р., функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно в реєстраційній службі Галицького РУЮ, перебуваючи на своєму робочому місці в м. Галич, по вул. Різдва, 11, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, а саме, в інтересах приватного акціонерного товариства "СТМ", в порушення ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і, не маючи правових підстав, незаконно вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вчинив службове підроблення.

Обвинувачений, діючи умисно, протиправно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про право власності на трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ПрАТ "СТМ" та видав завідомо неправдиві офіційні документи на державному бланку, затверджених Міністерством юстиції України - Свідоцтво про право власності на нерухоме майно САМ №067965 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕМ №479701, присвоївши реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №582743026103, які особисто підписав та завірив власною печаткою, наддавши статусу офіційного, після чого видав завідомо підроблені офіційні документи директорові ПрАТ "СТМ" ОСОБА_15 .

Окрім того, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_8 , перебуваючи в період часу з 20.02.2015 р. по 25.02.2015 р. на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно в реєстраційній службі Галицького РУЮ, будучи користувачем Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України та володільцем посиленого сертифікату відкритого ключа електронного цифрового підпису Акредитованого центру сертифікації ключів інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби України, вчинив несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах, а саме Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що призвело до несанкціонованої зміни інформації, що в них обробляється.

25.02.2015 р. до ОСОБА_8 , як до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Галицького РУЮ, який відповідно до законодавства уповноважений вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, звернулась директор ПрАТ "СТМ" ОСОБА_15 , з приводу реєстрації права власності на трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 в рівних долях і скасоване не було, в користь ПрАТ "СТМ", код ЄДРПОУ 19389851, адреса реєстрації: с. Дем`янів, вул. Львівська, 75, Галицького району Івано-Франківської області.

ОСОБА_8 будучи державним реєстратором, достовірно знаючи, що спір на вказане нерухоме майно розглядається в судовому порядку, усвідомлюючи, що Законом заборонено вчинення будь-яких дій, пов`язаних з реєстрацією права власності на нерухоме майно, за відсутності у суб`єктів документів, необхідних для вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачених ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з метою отримання неправомірної вигоди для юридичної особи ПрАТ "СТМ" у вигляді набуття права власності на об`єкт нерухомості, 25.02.2015 р. в період часу з 09:02 год. по 09:26 год., перебуваючи на своєму робочому місці, зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що вони спрямовані на порушення прав та законних інтересів попередніх власників квартири ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за відсутності при вчиненні реєстраційної дії, документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в порушення вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою КМУ за №868 від 17.10.2013, Наказу №595/5 від 17.04.2012 "Про впорядкування відносин, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Наказу №16 від 16.03.2001 "Про затвердження Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій", Посадової інструкції, вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права власності на трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за суб`єктом ПрАТ "СТМ" і, в такий спосіб здійснив несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах. В результаті злочинних дій державного реєстратора ОСОБА_8 , право власності на трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 перейшло до ПрАТ "СТМ", а ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , втратили гарантоване Конституцією України право на житло, що завдало матеріальної шкоди на суму 611206 грн.

Не погодившись з вироком суду захисник адвокат ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступник прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_14 подали апеляційні скарги.

Захисник адвокат ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2020 року скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч.1 ст.366, ч.3 ст. 362 КК України.

Зокрема, захисник посилається на те, що ОСОБА_8 не визнав себе винним в інкримінованих йому злочинах і з цього приводу надав суду правдиві, логічні та послідовні покази, які повністю підтверджуються матеріалами кримінального провадження та наявними в ньому документами. Так, ОСОБА_8 зазначив, що 25.02.2015 року до нього звернулася директор ПрАТ «СТМ» ОСОБА_15 по питанню оформити право власності на квартиру АДРЕСА_2 . При цьому надала йому пакет документів, перелік яких відповідав тим, що потрібно було подати реєстратору для реєстрації права власності відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в редакції станом на 25.02.2015 року. Серед інших документів ОСОБА_15 подала й копію постанови Вищого Господарського Суду України від 31.05.2006 року, якою було скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області про право власності на вищевказану квартиру. В подальшому, ним як реєстратором, було скасовано реєстрацію права власності на квартиру з ПАТ «СТМ» від 2006 року. За таким рішенням квартира набула статусу новозбудованої (нічийної) і вже на підставі отриманих від ОСОБА_15 документів, він оформив та видав Свідоцтво про право власності на квартиру та зареєстрував її за ПрАТ «СТМ», чим виконав свої посадові обов`язки.

