Постанова

від 03.09.2020 по справі 2-2171/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4557/20

Номер справи місцевого суду: 2-2171/10

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 2-2171/10

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/4557/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- позивач - Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль

- заявник (відповідач) - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_1 ,

- заінтересовані особи - 1) ОСОБА_4 , 2) Другий Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про визнання частково виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою адвоката Главацького Юрія Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Науменка А.В. 10 квітня 2019 року, про відмову у визнанні виконавчого листа частково таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-2170/10, виданий 13 листопада 2014 року Приморським районним судом м. Одеси, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором від 27.02.2006 року № 014/0043/74/46511 та за договором поруки у сумі - 310 949, 53 доларів США в еквіваленті - 2 371 052, 36 грн..

ОСОБА_1 вобґрунтування вищенаведених вимог посилається на відсутність заборгованості перед стягувачем за вищевказаним виконавчим провадженням, а отже зазначає про відсутність підстав для виконання вказаного вище виконавчого листа (Т. 2, а. с. 143 - 144).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 10 квітня 2019 рокуу задоволенні вищевказаної заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню було відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що посилання заявника на довідку від 01.02.2019 року, яка видана ОСОБА_4 , про те, що фінансових та майнових претензій до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0043/74/46511 від 27 лютого 2006 року не має, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та не є належним доказом припинення зобов`язання по кредитному договору з передбачених законом підстав (Т. 2, а. с. 191 - 193).

В апеляційній скарзі адвокат Главацький Ю.А., діючий від імені ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 10 квітня 2019 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вищевикладені вимоги заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає про відсутність обов`язку ОСОБА_1 щодо сплати коштів стягувачу ОСОБА_4 , а отже про необхідність задоволення вимог заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

03.09.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява адвоката Подчаха О.В., діючого від імені ОСОБА_1 , про відкладення, призначеного на 03.09.2020 року, розгляду справи.

Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Частинами першою - третьою статті 4 Закону України Про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.

Матеріалами справи, зокрема відомостями заяви про відкладення розгляду справи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаній заяві про відкладення розгляду справи. Крім того відміткою на вказаній заяві про відкладення розгляду справи підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначеного електронного документу.

Також апеляційний суд звертає увагу на наявність низки клопотань представників апелянта про розгляд справи за відсутності сторони апелянта, неодноразове відкладення справи апеляційним судом.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, освідомленість учасників справи про її розгляд, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2010 року, зміненим рішенням апеляційного суду від 03.07.2014 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. На виконання зазначеного рішення 13 листопада 2014 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчі листи.

12.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що на даний час, на примусовому виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції Одеській області, перебуває виконавче провадження ВП № 54106890, по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2170/10, виданого 13 листопада 2014 року Приморським районним судом м. Одеси, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором від 27.02.2006 року № 014/0043/74/46511 та за договором поруки у сумі - 310 949, 53 доларів США в еквіваленті - 2 371 052, 36 грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2018 року змінено стягувача Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль його правонаступником ОСОБА_4 виконавчому провадженні ВП № 54106890, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-2171/10, виданого 13 листопада 2014 року Приморським районним судом м. Одеси, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором від 27.02.2006 року № 014/0043/74/46511 та за договором поруки у сумі - 310 949, 53 доларів США в еквіваленті - 2 371 052, 36 грн..

22.01.2019 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції Одеській області винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою, змінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 54106890 з ПАТ Райффайзен Банк Аваль на правонаступника ОСОБА_4 . Станом на 01.02.2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованості не має. На підтвердження зазначеного заявником додано довідку від 01.02.2019 року на ім`я ОСОБА_1 , яке оформлена у вигляді письмового підтвердження ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , що фінансових претензій не має.

Крім того, 25.06.2020 року до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_4 , в якому останній підтверджує дійсність доводів заявниці щодо відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед ним. Просить вимоги апеляційної скарги задовольнити.

За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями статей 1 та 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Обґрунтовуючи свої вимоги, боржниця вказує на відсутність її зобов`язань перед новим кредитором ОСОБА_4 , тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Також, як зазначалось вище, матеріали справи містять довідку від 01.02.2019 року, яка видана ОСОБА_4 , про те, що фінансових та майнових претензій до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0043/74/46511 від 27 лютого 2006 року він не має, та клопотання ОСОБА_4 , в якому останній підтверджує дійсність доводів заявниці щодо відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед ним. Просить вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Між тим апеляційний суд звертає увагу на неможливість суду як першої, так і апеляційної інстанції встановити особу, якою було підписано вказані у попередньому абзаці документи, на які апелянт посилається в обґрунтування вимог, заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 80 ЦПК України, частини першої статті 77 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання вищевказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вбачаючи відсутність в матеріалах справи належних, достатніх, оформлених в установленому законом порядку доказів припинення зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Апеляційна скарга є безпідставної, тому не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За правилами, передбаченими пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відкриття провадження у справі без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги адвоката Главацького Ю.А., діючого від імені ОСОБА_1 ,відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Главацького Юрія Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року про відмову у визнанні виконавчого листа частково таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 14 вересня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе