Постанова

від 10.09.2020 по справі 139/12/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/12/19

Провадження № 22-ц/801/61/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 рокуСправа № 139/12/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Якименко М. М.

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Фермерське господарство Вищеольчедаївське

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Вищеольчедаївське на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Коломійцевої В. І. у смт. Муровані Курилівці, повне судове рішення складено 17 жовтня 2019 року,-

в с т а н о в и в :

04 січня 2019 року ОСОБА_1 подала позов до Фермерського господарства "Вищеольчедаївське" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач прийняла спадщину, успадкувавши земельну ділянку, після чого їй стало відомо, що 20 листопада 2011 року між ФГ Вищеольчедаївське та її бабкою ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,1545 га, яка знаходиться на території Обухівської сільської ради, строком на 10 років. Зазначає, що спірний договір оренди вона вважає недійсним, оскільки він підписаний не ОСОБА_2 . Крім того, відсутні підписи в акті визначення меж земельної ділянки на місцевості від 20.11.2011 року а акт прийому-передачі земельної ділянки від 20.02.2012 року також підписаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. У зв`язку з чим просила визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2011 року укладений між ФГ Вищеольчедаївське в особі голови Дмитрука В.І. та ОСОБА_2 та витребувати з ФГ Вищеольчедаївське земельну ділянку, яка є предметом зазначеного договору.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 20.11.2011 року, укладений між фермерським господарством Вищеольчедаївське в особі голови Дмитрука Володимира Івановича та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо земельної ділянки площею 5,1545 га, яка знаходиться на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області; витребувано з фермерського господарства Вищеольчедаївське земельну ділянку площею 5,1545 га, яка знаходиться на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №487363. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що спірний договір від 20 листопада 2011 року підписано від імені ОСОБА_2 сторонньою особою, що стало підставою для визнання його недійсним, і як наслідок вимога про витребування земельної ділянки підлягає до задоволення. Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 не знала про договір оренди землі від 2011 року, дізналась лише в 2017 році після того як прийняла спадщину, тому звернулась до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ФГ Вищеольчедаївське подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не взято до уваги, що у копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.09.2018 року та у копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.09.2018 року зазначено площу земельної ділянки у розмірі 5,1455 га, що не відповідає розміру земельної ділянки, зазначеному у Державному акті на право власності серії ЯГ № 487363, а саме 5,1545 га. Вважає, що висновок експертів, який покладений в основу рішення, є необ`єктивним.

03 січня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила про її безпідставність, просила її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційне провадження у цій справі зупинене до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Селянсько - фермерського господарства Терра про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

16 червня 2020 року, у вказаній справі, Верховний Суд прийняв постанову, яку було зареєстровано та оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 серпня 2020 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року поновлено провадження у даній справі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Зінченко А. А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з урахуванням позиції великої Палати Верховного Суду просив частково задовольнити позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки, так як саме такий спосіб захисту є вірним. Представник ФГ Вищеольчедаївське в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницької апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини:

-ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 487363 від 03.07.2007 року на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1545 га, кадастровий номер 0522884800:06:002:0001 (а. с. 41);

-Матеріали справи місять договір від 20 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ФГ Вищеольчедаївське в особі голови Дмитрука В. І. про оренду землі, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0522884800:06:002:0001, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. Строк дії договору 10 років (а. с. 7-10);

-В акті визначення меж земельної ділянки (на місцевості) від 20.11.2011 року відсутні підписи сторін, а лише наявна печатка ФГ Вищеольчедаївське (а.с. 12);

-Як зазначено в Акті прийому-передачі земельної ділянки від 20.02.2012 року ОСОБА_2 та Дмитрук В.І. на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 2011 року склали цей акт про передачу орендодавцем і прийом орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в межах Обухівської сільської ради, площею 5,1545 га (а.с. 11);

-Відповідно до витягу з державного земельного кадастру право оренди земельної ділянки у розмірі 5,1455 га зареєстровано 20.02.2012 року (а.с. 87-88);

-ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (копія на а. с. 74 на звороті);

-ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 92/2018 (копія на а. с. 72-101);

-Відповідно до Висновку експертів судово-технічної та почеркознавчої експертизи №2686/2687/19-21 від 05.06.2019 року, підпис у договорі оренди землі від 20.11.2011 року, виконаний не самою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис в акті прийому-передачі земельної ділянки від 20.02.2012 року, - виконаний не самою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою (а. с. 124-129).