Адвокат звертає увагу на те, що аналогічну позицію щодо правильності дій ОСОБА_8 при реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 та відсутності в його діях кримінального правопорушення, висловили в судовому засіданні й свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

При цьому, сторона захисту зазначає, що кваліфікуючою ознакою за ч.2 ст.364 КК України є діяння, що спричинили тяжкі наслідки, а ч.3 ст.362 КК України дії, що заподіяли значну шкоду. Вважає, що стороною обвинувачення нічим не доведена сума завданих збитків. Так, у даному кримінальному провадженні для визначення суми завданих збитків (встановлення вартості квартири) потрібно було провести експертизу оцінки майна, при тому, що в п.6 ч.2 ст.242 КПК України (в тій редакції, яка діяла на момент інкримінованих ОСОБА_8 злочинів) зазначено, що слідчий або прокурор зобов`язані звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків. Але суд першої інстанції не звернув увагу на це порушення та у вироку послався на звіт про незалежну оцінку майна квартири АДРЕСА_4 , яку провела підприємець ОСОБА_19 , проте, ні сторона обвинувачення, ні потерпілі на вказаний звіт, як доказ у справі, взагалі не посилались, він навіть не досліджувався в судовому засіданні. Крім того, незрозуміло якими документами керувалась ОСОБА_19 при оцінці майна і невідомо чи попереджена вона про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також ОСОБА_19 відсутня в реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України. При цьому відповідно до ч.2 ст.84 КПК України «процесуальними джерелами доказів в кримінальному провадженні» є висновки експертів, проте, суд першої інстанції визнав доказом звіт про незалежну оцінку майна. На думку захисника, саме кваліфікована експертна оцінка вартості майна дала б правильну кваліфікацію дій обвинуваченої особи. У відповідності до вимог ч.4 ст.396 КПК України заявляє клопотання про дослідження доказів документів, якими визначено оцінку вартості квартири АДРЕСА_2 , а також якими підтверджено одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, тобто корисливий мотив інкримінованих злочинів.

Захисник вказує, що в обвинувальному вироку щодо ОСОБА_8 суд суперечить сам собі, тому що одне і теж діяння обвинуваченого кваліфікує як дії, що спричинили тяжкі наслідки (ч.3 ст.362, ч.2 ст. 364 КК України), так і що не спричинили тяжких наслідків (ч.1 ст.366 КК України).

Звертає увагу на те, що паралельно із вказаним кримінальним провадженням по обвинуваченню ОСОБА_8 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій розглядалась цивільна справа про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , яке видане державним реєстратором ОСОБА_8 і рішеннями національних судів України не виявлено жодних порушень в діях державного реєстратора, а також не зазначено про будь-які порушені права сім`ї Патригур чи основоположні свободи гарантовані Конституцією України.

На думку захисника, судом безпідставно задоволено цивільний позов в частині матеріальної шкоди, оскільки в матеріалах провадження відсутні документи які підтверджують суму цієї матеріальної шкоди. Не зрозуміло і зі змісту позовної заяви позивача, якими ж документами він доводить вартість квартири в сумі 611206 грн. Не погоджується захисник і щодо часткового задоволення моральної шкоди, оскільки в позовній заяві не наведено жодних ознак моральних збитків. Також вказує на суперечливість самого змісту позовної заяви потерпілих та невідповідність її вимогам ч.3 ст.119 ЦПК України, а саме вона не підписана особою, яка її подала та не зазначено дати її подання. При цьому, звертає увагу на те, що потерпілою стороною у кримінальному провадженні, в порушення вимог ч.6 ст. 128 КПК України, безпідставно заявлено цивільний позов, оскільки вони достовірно знали, що в порядку цивільного судочинства їм було відмовлено в позові до державного реєстратора ОСОБА_8 .

