Постанова

від 10.09.2020 по справі 926/731/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. Справа №926/731/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

за участю представників сторін від:

позивача: не з`явився;

відповідача: Петришак М.Я. - не забезпечив технічної можливості;

третьої особи: Ковальчук В.С. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше медіа» , с.Мамаївці Чернівецької області

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 28.04.2020 (суддя Миронюк С.О., повний текст 30.04.2020)

у справі №926/731/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше медіа» , с.Мамаївці Чернівецької області

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан фешн груп» , м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 373 050, 54 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та суть спору.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2020 заяву ТОВ Каса народної допомоги у справі № 926/731/20 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ Наше медіа в межах суми 373050,54 грн., що містяться на банківських рахунках товариства; накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» , що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 252088 та належать на праві власності ТОВ «Наше медіа» ; забороною ТОВ «Наше медіа» здійснювати відчуження, передання третім особам та будь-які інші дії щодо майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» , що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 252088; забороною ДП «Український інститут інтелектуальної власності» та будь-яким іншим уповноваженим органам чи особам здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані із держаною реєстрацією змін до відомостей про власника майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» , що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 252088, які містяться в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

В подальшому позивачем подано позов про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.08.2019 у розмірі 373050,54 грн. та звернення стягнення, на підставі договору застави майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг від 28.08.2019 на майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» , шляхом визнання за ТОВ Каса народної допомоги права власності на майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» .

Вказана позовна заява отримана Господарським судом Чернівецької області 17.04.2019. Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито провадження у справі.

23.04.2020 від ТОВ Наше медіа надійшло клопотання, в якому останнє просило суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2020 у справі № 926/731/20.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову мотивовано тим, що ТОВ Каса народної допомоги не подало позовну заяву у строки передбачені ч. 3 ст. 138 ГПК України; ухвалою суду про вжиття заходів забезпечення позову від 06.04.2020 не вирішено питання зустрічного забезпечення; в ухвалі суду про вжиття заходів забезпечення позову від 06.04.2020 не визначено конкретно дії, які забороняється вчиняти товариству, що фактично перешкоджає останньому здійснювати господарську діяльність у передбаченому законом порядку. Заявник у зв`язку з застосуванням вказаного заходу забезпечення позбавлений можливості укладати ліцензійні договори, тобто можливості та права на отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала суду мотивована тим, що існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки існує безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушенню прав як позивача на час вирішення спору в суді у разі задоволення позову.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06.04.2020. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що всупереч вимогам ч.6 ст.140 ГПК України ухвалою про забезпечення позову від 06.04.2020 не вирішено питання зустрічного забезпечення. Крім цього, скаржник зазначає, що позивач звернувся з двома взаємовиключними позовними вимогами - стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно, однак, незважаючи на це, судом накладено арешт на кошти відповідача в межах суми позову. Апелянт стверджує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведеного відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відзиву позивачем та третьою особою не подано.

На адресу суду 09.09.2020 (вх. №ЗАГС 01-04/5120/20) від позивача надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду у зв`язку із зловживанням процесуальними правами та встановлення додаткового строку для подання відзиву.

Крім цього, на електронну адресу суду 10.09.2020 (вх.№ЗАГС 01-04/5147/20 від 10.09.2020) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вищезазначені клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає.

Статтею 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмових заяв і клопотань. Так, частина 2 зазначеної статті передбачає, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Частиною 8 статті 42 ГПК України передбачено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Так, стаття 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 вказаного Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Отже, без такого реквізиту як електронний цифровий підпис (ЕПЦ) вважається, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.

Частина 4 ст. 170 ГПК України регламентує, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання) подано без додержання вимог частини першої чи другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про повернення клопотань позивача без розгляду.

Відтак подані клопотання залишаються без розгляду судом.

Представник відповідача не забезпечив технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи EasyCon .

Враховуючи те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних засобів та переривання зв`язку несе учасник справи, який подав відповідну заяву, а також троки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, наявність усіх необхідних документів для прийняття рішення у справі та відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про надання додаткових доказів, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

В судове засідання в режимі відеоконференції у Господарський суд міста Києва з`явилася представник третьої особи, надала пояснення по суті апеляційної скарги, просила ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інших клопотань в порядку ст. 207 ГПК України до суду не надходило.

Оцінка суду.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Водночас заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи і має на меті гарантувати реальне виконання рішення суду.

Тобто забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду, та має бути скасований господарським судом у разі, якщо потреба у такому забезпеченні відпала з певних причин.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується (в тому числі): накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як підтверджується матеріалами справи та відповідно до вищезазначених норм законодавства, судом ухвалою від 06.04.2020 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ Наше медіа в межах суми 373050,54 грн., що містяться на банківських рахунках товариства; накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» , що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 252088 та належать на праві власності ТОВ «Наше медіа» ; забороною ТОВ «Наше медіа» здійснювати відчуження, передання третім особам та будь-які інші дії щодо майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» , що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 252088; забороною ДП «Український інститут інтелектуальної власності» та будь-яким іншим уповноваженим органам чи особам здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані із держаною реєстрацією змін до відомостей про власника майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « #НАШ» , що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 252088, які містяться в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Щодо тверджень апелянта про те, що ухвалою суду від 06.04.2020 не вирішено питання зустрічного забезпечення, а також те, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведеного відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, то необхідно зазначити таке.

Клопотання заявника та апеляційна скарга відповідача по суті зводяться до незгоди з ухвалою суду від 06.04.2020, якою вжито заходи забезпечення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі аргументи не можуть бути підставою для скасування чи зміни ухвали суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, а повинні б були бути предметом апеляційного розгляду щодо обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову.

Водночас докази оскарження відповідної ухвали у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні вказаного клопотання про скасування заходів забезпечення позову, заявник не вказав, які обставини змінилися в період з 06.04.2020 (дата прийняття оскаржуваної ухвали) по 23.04.2020 (дата подання клопотання про скасування заходів).

Отже апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин, правомірними є висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2020, оскільки ймовірність порушення прав позивача у разі задоволення позову і дальше існує, потреба у забезпеченні позову не відпала, а заявником не наведено жодних аргументів про зміну обставин, які спричинили вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, позивач не спростував висновки суду першої інстанцій щодо правових підстав для відмови в скасуванні заходів забезпечення позову та не довів неправильне застосування судом норм матеріального та/або процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

А отже, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 28.04.2020 у справі №926/731/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Наше медіа - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом (відповідачем).

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до вимог ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.09.2020

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Т.Б. Бонк