Між сторонами виник спір з приводу визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Між сторонами виник спір з приводу визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Велика Палата Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 року відступила від висновку, висловленому у Постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15 та констатувала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосував норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, в якій здійснено відступ від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові ВСУ від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15 та у відповідності до якої суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договору оренди землі недійсним, апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та зазначити наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Однак, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, в даному випадку підписання додаткової угоди, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (стаття 207 ЦК України).

А відтак наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину і водночас забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій форм.

Частини 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі визначають істотні умови договору оренди землі. Якщо у договорі оренди землі відсутня одна з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушені вимоги статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, то це є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У справі, що розглядається ОСОБА_1 звернулась з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаюсь на те, що ОСОБА_2 , спадкоємцем якої вона є, цю угоду не підписувала та не погоджувала її умови, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, набутої нею в порядку спадкування, посилаючись на умови оспорюваного нею договору оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції повно та на підставі всебічно досліджених доказів встановив обставини справи, за якими спірний договір оренди землі від 20.11.2011 року ОСОБА_2 не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 року констатовано, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи підстави позову наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, апеляційний суд зауважує, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом висування вимоги про повернення такої ділянки.

Саме такий спосіб захисту використано позивачкою, яка, не зважаючи на те, що ставила вимогу про визнання неукладеної угоди недійсною, разом з тим вибрала вірний спосіб захисту, висунувши вимогу про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, тому доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосувати наслідки спливу строку позовної давності є безпідставними.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні зазначеної вимоги відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, так як угода, не підписана однією з її сторін, є неукладеною.

Разом з тим слід наголосити, що оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про витребування належної позивачеві земельної ділянки від відповідача, проте мотивами такого витребування зазначив визнання договору оренди землі недійсним, що є помилковим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Такий висновок апеляційного суду зроблено з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.28).

Виходячи з викладеного вище апеляційна скарга Фермерського господарства Вищеольчедаївське підлягає частковому задоволенню, рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним слід скасувати та в цій частині відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . В частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

На підставі підпункту б пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки до задоволення підлягає одна з двох позовних вимог ОСОБА_1 , тому з ФГ Вищеольчедаївське на її користь слід стягнути 50 % понесених нею судових витрат, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. (а.с.1) та з витрат на оплату вартості експертних послуг в розмірі 5 495 грн. (а.с.121). Таким чином, з ФГ Вищеольчедаївське на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3 131,70 грн (768,4+5 495)/2). Також, оскільки апеляційна скарга ФГ Вищеольчедаївське підлягає до частково задоволення, то з ОСОБА_1 на користь ФГ Вищеольчедаївське слід стягнути 50 % понесених ним судових витрат, які складаються з витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 152,60 (а.с.203, 209). Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ФГ Вищеольчедаївське слід стягнути 576,30 грн (1152,6/2).

Отже, виходячи з положень частини 10 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що ФГ Вищеольчедаївське як сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, слід зобов`язати сплатити на користь ОСОБА_1 2 555,40 грн (3 131,7-576,30), звільнивши сторін від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Вищеольчедаївське задовольнити частково.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вищеольчедаївське про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2011 року, укладеного між фермерським господарством Вищеольчедаївське та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо земельної ділянки площею 5,1545 га, кадастровий номер 0522884800:06:002:0001, яка розташована на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, та в частині розподілу судових витрат, - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення:

Відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вищеольчедаївське про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2011 року, укладеного між фермерським господарством Вищеольчедаївське та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо земельної ділянки площею 5,1545 га, кадастровий номер 0522884800:06:002:0001, яка розташована на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вищеольчедаївське про витребування з Фермерського господарства Вищеольчедаївське земельної ділянки площею 5,1545 га, кадастровий номер 0522884800:06:002:0001, та яка належала та ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Стягнути з Фермерського господарства Вищеольчедаївське на користь ОСОБА_1 2 555,40 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 40 к.) гривень понесених нею судових витрат.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Фермерське господарство Вищеольчедаївське ЄДРПОУ 35087682, адреса: вул. Аграрна, 7А, с. Малий Обухів, Мурованокуридовецький р-н, Вінницька обл., 23432.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

М. М. Якименко

Повне судове рішення складено 14 вересня 2020 року