Прокурор Івано-Франківської області ОСОБА_14 просить вирок Галицького районного суду від 11.03.2020 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364 (в редакції від 13.05.2014), ч.1 ст.366, ч.3 ст.362 КК України та призначити покарання: - за ч.2 ст.364 КК України (в редакції від 13.05.2014) у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 700 (сімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - за ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 (два) роки; - за ч.3 ст.362 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 (два) роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 700 (сімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В решті вирок залишити без зміни.

Зокрема вказує, що суд безпідставно призначив ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, що становить практично мінімальне покарання, передбачене ч.2 ст.364 КК України, яке не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважає, що при призначенні покарання судом не враховано суспільну небезпеку злочинів, вчинених обвинуваченим.

Крім того прокурор зазначає, що суд визнав ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, не вказавши в якій редакції застосовує закон про кримінальну відповідальність. А також судом не застосовано додаткове покарання у виді штрафу, яке передбачено ч.2 ст.364 КК України.

Цивільний позивач ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_13 , в якому просить вирок районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги прокурора просили відмовити;

- прокурор підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив з приводу апеляційної скарги захисника обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив вирок з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст.374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.

Однак, суд першої інстанції, обґрунтовуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 362 КК України, обмежився простим перерахуванням доказів, досліджених в судовому засіданні, не проаналізував їх зміст та не вказав які саме фактичні дані вони підтверджують, як співвідносяться між собою та чи достатні для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. (Справа "Салов проти України").

Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв`язку з чим суд зобов`язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.

Відсутність належної мотивації висновків суду призводить до того, що сторона позбавляється можливості обґрунтувати свою позицію під час оскарження вироку суду, а суд вищої інстанції - переглянути його.

Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_8 у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, у службовому підроблені, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні офіційних документів та у несанкціонованих діях з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 362 КК України, при наступних обставинах.

Так, суд встановив, що ОСОБА_8 25.02.2015 р. зареєстрував заяву директора ПрАТ "СТМ" ОСОБА_15 про оформлення права власності на нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Судом було встановлено, що ОСОБА_8 діючи умисно , в інтересах ПрАТ "СТМ" , зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді протиправного переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до юридичної особи ПрАТ "СТМ", за відсутності правовстановлюючих документів, що посвідчують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, використав своє службове становище всупереч інтересам служби та незаконно прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_3 за ПрАТ "СТМ", в результаті чого ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , втратили право на житло, що завдало матеріальної шкоди на суму 611206 грн.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні правопорушень є суперечливим та немотивованим, оскільки суд, допускаючи явну упередженість, обґрунтовуючи вину обвинуваченого, послався на докази, які свідчать про його невинуватість, не проаналізував їх зміст та не надав їм належну оцінку, чим грубо порушив вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. по справі №0904/540/12 р., визнати протиправним та скасовано п.2 рішення Бурштинської міської ради за № 16 від 12.03.2002 р., яким було затверджено протокол №1 від 15.02.2002 р. загальних зборів АТЗТ "СТМ" про виділення трьохкімнатної квартири ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 , житловою площею 41,67 кв.м., склад сім`ї 4 чоловіки із зняттям з квартирного обліку, визнано протиправним та ухвалено скасувати Розпорядження комісії по приватизації №5660 Бурштинської міської ради про передачу ОСОБА_10 квартири по АДРЕСА_3 , в приватну власність та визнано протиправним та ухвалено скасувати рішеня №227 Виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 31.12.2003 р. в частині приватизації квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_10 , а також, визнано протиправним та ухвалено скасувати Свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Бурштинської міської ради 21.01.2004 р. на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , і, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 в рівних долях.

Судом першої інстанції було встановлено, що вказане рішення набуло законної сили та є чинним, що також не заперечувалось учасниками судового засідання.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно вказав на те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , втратили право власності на житло, що завдало матеріальної шкоди на суму 611206 грн. в результаті незаконних дій ОСОБА_8 , хоча в дійсності вони втратили право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р.

При цьому суд першої інстанції вказав, що Державний реєстратор ОСОБА_8 , не мав права проводити перереєстрацію право власності на вищевказану квартиру на підставі постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. , оскільки знав про наявність спору на вищевказане нерухоме майно у Господарському суді Івано-Франківської області, оскільки постановою Вищого Господарського суду України справу №7/170 від 31.05.2007 р. було передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Однак, суд першої інстанції не вказав, яким чином наявність спору в Господарському суді Івано-Франківської області впливає на законність дій ОСОБА_8 щодо перереєстрації права власності на підставі рішення суду, яке набуло законної сили.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. набула законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України по справі К/800/22138/13 від 12.06.2013 р., а дані про наявність спору у господарському суді зазначені станом на 31.05.2007 р.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту мотивувальної частини рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14.09.2017 року, рішення Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.12.2017 року та постанови Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 року вбачається, що всі вищевказані суди прийшли до висновку про відсутність даних про порушення державним реєстратором законодавства при здійснення державної реєстрації права власності на квартиру та видачі свідоцтва.

Разом з тим, суд першої інстанції послався на сукупність судових рішень господарських судів, однак не вказав яким чином вищевказані судові рішення впливають на оцінку правомірності дій ОСОБА_8 щодо перереєстрації права власності.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_8 вчинив перереєстрацію права власності з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді протиправного переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до юридичної особи ПрАТ "СТМ"

При цьому суд першої інстанції не вказав яким чином ОСОБА_8 особисто був заінтересований у переході права власності та яку саме вигоду він отримав в результаті вчинення вищевказаний дій.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що ОСОБА_8 вчинив службове підроблення та видав завідомо неправдиві офіційні документи. Однак, суд першої інстанції не вказав які саме завідомо неправдиві документи були видані ОСОБА_8 та які саме неправдиві дані містять вказані документи.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку про те, що ОСОБА_8 зареєстрував право власності на ПрАТ «СТМ» без наявності правовстановлюючих документів.

Разом з тим, суд першої інстанції не перевірив вищевказані обставини та безпідставно послався на копію акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30 листопада 1999 р. новозбудованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 50-51); копію договору на участь у частковому будівництві житла № КБ-01/2001 від 22 січня 2001 року, згідно якого забудовник - Бурштинська ТЕС від імені ВАТ «Західенерго» приймає учасника - АТЗТ «СТМ» у часткове будівництво 72-ох квартирного житлового будинку на умовах пайової участі в будівництві, і зобов`язується передати йому у власність трьохкімнатну квартиру. Попередня базова вартість квартири, що підлягає передачі учаснику складає 54 710 грн. (т. 1 а.с. 55); копію додаткової угоди № 1 до договору № КБ-01/2001 від 22 січня 2001року згідно якої забудовник приймає Учасника у часткове будівництво житлового будинку в АДРЕСА_5 на умовах пайової участі в будівництві і зобов`язується передати йому у власність трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 у цьому будинку за умови попередньої оплати вартості квартири. Забудовник зобов`язується передати у власність Учасника квартиру протягом 10 календарних днів з моменту оплати Учасником вартості квартири (т. 1 а.с. 56); копію рахунку фактури № 1 від 08.02.2001 року про сплату попередньої вартості квартири відповідно до договору № КБ-01/2001 від 22 січня 2001року (т. 1 а.с. 57); копії листа Бурштинської ТЕС № 119-25 від 14.02.2002 р. видно, що квартиру АДРЕСА_2 передано АТЗТ «СТМ» до договору № КБ-01/2001 від 22 січня 2001року (т. 1 а.с. 58)

Зокрема, зі змісту Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14.09.2017 року, рішення Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.12.2017 року та постанови Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 року вбачається, що ПрАТ «СТМ» на підставі судового рішення є власником квартири АДРЕСА_2 .

Так, зі змісту копії рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015р. вбачається, що за ПрАТ «СТМ» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції не мотивовані належним чином та носять суперечливий, непослідовний та взаємовиключний характер, колегія суддів вважає, що вирок суд першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що призначення нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції зможе найбільш повно та ефективно забезпечити змагальність процесу, реалізацію сторонами їх прав та виконання обов`язків, дозволить повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення та перевірити доводи сторін.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, скасувати вирок суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, під час якого більш ретельно перевірити доводи сторін та ухвалити законне, належним чином мотивоване та справедливе судове рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_13 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2020 року щодо ОСОБА_8 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в Галицькому районному суді Івано-Франківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5